Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/6953/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №904/6953/25

Суддя: Кошля Андрій Олександрович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Дніпро

Справа № 904/6953/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кошлі А.О. (доповідач) суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

за участі:

секретаря судового засідання Ігнатенко Г.В.

відповідач - Пістрюга С.В.

представника відповідач - Шаповалов І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/6953/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» (50002, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, буд. 2, прим. 101; ідентифікаційний код юридичної особи 37464800)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пістрюги Сергія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Пістрюги Сергія Вікторовича грошові кошти у розмірі 2 665 746,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «РУТА-АВГ» та ФОП Пістрюга С.В. укладено Договір №2-п від 04.11.2024, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві будівельні матеріали та комплектуючі у строки, визначені пунктом 1.4. Договору, а саме - протягом 5 календарних днів з моменту подання заявки покупцем. Позивач стверджує, що загальна сума оплати становить 2 116 302,02 грн., сплачена за період із грудня 2024 року по червень 2025 року, проте фактична передача будівельних матеріалів та комплектуючих не відбулася, що підтверджується відсутністю товарно-транспортних накладних та первинних документів із підписом уповноваженої особи покупця. Ціна позову складається з наступних сум: попередня оплата - 2 116 302,02 грн., пеня - 261 572,62 грн., 3% річних - 67 773,06 грн., інфляційні втрати - 220 198,34 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» до Фізичної особи-підприємця Пістрюги Сергія Вікторовича про стягнення заборгованості відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладено на позивача.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт виконання відповідачем зобов`язань із поставки товару за договором №2-п від 04.11.2024 підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними, виданими позивачем довіреностями на отримання товару та листом позивача №3005/25-28 від 30.05.2025, у якому останній визнав заборгованість за відвантажену продукцію. При цьому суд зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів, які підтверджують передачу товару, не спростовує здійснення відповідних господарських операцій.

Суд також урахував відсутність доказів дат подання позивачем заявок на поставку товару, що унеможливлює визначення початку прострочення, та критично оцінив пояснення позивача про неотримання товару за підписаними ним без зауважень видатковими накладними. Додатково місцевий господарський суд звернув увагу на суперечливість поведінки позивача, який у справі №904/5653/25 просив залишити позов про розірвання цього ж договору без розгляду у зв`язку з фактичним усуненням обставин, що стали підставою для звернення до суду.

Установивши факт поставки товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення сплачених позивачем 2 116 302,02 грн та відмовив у стягненні пені, трьох процентів річних й інфляційних втрат як похідних вимог.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/6953/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з ФОП Пістрюги С.В. на користь ТОВ «РУТА-АВГ» грошові кошти у розмірі 2 116 302,02 грн., пеню у розмірі 261 572,62 грн., 3% річних у розмірі 67 773,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 220 198,34 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Апелянт зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт поставки товару на підставі видаткових накладних, не встановивши його фактичної передачі покупцеві. Наголошує, що відповідно до пункту 2.1 договору перехід права власності на товар пов`язаний із його фактичною передачею та підписанням товарно-транспортної накладної уповноваженою особою покупця, тоді як такі накладні та інші докази транспортування, відвантаження і прийняття товару в матеріалах справи відсутні. На переконання скаржника, саме по собі підписання видаткових накладних без підтвердження реального руху товару не свідчить про належне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Скаржник вважає суперечливими висновки суду щодо невизначеності умов доставки товару та водночас належного виконання поставки. Зазначає, що пояснення відповідача про спільний склад і самостійне вивезення товару позивачем не підтверджені належними доказами, а суд не надав належної оцінки умовам договору та довіреностям на отримання товару.

Апелянт також заперечує проти оцінки акта звірки взаєморозрахунків і листа від 30.05.2025 як доказів поставки, оскільки ці документи не підтверджують фактичної передачі товару та не можуть замінювати відповідні первинні документи. Посилаючись на практику Верховного Суду, наголошує на необхідності дослідження реальності господарських операцій, дотримання стандарту вірогідності доказів та недопустимості покладення на позивача обов`язку спростовувати недоведені твердження відповідача.

Крім того, скаржник не погоджується з висновками щодо недоведеності прострочення поставки. Вказує, що договором допускалося подання усних заявок, а дати поставки відповідач визначив у видаткових накладних, тому за відсутності фактичної передачі товару прострочення, на думку апелянта, слід обчислювати з наступного дня після зазначених у них дат.

Окремо апелянт зазначає про безпідставне застосування доктрини заборони суперечливої поведінки. Стверджує, що подання заяви про залишення позову без розгляду у справі №904/5653/25 є реалізацією процесуального права, не підтверджує факту поставки та не свідчить про відмову від вимог щодо повернення коштів. Наголошує на відмінності предметів спорів і відсутності встановлених обставин, які свідчили б про обґрунтоване покладення відповідача на попередню поведінку позивача.

З огляду на недоведеність, на його переконання, виконання відповідачем зобов`язань апелянт вважає помилковою відмову як у поверненні попередньої оплати, так і у стягненні пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Фізична особа-підприємець Пістрюга Сергій Вікторович подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «РУТА-АВГ» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами факт укладення між ними Договору поставки №2-п від 04.11.2024, за яким продавець передає у власність покупцеві будівельні матеріали та комплектуючі. Відповідач наголошує, що умовами договору попередня оплата не передбачалась, а оплата позивачем здійснювалась після поставки товару відповідно до п. 4.1 Договору, який передбачає оплату протягом 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві. Відповідач стверджує, що позивачем долучено копію не того договору, який укладався між сторонами: у копії договору позивача п. 2.1 містить положення про перехід права власності з моменту підписання товарно-транспортної накладної, тоді як згідно умов договору, укладеного між сторонами, п. 2.1 викладено в іншій редакції, яка не містить такої умови.

Відповідач зазначає, що доказами отримання товару від продавця до покупця є видаткові накладні, які є первинними документами: №04/11 від 04.11.2024 на суму 1 007 199,57 грн., №06/11 від 06.11.2024 на суму 932 171,43 грн., №19/11 від 19.11.2024 на суму 353 914,29 грн., №5/5 від 05.05.2025 на суму 10 082,22 грн., №7/5-02 від 07.05.2025 на суму 133 525,26 грн., №7/5-01 від 07.05.2025 на суму 53 265,54 грн., №20/5 від 20.05.2025 на суму 55 294,35 грн. Вказані видаткові накладні відповідають вимогам ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі обов`язкові реквізити, підписані від постачальника ФОП Пістрюга С.В., від покупця - директором ТОВ «РУТА-АВГ» Здор Є.Е. та у трьох видаткових накладних - за довіреністю Онищенко М.О. Відповідач звертає увагу, що самі позивачі до позову додають видаткові накладні, що підтверджує факт отримання товару, а оплати здійснюються вже після поставки товару, що вбачається з дат, зазначених на квитанціях.

Відповідач посилається на лист ТОВ «РУТА-АВГ» за вих. №3005/25-28 від 30.05.2025, з тексту якого вбачається, що станом на 01.05.2025 заборгованість ТОВ «РУТА-АВГ» перед ФОП Пістрюгою С.В. за Договором поставки склала 372 032,17 грн., та позивач просив не застосовувати штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відвантаження продукції та зобов`язувався погасити наявну заборгованість. З Акту взаєморозрахунків вбачається, що ТОВ «РУТА-АВГ» так і не розрахувалось за поставлену продукцію та наявна заборгованість у сумі 417 806,24 грн.

Відповідач зазначає, що ним було належним чином виконано умови договору поставки та поставлено відповідний товар, який був переданий позивачу, а позивач вводить суд в оману, намагаючись отримати грошові кошти за отриманий товар та маючи заборгованість перед відповідачем, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 14.01.2026 у справі № 922/4558/24, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, та вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм процесуального та матеріального права.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «РУТА-АВГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 по справі № 904/6953/25 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання доказів доплати судового збору у розмірі 9 597,05 грн.

17.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «РУТА-АВГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 по справі № 904/6953/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/6953/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.06.2026 о 10.00 годині.

04.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «РУТА-АВГ» у справі, за змістом яких позивач підтримав доводи апеляційної скарги та наголосив, що надані відповідачем документи не підтверджують фактичної передачі товару покупцеві. Зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних, документів щодо перевезення, зберігання та вибуття товару зі складу не дає можливості встановити реальність спірних господарських операцій, а посилання відповідача на спільний склад є документально не підтвердженими.

Позивач також указав, що лист від 30.05.2025 та оборотно-сальдова відомість відображають лише облікові дані, а акт взаєморозрахунків було складено на прохання відповідача для подання до банку в межах фінансового моніторингу, тому ці документи, на його думку, не засвідчують фактичного отримання товару. Заперечуючи проти тверджень відповідача щодо іншої редакції договору, позивач послався на відсутність належного підтвердження таких обставин.

Крім того, позивач наголосив на відсутності документів щодо походження товару та його належності відповідачеві, вважаючи необґрунтованою відмову місцевого господарського суду у витребуванні відповідних доказів. У зв`язку із цим просив апеляційний суд витребувати у відповідача первинні бухгалтерські та облікові документи, які підтверджують його право власності на весь обсяг продукції, зазначеної у договорі та спірних видаткових накладних.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкладено судовий розгляд на 18.08.2026 об 11.00 годині.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкладено судовий розгляд на 06.10.2026 об 11.00 годині.

06.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ «РУТА-АВГ» про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю останнього у іншій судовій справі, що перебуває на розгляді у Дніпровському апеляційному суді.

Крім того, 06.10.2026 до суду надійшло клопотання директора ТОВ «РУТА-АВГ», в якому просить суд визнати поважними причини неявки представника товариства у судове засідання, відкласти розгляд справи та розглянути подане клопотання про поновлення процесуального строку на витребування доказів у наступному судовому засіданні за участю представника апелянта.

Розглянувши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» та його представником - адвокатом Зайцем П.Л. заяви про відкладення розгляду справи №904/6953/25, колегія суддів відмовляє у їх задоволенні через відсутність підстав, визначених ст.ст.202, 216, ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені заявниками обставини призначення іншого судового засідання на 06.10.2026 о 09:30, тоді як розгляд цієї справи призначено на 11:00, не підтверджують неможливості участі представника в апеляційному розгляді, а доводи щодо ймовірної затримки початку та невизначеної тривалості розгляду іншої справи ґрунтуються на припущеннях. Наведені відомості про кількість призначених до розгляду справ та інтервали між судовими засіданнями підтверджують розклад їх проведення, проте не доводять фактичного збігу часу участі представника у відповідних засіданнях.

При цьому позиція ТОВ «РУТА-АВГ» як Скаржника доведена до відома суду зі змісту апеляційної скарги, письмових пояснень та клопотання про поновлення процесуального строку й витребування доказів. Намір представника надати додаткові усні пояснення, відповісти на запитання суду та можливі заперечення іншого учасника справи не свідчить про неможливість вирішення зазначеного клопотання за наявними письмовими матеріалами та не зумовлює необхідності відкладення розгляду справи. Посилання на час, необхідний іншому адвокату для підготовки до участі у справі, також не підтверджує об`єктивної неможливості її розгляду за відсутності обраного товариством представника.

Оцінивши наведені заявниками обставини в сукупності, судова колегія не визнає повідомлені причини неявки представника поважними. Сам факт попередніх відкладень та підтримання Скаржником поданих процесуальних документів не є самостійними підставами для чергового відкладення апеляційного розгляду.

Розглянувши клопотання ТОВ «РУТА-АВГ» про витребування у відповідача первинних бухгалтерських та облікових документів, які підтверджують його право власності на продукцію, зазначену в договорі та спірних видаткових накладних, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 81 ГПК України витребування доказів судом здійснюється за клопотанням учасника справи, який не може самостійно їх надати. Заявник повинен обґрунтувати значення запитуваних доказів для вирішення спору, зазначити заходи, вжиті для їх самостійного отримання, та надати докази вжиття таких заходів та (або) навести причини неможливості самостійного отримання відповідних документів.

При цьому на стадії апеляційного перегляду необхідно враховувати положення частини третьої статті 269 ГПК України, за якими прийняття доказів, не поданих до суду першої інстанції, допускається у виняткових випадках за умови доведення неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від учасника справи.

Обґрунтовуючи клопотання, позивач посилається на те, що відповідні документи перебувають у відповідача, а неможливість їх подання до суду першої інстанції була зумовлена відмовою цього суду в задоволенні раніше заявленого клопотання про їх витребування.

Колегія суддів зазначає, що сам факт відмови суду першої інстанції у витребуванні доказів не є безумовною підставою для задоволення аналогічного клопотання апеляційним судом. Оцінці підлягають мотиви такої відмови та обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність витребування доказів на стадії апеляційного провадження.

Як убачається зі змісту ухвали місцевого господарського суду, у задоволенні попереднього клопотання відмовлено через ненадання позивачем доказів неможливості самостійного отримання запитуваних документів та незазначення обставин, які вони можуть підтвердити. Отже, твердження заявника про відмову без належного мотивування не відповідає змісту цієї ухвали.

Наведення в повторному клопотанні пояснень щодо значення документів для перевірки походження товару не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для їх отримання та подання під час розгляду справи судом першої інстанції. Так само загальне посилання на перебування документів у відповідача не є достатнім обґрунтуванням неможливості їх самостійного отримання без конкретизації відповідних перешкод. Посилання на попередню відмову суду не замінює такого обґрунтування.

Щодо прохання поновити строк на подання клопотання колегія суддів ураховує, що за частиною першою статті 119 ГПК України поновлення встановленого законом процесуального строку допускається за умови визнання причин його пропуску поважними.

Відмова місцевого господарського суду була відома позивачеві до звернення з апеляційною скаргою, тому посилання лише на цю обставину не пояснює неможливості своєчасного заявлення відповідного клопотання на стадії апеляційного провадження.

За таких обставин наведені заявником причини не дають підстав для поновлення пропущеного строку та не підтверджують наявності передбачених процесуальним законом умов для витребування додаткових доказів апеляційним судом. У зв`язку із цим колегія суддів відмовляє в клопотанні ТОВ «РУТА-АВГ» про поновлення строку на подання даного клопотання та витребування доказів.

Присутні в судовому засіданні ФОП Пістрюга С.В. та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідачем надано усні пояснення щодо взаємовідносин з позивачем, виконання робіт та постачання матеріалів.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» (надалі - покупець) та Фізичною особою-підприємцем Пістрюгою Сергієм Вікторовичем (надалі - постачальник) 04.11.2024 укладено договір №2-п (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали та комплектуючі, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, до цього договору (надалі іменується товар).

Поставка товару відбувається протягом 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмово та/або усно) покупцем. (п. 1.4. договору).

Позивач зазначає, що між сторонами була досягнута усна домовленість, що будівельні матеріали та комплектуючі постачальник має поставити на об`єкти у м. Києві та м. Кривий Ріг, де позивач виконує будівельні роботи. Проте станом на день подання позову поставка так і не відбулася, що унеможливило своєчасне та належне виконання зобов`язань позивача перед замовниками.

Відповідно до п. 2.1. договору товар, який продавець зобов`язується передати покупцю, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі покупцю. Перехід права власності на товар відбувається з моменту фактичної передачі товару та підписання товарно-транспортної накладної уповноваженою особою покупця згідно довіреності.

Пунктом п. 3.1. договору передбачено, що ціни на товар, що поставляється продавцем, є вільними відпускними і вказуються у специфікації. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у специфікації, є дійсними на дату укладання цього договору та погоджені сторонами.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України - гривні. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахуванням грошової суми у розмірі 100% передплати партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 45 календарних днів з моменту надання покупцеві видаткової накладної та рахунку на оплату.

Виконання цього договору набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині зобов`язань за договором - до повного їх виконання сторонами. (п. 7.1. договору).

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору №2-п від 04.11.2024, поставка товару продавцем, його приймання покупцем та перехід права власності від продавця до покупця підтверджуються виключно фактом фактичної передачі товару та підписанням товарно-транспортної накладної уповноваженою особою покупця відповідно до довіреності.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом строку дії договору відповідачем виставлені наступні рахунки на загальну суму 2 609 484,83 грн.:

№04/11 від 04.11.2024 на суму 1 007 199, 57 грн.,

№06/11 від 06.11.2024 на суму 932 171,43 грн.,

№19/11 від 19.11.2024 на суму 353 914,29 грн.,

№15/04 від 15.04.2025 на суму 4 182,80 грн.,

№29/4 від 29.04.2025 на суму 7 661,16 грн.,

№30/4 від 30.04.2025 на суму 52 188,21 грн.,

№5/5 від 05.05.2025 на суму 10 082,22 грн.,

№7/5-01 від 07.05.2025 на суму 53 265,54 грн.,

№7/5-02 від 07.05.2025 на суму 133 525,26 грн.,

№20/5 від 20.05.2025 на суму 55 294,35 грн. (т.1, а.с. 48, 62, 67, 71, 75, 78, 81, 84, 85, 90).

Сторонами без заперечень підписано видаткові накладні на отримання товару загальною вартістю 2 609 484,83 грн:

№04/11 від 04.11.2024 на суму 1 007 199,57 грн.,

№121 від 06.11.2024 на суму 932 171,43 грн.,

№19/11 від 19.11.2024 на суму 353 914,29 грн.,

№15/04 від 15.04.2025 на суму 4 182,80 грн.,

№29/4 від 29.04.2025 на суму 7 661,16 грн.,

№30/4 від 30.04.2025 на суму 52 188,21 грн.,

№5/5 від 05.05.2025 на суму 10 082,22 грн.,

№7/5-01 від 07.05.2025 на суму 53 265,54 грн.,

№7/5-02 від 07.05.2025 на суму 133 525,26 грн.,

№20/5 від 20.05.2025 на суму 55 294,35 грн. ,

копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.60, 66, 69, 73, 76, 79, 82, 86, 87, 95).

До цих накладних надано довіреності видані ТОВ «РУТА-АВГ» :

довіреність №2 від 04.11.2024 строком дії до 30 листопада 2024 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №04/11 від 04.11.2024 року,

довіреність №3 від 06.11.2024 строком дії до 30 листопада 2024 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №06/11 від 06.11.2024 року.,

довіреність №4 від 19.11.2024 строком дії до 30 листопада 2024 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №19/11 від 19.11.2024 року,

довіреність №6 від 15.04.2025 строком дії до 30 квітня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №15/04 від 15.04.2025 року

довіреність № 7 від 29.04.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №29/4 від 29.04.2025 року,

довіреність №8 від 30.04.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №30/4 від 30.04.2025 року,

довіреність №9 від 05.05.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №5/5 від 05.05.2025 року,

довіреність №10 від 07.05.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №7/5-01 від 07.05.2025 року,

довіреність №11 від 07.05.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №7/5-02 від 07.05.2025 року,

довіреність №12 від 20.05.2025 строком дії до 31 травня 2025 на покрівельника Онищенко М.О. на отримання цінностей згідно рахунку №20/5 від 20.05.2025,

копії яких також долучено позивачем до позову (т.1, а.с.61, 64, 67, 70, 74, 77, 80, 83, 88-89, 96).

Позивачем, на виконання умов договору сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 2 116 302,02 грн. за товар, що підтверджується платіжними інструкціями:

№391 від 17.12.2024 на суму 466 085,72 грн. за видаткову накладну від 06.11.2024 року,

№397 від 23.12.2024 на суму 466 085,72 грн. за видаткову накладну № 121 від 06.11.2024 року,

№400 від 24.12.2024 на суму 353 914, 29 грн. за видаткову накладну від 19.11.2024 року,

№408 від 27.12.2024 на суму 380 000,00 грн. за видаткову накладну від 04.11.2024 року,

№441 від 27.03.2025 на суму 50 000,00 грн. за видаткову накладну від 04.11.2024 року,

№442 від 27.03.2025 на суму 50 000,00 грн. за видаткову накладну від 04.11.2024 року,

№451 від 07.04.2025 на суму 40 199,57 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№468 від 14.04.2025 на суму 50 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№482 від 14.04.2025 на суму 57 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№483 від 18.04.2025 на суму 43 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№485 від 21.04.2025 на суму 20 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№487 від 25.04.2025 на суму 9 000,00 грн. за видаткову накладну №04/11 від 04.11.2024 року,

№507 від 24.05.2025 на суму 3 000,00 грн. за видаткову накладну № 15/04 від 15.04.2025 року,

№508 від 26.05.2025 на суму 18 801,50 грн. за видаткову накладну № 20/5 від 20.05.2025 року,

№510 від 29.05.2025 на суму 5 294,17 грн. за видаткову накладну №20/5 від 20.05.2025 року,

№511 від 29.05.2025 на суму 2 277,00 грн. за видаткову накладну № 2277,00 грн. від 20.05.2025 року,

№515 від 30.05.2025 на суму 1 644,06 грн. за видаткову накладну № 20/5 від 20.05.2025 року,

№516 від 06.06.2025 на суму 50 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

№517 від 06.06.2025 на суму 50 000,00 грн. за видаткову накладну № 04/11 від 04.11.2024 року,

копії яких долучено до матеріалів справи (т.1, а.с. 49-59, 63, 65, 68, 72, 91-94).

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що умовами договору передбачено, виникнення права власності на товар з моменту його фактичного отримання та підписання товарно-транспортної накладної. Однак, фактично товар передано покупцю не було, товарно-транспортні накладні, які б підтверджували завантаження чи транспортування товару також відсутні. Таким чином, до позивача не перейшло право власності на оплачений товар.

Позивач вказує, що неодноразово надавав усні заявки на відвантаження товару, здійснював оплати за видатковими накладними, формував довіреності на отримання товару, але постачальник не поставив товар у строк та у порядку, що встановлені договором.

Таким чином, зобов`язання Відповідача щодо поставки Товару не виконані, а сплачені Позивачем кошти у розмірі 2 116 302,02 грн. підлягають поверненню, як сума попередньої оплати за непоставлений товар.

У зв`язку непоставкою товару, Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 11.11.2025 про повернення грошових коштів в розмірі 2 116 302,02 грн.(т.1, а.с.105-109).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти в розмірі 2 116 302,02 грн. не повернув, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026, яким відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» до Фізичної особи-підприємця Пістрюги Сергія Вікторовича про стягнення заборгованості у розмірі 2 665 746,04 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Предметом даного спору є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» до Фізичної особи-підприємця Пістрюги Сергія Вікторовича про повернення 2 116 302,02 грн, сплачених за договором поставки №2-п від 04.11.2024, та стягнення пені, трьох процентів річних й інфляційних втрат. Підставою заявлених вимог позивач визначає невиконання відповідачем обов`язку з передачі оплаченого товару.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на здійснення поставки, оформлення сторонами видаткових накладних, подальшу оплату товару та письмове визнання позивачем заборгованості за відвантажену продукцію.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи передано позивачеві товар, за який сплачено кошти, заявлені до повернення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, застосування цього способу захисту передбачає встановлення факту невиконання продавцем відповідного обов`язку.

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання договору № 2-п від 04.11.2024 оформлено десять видаткових накладних: № 04/11 від 04.11.2024, № 121 від 06.11.2024, № 19/11 від 19.11.2024, № 15/04 від 15.04.2025, № 29/4 від 29.04.2025, № 30/4 від 30.04.2025, № 5/5 від 05.05.2025, № 7/5-01 та № 7/5-02 від 07.05.2025, № 20/5 від 20.05.2025 на загальну суму 2 609 484,83 грн (т. 1, а. с. 60, 66, 69, 73, 76, 79, 82, 86, 87, 95).

Вищевказані накладні підписані та скріплені печатками сторін, містять відомості про учасників господарських операцій, найменування, кількість і вартість товару, а також підписи в графах, призначених для засвідчення його відпуску та отримання.

Позивач не заперечує самого факту їх оформлення, проте стверджує, що документи складалися до фактичної передачі продукції та використовувалися для проведення попередньої оплати.

До матеріалів справи самим позивачем долучено довіреності № 2 від 04.11.2024, № 3 від 06.11.2024, № 4 від 19.11.2024, № 6 від 15.04.2025, № 7 від 29.04.2025, № 8 від 30.04.2025, № 9 від 05.05.2025, № 10 і № 11 від 07.05.2025 та № 12 від 20.05.2025, видані працівникові ТОВ «РУТА-АВГ» ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей за відповідними рахунками (т. 1, а. с. 61, 64, 67, 70, 74, 77, 80, 83, 88-89, 96).

Зазначені довіреності підтверджують, що покупець уповноважив визначену в них особу одержати товар за конкретними рахунками. Самі по собі довіреності не підтверджують фактичної передачі товару. Водночас посилання в них на конкретні рахунки дають змогу співвіднести кожну довіреність із видатковою накладною, якою оформлено прийняття відповідної партії товару. Отже, при встановленні факту поставки довіреності підлягають оцінці у сукупності з відповідними видатковими накладними.

За змістом платіжних інструкцій, на які посилається позивач, протягом грудня 2024 року - червня 2025 року здійснювалися платежі з посиланням на відповідні видаткові накладні, зокрема №04/11, №121, №19/11, №15/04 і №20/5. Зазначені документи підтверджують зв`язок проведених розрахунків із конкретними господарськими операціями.

Водночас колегія суддів ураховує, що відповідно до пункту 4.1 договору в редакції, наданій позивачем, оплата товару в розмірі 100% передплати здійснюється протягом 45 календарних днів із моменту надання покупцеві видаткової накладної та рахунку на оплату. Отже, здійснення позивачем платежів після дат складання видаткових накладних саме по собі не є безумовним підтвердженням фактичної передачі товару, оскільки така послідовність відповідає передбаченому зазначеною умовою договору порядку розрахунків. Разом із тим наведена умова не свідчить про те, що видаткові накладні оформлювалися виключно з метою здійснення попередньої оплати без фактичного отримання товару.

Істотне доказове значення для оцінки характеру правовідносин сторін має також лист ТОВ «РУТА-АВГ» № 3005/25-28 від 30.05.2025 (т. 2, а. с. 28), у якому покупець повідомив відповідача про наявність станом на 01.05.2025 заборгованості за договором № 2-п від 04.11.2024 у розмірі 372 032,17 грн, назвав її заборгованістю за відвантажену продукцію, просив не застосовувати штрафні санкції та повідомив про намір погасити борг. Зокрема, наведена в ньому сума 308 000,00 грн віднесена до видаткової накладної № 19/11 від 19.11.2024, тоді як у переліку платіжних інструкцій наявний платіж № 400 від 24.12.2024 на повну суму цієї накладної - 353 914,29 грн. Зі свого боку сума 308 000,00 грн арифметично співвідноситься із залишком за накладною № 04/11 після врахування зазначених у матеріалах платежів, проведених до 01.05.2025. Тому колегія суддів не вважає наведений лист безспірним підтвердженням розміру заборгованості за конкретною накладною чи виконання абсолютно всіх поставок.

Водночас вказана неузгодженість у віднесенні суми до певного документа не усуває іншого істотного змісту листа: покупець до виникнення цього спору сам характеризував частину господарських операцій за договором як відвантаження продукції, за яку у нього існує обов`язок розрахуватися. Це суперечить його подальшому твердженню про повну відсутність будь-якої поставки за договором. Таким чином, лист ураховується як додатковий письмовий доказ характеру взаємовідносин сторін.

Стосовно доводів апелянта щодо доказового значення акта звірки взаємних розрахунків колегія суддів звертає увагу, що стала практика Верховного Суду ґрунтується на правовій позиції про те, що акт вивірки розрахунків сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 р. у справі № 910/866/20 та від 09.06.2026 р. у справі № 910/14613/24, і колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Посилання позивача на складення акта звірки з метою проходження банківського фінансового моніторингу не свідчить про недостовірність відображених у ньому відомостей та не виключає можливості їх урахування судом під час оцінки доказів.

За таких обставин довід апелянта про те, що суд першої інстанції визнав поставку лише на підставі формально оформлених документів, не враховує усієї сукупності доказів: підписані сторонами накладні, видані покупцем довіреності, подальші платежі з прив`язкою до відповідних накладних та зміст власного листа позивача від 30.05.2025. Переконливість цих доказів визначається не кожним окремо, а їх узгодженістю в частині підтвердження фактичного прийняття продукції.

Щодо доводів апелянта про недоведеність переходу права власності на товар колегія суддів ураховує, що пунктом 2.1 договору передбачено фактичну передачу товару та підписання товарно-транспортної накладної уповноваженою особою покупця.

Частинами 1, 3 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Водночас колегія суддів зазначає, що відсутність передбаченого договором документа не може оцінюватися відокремлено від обставин фактичного виконання зобов`язання та змісту інших документів, якими сторони оформили прийняття товару. При цьому необхідно враховувати як погоджений сторонами порядок переходу права власності, так і правове значення фактично здійснених ними дій з передачі та прийняття товару.

У цій справі висновок про фактичне отримання позивачем товару ґрунтується не лише на підписаних сторонами без зауважень видаткових накладних, а й на їх взаємозв`язку з виданими позивачем довіреностями на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами та листом ТОВ «РУТА-АВГ» від 30.05.2025, у якому позивач повідомляв про наявність заборгованості за відвантажену продукцію.

Отже, посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує висновку суду першої інстанції щодо фактичної передачі товару, зробленого за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності відповідно до статей 79, 86 ГПК України.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про значні обсяги будівельних матеріалів, необхідність їх перевезення, відсутність доказів завантаження, розвантаження та складського обліку. Однак посилання на відсутність відповідних документів не нівелює доказового значення підписаних документів про отримання товару та їх підтвердження іншими матеріалами справи. За встановлених обставин твердження позивача про суто формальне оформлення усіх накладних без будь-якого руху товару не підтверджене доказами, які у сукупності переважали б наведені письмові підтвердження його отримання.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 925/600/25 колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження фактичних обставин здійснення господарських операцій, зокрема реального руху товару, та оцінки всіх наявних доказів у їх сукупності, без надання видатковим накладним наперед установленої доказової сили. При цьому підставою для скасування постанови апеляційного суду у зазначеній справі стало ненадання належної оцінки обставинам фактичного здійснення поставки та доводам сторін, у зв`язку з чим справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення реального характеру господарських операцій та оцінки доказів у їх сукупності враховані під час апеляційного перегляду цієї справи. Водночас зазначена правова позиція не передбачає, що відсутність товарно-транспортних накладних безумовно спростовує факт поставки товару, підтверджений сукупністю інших доказів. Відтак посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 925/600/25 не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зазначене стосується й посилання позивача на усну домовленість про доставку товару на будівельні об`єкти у м. Києві та м. Кривому Розі. Матеріали справи не дають підстав ототожнювати таке твердження з доведеним погодженням сторонами виключно відповідної моделі доставки. Водночас і пояснення відповідача про використання спільного складу не підтверджує самостійно передачі продукції та не покладається колегією суддів в основу висновку про виконання договору. Видача довіреності представникові покупця є сумісною з різними способами фактичного отримання товару та не встановлює місце його передачі сама по собі.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Враховуючи вищевикладене, висновок про факт передачі товару ґрунтується не на презумпції правильності будь-якої видаткової накладної та не на відсутності доказів, поданих позивачем на її спростування, а на перевазі сукупності взаємопов`язаних письмових доказів, що підтверджують отримання товару, над поясненням про оформлення всіх документів без фактичного виконання операцій. Отже, доводи скаржника не спростовують висновку, зробленого за результатами оцінки сукупності документів у цій справі.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції доктрини venire contra factum proprium колегія суддів зазначає, що звернення позивача до суду з вимогою про розірвання договору у справі № 904/5653/25 та подальше подання заяви про залишення відповідного позову без розгляду не підтверджують факту виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Подання такої заяви є реалізацією передбаченого процесуальним законом права позивача та не може ототожнюватися з визнанням факту отримання товару або відмовою від захисту майнових прав за договором.

Водночас наведені доводи апелянта не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки визначальною підставою для вирішення спору є встановлений за результатами оцінки сукупності доказів факт передачі товару позивачеві, а не правова оцінка його процесуальної поведінки в іншій справі.

Доводи скаржника в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з відмовою у витребуванні доказів колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У додаткових письмових поясненнях від 04.06.2026 позивач посилається на необґрунтовану відмову суду першої інстанції у витребуванні у відповідача документів про придбання будівельних матеріалів, їх походження, транспортування, зберігання та осіб, які могли здійснювати відвантаження товару.

Відповідно до частини першої статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною другою статті 81 ГПК України визначено вимоги до змісту такого клопотання, зокрема щодо зазначення доказів, які витребовуються, обставин, які вони можуть підтвердити або спростувати, підстав вважати, що відповідні докази перебувають у певної особи, а також заходів, вжитих для їх самостійного отримання.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026, позивач у клопотанні зазначив, що витребувані документи необхідні для перевірки придбання відповідачем продукції, її наявності та можливості фактичної поставки.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, місцевий господарський суд окремо виходив із ненадання доказів неможливості самостійного отримання витребуваних документів. Твердження про їх перебування у відповідача та його відмову в добровільному наданні, без належного підтвердження вжитих для отримання заходів або конкретних причин об`єктивної неможливості їх вжиття, не усуває передбаченої пунктами 4, 5 частини другої статті 81 ГПК України вимоги до змісту клопотання.

За наведених обставин відмова в задоволенні клопотання, зумовлена неналежним виконанням заявником вимог статті 81 ГПК України щодо обґрунтування неможливості самостійного отримання доказів, не свідчить сама собою про порушення принципу змагальності або таке процесуальне порушення, яке зумовило неправильне вирішення спору.

Оцінивши докази за правилами статей 74, 79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт передачі позивачеві товару, за який заявлено вимогу про повернення оплати, є більш вірогідним, ніж версія про оформлення усіх документів без будь-якої фактичної поставки. За цих обставин не встановлено визначеної частиною другою статті 693 ЦК України передумови для повернення покупцеві сплачених коштів - непередання продавцем оплаченого товару. Вимога про стягнення 2 116 302,02 грн задоволенню не підлягає.

Стосовно вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що їх задоволення залежить від установлення передбачених договором або законом підстав відповідальності відповідача.

Відповідно до пункту 1.4 договору поставка товару здійснюється протягом п`яти календарних днів із моменту подання покупцем заявки. Водночас позивачем не надано доказів, які дозволяли б установити конкретні дати подання відповідних заявок та визначити початок перебігу строку поставки за ними. Обчислення позивачем періоду прострочення з дня, наступного за датою складання видаткової накладної, не підтверджує порушення відповідачем погодженого сторонами строку виконання зобов`язання.

Отже, наявність підстав для нарахування заявленої до стягнення пені належними доказами не підтверджена.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неповерненням попередньої оплати, колегія суддів зазначає, що застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, пов`язується з простроченням виконання грошового зобов`язання. Оскільки за результатами оцінки доказів у цій справі не встановлено підстав для виникнення у відповідача обов`язку повернути позивачеві спірну суму попередньої оплати, відсутні й підстави для висновку про прострочення відповідного грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, недоведеність порушення відповідачем строків поставки товару та відсутність підстав для виникнення грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 261 572,62 грн, трьох процентів річних у розмірі 67 773,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 220 198,34 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/6953/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/6953/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 38 388,18 грн покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-АВГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/6953/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі № 904/6953/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 04.11.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів

Оригінал: reyestr.court.gov.ua