Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №904/1337/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1337/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" – Головко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026, суддя суду першої інстанції Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.08.2026

у справі № 904/1337/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (м. Нікополь Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" (м. Кам`янське Дніпропетровської області)

про стягнення 974 632,14 грн

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (далі – позивач, покупець, ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" (далі – відповідач, постачальник, ТОВ "ДЗТО") про стягнення (з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.03.2026) 581 363,64 грн пені та 393 268,50 грн штрафу, а всього 974 632,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків поставки товару за специфікаціями № Д79, Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90, Д92, Д94, Д95, Д97, Д100 до договору поставки від 01.11.2021 № 21/3100. Неустойку позивач нарахував на підставі пункту 7.3 договору. За специфікаціями № Д80, Д83, Д89 позивач не нараховував пеню за період з 15.04.2025 по 20.06.2025, визнаючи цей період дією форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-25-1042.

Відповідач проти позову в частині неустойки за специфікаціями № Д80–Д90 заперечував, посилаючись на те, що прострочення поставки було спричинене обставинами непереборної сили – ударом ударних БпЛА 15.04.2025 по його виробничих потужностях за адресою: м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1А, що засвідчено сертифікатами Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-25-1042 (період з 15.04.2025, обставини тривають на 20.06.2025) та № 1200-26-1449 від 24.06.2026 (період з 21.06.2025 по 21.04.2026). Також відповідач просив зменшити розмір неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі № 904/1337/26 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДЗТО" на користь ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" 78 908,76 грн пені, 81 426,00 грн штрафу та 1 924,02 грн судового збору. У решті позову відмовлено. Судовий збір у сумі 9 771,57 грн покладено на позивача.

Відмовляючи у стягненні 502 454,88 грн пені та 311 842,50 грн штрафу за специфікаціями № Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав належні докази наявності обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливили своєчасну поставку товару за цими специфікаціями, – сертифікати торгово-промислової палати № 1200-25-1042 та № 1200-26-1449, акт про пожежу від 16.04.2025, висновок про причини виникнення пожежі від 18.04.2025, акт встановлення факту пошкодження майна від 18.04.2025, а тому відповідач на підставі частини першої статті 617 Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності за порушення цього зобов`язання.

Позовні вимоги за специфікаціями № Д79, Д92, Д94, Д95, Д97, Д100 суд задовольнив, оскільки щодо них форс-мажорні обставини не засвідчені, а специфікації № Д92, Д94, Д95, Д97, Д100 укладені вже після подій 15.04.2025. Підстав для зменшення неустойки за цими специфікаціями суд не встановив.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні неустойки за порушення строку поставки товару за специфікаціями № Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, а його висновки не відповідають фактичним обставинам. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає таке:

- суд не з`ясував наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили і неможливістю своєчасної поставки товару за спірними специфікаціями. У період, визначений сертифікатами, відповідач здійснював господарську діяльність: регулярно поставляв товар, у тому числі за спірними специфікаціями, та укладав нові специфікації (№ Д94 від 18.04.2025, № Д95 від 21.05.2025, № Д97 від 02.06.2025, № Д100 від 14.07.2025);

- про форс-мажорні обставини у період з 21.06.2025 по 21.04.2026 відповідач позивача невідкладно та в письмовій формі, як того вимагає пункт 8.2 договору, не повідомляв, а сертифікат № 1200-26-1449 надав лише до суду 24.06.2026. Неповідомлення про форс-мажор позбавляє сторону права посилатися на ці обставини (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21);

- сертифікат торгово-промислової палати не є беззаперечним доказом форс-мажорних обставин; непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, тоді як ускладнення виконання не звільняє від відповідальності (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

07.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", сформована в системі "Електронний суд".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Віннікова С.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику доплатити судовий збір у сумі 622,65 грн.

11.09.2026 скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами доплати судового збору. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі № 904/1337/26, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.11.2026 о 10 год. 30 хв., встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи у Господарського суду Дніпропетровської області.

03.11.2026 участь у судовому засідання взяли представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" -

Фактичні обставини, встановлені судом

01.11.2021 між ТОВ "ДЗТО" (постачальник) та ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупець) укладено договір поставки № 21/3100 (далі – договір), за яким постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець – прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення; найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях (пункт 1.1 договору). Додатковою угодою від 30.10.2023 № 1 строк дії договору продовжено до 31.12.2025.

Датою поставки товару є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару (пункт 3.6 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. При порушенні строків постачання понад 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості не поставленого в строк товару.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у випадку виникнення обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війни, військових дій будь-якого характеру тощо, час, визначений для виконання зобов`язань за договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин. Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна невідкладно повідомити у письмовій формі іншу сторону, а також надати відповідний сертифікат торгово-промислової палати чи іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість (пункт 8.2 договору).

Сторони підписали специфікації до договору, якими погодили, зокрема, такі граничні строки поставки товару: № Д80 (на суму 3 714 120,00 грн) – 08.05.2025; № Д82 (2 097 600,00 грн) – 13.07.2025; № Д83 (1 532 400,00 грн) – 19.05.2025; № Д86 (862 800,00 грн) – 22.07.2025; № Д87 (571 200,00 грн) – 10.07.2025; № Д88 (2 284 800,00 грн) – 22.07.2025; № Д89 (734 640,00 грн; 90 календарних днів від дати передоплати, здійсненої 11.04.2025) – 10.07.2025; № Д90 (17 760,00 грн) – 29.06.2025. Ці строки встановлені судом першої інстанції та сторонами не оспорюються.

Товар за зазначеними специфікаціями відповідач поставив із порушенням погоджених строків частинами в період з червня по листопад 2025 року, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень. Зокрема, після 20.06.2025 відповідач поставив товар: за специфікацією № Д80 – 27 партіями з 24.06.2025 по 14.10.2025; № Д82 – 06.11.2025; № Д83 – 6 партіями з 24.06.2025 по 22.07.2025; № Д86 – 12.11.2025; № Д87 – 6 партіями з 22.07.2025 по 19.09.2025; № Д88 – 4 партіями з 10.09.2025 по 01.10.2025; № Д89 – 9 партіями з 11.07.2025 по 01.10.2025; № Д90 – 30.10.2025.

Крім того, після 15.04.2025 сторони уклали нові специфікації № Д92 (підписана 21.04.2025), № Д94 (21.04.2025), № Д95 (27.05.2025), № Д97 (03.06.2025), № Д100 (14.07.2025), товар за якими відповідач поставив у вересні–листопаді 2025 року. Представник відповідача в суді першої інстанції пояснив, що, укладаючи ці специфікації, відповідач розраховував на свої виробничі потужності, які не були піддані ворожим обстрілам.

Згідно з актом про пожежу від 16.04.2025 та висновком про причини виникнення пожежі від 18.04.2025, складеними провідним інспектором ВЗНС Кам`янського РУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, 15.04.2025 внаслідок влучання БпЛА виникла пожежа на території комплексу нежитлових будівель за адресою: м. Кам`янське, вул. Криворізька, 1а. Власником (користувачем) об`єкта зазначено Вуса Віктора Володимировича. Пожежею пошкоджено одноповерхову складську будівлю з побутовими товарами та одноповерхову складську будівлю для виробництва меблів, знищено 6 легкових автомобілів та човен на причепі; площа пожежі – 900 мІ; даних про розмір матеріальних збитків не надходило. Відомостей про пошкодження виробничого обладнання відповідача ці документи не містять.

Відповідно до акта встановлення факту пошкодження майна від 18.04.2025, складеного комісією у складі працівників відповідача та орендодавця ФОП Вуса В.В., внаслідок удару пошкоджено перекриття орендованого приміщення та майно відповідача, зокрема металообробні верстати, інструмент та оргтехніку.

Позивач направляв відповідачеві вимоги про сплату неустойки від 03.12.2025 № 1209 (вручена 12.12.2025) та від 03.02.2026 № 133 (вручена 16.02.2026). Доказів того, що у відповідь на ці вимоги або в інший спосіб до звернення позивача до суду відповідач повідомляв позивача про продовження дії форс-мажорних обставин після 20.06.2025, матеріали справи не містять.

24.06.2026, тобто під час розгляду справи судом першої інстанції, Дніпропетровська торгово-промислова палата за заявою відповідача від 08.06.2026 видала сертифікат № 1200-26-1449, яким засвідчила форс-мажорні обставини щодо зобов`язання відповідача поставити товар, зокрема, за специфікаціями № Д80–Д91 до договору, у період з 21.06.2025 по 21.04.2026.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні 502 454,88 грн пені та 311 842,50 грн штрафу за специфікаціями № Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90, а всього 814 297,38 грн. Зазначення в апеляційній скарзі загальних сум пені (581 363,64 грн) та штрафу (393 268,50 грн), заявлених у позові, колегія суддів розцінює як технічну неточність, оскільки зі змісту скарги вбачається, що апелянт не погоджується з рішенням саме в частині відмови в позові, а в частині задоволених вимог рішення ніким не оскаржується. Саме з оскаржуваної суми 814 297,38 грн апелянт сплатив судовий збір.

Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині – скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Факт порушення відповідачем строків поставки товару за специфікаціями № Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90 підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, і відповідачем не заперечується. Спір між сторонами стосується того, чи звільняється відповідач від відповідальності за це порушення з огляду на форс-мажорні обставини.

Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16). Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку, а також причинно-наслідковий зв`язок між цими обставинами і неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Сертифікат торгово-промислової палати не є беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин і має оцінюватися судом критично, з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.05.2026 у справі № 905/541/16 зазначила, що у випадку, коли сторони договору погодили порядок застосування форс-мажорних обставин, такий порядок є визначальним для оцінки прав і обов`язків сторін; суди мають оцінювати не лише сам факт існування форс-мажору, але й добросовісність поведінки сторони, зокрема своєчасність повідомлення про такі обставини з урахуванням моменту, коли сторона об`єктивно усвідомила їх тривалий характер та вплив на виконання зобов`язання, надання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, а також строк їх надання.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наявність форс-мажорних обставин у період з 15.04.2025 по 20.06.2025 позивач не оспорює: про їх настання відповідач надав сертифікат № 1200-25-1042, а позивач не нараховував неустойку за цей період. Отже, спірним є лише питання, чи доведено відповідачем, що прострочення поставки після 20.06.2025 сталося внаслідок непереборної сили. Колегія суддів вважає, що відповідач цього не довів, з огляду на таке.

Документи компетентного органу – ДСНС України – не підтверджують пошкодження виробничих потужностей відповідача. Акт про пожежу від 16.04.2025 та висновок про причини виникнення пожежі від 18.04.2025 фіксують пожежу в складській будівлі з побутовими товарами та складській будівлі для виробництва меблів площею 900 мІ, власником (користувачем) яких зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , знищення легкових автомобілів і човна; відповідача ці документи не згадують, а відомостей про пошкодження металообробного обладнання не містять. Відомості про масштаб пошкоджень майна відповідача містяться лише в акті від 18.04.2025, складеному працівниками самого відповідача та орендодавцем, тобто зацікавленими особами, і не узгоджуються з документами ДСНС щодо площі та призначення пошкоджених будівель. Інших доказів, зокрема щодо того, яке саме обладнання було необхідне для виготовлення товару за кожною зі спірних специфікацій, який час був об`єктивно потрібен для його відновлення чи заміни і чому товар не міг бути виготовлений на інших потужностях відповідача, матеріали справи не містять.

Після 20.06.2025 відповідач регулярно здійснював поставки товару саме за спірними специфікаціями: лише за специфікацією № Д80 – 27 партіями з 24.06.2025 по 14.10.2025, а також за специфікаціями № Д83, Д87, Д89. Одночасно відповідач уклав і виконував нові специфікації № Д92, Д94, Д95, Д97, Д100, пояснюючи це наявністю виробничих потужностей, які не були піддані обстрілам. Колегія суддів погоджується, що саме по собі часткове виконання зобов`язання не виключає дії форс-мажорних обставин. Проте зазначені обставини свідчать про те, що виробнича діяльність відповідача відновилася, і покладають на нього обов`язок довести, що своєчасна поставка решти товару була неможливою саме через наслідки удару 15.04.2025, а не через розподіл ним власних виробничих ресурсів між різними замовленнями. Таких доказів відповідач не надав.

Сертифікат № 1200-26-1449 не може вважатися достатнім доказом причинно-наслідкового зв`язку. Він виданий 24.06.2026 – більш ніж через рік після початку засвідченого періоду, після звернення позивача до суду та на заяву відповідача, подану 08.06.2026. Цим сертифікатом засвідчено неможливість виконання зобов`язань з поставки товару до 21.04.2026, тоді як останню поставку за спірними специфікаціями відповідач здійснив 12.11.2025, тобто фактично виконав зобов`язання, неможливість виконання якого засвідчено. Наведене підтверджує, що сертифікат фіксує загальну обстановку, а не неможливість виконання конкретних зобов`язань відповідача у конкретний період.

Крім того, відповідач не виконав передбаченого пунктом 8.2 договору обов`язку невідкладно повідомити позивача про форс-мажорні обставини із зазначенням їх тривалості. Сертифікат № 1200-25-1042 засвідчував обставини лише станом на 20.06.2025, а про продовження їх дії після цієї дати відповідач позивача не повідомляв, у тому числі після отримання вимог позивача про сплату неустойки 12.12.2025 та 16.02.2026. Вперше на продовження дії форс-мажору відповідач послався лише під час розгляду справи в суді. Посилання відповідача на пункт 6.12 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин колегія суддів відхиляє, оскільки цей Регламент визначає порядок засвідчення форс-мажорних обставин палатою і не скасовує договірного обов`язку сторони своєчасно повідомити контрагента про такі обставини. Доводи відповідача про неможливість звернутися до палати раніше через втрату документів не підтверджені доказами. Така поведінка відповідача з урахуванням висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2026 у справі № 905/541/16, не відповідає вимогам добросовісності.

Суд першої інстанції, навівши правильні правові позиції щодо критичної оцінки сертифіката торгово-промислової палати та обов`язку довести причинний зв`язок, не застосував їх до обставин справи: не надав оцінки доводам позивача про здійснення відповідачем поставок і укладення нових специфікацій у період дії форс-мажору, про неповідомлення про продовження дії форс-мажорних обставин, не зіставив документи ДСНС з актом відповідача і дійшов висновку про об`єктивну неможливість виконання зобов`язання без належного обґрунтування. Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував частину першу статті 617 ЦК України, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Отже, відповідач звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару лише в період з 15.04.2025 по 20.06.2025, а за прострочення після 20.06.2025 несе відповідальність, передбачену пунктом 7.3 договору.

Щодо розміру пені та штрафу

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів встановила таке.

За специфікаціями № Д82, Д83, Д86, Д90 розрахунок пені та штрафу є правильним: пеня становить 241 224,00 грн, 6 090,00 грн, 96 633,60 грн, 2 166,72 грн, штраф – 104 880,00 грн, 16 800,00 грн, 43 140,00 грн, 888,00 грн відповідно.

За специфікацією № Д80 позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку пені за видатковою накладною № 933 від 03.10.2025 (67 200,00 грн х 0,1 % х 104 дні = 6 988,80 грн, а не 6 888,80 грн), унаслідок чого загальна сума пені є меншою від належної. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 237 ГПК України), стягненню підлягає заявлена позивачем пеня в сумі 99 915,80 грн. Штраф у сумі 96 360,00 грн (1 927 200,00 грн х 5 %) розраховано правильно.

За специфікацією № Д87 пеню в сумі 22 174,80 грн розраховано правильно, проте штраф становить 22 500,00 грн (450 000,00 грн х 5 %), а не 22 522,50 грн, як зазначив позивач.

За специфікацією № Д88 пеня за розрахунком суду становить 16 195,20 грн; у межах позовних вимог стягненню підлягає 16 195,00 грн. Штраф у сумі 13 440,00 грн розраховано правильно.

За специфікацією № Д89 позивач нарахував пеню починаючи з 21.06.2025, виходячи з граничного строку поставки 10.06.2025. Проте, як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами, товар за цією специфікацією мав бути поставлений протягом 90 календарних днів від дати передоплати, здійсненої 11.04.2025, тобто до 10.07.2025. Отже, прострочення поставки за цією специфікацією почалося з 11.07.2025, а день фактичної поставки до періоду прострочення не включається. За розрахунком суду пеня за специфікацією № Д89 становить 12 301,68 грн, а саме:

- за видатковою накладною № 632 від 11.07.2025 на суму 72 000,00 грн – прострочення відсутнє;

- за видатковою накладною № 643 від 16.07.2025 на суму 9 600,00 грн – з 11.07.2025 по 15.07.2025 (5 днів) – 48,00 грн;

- за видатковою накладною № 679 від 28.07.2025 на суму 13 440,00 грн – з 11.07.2025 по 27.07.2025 (17 днів) – 228,48 грн;

- за видатковою накладною № 730 від 12.08.2025 на суму 14 400,00 грн – з 11.07.2025 по 11.08.2025 (32 дні) – 460,80 грн;

- за видатковою накладною № 743 від 14.08.2025 на суму 7 200,00 грн – з 11.07.2025 по 13.08.2025 (34 дні) – 244,80 грн;

- за видатковою накладною № 783 від 22.08.2025 на суму 28 800,00 грн – з 11.07.2025 по 21.08.2025 (42 дні) – 1 209,60 грн;

- за видатковою накладною № 793 від 28.08.2025 на суму 14 400,00 грн – з 11.07.2025 по 27.08.2025 (48 днів) – 691,20 грн;

- за видатковою накладною № 845 від 16.09.2025 на суму 8 400,00 грн – з 11.07.2025 по 15.09.2025 (67 днів) – 562,80 грн;

- за видатковою накладною № 910 від 01.10.2025 на суму 108 000,00 грн – з 11.07.2025 по 30.09.2025 (82 дні) – 8 856,00 грн.

Штраф за пунктом 7.3 договору нараховується лише у разі прострочення понад 10 календарних днів, тому за видатковими накладними № 632 та № 643 підстави для його нарахування відсутні. Штраф за специфікацією № Д89 становить 9 732,00 грн (194 640,00 грн х 5 %).

Відповідач заперечував проти позову з підстав наявності форс-мажорних обставин та необхідності зменшення неустойки; окремих заперечень щодо методики розрахунку позивача він не наводив.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за специфікаціями № Д80, Д82, Д83, Д86, Д87, Д88, Д89, Д90 - 496 701,60 грн пені та 307 740,00 грн штрафу. У стягненні 5 753,28 грн пені та 4 102,50 грн штрафу слід відмовити.

Щодо зменшення неустойки

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду, і можливе лише у виняткових випадках з урахуванням інтересів обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення неустойки. Її розмір (0,1 % за день прострочення та 5 % штрафу) погоджений сторонами в договорі та не є надмірним. Обставини, пов`язані з ударом 15.04.2025, враховані шляхом звільнення відповідача від відповідальності за період з 15.04.2025 по 20.06.2025. Прострочення після цієї дати було тривалим – за окремими партіями понад 100 днів. Доказів того, що стягнення неустойки поставить відповідача у скрутне майнове становище, а також явної неспівмірності неустойки наслідкам порушення відповідач не надав. Суд першої інстанції з аналогічних підстав відмовив у зменшенні неустойки за іншими специфікаціями, і в цій частині рішення відповідачем не оскаржене. Позивач, у свою чергу, здійснює виробничу діяльність у м. Нікополь в умовах постійних обстрілів, і несвоєчасне отримання товару впливало на його господарську діяльність.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Висновки апеляційного господарського суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 277 ГПК України).

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині відмови у стягненні 496 701,60 грн пені та 307 740,00 грн штрафу з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині, у тому числі в частині відмови у стягненні 5 753,28 грн пені та 4 102,50 грн штрафу, рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку зі скасуванням рішення в частині та ухваленням нового рішення змінюється і розподіл судового збору за подання позовної заяви.

За подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 11 695,59 грн. З урахуванням задоволення позовних вимог у загальній сумі 964 776,36 грн на відповідача покладається 11 577,32 грн судового збору, з яких 1 924,02 грн стягнуто оскаржуваним рішенням, а 9 653,30 грн підлягає стягненню цією постановою. На позивача покладається 118,27 грн судового збору за подання позовної заяви.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 14 657,35 грн судового збору. Пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (804 441,60 грн з 814 297,38 грн) з відповідача на користь апелянта підлягає стягненню 14 479,95 грн судового збору за подання апеляційної скарги; решта – 177,40 грн – покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі № 904/1337/26 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі № 904/1337/26 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 496 701,60 грн пені та 307 740,00 грн штрафу, а також у частині покладення на позивача судового збору за подання позовної заяви в сумі 9 771,57 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" (ідентифікаційний код 40223231; місцезнаходження: 51927, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Криворізька, будинок 1 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (ідентифікаційний код 35537363; місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 56) 496 701,60 грн пені, 307 740,00 грн штрафу та 9 653,30 грн судового збору за подання позовної заяви.

Судовий збір за подання позовної заяви в сумі 118,27 грн покласти на позивача.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 у справі № 904/1337/26 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" (ідентифікаційний код 40223231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (ідентифікаційний код 35537363) 14 479,95 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2026

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Вінніков С.В.

Левшина Г.В.