Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №904/1476/26
Суддя: Чередко Антон Євгенович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1476/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26
за позовом: ОСОБА_3 , м. Дніпро
до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро
відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Дніпро
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва", м. Дніпро
про переведення прав і обов`язків покупця та витребування частки у статутному капіталі, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 р. ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просив:
- перевести на ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) права і обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" (код за ЄДРПОУ 36162854) у розмірі 50 % статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 27.03.2025;
- витребувати з володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" (код за ЄДРПОУ 36162854) у розмірі 50 % статутного капіталу товариства, вартістю 2 017 750 гривень 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ТОВ "Автовіва" з часткою у статутному капіталі 50 %. У березні 2025 року до нього звернувся другий учасник Товариства – ОСОБА_1 та повідомив, що свою частку у розмірі 50 % має намір подарувати родичці ОСОБА_2 та має намір звільнитися з посади директора товариства. 28.03.2025 у приватного нотаріуса було підписано протокол загальних зборів учасників товариства, на яких було вирішено питання: про обрання голови зборів, про зміну установчих документів, про зміну директора та призначення відповідального за внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР. З договором дарування, за яким перейшла до ОСОБА_2 частка розміром 50 %, позивача не ознайомили. На початку лютого 2026 року позивач дізнався, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 27.03.2025, а не договір дарування. Згідно з пунктом 2.1. цього договору частка продана з урахуванням вартості активів та внесків товариства у розмірі 2 017 750,00 грн, які покупець передав продавцю при оформленні договору. Отже, ОСОБА_1 ввів позивача в оману, оскільки будь-яких розмов про продаж частки в статутному капіталі не йшлося. Позивач зазначає, що жодного повідомлення від продавця з пропозицією стосовно продажу частки в статутному капіталі ТОВ із зазначенням ціни такої частки не отримував.
Таким чином позивач стверджує, що відповідачі, уклавши договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" від 27.03.2025, порушили переважне право позивача через неповідомлення про намір продажу частки. Відповідачі виконали цей договір в повному обсязі за ціною частки в розмірі 2 017 750 (два мільйони сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. та провели державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 31.03.2025 за № 1002241070017044342.
При цьому, позивач посилається на положення статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Як стверджує позивач, вимога про витребування частки в статутному капіталі товариства є похідною від вимоги про переведення прав та обов`язків покупця, а рішення суду про витребування частки в статутному капіталі буде підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026р. у справі № 904/1476/26:
- позов ОСОБА_3 до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" про переведення прав і обов`язків покупця та витребування частки у статутному капіталі задоволено частково;
- переведено на ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) права і обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" (код за ЄДРПОУ 36162854) у розмірі 50 % статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 27.03.2025, укладеного між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 );
- витребувано з володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" (ідентифікаційний код 36162854; вул. Набережна Перемоги, буд. 212, м. Дніпро, 49000) у розмірі 50 % статутного капіталу товариства, вартістю 2 017 750 гривень 00 коп.;
- у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" – відмовлено;
- стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 30 266,25 грн;
- стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 31 930,25 грн.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що суд першої інстанції одночасно задовольнив дві взаємовиключні вимоги: переведення прав покупця та витребування частки щодо одного об`єкта. Так, як зазначає відповідач-1, переведення прав покупця за своєю правовою природою означає визнання договору від 27.03.2025 чинним правочином і заміну в ньому покупця на позивача з усіма правовими наслідками. Задовольнивши цю вимогу, суд першої інстанції тим самим підтвердив: відповідач-2 набула частку на законній підставі, що, на думку відповідача-1, унеможливлює одночасне застосування ст. 387-388 ЦК України, яка регулює витребування майна з чужого незаконного володіння;
- стверджує, що суд першої інстанції неналежно оцінив поведінку позивача у сенсі заборони суперечливої поведінки та стандарту вірогідності доказів. На переконання відповідача-1, версія позивача про необізнаність із продажем частки спростовується сукупністю документально підтверджених і фактично неоспорюваних обставин: 28.03.2025 позивач особисто з`явився до приватного нотаріуса Фаст Л.Д.; цього ж дня позивач головував на загальних зборах учасників ТОВ "Автовіва", на яких відповідач-2 вже була зазначена учасником з часткою 50 %; позивач проголосував за затвердження нової редакції статуту, в якій склад учасників відображав результати договору, та особисто підписав статут в новій редакції, справжність підпису засвідчено нотаріально; тим самим рішенням зборів за участю позивача ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ і призначено ОСОБА_4 (сина позивача); позивач не вчиняв жодних юридичних дій щодо оспорювання договору чи відновлення складу учасників протягом майже року після зазначених подій;
- вважає, що суд першої інстанції не виконав обов`язок перевірки правильності розрахунку судового збору та помилково розподілив судові витрати. Так, на переконання відповідача-1, обидві вимоги стосуються одного й того самого об`єкта 50 % частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" вартістю 2 017 750,00 грн. Вимога про витребування частки, за позицією самого позивача, є похідною від вимоги про переведення прав, а тому не утворює самостійного майнового об`єкта для цілей обчислення судового збору;
- в обґрунтування тверджень про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач-1 стверджує, що судом: передчасно закрито підготовче провадження у справі; необґрунтовано відмовлено у поверненні до підготовчої стадії без мотивування; не надано оцінки систематичної неявки позивача і повної неявки відповідача-3 у судові засідання по справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.09.2026 р.
Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про переведення прав та обов`язків покупця 50 % частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" та витребування зазначеної частки із володіння ОСОБА_2 у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2, зокрема, зазначає наступне:
- на думку відповідача-2, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення переважного права позивача, фактично ототожнивши відсутність письмового повідомлення, передбаченого частиною третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", із безумовним порушенням корпоративного права позивача, не надавши належної оцінки сукупності доказів, які підтверджують його обізнаність про намір продажу частки, її оплатний характер, участь у підготовці та реалізації корпоративних змін, а також подальшу поведінку після укладення спірного договору;
- вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином усі докази у їх взаємозв`язку, не навів мотивів відхилення істотних доводів відповідачів, неправильно визначив юридично значущі обставини, що підлягали встановленню у цій справі, а також одночасно застосував два взаємовиключні способи судового захисту щодо одного й того самого об`єкта корпоративних прав;
- стверджує, що матеріали справи містять численні докази, які свідчать про активну участь позивача та його сина у підготовці й реалізації корпоративних змін, зокрема електронне листування, матеріали реєстраційної справи товариства, письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також документи щодо нотаріального оформлення правочину. Так, на переконання відповідача-2, зазначені докази підтверджують, що позивач: особисто брав участь у пошуку покупця; був обізнаний про намір саме продати частку; координував разом із сином підготовку корпоративних документів; погоджував проведення нотаріального оформлення; був присутній при оформленні корпоративних змін; головував на загальних зборах учасників товариства; голосував за відповідні рішення; особисто підписав нову редакцію статуту, у якій ОСОБА_2 вже визначена учасником товариства; протягом тривалого часу після укладення договору не заявляв будь-яких заперечень щодо переходу частки;
- в обґрунтування тверджень про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач-1 стверджує, що судом: передчасно закрито підготовче провадження у справі; необґрунтовано відмовлено у поверненні до підготовчої стадії без мотивування; не надано оцінки систематичної неявки позивача і повної неявки відповідача-3 у судові засідання по справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.09.2026 р.
Представниця ОСОБА_3 подала до Центрального апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2, в яких позивач просить апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2 позивач, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що задовольняючи позовну вимогу про переведення прав і обов`язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва", суд першої інстанції фактично замінив покупця на позивача, визнавши незаконність переходу права власності на частку у статутному капіталі товариства до відповідача-2, відповідно остання заволоділа часткою без відповідної правової підстави, тому позивачем і було заявлено позовну вимогу про витребування саме як похідну, задоволення якої нерозривно пов`язане і залежить від задоволення іншої, основної позовної вимоги;
- стверджує, що відповідачами не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що позивач, приймаючи участь у загальних зборах учасників товариства, був обізнаний щодо підстав набуття відповідачем-2 права власності на частку у статутному капіталі, а також ціни продажу, тому в діях позивача відсутня суперечлива поведінка;
- вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, надав належну й вичерпну правову оцінку зібраним у справі доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясував характер та зміст спірних правовідносин, ухваливши законне й обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На переконання позивача, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2026 р. в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 22.10.2026 р.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2 заперечила, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 – безпідставними.
Відповідач-3 не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку свого представника, про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи статті 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги по суті за відсутності представника відповідача-3.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.10.2008 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 12241020000044342 від 13.10.2008 (а.с. 30 том 1).
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 09.10.2008, Товариство створюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 2.1., 4.1. Статуту ТОВ "Автовіва" в редакції 2008 року, (а.с. 108,109 том 1), учасниками Товариства є фізичні особи:
ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %, що в грошовому еквіваленті складає 27 250,00 грн;
ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %, що в грошовому еквіваленті складає 27 250,00 грн.
Рішенням загальних зборів учасників товариства від 11.06.2020, що оформлене протоколом № 1/2020, затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" в новій редакції, який був чинний на дату укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 27.03.2025 (а.с. 107-116 том 2).
30.09.2024 на позачергових загальних зборах учасників товариства прийнято рішення № 01-09, зокрема про збільшення розміру статутного капіталу до 4 035 500,00 грн; про перерозподіл часток між учасниками в статутному капіталі товариства:
ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %, що в грошовому еквіваленті складає 2 017 750,00 грн;
ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 %, що в грошовому еквіваленті складає 2 017 750,00 грн (а.с. 176-178 том 3).
27.03.2025 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" (а.с. 41 том 1).
За цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно. За цим договором відчужується загальна частка розміром 50 % статутного капіталу Товариства та дорівнює 2 017 750,00 грн (п. 1.1.- 1.3 договору).
Договір підписаний покупцем та продавцем в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.
У зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" 28.03.2025 р. сторони уклали Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі, згідно з яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" у розмірі 50 % вартістю 2 017 750,00 грн (а.с. 11-12 том 3).
Справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" від 28.03.2025 р. засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., реєстровий номер 262/263.
28 березня 2025 року відбулися загальні збори учасників ТОВ "Автовіва", на яких прийняті, зокрема, рішення про затвердження нової редакції Статуту; звільнення ОСОБА_1 з 28.03.2025 з посади директора за власним бажанням та призначено на посаду директора ОСОБА_4 з 29.03.2025; доручено директору товариства вжити заходів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішення загальних зборів учасників товариства оформлено протоколом загальних зборів № 1/2025 від 28.03.2025 (а.с. 22-23 том 3), який підписано головою зборів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Справжність підписів цих осіб на протоколі засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д., реєстровий номер 266/267.
Незважаючи на укладення 28.03.2025 р. Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва", державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу: зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників юридичної особи), запис № 1002241070016044342, відбулася 31.03.2025 (а.с. 35-36 том 1).
Тож станом на 28.03.2025 (дату проведення загальних зборів учасників товариства) ОСОБА_2 не була учасником цього товариства.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, саме з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичного переходу корпоративних прав від первісного власника до набувача. Саме з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки. Відповідно, учасник (первісний власник, у даній справі ОСОБА_1 ) вважається таким, що вийшов із товариства, також з дня державної реєстрації його виходу.
У позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що у березні 2025 року до нього звернувся другий учасник товариства – ОСОБА_1 та повідомив, що має намір подарувати свою частку у статутному капіталі своїй родичці – ОСОБА_2 . Однак, на початку лютого 2026 року позивач випадково дізнався про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 27.03.2025. Згідно з пунктом 2.1. цього договору частка продана з урахуванням вартості активів та внесків товариства у розмірі 2 017 750,00 грн, які покупець передав продавцю при оформленні договору. Отже, ОСОБА_1 ввів позивача в оману, оскільки будь-яких розмов про продаж частки в статутному капіталі не йшлося.
Позивач вважає, що порушено його переважне право на придбання частки у статутному капіталі, просить перевести на нього права і обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 50 % статутного капіталу за договором купівлі-продажу від 27.03.2025 та витребувати з володіння ОСОБА_2 на свою користь належну їй частку у статутному капіталі товариства вартістю 2 017 750,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час відчуження ОСОБА_1 належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" було порушено переважне право позивача на її придбання, оскільки відповідачем-1 не було дотримано вимог частини третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо письмового повідомлення іншого учасника товариства про намір продажу частки, її ціну та інші істотні умови договору. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт участі позивача у загальних зборах учасників товариства, підписання нової редакції статуту та обізнаність про зміну складу учасників не свідчать про його обізнаність щодо оплатного характеру відчуження частки та істотних умов договору купівлі-продажу частки.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту, визначених у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).
Правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, встановлено статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статутом ТОВ.
Переважне право – це право (правомочність), яке забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.
За приписами ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.
Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).
Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Такий інший порядок реалізації переважного права учасників Статутом товариства, що затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 11.06.2020, не встановлений (а.с. 107-116 том 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 2 ст. 21 Закону).
Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ч. 3 ст. 21 Закону).
Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов`язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору (ч. 5 ст. 21 Закону).
Отже, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
Статутом Товариства не встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.
За приписами ст. 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства зобов`язані, зокрема дотримуватися статуту.
Статтею 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що у статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього; 4) облік часток товариства в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток) (ч. 5).
Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону (ч. 6 ст. 11 цього Закону).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що частина 3 статті 20 вказаного вище Закону вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови, не унормовуючи, що такі "інші умови" є істотними. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права.
Тому в учасників Товариства, які мали намір відчужити свою частку третій особі, існує обов`язок письмово повідомити про це решту учасників Товариства згідно з вимогами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
За відсутності такого письмового повідомлення учасник не може вважатися повідомленим належним чином, у тому числі усно.
Отже, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи є укладення відповідного договору купівлі-продажу між учасником і цією особою. Для дотримання переважного права інших учасників товариства мають бути дотримані умови щодо належного письмового повідомлення, що має містити інформацію про ціну, розмір частки та інші умови продажу, а також дотримано тридцятиденний строк для надання відповіді, після спливу якого частка може бути продана третій особі на умовах, що були повідомлені.
Верховний Суд констатує, що лише у разі порушення переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю, останній набуває права вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки).
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 638/18231/15-ц).
Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).
З огляду на зазначене, переважне право учасника товариства на першочерговий викуп частки – це право учасника придбати частку іншого учасника, який має намір її відчужити, перед будь-якими третіми особами. Ця доктрина прямо закріплена у ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та може деталізуватися в статутних документах товариства.
Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).
Оскільки Статут товариства не містить положень про те, що відчуження належної учаснику товариства частки у статутному капіталі відбувається виключно за згодою інших учасників цього товариства, відповідач-1 мав право провести відчуження належної йому частки третій особі без згоди інших учасників, однак за умови дотримання переважного права іншого учасника товариства на першочерговий викуп частки.
Законодавством передбачена можливість захисту переважного права для учасника з подачею позову про переведення на відповідного учасника прав та обов`язків покупця частки.
Факт відсутності повідомлення про намір продати частку є підставою для визнання факту порушення переважного права учасника.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 позивача про продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва", а саме письмового повідомлення, що має містити інформацію про ціну, розмір частки та інші умови продажу, а також дотримання тридцятиденного строку для надання відповіді, після спливу якого частка може бути продана третій особі на умовах, що були повідомлені.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обґрунтованою вимоги позивача про переведення на ОСОБА_3 прав і обов`язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва" у розмірі 50 % статутного капіталу за договором купівлі-продажу у статутному капіталі від 27.03.2025.
Більше того, згідно зі ст. 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
У Договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовіва", укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указана вартість придбаної частки – 2 017 750,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем внесено на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець, а отже, вимога про переведення прав та обов`язків покупця, є законною.
Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, стверджують, що позивач був обізнаний про підстави відчуження відповідачем-1 частки в статутному капіталі, в обґрунтування чого зазначають наступне:
- позивач 28.03.2025 особисто прибув до нотаріуса та прийняв участь у Загальних зборах учасників ТОВ "Автовіва", на яких разом із ним в якості рівноправного учасника із часткою 50 % вже була присутня ОСОБА_2 ОСОБА_3 не лише не висловив жодних заперечень, а й був обраний головою цих зборів та особисто підписав нову редакцію Статуту, в якій ОСОБА_2 вже була зазначена як учасник із часткою 50 %;
- підписуючи нову редакцію Статуту, Позивач прямо і недвозначно підтвердив легітимність присутності ОСОБА_2 як учасника Товариства. Підпис на Статуті, засвідчений нотаріально, є юридично значимою дією, яка унеможливлює посилання на необізнаність зі складом учасників;
- у позивача зберігається примірник договору купівлі-продажу частки від 27.03.2025. При цьому ОСОБА_3 не є стороною цього договору і відповідач-1 не мав жодного обов`язку передавати йому цей документ. Наявність у Позивача примірника договору свідчить лише про те, що ОСОБА_3 сам брав участь у підготовці документації для оформлення угоди.
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідачів, судова колегія зазначає, що погоджується з оцінкою цих доводів, вже наданою судом першої інстанції, з огляду на таке.
Так, позивачем підписаний протокол загальних зборів учасників ТОВ "Автовіва" від 28.03.2025, справжність підпису позивача на якому засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 . На цих загальних зборах учасників були прийняті рішення, зокрема, щодо зміни установчих документів та зміну директора товариства. Однак питання про вступ до складу учасників товариства ОСОБА_2 у зв`язку із продажем відповідачем-1 частки у статутному капіталі цими загальними зборами учасників не розглядалось і, відповідно, жодних рішень з цього питання не приймалось.
Крім того, станом на дату проведення загальних зборів 28.03.2025 ОСОБА_2 набула лише право власності на частку, але не набула корпоративних прав, пов`язаних з цією часткою. Статус учасника товариства ОСОБА_2 набула 31.03.2025 – в день реєстрації зміни складу учасників в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно в наведену дату відповідач-1 втратив свій статус учасника товариства.
Підписання нової редакції Статуту ОСОБА_2 не свідчить про легітимність присутності цієї особи на зборах як учасника товариства, а свідчить лише про підписання цієї редакції статуту відповідачем-2. Водночас судова колегія звертає увагу, що, всупереч доводам відповідачів, в новій редакції статуту, що була затверджена загальними зборами учасників 28.03.2025, учасники ТОВ "Автовіва" не зазначені.
Також, наявність у позивача копії договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва", за яким ОСОБА_2 була придбана спірна частка, не свідчить про те, що ОСОБА_3 сам брав участь у підготовці документації для оформлення угоди.
Участь позивача у підготовці документації для оформлення договору не підтверджена жодними наявними в матеріалах справи доказами. Сам же позивач заперечує наявність у нього оригінального примірника договору купівлі-продажу частки до його укладення, повідомляє, що копію договору купівлі-продажу знайшов випадково за місцем знаходження товариства серед інших документів, що стосуються діяльності цього товариства. В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу від 27.03.2025, засвідчена підписом ОСОБА_3 від 23.03.2026 (а.с. 41 том 1).
Обізнаність з фактом зміни складу учасників, яка підтверджується нотаріально посвідченими підписами позивача на протоколі загальних зборів учасників та Статуті ТОВ "Автовіва" від 28.03.2025, не визначає правової природи укладеного між сторонами правочину – договору дарування чи договору купівлі-продажу. Протокол загальних зборів від 28.03.2025 не містить посилань на правочин, який укладено відповідачами.
Послідовна нумерація реєстрових записів (262, 263, 266, 267, 269, 270) також не свідчить про перебування ОСОБА_3 в приміщенні нотаріальної контори під час вчинення нотаріальних дій щодо укладення Акту приймання-передачі частки, в якому є посилання на договір купівлі-продажу частки від 27.03.2025 та ознайомлення позивача з цим договором, оскільки ОСОБА_3 не є стороною ані договору, ані акту приймання-передачі частки.
Отже, жодні надані відповідачами до матеріалів справи докази не підтверджують того, що позивач був обізнаний про укладення між відповідачами саме договору купівлі-продажу, а не договору дарування, як не підтверджують і факт відмови позивача від придбання цієї частки.
Оскільки згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правило переважного права придбати частку у статутному капіталі поширюється лише на випадки продажу частки у статутному капіталі можливість вплинути на волевиявлення дарувальника у такому випадку у позивача відсутня.
На підтвердження своєї позиції відповідачі також посилаються на долучені до матеріалів справи, зокрема, пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 16-21 том 4); електронне листування сторін (а.с. 22-23 том 4); докази передачі документів (а.с. 24-25 том 4).
Як встановлено судом першої інстанції, добровільне опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проведено адвокатом ОСОБА_8 у відповідності до положень ст. 20, 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Під час опитування ОСОБА_5 повідомив адвоката про відомі йому обставини щодо продажу частки відповідача-1 у статутному капіталі товариства відповідачу-2. Як вбачається з пояснень ОСОБА_5 , саме ОСОБА_3 звернувся до нього з пропозицією придбати 50 % частку у статутному капіталі ТОВ "Автовіва", яка належала ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_5 запропонував оформити придбання на свою доньку — ОСОБА_2 . ОСОБА_5 вказав, що учасники переговорів розуміли, що мова йде саме про продаж ОСОБА_1 належної йому 50 % частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" та придбання цієї частки ОСОБА_2 .
Аналогічний виклад обставин міститься і в поясненнях ОСОБА_6 , а в підтвердження пояснення ОСОБА_6 відповідачі посилаються на електронне листування сторін, з якого вбачається: передача документів ОСОБА_2 . ОСОБА_9 ; погодження нотаріуса; обговорення зміни директора товариства; направлення статуту товариства; координація корпоративних змін.
В письмовому опитуванні вказано, що позивач не лише був обізнаний про оплатний характер правочину, а фактично виступав учасником переговорів щодо пошуку покупця частки.
Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідачів на вказані письмові опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як такі, що викладені не у заяві свідка, відповідно не є належними доказами у справі.
Як зазначено в статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судова колегія також зазначає, що належність доказів – це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.
Предмет доказування – це сукупність обставин, які підтверджують заявлені вимоги або заперечення.
До предмету доказування у цій справі за позовом про переведення прав та обов`язків покупця входить доведення таких обставин, як порушення переважного права покупця на придбання частки у статутному капіталі, дотримання продавцем частки у статутному капіталі визначеного законом порядку продажу частки третій особі; внесення позивачем на депозитний рахунок суду (або нотаріуса) грошових коштів, які покупець уже сплатив за договором; укладення між продавцем та покупцем договору купівлі-продажу, який спрямований на реальне відчуження та виконання договору.
Як встановлено судом першої інстанції, доказів належного повідомлення позивача про продаж частки у статутному капіталі, в якому були б зазначені умови продажу, вартість частки, строки оплати тощо матеріали справи не містять.
Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що не підтверджують зазначені обставини й надані відповідачем-2 докази – електронне листування в застосунку "Viber". Зі змісту цього листування не вбачається, що учасники переписки були представниками відповідачів-1,2, та що мова йшла саме про укладення договору купівлі-продажу або його умови.
З вимогою про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу позивач звернувся протягом встановленого законом строку, сплативши на депозитний рахунок господарського суду грошову суму 2 017 750 гривень 00 коп. – вартість частки у статутному капіталі.
Механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову, покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).
Враховуючи викладене вище, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_3 про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва".
Щодо вимоги позивача про витребування з володіння ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" у розмірі 50 % статутного капіталу вартістю 2 017 750,00 грн, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до п.п. "д", "е" ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються, зокрема, такі документи:
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Отже учасник товариства може звернутися до суду з позовом про (1) визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою / додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж (2) про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою / додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту.
Виходячи з імперативних норм спеціального закону – Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", реєстратор не має права проводити реєстраційні дії щодо зміни учасників товариства з обмеженою відповідальністю на підставі рішення суду про переведення прав та обов`язків покупця, але має обов`язок зареєструвати ці зміни на підставі судового рішення про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Судова колегія зауважує, що вимога про витребування з відповідача-2 частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" заявлена позивачем не як титульним власником цієї частки, а як особою, переважне право якої на набуття цієї частки у власність порушено відповідачами.
Таким чином, судова колегія вважає, що заявлення позивачем похідної вимоги – про витребування з відповідача-2 частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва", одночасно з основною вимогою – про переведення на позивача прав та обов`язків покупця спірної частки, є ефективним способом захисту порушеного права позивача, який дозволить реально виконати рішення суду та поновити права позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань без додаткових судових процесів.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив похідний характер позовної вимоги про витребування з відповідача-2 частки у статутному капіталі ТОВ "Автовіва" та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про її задоволення.
Щодо доводів апелянтів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то судова колегія їх відхиляє, з огляду на таке.
Як вже зазначено вище, судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги письмові опитування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , оскільки ці докази не відповідають критеріям належності та допустимості. При цьому апелянтами не наведено жодних обґрунтувань неможливості подання цих доказів, оформлених належним чином, у встановлений ГПК України строк. Відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для продовження підготовчого провадження у справі та задоволення клопотання відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого судового засідання.
Безпідставними є і доводи відповідачів щодо неправильно визначеного судом розміру судового збору за подання даного позову, адже похідний характер позовної вимоги відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 72 639,00 грн слід покласти на ОСОБА_1 , і також у розмірі 72 639,00 грн – на ОСОБА_2 .
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2026 р. у справі № 904/1476/26 – залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційних скарг, покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 03.11.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua