Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №904/3173/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3173/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.,

при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 11.08.2026р. у справі № 904/3173/26

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19",

про скасування рішення від 31.03.2026 по справі №54/89-25 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/12-р/к від 31.03.2026 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026р. у справі № 904/3173/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, займаючи монопольне становище на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення в межах м. Кривого Рогу, без передбачених законодавством та договором підстав припинив надання відповідних послуг на двох об`єктах ТОВ "Пересувна механізована колона № 19".

Суд зазначив, що між сторонами існують договірні відносини з 2016 року, а видані позивачем у 2017 році технічні умови на встановлення вузлів обліку та відповідні проекти підтверджують існування приєднаних до мереж об`єктів водоспоживання. Водночас позивач не довів факту самовільного приєднання споживача до мереж або наявності інших об`єктивних підстав для припинення надання послуг.

Суд також врахував обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 904/5224/23 та № 904/5225/23, які набрали законної сили, відхилив посилання позивача на дефіцит водних ресурсів унаслідок підриву Каховської ГЕС та доводи про подвійне притягнення до відповідальності, оскільки судовий захист порушених прав споживача і застосування відповідальності за порушення конкурентного законодавства мають різну правову природу.

За висновком суду, відповідач належним чином встановив обставини зловживання позивачем монопольним становищем, а позивач не довів наявності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026 у справі № 904/3173/26 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що припинення водопостачання здійснено правомірно у зв`язку з відсутністю у споживача технічних умов та проектної документації на приєднання до мереж, що відповідно до Правил № 190 свідчить про самовільне приєднання. При цьому суд помилково ототожнив технічні умови на встановлення вузлів обліку, видані у 2017 році, із технічними умовами на приєднання до мереж та не врахував змін нормативного регулювання, внесених у 2021 році.

За доводами апелянта, відповідач безпідставно втрутився у договірні правовідносини між виконавцем послуг та споживачем, які не стосуються захисту економічної конкуренції, а належать до компетенції судових органів. Монопольне становище підприємства та припинення надання послуг не свідчить про зловживання таким становищем за відсутності доведеного впливу на конкуренцію та необхідних елементів складу правопорушення.

Крім того, скаржник посилається на судові рішення у справах № 904/5224/23 та № 904/5225/23, якими, за його доводами, не встановлено протиправності дій підприємства щодо припинення водопостачання. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам про перевищення Антимонопольним комітетом України своїх повноважень, недоведеність порушення конкурентного законодавства та неповне з`ясування обставин справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.10.2026 о 14:15 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечує. Відповідач зазначає, що спірні об`єкти були приєднані до мереж водопостачання та водовідведення на підставі укладеного у 2016 році договору, а їх функціонування підтверджується виданими самим позивачем технічними умовами та проектною документацією. При цьому факт самовільного приєднання у встановленому Правилами № 190 порядку не зафіксовано, відповідного акта не складено, необхідності отримання нових технічних умов також не доведено. Крім того, водопостачання одного з об`єктів припинено до закінчення строку виконання припису.

Відповідач наголошує, що безпідставне припинення монополістом надання послуг є зловживанням монопольним становищем, яке призвело до ущемлення інтересів споживача. Для кваліфікації такого порушення законодавство не вимагає встановлення вини у формі умислу чи необережності або фактичного настання негативних наслідків для конкуренції.

Також відповідач посилається на судові рішення у справах № 904/5224/23 та № 904/5225/23, якими встановлено безпідставність тверджень про самовільне приєднання та зобов`язано підприємство відновити водопостачання. Доводи щодо надзвичайної ситуації після підриву Каховської ГЕС вважає недоведеними в частині їх зв`язку з припиненням надання послуг конкретному споживачу.

На думку відповідача, рішення адміністративної колегії прийнято в межах наданих повноважень, підстав передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для його скасування позивачем не доведено.

Третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи; її неявка не перешкоджає апеляційному перегляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.03.2026 відповідач прийняв рішення №54/12-р/к у справі №54/89-25 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Підприємство (позивач) припинило надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об`єктах споживача - суб`єкта господарювання (третьої особи):

13.09.2023 на об`єкті за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, не встановивши, у порядку визначеному чинним законодавством, факту самовільного підключення цього об`єкту до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, або інших причин, що об`єктивно унеможливлювали надання цих послуг;

18.09.2023 на об`єкті за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, не встановивши, у порядку визначеному чинним законодавством, факту самовільного підключення цього об`єкту до мереж централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, або інших причин, що об`єктивно унеможливлювали надання цих послуг.

За результатами розгляду справи №54/89-25 адміністративною колегією Південносхідного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, дії позивача, що полягають у припиненні надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для забезпечення потреб об`єкту: торговельний комплекс за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, з підстав не передбачених діючими нормативно-правовими актами або погодженими договірними умовами, і які зазначені у приписі КП "Кривбасводоканал" № 410 від 14.08.2023 та припиненні надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для забезпечення потреб об`єкту: торговельний комплекс за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, з підстав не передбачених діючими нормативно-правовими актами або погодженими договірними умовами, і які зазначені у приписі КП "Кривбасводоканал" № 446 від 05.09.2023, визнані порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним ч. 1 ст. 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вчинення порушень на позивача накладено штраф у загальному розмірі 9 000,00 грн.

В ході розгляду справи №54/12-р/к Комітетом встановлені такі обставини:

Заявник (третя особа-1) є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1; 5-й мкр. Зарічний, буд. 53а у місті Кривий Ріг, які використовує для провадження господарської діяльності у сфері торгівлі.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (як споживачем (заявник, третя особа-1) та комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (як виробником, позивач у справі №904/3173/26) 28.10.2016 було укладено договір №677 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - договір №677).

Розділом І договору №677 передбачено надання споживачу послуг з постачання холодної води та водовідведення по кожному з об`єктів споживання послуг, розташованими за адресами: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1 та 5-й мкр. Зарічний, буд. 53а у місті Кривий Ріг, на яких встановлені засоби обліку та регулювання споживання води.

Розділом IV договору №677 визначені права і обов`язки сторін, зокрема, з яких підстав відбувається тимчасове припинення або обмеження подачі води споживачу.

У пункті 4.3 договору №677, серед іншого зазначено, що: "виробник має право тимчасово припиняти або обмежити подачу води споживачу:

а) підпункт 4.3.5 договору 677, без додаткового попередження у випадках:

необхідності ліквідації аварії на водогонах, насосних станціях, в мережах, припинення подачі електроенергії. Виробникові, питної води державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання"; стихійного лиха,

b) підпункт 4.3.6 Договору 677, з попередженням у випадках: недотримання визначеного режиму водоспоживання і водовідведення; не допуску споживачем представника виробника для регулювання подачі холодної води; не оплати послуг з централізованого водопостачання; відсутність договору або закінчення терміну його дії; і водовідведення; невиконання споживачем вимог виробника щодо місця встановлення та типу приладу обліку; відмови споживача від участі у відновлення зруйнованих з його вини мереж і споруд.".

У 2017 року підприємство позивача надало заявнику:

- технічні умови (вихідні дані) №1095 від 30.05.2017 на встановлення вузла обліку на об`єкті торгівельний комплекс за адресою: 5-й мкр. Зарічний, 53а у місті Кривий Ріг та розробило відповідний робочий проект згідно із завданням на проєктування та цими технічними умовами.

- технічні умови (вихідні дані) №1097 від 30.05.2017 на встановлення вузла обліку на об`єкті торгівельний комплекс за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1 у місті Кривий Ріг та розробило відповідний робочий проект згідно із завданням на проектування та цими технічними умовами.

Умовами договору №677, вищезгаданими технічними умовами (№1095 від 30.05.2017 та №1097 від 30.05.2017), а також робочими проектами, розробленими підприємством позивача у справі №904/3173/26 відповідно до вказаних технічних умов, торгівельні комплекси за адресами: 5-й мкр. Зарічний, 53а, вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1 у місті Кривий Ріг, визначаються як існуючі об`єкти водоспоживання та водовідведення, що приєднані до відповідних мереж Комунального підприємства позивача у справі №904/3173/26.

Отже договором №677 з дати його укладення (28.10.2016), врегульовано відносини між заявником та позивачем у справі №904/3173/26 стосовно функціонуючих об`єктів водопостачання та водовідведення, які у встановленому порядку приєднані до мереж КП "Кривбасводоканал".

14 серпня 2023 року уповноваженими представниками служби технічної інспекції КП "Кривбасводоканал" у присутності представника Споживача було проведено технічне обстеження систем водопостачання та водовідведення Споживача за укладеним договором на об`єкті водокористування: "Магазин" 33 м2" за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, про що складено відповідний акт № 692 від 14.08.2023.

За результатами технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення на вищевказаному об`єкті заявника, позивачем у справі №904/3173/26 видано припис №410 від 14.08.2023 про надання у термін до 28.08.2023, зокрема, технічних умов та проєктно-технічної документації на приєднання до систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до відділу по роботі з юридичними особами служби технічної інспекції КП "Кривбасводоканал".

13.09.2023 уповноваженими працівниками позивача у присутності представника споживача було припинено надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об`єкті водоспоживання ТОВ "Пересувна механізована колона №19": "Магазин 33 м2" за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, у зв`язку з невиконанням припису, про що складено акт №695 від 13.09.2023.

Також, 05.09.2023 уповноваженими представниками служби технічної інспекції позивача у присутності представника споживача було проведено технічне обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача за укладеним договором на об`єкті водокористування: "Магазин 33 м2" за адресою: мкр. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, про що складено акт №757 від 05.09.2023. За змістом Акта №757 від 05.09.2023 технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача, підлягають оновленню Технічні умови на встановлення вузла обліку №1095 від 30.05.2017.

За результатами технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення на вказаному об`єкті Споживача, КП "Кривбасводоканал" видало припис № 446 від 05.09.2023, згідно з яким: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" зобов`язано у термін до 22.09.2023 надати до відділу по роботі з юридичними особами служби технічної інспекції КП "Кривбасводоканал", зокрема, технічні умови на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення; проектно-технічну документацію на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення.

18.09.2023 (тобто до закінчення строку, встановленого у приписі №446 від 05.09.2023) уповноваженими працівниками позивача, без присутності представника заявника, було припинено надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на об`єкті водоспоживання ТОВ "Пересувна механізована колона № 19": "Магазин 33 м2" за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, про що складено акт №689 від 18.09.2023.

Відповідач у своєму рішенні твердження позивача та висунення у приписах від №410 від 14.08.2023, №446 від 05.09.2023 вимог щодо надання технічних умов та проєктно-технічної документації щодо приєднання об`єктів заявника, вказаних у договорі №677, до мереж централізованого водопостачання/централізованого водовідведення вважає безпідставними. Відповідні обставини встановлені судовими рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5225/23, та від 03.10.2024 №904/5224/2, які набрали законної сили, та відповідно до яких твердження позивача про самовільне підключення заявника до мереж водопостачання не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/5224/23, за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг водопостачання відновлено 24.01.2025, про що складено акт №7 від 24.01.2025.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5225/23, за адресою: 5-й мкр. Зарічний, 53а, м. Кривий Ріг водопостачання відновлено 24.01.2025, про що складено відповідний акт №3 від 23.01.2025.

У рішенні територіального відділення АМКУ зазначено, що припинення надання Послуг для забезпечення потреб об`єктів ТОВ "ПМК-19" (торговельних комплексів за адресами: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг; мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг), могло унеможливити використання зазначених об`єктів для здійснення господарської діяльності, зокрема ускладнити використання об`єктів, могло зумовити виникнення у ТОВ "ПМК-19", як власника цих об`єктів, непродуктивних витрат пов`язаних з утриманням останніх, зокрема щодо забезпечення прийнятних (допустимих) умов перебування осіб на цих об`єктах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Наведене свідчить, що вчинення Підприємством дій із припинення надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для забезпечення потреб вищезгаданих об`єктів ТОВ "ПМК-19" призвело до ущемлення інтересів останнього, як споживача зазначених послуг.

За відсутності альтернативного джерела надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємство є єдиним надавачем цих послуг, з яким споживачі повинні вступити в договірні відносини з метою їх одержання. Підприємство, не зазнаючи конкуренції на ринку послуг, припинило їх надання Заявникові з підстав не передбачених чинним законодавством, усвідомлюючи, що це не вплине на ринкову позицію Підприємства

Така поведінка не є притаманною учасникам конкурентних ринків та була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в територіальних (географічних) межах м. Кривого Рогу, оскільки споживачі мали б можливість вибору між декількома надавачами послуг і, у разі ущемлення інтересів одним з надавачів, обирали б іншого надавача послуг.

Однак, позивач вважає рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/12-р/к від 31.03.2026 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" незаконним, що стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до частини першої статті 48 наведеного Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч.2 ст. 59 Закону).

Відповідно до статті 60 наведеного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За пунктом 2 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи АМК накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У частині другій статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Механізм розрахунку розміру штрафу, передбаченого, зокрема, у статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - порушення), визначено Порядком визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14.12.2023 № 22-рп.

Під час вирішення спорів про скасування та/або визнання недійсним рішень органів АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 13 Закону, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі, зокрема, суди мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, в тому числі, й Методики щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, щодо товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку так і наявності чи відсутності факту зловживання відповідачем антимонопольної справи таким становищем. Водночас господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Так, суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК скрізь призму/критерії, зокрема, неповноти з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо. Близький за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 914/2182/24.

Місцевий господарський суд зазначив, що оскаржуване рішення Комітету ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку, що у період з 01.01.2023 по 31.03.2026 позивач у справі №904/3173/26 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в територіальних (географічних) межах міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, де розташовані розподільні водопровідні мережі та мережі системи централізованого водовідведення, які перебувають у господарському віданні (в оперативному управлінні), в оренді у КП "Кривбасводоканал", та ним експлуатуються, як такого, що не мало жодного конкурента, вчинені позивачем у справі №904/3173/26 дії, які полягають у:

- припиненні надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для забезпечення потреб об`єкту товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19": торговельний комплекс за адресою: вул. Сергія Колачевського, буд. 81/1, м. Кривий Ріг, з підстав не передбачених діючими нормативно-правовими актами або погодженими договірними умовами, і які зазначені у приписі КП "Кривбасводоканал" № 410 від 14.08.2023;

- припиненні надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для забезпечення потреб об`єкту товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19": торговельний комплекс за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, з підстав не передбачених діючими нормативно-правовими актами або погодженими договірними умовами, і які зазначені у приписі КП "Кривбасводоканал" № 446 від 05.09.2023, що

є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З вказаними висновками погоджується апеляційний суд та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Так, як встановлено судом першої інстанції, між КП "Кривбасводоканал" та ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" 28.10.2016 укладено договір № 677 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

Предметом зазначеного договору є надання послуг на об`єктах споживача, розташованих за адресами: м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, 81/1 та мкрн. 5-й Зарічний, 53а.

30.05.2017 КП "Кривбасводоканал" видало технічні умови № 1095 та № 1097 на встановлення вузлів обліку води на відповідних об`єктах, а також розробило робочі проєкти згідно із зазначеними технічними умовами.

За результатами технічного обстеження об`єкта за адресою: вул. Сергія Колачевського, 81/1 позивачем складено акт № 692 від 14.08.2023 та видано припис № 410 від 14.08.2023 щодо надання технічної та проєктної документації, після чого 13.09.2023 припинено надання послуг, про що складено акт № 695.

Стосовно об`єкта за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, 53а за результатами технічного обстеження від 05.09.2023 складено акт № 757 та видано припис № 446 із встановленням строку виконання вимог до 22.09.2023. Водночас припинення надання послуг здійснено 18.09.2023, тобто до закінчення встановленого самим виконавцем строку.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, апелянт посилається на те, що відсутність у споживача технічних умов та проєктної документації на приєднання до мереж відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, у редакції наказу від 19.04.2021 № 97 (далі Правила № 190), свідчить про самовільне приєднання, що надавало підприємству право припинити надання послуг.

Оцінюючи ці доводи, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу IV Правил № 190 самовільним приєднанням, зокрема, вважається приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене за відсутності технічних умов; приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене із порушенням наданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення технічних умов.

Разом із тим, відповідно до пункту 4 розділу IV Правил № 190 факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

Таким чином, Правилами № 190 визначено не лише ознаки самовільного приєднання, а і відповідний порядок встановлення та оформлення цього порушення.

Натомість матеріалами справи не підтверджується складення КП "Кривбасводоканал" щодо спірних об`єктів у 2023 році актів про виявлення самовільного приєднання або користування, оформлених відповідно до пункту 4 розділу IV Правил № 190. Тоді як акти технічного обстеження та приписи щодо надання документації не є тими документами, що підтверджують самовільного приєднання у визначеному Правилами порядку.

Крім того, пунктом 20 розділу III Правил № 190 передбачено необхідність одержання відповідних технічних умов у разі зміни цільового призначення приміщення та/або запланованих змін господарської діяльності споживачів, якщо такі зміни призводять до зміни обсягів споживання питної води та скидів стічних вод.

Однак належних доказів змін цільового призначення приміщень, господарської діяльності чи обсягів водоспоживання, які зумовлювали б необхідність отримання нових технічних умов на спірних об`єктах, матеріали справи не містять.

При цьому, об`єкти споживача не були новими, які вперше приєднувалися до мереж. Послуги на них надавалися на підставі чинного договору, а їх технічні характеристики були відомі виконавцю з огляду на раніше видані технічні умови та розроблені ним робочі проєкти.

Колегія суддів також враховує положення пункту 4.3 договору, яким визначено випадки тимчасового припинення або обмеження подачі води споживачу.

Зокрема, відповідні права виконавця пов`язані з аварійними ситуаціями, припиненням подачі електричної енергії чи води, недотриманням режиму водоспоживання, несплатою послуг, відсутністю договору, недопуском представників виконавця та іншими визначеними сторонами обставинами.

Водночас позивач не довів наявності передбачених договором або законодавством підстав, які на момент здійснення спірних відключень давали йому право припинити надання послуг саме з причин, зазначених у приписах № 410 та № 446.

Більш того, правильність позиції комісії відповідача підтверджується судовими рішеннями у справі №904/5224/23 та 904/5225/23, які за результатами апеляційного та касаційного оскарження залишені без змін та набрали законної сили. Вказані судові рішення мають преюдиційне значення до вирішення даного спору згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України. У зазначених справах ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" зверталося з вимогами про визнання незаконними дій КП "Кривбасводоканал" щодо припинення водопостачання та зобов`язання відновити надання відповідних послуг. За результатами розгляду зазначених справ суди відмовили у задоволенні вимог про визнання дій незаконними як належного способу захисту, водночас задовольнили вимоги про зобов`язання КП "Кривбасводоканал" відновити водопостачання та водовідведення.

Отже, доводи апелянта про те, що зазначеними судовими рішеннями встановлено відсутність порушень з його боку, не відповідають змісту цих рішень. Тоді як питання наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції не могло бути встановлено такими рішеннями, оскільки не становило предмета розгляду зазначених справ.

Колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів позивача про те, що припинення водопостачання на спірних об`єктах було зумовлене підривом Каховської гідроелектростанції.

Позивачем не доведено, що на момент здійснення спірних відключень існувала об`єктивна технічна неможливість надання послуг саме на об`єктах ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" або, що припинення водопостачання було здійснено на виконання конкретних обов`язкових заходів щодо обмеження водоспоживання.

До того ж зі змісту складених позивачем актів припинення водопостачання вбачається, що безпосередніми підставами відключення зазначено невиконання приписів та відсутність технічних умов на приєднання, а не аварійна ситуація чи неможливість забезпечення споживача водою внаслідок дефіциту водних ресурсів.

Отже, між наведеними позивачем обставинами надзвичайної ситуації та прийнятими рішеннями щодо припинення водопостачання конкретному споживачу не встановлено належного зв`язку.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності законних підстав для припинення водопостачання та водовідведення на об`єктах ТОВ "Пересувна механізована колона № 19".

Щодо рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2026 у справі № 916/1846/26, то підстави для його врахування під час розгляду даної справи відсутні, оскільки таке рішення не набрало законної сили та предметом дослідження у зазначеній справі були інші за часом виникнення та змістом обставини, ніж ті, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України.

Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно ототожнив технічні умови на приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення із технічними умовами на встановлення вузлів обліку води, виданими у 2017 році.

Колегія суддів погоджується з доводами щодо відмінності правової природи технічних умов на приєднання та технічних умов на встановлення вузлів обліку, однак відхиляє твердження про те, що ця обставина свідчить про правомірність відключення споживача та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Визначальним для вирішення спору є з`ясування наявності у виконавця передбачених законодавством підстав для припинення надання послуг. Водночас позивачем не доведено, що ці приєднання були здійснені самовільно, що після їх здійснення споживачем допущено порушення, яке давало підстави для відключення, або що ненадання витребуваних документів за обставин цієї справи надавало безумовне право виконавця припинити надання послуг.

Посилання апелянта на зміни у нормативних актах, внесені у 2021 році (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 №97), також не підтверджують правомірності спірних відключень. Зміна нормативних вимог щодо оформлення технічної документації не свідчить про втрату правомірності раніше здійсненого приєднання та не є безумовною підставою для припинення надання послуг за чинним договором.

Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта про те, що відповідач безпідставно втрутився у приватноправові та господарські відносини між виконавцем послуг і споживачем.

Так, відповідно до статей 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до завдань та повноважень Антимонопольного комітету України належить, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень цього законодавства.

Зазначені повноваження поширюються і на дії суб`єктів господарювання, що здійснюються під час виконання договірних зобов`язань, якщо такі дії містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому наявність між сторонами договірних правовідносин не виключає можливості кваліфікації поведінки суб`єкта господарювання як зловживання монопольним становищем.

Порушення договірного зобов`язання не завжди є порушенням конкурентного законодавства. Однак у разі коли відповідні дії вчинені суб`єктом, який займає монопольне становище та призводять до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, такі дії можуть бути предметом розгляду органів Антимонопольного комітету України.

У даному випадку відповідач досліджував не лише обставини виконання договору, а і правомірність поведінки підприємства, яке займає монопольне становище на відповідному ринку, та можливого ущемлення інтересів споживача внаслідок припинення надання послуг без належних правових підстав.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що встановлені відповідачем обставини не утворюють порушення, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як встановлено вище, зловживання монопольним становищем може виражатися як у діях, які призводять або можуть призвести до обмеження конкуренції, так і в діях, які призводять або можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, якщо такі дії були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому перелік дій, наведений у частині другій статті 13 Закону, не є вичерпним, а отже, відсутність певної поведінки в цьому переліку не виключає можливості її кваліфікації за частиною першою зазначеної статті.

Відповідна правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постанові від 15.09.2026 у справі № 904/7374/25, в якій зазначено, що ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" охоплює необмежене коло випадків зловживання монопольним становищем, а для відповідної кваліфікації достатнім може бути й одне належним чином встановлене та доведене порушення.

З огляду на це колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність обов`язкового встановлення фактичного впливу спірних дій на стан конкуренції на ринку загалом, застосування різних цін до споживачів або створення перешкод для діяльності конкурентів.

У даному випадку відповідач кваліфікував дії позивача за ознакою ущемлення інтересів споживача, а не за ознакою безпосереднього обмеження конкуренції.

Матеріалами справи підтверджується, що КП "Кривбасводоканал" у досліджуваний період займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг централізованого водопостачання та водовідведення у визначених територіальних межах міста Кривого Рогу, де розташовані мережі, які перебувають у його користуванні та експлуатуються підприємством. Враховуючи те, що позивач фактично не заперечує щодо зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, та не довів що він зазнає значної конкуренції, суд вважає факт зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку доведеним.

Відсутність на відповідному ринку інших суб`єктів господарювання, здатних забезпечити споживачу отримання аналогічних послуг через відповідні мережі, зумовлювала залежність останнього від рішень позивача щодо надання чи припинення послуг.

За умов існування значної конкуренції споживач, зіткнувшись із безпідставним припиненням надання послуг одним виконавцем, мав би можливість звернутися до іншого постачальника. Натомість у спірних правовідносинах споживач був фактично позбавлений такої можливості.

До того ж таке припинення надання послуг за договором на двох об`єктах підприємства не було короткочасним, а тривало понад рік до відновлення водопостачання на виконання судових рішень у січні 2025 року. При цьому відсутністю водопостачання впливало на можливість нормального ведення господарської дальності на таких об`єктах.

Отже, відповідачем досліджено не лише порушення позивачем договірних зобов`язань, а й вплив його поведінки на інтереси споживача в умовах відсутності конкуренції на відповідному ринку.

Висновок про наявність порушення конкурентного законодавства ґрунтується не лише на факті припинення надання послуг суб`єктом, який займає монопольне становище, а і на оцінці відсутності об`єктивного виправдання відповідної поведінки, її наслідків для споживача та його залежності від підприємства-монополіста. Тобто відповідачем встановлено взаємозв`язок між монопольним становищем позивача, характером його дій та ущемленням інтересів споживача, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на відповідному ринку.

Стосовно доводів апелянта про необхідність встановлення всіх складових правопорушення, зокрема суб`єктивної сторони у вигляді вини, колегія суддів зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не встановлює обов`язку доведення умислу чи необережності суб`єкта господарювання як самостійної умови кваліфікації дій за частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 916/499/18 та від 04.06.2019 у справі № 908/1383/17.

Водночас відсутність необхідності встановлення суб`єктивного ставлення порушника до вчинених дій не звільняє орган Антимонопольного комітету України від обов`язку довести фактичні обставини, які утворюють відповідне порушення.

У цій справі зазначені обставини встановлені відповідачем та знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Так, у розділі 3 оскаржуваного рішення адміністративною колегією Відділення визначено товарні, територіальні та часові межі відповідного ринку, досліджено бар`єри вступу на нього інших суб`єктів господарювання та встановлено відсутність у позивача реальних і потенційних конкурентів.

У пунктах 97– 123 рішення встановлено конкретні обставини припинення надання послуг на двох об`єктах споживача та відсутність належним чином підтверджених правових підстав для таких дій.

У пунктах 124– 125 рішення відповідачем досліджено негативні наслідки відповідної поведінки, які полягали у позбавленні споживача можливості отримувати послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що ускладнювало використання належних йому об`єктів для здійснення господарської діяльності та могло спричинити додаткові витрати на їх утримання.

У пунктах 126– 128 оскаржуваного рішення відповідачем обґрунтовано, що за відсутності альтернативних постачальників споживач був позбавлений можливості отримувати відповідні послуги від іншого суб`єкта господарювання, тоді як за умов існування значної конкуренції він мав би можливість вибору виконавця послуг у разі безпідставного припинення їх надання одним із постачальників.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для кваліфікації спірних дій позивача як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

При цьому загальні посилання апелянта на процесуальні правопорушення (порушення процедури), допущені АМКУ під час розгляду справ не супроводжуються належним обґрунтуванням конкретних порушень, які вплинули або могли вплинути на правильність рішення адміністративної колегії.

За змістом частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення лише за умови, що таке порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Наявності таких обставин у цій справі не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності монопольного становища позивача, відсутності належних правових підстав для припинення надання послуг, правомірності кваліфікації встановлених дій за ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та відсутності підстав для скасування рішення адміністративної колегії.

Оскільки наведені апелянтом доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення за результатами апеляційного перегляду не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026р. у справі № 904/3173/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2026р. у справі № 904/3173/26 – залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Комунальне підприємство "Кривбасводоканал".

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 03.11.2026 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв