Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №904/3546/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3546/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.,

при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 07.09.2026р. у справі № 904/3546/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" про стягнення 1 599 288,43 грн основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024, 11 338,64 грн трьох процентів річних, 24 833,68 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026р. у справі № 904/3546/26:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" 11 338,64 грн трьох процентів річних, 24 833,68 грн інфляційних втрат, 19 625,53 грн судового збору;

- в частині позовних вимог (про стягнення 1 599 288,43 грн основної заборгованості) провадження у справі закрито.

Рішення мотивовано обставинами неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електроенергію, наявності боргу у сумі 1 599 288,43 грн. В частині вимог щодо стягнення боргу провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку зі сплатою заборгованості під час розгляду справи. Інфляційні втрати та 3% річних стягнуто судом на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з наявністю прострочення виконання грошового зобов`язання.

Покладаючи на відповідача судовий збір у повному розмірі, суд керувався статтями 129, 130 ГПК України та виходив із того, що задоволення вимог позивача в частині основного боргу відбулося відповідачем після пред`явлення позову, що відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України є підставою для відшкодування позивачу понесених судових витрат.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі № 904/3546/26 змінити в частині розподілу судових витрат, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн. замість 19 625,53 грн.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом частини третьої статті 130 ГПК України та неврахуванням змісту заяви позивача від 17.07.2026, в якій останній після погашення основного боргу просив стягнути з відповідача лише 2 662,40 грн судового збору, а решту в сумі 16 963,13 грн повернути з Державного бюджету України.

Апелянт посилається на те, що передбачене зазначеною нормою відшкодування судових витрат здійснюється за заявою позивача, тому суд без належного обґрунтування поклав на відповідача витрати в більшому розмірі, ніж просив сам позивач.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 904/3546/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 29.10.2026 о 15:00 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що після звернення до суду відповідач повністю погасив основну заборгованість, у зв`язку з чим позивач подав заяву про закриття провадження у відповідній частині та просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору, а 16 963,13 грн повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір". Водночас позивач зазначає, що питання розподілу судових витрат належить до повноважень суду та вирішується відповідно до вимог процесуального законодавства з урахуванням установлених обставин справи. У зв`язку з цим покладається на розсуд суду апеляційної інстанції та просить ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

26.10.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є вимоги про стягнення 1 599 288,43 грн основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024, 11 338,64 грн трьох процентів річних, 24 833,68 грн інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість.

За подання вказаного позову позивач сплатив судовий сбір у сумі 19 625, 53 грн згідно платіжної інструкції № 4599935 від 08.06.2026. Такий судовий збір надійшов до державного бюджету відповідно до наявної у справі виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

З даним позовом позивач звернувся до суду 12.06.2026 (зареєстровано судом 15.06.2026), а основний борг у розмірі 1 599 288,43 грн було сплачено відповідачем позивачу під час розгляду справи судом, а саме 18.06.2026.

Посилаючись на вказані обставини, 17.07.2026 позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України). Просив суд повернути сплачену суму судового збору у розмірі 16 963,13 грн, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу. Решту позовних вимог (3% річних у розмірі 11 338,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 833,68 грн та витрати із сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.) просив стягнути з відповідача на користь позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі № 904/3546/26 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 11 338,64 грн 3% річних, 24 833,68 грн інфляційних втрат, 19 625,53 грн судового збору; в частині позовних вимог (про стягнення 1 599 288,43 грн основної заборгованості) провадження у справі закрито згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, господарський суд фактично відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору та стягнув сплачений судовий збір з відповідача на користь позивача у повному обсязі, посилавшись на ч. 3 ст. 130 ГПК України та висновки постанови Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25.

Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині розподілу судового збору, а саме покладення таких судових витрат у повному обсязі на відповідача.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є судове рішення у справі № 904/3546/26 виключно в частині розподілу судових витрат, тоді як в решті рішення апеляційний суд не переглядає згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 2.1. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у правильному розмірі.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у випадку, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24.

Як зазначалося, в цій справі позивач подав до господарського суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі з огляду на те, що відповідач на виконання умов договору сплатив основний борг, що свідчить про припинення існування предмета спору в процесі підготовчого провадження. Крім того, позивач просив суд повернути з державного бюджету сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 16 963, 13 грн., пропорційно до вимог провадження за якими підлягає закриттю.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За приписами ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з подальшими змінами.

Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24 викладено такі висновки:

"Лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку із чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору за подання позовної заяви підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/10202/24, постанові від 06.10.2026 по справі № 904/2334/26.

При цьому Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржуване судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судового збору, помилково врахували висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25, оскільки Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 917/1161/25 вирішував питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, а не про стягнення судового збору.

Частина 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу усіх видів судових витрат: судового збору, витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів та інші).

Натомість, положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку закриття провадження у справі за відсутності предмета спору регулює питання щодо долі виключно одного конкретного виду судових витрат - судового збору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанцій, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, порушив пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", приписи статей 123, 130 Господарського процесуального кодексу України. Покладення на відповідача обов`язку зі сплати на користь позивача судового збору у даній справі в повному обсязі є неправомірним, а висновки суду першої інстанції - помилковими та такими, що прийняті при неправильному застосуванні вищевказаних норм законодавства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.

Вказане узгоджується з постановами КГС ВС від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.

Отже, за розрахунком апеляційного суду, враховуючи здійснену оплату позивачем судового збору у сумі 19 625, 53 грн., за наслідками розгляду позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2 662, 40 грн. пропорційно до задоволених вимог за позовом, а решта суми – 16 963, 13 грн. підлягає поверненню позивачу у зв`язку із закриттям провадження щодо частини позовних вимог про стягнення основного боргу.

За викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині розподілу судового збору за подання позову; в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026р. у справі № 904/3546/26 – задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026р. у справі № 904/3546/26 – скасувати в частині розподілу судового збору за подання позову.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" (Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 21, офіс 318; ідентифікаційний код 33184985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" (Україна, 04119, місто Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, літера 20 Д; ідентифікаційний код 45179093) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 коп. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" (Україна, 04119, місто Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, літера 20 Д; ідентифікаційний код 45179093) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 963 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн. 13 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 4599935 від 08.06.2026.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026р. у справі № 904/3546/26 - залишити без змін.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 03.11.2026.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв