Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №904/3811/25
Суддя: Чус Оксана Володимирівна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3811/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпровської міської ради м. Дніпро та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 (повний текст рішення складено 23.10.2025, суддя Бажанова Ю.А.) у справі № 904/3811/25
за позовом Приватного підприємства "Партнер", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради
про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "Партнер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд визнати за Приватним підприємством "Партнер" право власності на зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири 2, загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 61,6 кв.м; квартири 3, загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 60,8 кв.м; квартири 4, загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м; квартири 5, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 позов Приватного підприємства "Партнер" до Дніпровської міської ради про визнання права власності задоволено.
Визнано за Приватним підприємством "Партнер" право власності на зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири 2, загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 61,6 кв.м; квартири 3, загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 60,8 кв.м; квартири 4, загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м; квартири 5, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, 359.
Витрати по сплаті судового збору покладено на Приватне підприємство "Партнер".
Визнаючи за позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт самочинного будівництва, перебувають у власності позивача, права інших осіб не порушуються, та дотримується, передбачена частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України, єдина умова для визнання права власності на самочинно збудоване майно, а саме - надання відповідачем земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.
Також місцевий суд наголосив, що розглядаючи подібні спори, суд не замінює органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль на об`єктах будівництва, з`ясовуючи технічні характеристики майна, а лише вирішує спір про право власності на самочинно збудоване майно, у той час, як після ухвалення відповідного рішення суду об`єкт самочинного будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
3. Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв`язку, в.о. міського голови Дніпровської міської ради, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 23.10.2025; ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Партнер» в задоволенні позову у повному обсязі.
Також, не погодившись з зазначеним судовим рішенням, через систему «Електронний суд», перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська Ольга Миколаївна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25; скасувати рішення суду від 23.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПП «Партнер» у повному обсязі; стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги; про час та місце слухання справи повідомити Дніпропетровську обласну прокуратуру та учасників справи.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі №904/3811/25 ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з огляду на таке:
- звертаючись до суду із позовом, Приватне підприємство «Партнер» зазначило, що є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:01:554:0025, 1210100000:01:554:0026 та індивідуального житлового будинку площею 35,6 кв м на вул.Володимира Пилишенка, 359 у м. Дніпро, надавши при цьому лише містобудівний розрахунок та технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовлений 12.12.2024 фізичною особою підприємцем Сорокіною Л.В. (реєстраційний номер: Т01:3822-7054-6169-2096);
- Верховний Суд у постанові від 08.05.2024 у справі № 126/1663/23 виснував, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил;
- господарським судом Дніпропетровської області в порушення статей 76, 77, 86 ГПК України не надано належної правової оцінки встановленим фактичним обставинам та залишено поза увагою явні порушення вимог містобудівного законодавства при самочинному будівництві на земельних ділянках не відведених для цієї мети, з перевищенням гранично допустимого відсотку забудови;
- право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачені статтями 26, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у визначених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проєктування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок;
- частиною 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Статтею 39 цього Закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Аналогічна норма закріплена у пункті 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011;
- відповідно до ст. 39 Закону, п. 3 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката;
- визнання у судовому порядку права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, за відсутності відомостей про його відповідність вимогам містобудування, законами України не передбачено Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №511/2303/19, Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 760/21223/17-ц, від 28.02.2023 у справі №466/6895/19;
- об`єкт нерухомого майна, відносно якого проведено технічну інвентаризацію, не відповідає його найменуванню, оскільки у технічному паспорті від 12.12.2024 наведено відомості про технічні характеристики багатоквартирного житлового будинку із визначенням у ньому квартир, як складових частин та наведено недостовірні дані про інвентаризацію будинку садибного типу;
- пунктом 12 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488 визначено, що у разі встановлення під час проведення технічної інвентаризації того, що на об`єкті нерухомого майна виконано будівельні роботи без дотримання вимог законодавства у сфері будівництва, виконавець вносить відповідні відомості до Реєстру будівельної діяльності. Проте, всупереч вимог пункту 12 Порядку № 488, за результатами технічної інвентаризації нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Пилишенка, 359, таких відомостей, до Реєстру будівельної діяльності не внесено;
- за прямої вказівки вимог законів України вихідні дані для проектування та будівництва позивачем не отримувались;
· право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Приватне підприємство «Партнер» було зобов`язане отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок при проєктуванні та будівництві об`єкта площею понад 1 400 кв.м.;
- перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289, і житлові зблоковані багатоквартирні будинки серед цього переліку відсутні;
- пунктом 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено, що при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м;
- за визначенням ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», а саме: пунктів 3.3, 3.14, 3.15: багатоквартирний житловий будинок - житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира. Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів; зблокований будинок - це будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю; квартира це комплекс взаємопов`язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення - житлову (житлові) кімнату та допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (або суміщений санвузол), а також передпокій, комору чи вбудовану шафу;
- відповідно до пункту 3.25. ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» одноквартирний житловий будинок - це індивідуальний житловий будинок, що має прибудинкову ділянку;
- зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю (пункт 3.14. ДБН В.2.2-15:2019);
- згідно з Державним класифікатором будівель та споруд (ДК 018-2000), до класу 1110 «будинки одноквартирні» відносяться, зокрема, зблоковані будинки з окремими квартирами;
- згідно з пунктом 3.56 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» садибний будинок (індивідуальний будинок) - житловий будинок з присадибною ділянкою та господарськими спорудами, призначеними для одного домогосподарства;
- відповідно до положень пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення багатоквартирних (секційних) будинків у кварталах садибної забудови не допускається;
- у постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 460/4832/21 вказано, що зблокований житловий будинок є багатоквартирним і не належить до індивідуальних житлових будинків, що виключає можливість його будівництва саме на підставі будівельного паспорту;
- Додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок Вказаний класифікатор розрізняє земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства (код 01.04.), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) та для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03.). Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Зазначені вище види цільового призначення земельної ділянки для житлової забудови відрізняються;
- з оскаржуваного судового рішення вбачається невідповідність цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:01:554:0025 та 1210100000:01:554:0026, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво зблокованого житлового будинку (14 квартир), фактичним намірам забудови;
- забудовником приватним підприємством «Партнер» перевищено гранично допустимий відсоток забудови земельної ділянки, визначений ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Відповідно до п.6.1.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 26.04.2019 №104, планування зон житлової забудови має ґрунтуватися на принципах формування мікрорайону відповідно до п.5.8 ДБНБ.2.2-12:2019;
- згідно з п. 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 при розміщенні на земельній ділянці окремого житлового будинку або групи житлових будинків слід дотримуватися розрахункових показників граничних параметрів забудови, як відношення площі під забудовою першого поверху житлового будинку по зовнішньому контуру, включаючи нормативну ширину вимощення, лоджій, вхідних груп, а також горизонтальних проекцій виступаючих конструкцій до площі земельної ділянки, наведених у таблиці 6.2.;
- сумарна площа під забудовою житлового будинку, включаючи експлуатовані покрівлі стилобатних частин, підземних та напівпідземних споруд, що використовуються під благоустрій та озеленення для мешканців житлових будинків, не повинна перевищувати 70% земельної ділянки за умов забезпечення під`їздів до вхідних груп житлового будинку, проїзду пожежної техніки, автомобілів швидкої допомоги та інженерного захисту території щодо відведення поверхневого стоку (примітка 3 до таблиці 6.2. ДБН Б.2.2-12:2019);
- за даними технічного паспорту від 12.12.2024 (реєстраційний номер: Т01:3822-7054- 6169-2096) площа основи забудови становить 1 176,5 кв.м, що складає 78% від загальної площі земельних ділянок, що вказує на порушення вимог ДБН Б.2.2- 12:2019;
- судом першої інстанції прийнято судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, що є безумною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення;
- Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради №72/15 від 26.01.2022, передбачено, що основним завданням Управління є здійснення відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державного архітектурно-будівельного контролю виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності. Управління є самостійною юридичною особою та може виступати від свого імені позивачем та відповідачем у судах згідно з чинним законодавством України та стягувачем в органах державної виконавчої служби (пункт 1.4. Положення). Згідно з п. 1.1. Положення, Управління з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним Державній інспекції архітектури та містобудування України;
- Дніпровська міська рада не уповноважена здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є належним відповідачем у справі №904/3811/25. Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.08.2023 у справі № 307/3457/20, від 08.05.2024 у справі №126/1663/23.
Дніпровська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, фактично дозволив використовувати об`єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.
Апелянт вказує, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 року у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 року у справі № 6-1328цс15, у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 року у справі № 501/1256/17, від 04.06.2025 року у справі № 904/19/24.
Відповідач стверджує, що зміст положень статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16, від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22).
Також міська рада зазначає, що, звертаючись з позовом до суду Приватне підприємство «Партнер», як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на те, що земельна ділянка по вулиці Володимира Пилишенка, буд. 359 перебуває у їх приватній власності. При цьому, як на підставу для законності будівництва спірного об`єкта - багатоквартирного будинку, позивачем до позову було долучено, зокрема, ескізні наміри забудови земельної ділянки «Нове будівництво таунхауса «PARMAX» та технічний паспорт від 12.12.2024 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по вул. Володимира Пилишенка, буд. 359.
Між тим, як вважає скаржник, наданий ескізний намір забудови не є документом дозвільного характеру у сфері будівництва та не надає права на виконання будівельних робіт. Ескізний намір - це лише перший етап у розробці проектної документації, який визначає загальні концепції та ідеї щодо забудови, а є лише частиною підготовчої документації. З наданого представником позивача ескізного наміру забудови не зрозуміло чи відповідає він вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Дніпра, плану зонування.
Міська рада наголошує, що у відповідності до вимог статей 26, 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для здійснення нового будівництва багатоквартирного житлового будинку необхідними є отримання, зокрема, містобудівних умов та обмежень; розроблення та затвердження проектної документації; реєстрація повідомлення або отримання дозволу на виконання будівельних робіт (залежно від класу наслідків (СС2), (ССЗ)), а також наявність речових прав на земельну ділянку відповідного цільового призначення.
Відповідач доводить, що надання лише ескізних намірів забудови не підтверджує наявність у ПП «Партнер» права на проведення будівельних робіт, тим більше - будівництва багатоквартирного будинку (таунхаусу), який відноситься до об`єктів із середнім або значним класом наслідків (СС2 або ССЗ). До того ж, ескізний намір забудови не створює правових наслідків у сфері містобудування та не замінює дозвільної документації, визначеної чинним законодавством України.
Апелянт також заперечує проти висновку суду першої інстанції про можливість застосування додатка 5 Порядку № 461 для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта та пояснює, що Додаток 5 до Порядку № 461 застосовується виключно до об`єктів, які належать до класу наслідків СС1, а також до об`єктів, що будувалися на підставі будівельного паспорта (п. 17 Порядку № 461). Натомість спірний об`єкт, який є багатоквартирним будинком, за своїми характеристиками та функціональним призначенням не може бути віднесений до СС1, оскільки такі об`єкти згідно з ДБН та ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» належать до СС2 (середні наслідки). Для таких об`єктів закон вимагає проходження повної дозвільної процедури, яка, як було зазначено вище, визначена діючим законодавством України.
Окремою підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції апелянт називає пред`явлення позову до неналежного відповідача. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постанові від 08.05.2024 у справі №126/1663/23, міська рада стверджує, що питання прийняття закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію належить до компетенції уповноважених органів державного архітектурно-будівельного контролю, а міська рада не є органом, уповноваженим видавати дозвільні документи на будівництво чи прийняття об`єктів в експлуатацію. Належними відповідачами у спорах щодо самочинного будівництва є Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. При цьому, листи обох виконавчих органів підтверджують відсутність дозвільних документів, що позбавляє суд законних підстав для визнання права власності.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач подав відзив на апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Дніпровської міської ради, згідно якого заперечує проти апеляційних скарг та вважає їх необґрунтованими.
В обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, позивач звертає увагу, що всі необхідні докази, на які посилається у цьому відзиві позивач, містяться в матеріалах справи № 904/3811/25. Дніпропетровська обласна прокуратура в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що позивач не звертався до відповідних установ для отримання містобудівної документації та введення предмету позову в експлуатацію. В той же час, судом першої інстанції чітко зазначено про те, що позивач побудував зблокований житловий будинок за власний рахунок, на власній земельній ділянці і не має іншої можливості захистити свої права та законній інтереси інакше, ніж шляхом звернення до суду. При цьому, до позовної заяви додані листи-відмови від Управління ДАБК та Головного архітектурно-планувального управління, що є структурними підрозділами відповідача, про те, що видати містобудівну документацію та ввести об`єкт в експлуатацію вони не можуть і відсилають позивача до суду. Саме наявність рішення суду дозволяє звернутись позивачу до Управління ДАБК для отримання відповідних документів про введення об`єкту в експлуатацію (відсутність рішення суду не дозволяє цього зробити - саме про це зазначено в листі від 02.06.2025).
Стосовно повноважень на подання апеляційної скарги прокуратурою позивач вказав, що в своїй апеляційній скарзі по тексту представниця прокурора області посилається на порушення інтересів держави, що не відповідає дійсності і не підтверджено жодним доказом.
На думку позивача, прокурор звертається з позовом до суду, не дотримавшись цілої низки статей Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підміняючи поняття «держава» поняттям «орган, що здійснює архітектурно-будівельний контроль” та “територіальна громада, орган місцевого самоврядування».
Позивач вважає, що Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, а не державою в розумінні діючого законодавства. Управління державно-архітектурного контролю Дніпровської міської ради, в інтересах якої подано апеляційну скаргу - це структурний підрозділ відповідача, Дніпровської міської ради, і згідно з інформації на офіційному сайті підпорядковується заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директору департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради. При цьому, прокурором в апеляційній скарзі не доведено - з якої причини Дніпровська міська рада та її структурний підрозділ не може самостійно захищати свої інтереси, не надано доказів, що Дніпровська міська рада самостійно звернулась до прокурора за захистом своїх прав та законних інтересів (адже не можна захищати особу, яка цього не потребує і не бажає), та не надано доказів того, що Дніпровська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження в цій сфері.
Позивач вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про незалучення до участі у справі Управління ДАБК Дніпровської міської ради, оскільки Управління ДАБК ДМР є структурним підрозділом відповідача, тому немає процесуальної необхідності/обов`язку залучати до участі в справі всі структурні підрозділи, якщо залучена сама юридична особа. Крім того, Управління ДАБК не порушувало прав та законних інтересів позивача, а тому позовні вимоги до цієї установи не могли бути задоволені (пред`явлення завідомо безпідставного позову є окремим видом зловживання процесуальними правами).
Додатково, позивач вказує, що Дніпровська міська рада, будучи відповідачем у даній справі, наділена процесуальними правами та обов`язками, серед яких право заявити клопотання про залучення в якості учасника справи (позивача, відповідача та третьої особи) будь-яку особу. За час розгляду справи в суді першої інстанції такого клопотання міська рада не заявляла, а тому її твердження в апеляційній скарзі на порушення в цій частині процесуального законодавства безпідставні та необґрунтовані.
Також Дніпровська міська рада подала до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
На переконання Дніпровської міської ради, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, не встановивши ключової юридичної обставини - факту прийняття такого об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять жодного доказу прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461. Надані позивачем докази, а саме технічний паспорт та ескізні наміри забудови, не можуть вважатися належними і допустимими доказами законності будівництва. Технічний паспорт лише фіксує фактичні характеристики об`єкта та не підтверджує правомірність його зведення, а ескізні наміри забудови не є документами дозвільного характеру та не створюють жодних правових наслідків у сфері містобудівної діяльності. До того ж, будівництво спірного об`єкта нерухомого майна здійснено з порушенням цільового призначення земельної ділянки. Фактичне зведення багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, призначеній для індивідуальної житлової забудови, прямо суперечить вимогам земельного законодавства та є самостійною підставою для визнання такого будівництва самочинним.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв`язку, в.о. міського голови Дніпровської міської ради, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 23.10.2025; ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Партнер» в задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3811/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3811/25.
26.11.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 01.04.2026 о 12 год. 20 хв.
Також, не погодившись з судовим рішенням, через систему «Електронний суд», перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська Ольга Миколаївна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25; скасувати рішення суду від 23.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПП «Партнер» у повному обсязі; стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги; про час та місце слухання справи повідомити Дніпропетровську обласну прокуратуру та учасників справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25. Апеляційну скаргу (вх № 47937) Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25 об`єднано в одне провадження з апеляційною скаргою (вх № 47511) Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 01.04.2025 о 12 год. 20 хв.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді, доповідача Чус О.В. у відпустці, розгляд апеляційних скарг у справі №904/3811/25, призначений на 01 квітня 2026 року не відбувся.
Ухвалою суду від 26.03.2026 розгляд апеляційних скарг Дніпровської міської ради, та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25 призначено у судовому засіданні на 03.06.2026 о 09:40 год.
27.05.2026 від Приватного підприємства "Партнер" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке призначено на 03.06.2026, через перебування у відпустці повноваженого представника підприємства у щорічній відпустці, поза межами країни.
У судовому засіданні 03.06.2026 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 залучено Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до участі у справі №904/3811/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та запропоновано третій особі Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради в п`ятиденний термін з дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення по справі. Розгляд апеляційних скарг Дніпровської міської ради, м. Дніпро та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25 відкладено до 15.07.2026 о 11:20 год.
04.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить на спростування доводів, викладених в апеляційних скаргах Дніпровської міської ради і Дніпропетровської обласної прокуратури та на підтвердження доводів позивача у відзиві на апеляційні скарги та у позовній заяві, долучити до матеріалів справи проєкт (архітектурну та конструкторську частини) на будівництва предмету позову. До клопотання долучено робочий проект «Нове будівництво таунхауса «PARMAX» за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359» том 1, 11/01/26/КБ та До клопотання долучено робочий проект «Нове будівництво таунхауса «PARMAX» за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359» том 1, 11/01/26/АР. (а.с. 16-51 т 2)
09.07.2026 від представника Дніпропетровської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду надійшло заперечення проти клопотання позивача про долучення до матеріалів справи проєкту (архітектурну та конструкторську частини) на нове будівництво таунхауса «PARMAX», розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Пилишенка, 359 датованого 2026 роком та його дослідження в якості доказу під час розгляду апеляційного провадження з огляду на те, що вказана документація наразі не є чинною, оскільки вона не внесена до Реєстру будівельної діяльності, та документація, що розроблена у 2026 році не може бути доказом у справі №904/3811/25, оскільки її не існувало на час звернення Приватного підприємства «Партнер» з позовом до суду.
14.07.2026 від представника відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду, у зв`язку з зайнятістю в іншому судового засіданні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд апеляційних скарг Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі №904/3811/25, відкладено на 06.10.2026 о 14:30 годині.
У судове засідання 06.10.2026 представники сторін не з`явилися.
У судовому засіданні 06.10.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
7. Встановлені судом обставини справи
08.07.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Партнер" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 438 від 08.07.2020, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець передає у приватну власність Покупця, а Покупець приймає та сплачу Продавцю обумовлену грошову суму за земельну ділянку площею 0,0502 га, кадастровий номер - 1210100000:01:554:0025, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Таганрозька, 359 (триста п`ятдесят дев`ять). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення підсобного сільського господарства. Експлікація земельних угідь: під господарськими будівлями і дворами.
Обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:554:0023 та склад угідь (0,0502 га - під господарськими будівлями і дворами) відсутні, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 1213862402020, виданим 24.06.2020. Дата державної реєстрації земельної ділянки 27.02.2018.
Відповідно до пункту 1.2. договору на підтвердження права приватної власності на відчужувану земельну ділянку Продавцем подано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Воробиовою О.О., 04 березня 2020 року реєстровим № 480. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно: 2046615712101.
Відповідно до пункту 2.1. договору продаж нерухомого майна, що є предметом цього договору, вчинено за 68 270 гривень 00 копійки.
Відповідно до пункту 2.2. договору грошові кошти були одержані повністю продавцем від покупця до підписання сторонами цього договору. Підписання договору сторонами підтверджує відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об`єкту купівлі-продажу. Безготівковий розрахунок проведений згідно вимог постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148. а саме, на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відкритий на ім`я Продавця – ОСОБА_1 , грошова сума перерахована в розмірі 63 832 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 45 копійки.
Покупець перерахував зазначену суму на рахунок Продавця до підписання цього договору з урахуванням сплачених Покупцем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від суми договору - 3 413,50 грн., та 1,5 % військового збору - 1024,05 грн.
Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує отримання нею повної розмірі 63 832 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 45 копійки, та відсутність з боку Продавця до Покупця будь-яких матеріальних претензій стосовно розрахунків. Підписання Продавцем договору є свідченням згоди Продавця на укладення договору саме за ціною в 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійки, та на інших, передбачених в ньому, умовах.
Відповідно до пункту 2.3. договору відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - земельної ділянки, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 та наданого Продавцем, оціночна вартість земельної ділянки в цілому складає 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до пункту 4.1. договору Покупець зобов`язується прийняти від Продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.
Відповідно до пункту 9.1. договору цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення.
Договір підписано ОСОБА_1 та директором Приватного підприємства "Партнер" ОСОБА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Людмилою Анатоліївною.
08.07.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Партнер" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 434 від 08.07.2020, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає покупцю належне йому на праві приватної власності наступне нерухоме майно: земельну ділянку, що має кадастровий номер 1210100000:01:554:0026, площею 0,1000 га (гектарів), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та розташований на цій земельній ділянці житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (триста п`ятдесят дев`ять), а покупець приймає це нерухоме майно у продавця та сплачує за нього обумовлену грошову суму.
Відповідно до пункту 2 договору житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., 04 березня 2020 року за реєстровим № 478. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401330212101, номер запису про право власності: 35792193.
Опис: А-1 - житловий будинок, Б-сарай, В-сарай, Г-сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, № Ц 1,2 - споруди. Загальна площа житлового будинку 35,6 кв. метрів, житлова площа житлового будинку 14,4 кв. метрів.
Відповідно до пункту 4 договору продаж нерухомого майна, що є предметом цього договору, вчинено за 470 000 гривень 00 копійки.
Відповідно до пункту 5 договору грошові кошти були одержані повністю продавцем від покупця до підписання сторонами цього договору. Підписання договору сторонами підтверджує відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об`єкту купівлі-продажу. Безготівковий розрахунок проведений згідно вимог постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, а саме, на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відкритий на ім`я Продавця – ОСОБА_1 , грошова сума перерахована в розмірі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень.
Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує отримання нею повної розмірі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч), та відсутність з боку Продавця до Покупця будь-яких матеріальних претензій стосовно розрахунків. Підписання Продавцем договору є свідченням згоди Продавця на укладення договору саме за ціною в 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень 00 копійки, та на інших, передбачених в ньому, умовах.
Відповідно до пункту 6 договору відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - житлового будинку, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 та наданого Продавцем, оціночна вартість в цілому становить 70 100 (сімдесят тисяч сто) гривень 00 копійок.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - земельної ділянки, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 року та наданого продавцем, оціночна вартість в цілому складає - 399 900 (триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот) гри. 00 копійок.
Договір підписано ОСОБА_1 та директором Приватного підприємства "Партнер" Чернишковим Сергієм Анатолійовичем. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Людмилою Анатоліївною.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку HB-4800295592023 від 24.05.2023, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 215482362 від 08.07.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:554:0025 за місцем розташування Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Таганрозька, 359, площею 0.0502 гектарів, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) перебуває у приватній власності Приватного підприємства "Партнер". Дата, час державної реєстрації: 08.07.2020 14:09:32. Підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 438, виданий 08.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53021245 від 08.07.2020 14:51:53, приватний нотаріус Рохман Людмила Анатоліївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 215459678 від 08.07.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1401330212101, об`єкт нерухомого майна житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 35.6, житлова площа (кв.м): 14.4, Опис: А-1 - житловий будинок, Б - сарай, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, №1,2 – споруди, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Таганрозька, будинок 359.
Тип права власності: право власності, форма власності: приватна. Власник: Приватне підприємство "Партнер". Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 434, виданий 08.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53021245 від 08.07.2020 13:45:35, приватний нотаріус Рохман Людмила Анатоліївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.
Приватним підприємством "Партнер" надані ескізні наміри забудови земельної ділянки "Нове будівництво таунхауса "PARMAX" за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359", Містобудівний розрахунок 150-04/24-МР, відповідно до якого розглянута ділянка має два кадастрових номери: кадастровий номер 1210100000:01:554:0025 для сільського господарства, займає площу - 0,0502 га; ведення підсобного кадастровий номер 1210100000:01:554:0026 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) займає площу 0,1000 га. На земельній ділянці є стара забудова, яка підлягає демонтажу.
Генеральний план земельної ділянки для будівництва таунхауса "PARMAX" розроблений з урахуванням дотримання вимог чинних нормативних документів: ДБН Б.2.2-12:2019 " Планування і забудова територій" населених - ДержСанПін 173/96 "Державні санітарні правила планування та забудови пунктів" - ДБН Б.2.2-5:2011. "Благоустрій території"; - ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні дані. "; - ДБН Б.1.1-14:2021 "Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні". Підосновою для розробки генерального плану послужила топогеодезична зйомка М 1:500. За матеріалами генерального плану розвитку міста Дніпро зазначена земельна ділянка розташована в районі приватної житлової забудови.
Питання інженерного забезпечення вирішуються за допомогою прокладення нових мереж на підставі технічних умов від відповідних служб та відповідних дозволів. Оформлення транзитних мереж відбувається відповідно до договорів сервітуту, що укладаються замовником з власниками цих мереж. Нормативні санітарно - гігієнічні умови і міра впливу на сусідні території забезпечуються технічними рішеннями проекту при дотриманні містобудівних норм і правил. Проектування, будівництво і введення в експлуатацію цього об`єкту не порушить екологічну безпеку населення і не створить шкідливих фізичних, хімічних і біологічних дій на природне оточення.
Фізичною особою підприємцем Сорокіною Людмилою Вікторівною, РНОКПП НОМЕР_3 було складено технічний паспорт, Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: Т01:3822-7054-6169-2096, Ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3498651.4852022.20250516.13.0000.54, Найменування об`єкта нерухомого майна будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, Адреса об`єкта (місце розташування), Дніпропетровська обл., Дніпровський район, Дніпровська територіальна громада, м. Дніпро (станом на 01.01.2021), вулиця Пилишенка Володимира, 359, Інформація про замовника Приватне підприємство "Партнер" (30688078), Інформація про відповідальних осіб виконавця: Сорокіна Людмила Вікторівна, Серія, номер кваліфікаційного сертифіката АЕ 003692, Дата виготовлення технічного паспорта 12 грудня 2024 року, Дата формування 16 травня 2025 року.
Найменування об`єкту інвентаризації: Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, Тип технічної інвентаризації первинна, Вид технічної інвентаризації Житловий будинок садибного типу, Підстава проведення технічної інвентаризації в інших випадках за бажанням замовника/власника об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, Суб`єкт технічної інвентаризації Фізична особа підприємець Сорокіна Людмила Вікторівна, Ознака надійної та безпечної експлуатації об`єкта можлива. Підсумкові показники об`єкта нерухомого майна, тип Зміни на об`єкті нерухомого майна які потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, літери будівель А-2, Загальна площа 1468,5, Житлова площа 953,6. Тип об`єкта Житловий будинок садибного типу, Статус об`єкта проектний, назва Зблокований житловий будинок, м. Дніпро, вул. Володимира Пилишенка, буд. 359.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки захід" було складено звіт про оцінку майна ED241223-11, оціночної (ринкової) вартості нерухомості: Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 1468,50 кв.м., житловою площею 953,60 кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира (вул. Таганрозька), буд. 359, замовник: Приватне підприємство "Партнер", Договір № ED241223-11, дата оцінки 23.12.2024, дата завершення складання звіту 23.12.2024, Оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки для цілей оподаткування складає, без ПДВ 735 530 грн (Сімсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять грн 00 коп).
Відповідно до листа №8/1-41 від 02.06.2025 року про розгляд заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю розглянувши заяву, яка надійшла до Управління поштою 08.08.2023, з приводу прийняття в експлуатацію об`єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Таганрозька (Володимира Пилишенка), буд. 359, повідомило наступне.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також повідомило, що у разі відсутності будівельного паспорта чи проєктної документації, та вже побудованого будинку, ви маєте право звернутись до суду. Звернуло вашу увагу, що подання документів здійснюється через Центр Падання Адміністративних Послуг (ЦНАП) або портал ДІЯ.
Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79801302 від 08 липня 2025 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Зубко Валерій Юрійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., розглянувши заяву від 02.07.2025 за реєстраційним номером 67739298 (далі - Заява) встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Так, у рішення вказано, що подано заяву про реєстрацію набуття права власності на житловий будинок садибного типу (літ. А-2), "Житлова площа" 953.6 кв.м.; "Загальна площа" 1468.5 кв.м"., що розташований Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, будинок 359. Для проведення реєстраційних дій надано технічний паспорт ФОП Сорокіна Людмила Вікторівна, дата виготовлення 12.12.2024. Згідно відомостей Державного реєстру прав встановлено, що заявленою адресою вже зареєстровано право власності за Приватним підприємством "Партнер" код: 30688078 на житловий будинок А-1 загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 14.4 кв.м., Б - сарай, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, №1,2 - споруди. Тобто, право власності за заявником, вже виникло за заявленою адресою. Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом. Не надано відомості, передбачені пунктом 77 порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Зубко Валерієм Юрійовичем було вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із зазначеними вище обставинами.
Відповідно до листа про надання інформації № 3/15-356 від 01.08.2025 на № 4/8-1180 від 30.07.2025 Департамент по роботі з активами головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради повідомив, що Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - управління) як уповноважений орган містобудування та архітектури у м. Дніпрі, відповідно до ст.ст. 27, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", надає замовнику вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження) або будівельний паспорт забудови земельної ділянки. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва та будівельні паспорти забудови земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Пилишенка (Таганрозька), 359 у м. Дніпрі управлінням не надавались.
Відповідно до листа про надання інформації № 4/1-230 від 04.08.2025 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомив, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, та акту приймання-передавання документів від 27.10.2016 за вказаними у запиті критеріями пошуку відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Пилишенка Володимира, буд. 359.
Згідно з даними Реєстру, станом на дату надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Пилишенка Володимира, буд. 359.
Приватне підприємство "Партнер" вважає, що для захисту своїх прав на самочинно збудований об`єкт нерухомості має право на звернення до суду та що єдиним правовим способом захисту її прав, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, буде визнання за нею права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості з метою подальшого прийняття його в експлуатацію.
Відтак, вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції визнав доведеними підстави для застосування частини третьої статті 376 ЦК України, оскільки спірний об`єкт розташований на земельних ділянках, що належать позивачу, наданих під уже збудоване нерухоме майно, та його спорудження не порушує прав інших осіб.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на запитання, а відповідач навпаки.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 16 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
У частині 4 статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Стаття 103 Земельного кодексу України передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок тощо. Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК України).
Відповідно до змісту частини 4 статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується:
1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту;
3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частин 3, 5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (Постанова ВП ВС від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).
У випадках, передбачених частинами 3 та 5 статті 376 ЦК України, звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу (Постанова КГС ВС від 24 січня 2023 року у cправі № 902/156/22).
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17 про те, що положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу свої специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Верховний Суд також зазначив, що при цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 і підстав для відступлення від цього висновку немає.
У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка перебуває у власності особи, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проєктною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).
Колегія суддів враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2024 у справі № 126/1663/23, що при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI)).
Відповідно до положень пунктів 4, 8, 11 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 3038-VI об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
Статтею 29 Закону № 3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч. 1 ст. 25 Закону №3038-VI).
Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).
Пунктами 2, 3, 9 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території – одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (частина 3 статті 17 Закону №3038-VI).
Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (частина 2 цієї статті).
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4 статті 26 Закону №3038-VI).
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №3038-VI, проектування та будівництво об`єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до частин 4-5 статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
2) інформацію про замовника;
3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);
9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду (частина 8 статті 29 Закону №3038-VI).
Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані за рішенням суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки спеціально уповноважений суб`єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючій містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проєктна документація на будівництво об`єкту.
Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов для отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Згідно із частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.
Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (ст. 39 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно із положеннями статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Отже, наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.07.2019 у справі №520/8970/18, від 23.12.2019 в справі №813/2946/17, від 06.11.2024 в справі №460/4832/21.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок.
Матеріалами справи підтверджено, спірний об`єкт розташований на двох земельних ділянках із різним цільовим призначенням: кадастровий номер 1210100000:01:554:0025, площею 0,0502 га, - для ведення підсобного сільського господарства (код 01.04), та кадастровий номер 1210100000:01:554:0026, площею 0,1000 га, - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).
Водночас відповідно до технічного паспорту від 12.12.2024 спірний об`єкт загальною площею 1 468,50 кв. м складається з 14 квартир, кожна з яких має окремо визначені загальну та житлову площі, а також місць загального користування - двох тамбурів загальною площею 11,7 кв. м.
За таких обставин для правильного вирішення спору необхідно встановити не лише формальне найменування об`єкта, наведене у технічному паспорті, а й його фактичні характеристики та відповідність виду забудови цільовому призначенню земельних ділянок, на яких його зведено.
Так, за приписами частини 1 статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
За визначенням ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а саме пунктів 3.5, 3.10- 3.12, 3.19, 3.22, 3.35, 3.57 багатоквартирна забудова - територія житлової забудови або її частини, у межах якої розташовуються багатоквартирні житлові будинки; будинок дачний - житловий будинок садибного типу для використання протягом року для відпочинку, тим часового перебування або постійного проживання; будинок садовий - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в частині нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; відсоток забудови - відношення площі під забудовою житлового будинку з урахуванням площі в контурах, що виступають, до площі земельної ділянки; зблокований житловий будинок – будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю; зона житлової забудови - зона населеного пункту, призначена для розміщення житлової забудови і пов`язаних з нею громадських центрів, підприємств повсякденного та періодичного обслуговування населення, зелених насаджень та вулично-дорожньої мережі; садибний будинок - (індивідуальний будинок) - житловий будинок з присадибною ділянкою та господарськими спорудами, призначеними для одного домогосподарства; садибна забудова - забудова, що сформована індивідуальними чи зблокованими житловими будинками.
Пунктом 6.1.31 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено, що зони садибної забудови мають формуватися за принципами мікрорайонування окремими чи зблокованими житловими будинками з присадибними ділянками. Поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди. Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488 (далі – Порядок № 488) зблоковані житлові будинки - два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких спільна стіна збудована по межі окремих земельних ділянок. Кожен блокований будинок є самостійним об`єктом нерухомого майна, якому присвоюється окрема адреса.
Самостійний об`єкт нерухомого майна - це об`єкт, що є самостійним за особистими характеристиками та функціональним призначенням, має статус головної речі та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
Житловий будинок квартирного типу - дво- або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об`єктами нерухомого майна. Житлові будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими.
Отже, визначальними ознаками зблокованої житлової забудови є не лише наявність у будівлі декількох квартир, а й відповідність кожного блоку встановленим нормативним характеристикам самостійного житлового будинку, зокрема його розташування на окремій земельній ділянці, наявність спільної стіни, збудованої по межі таких ділянок, та самостійність кожного блокованого будинку як об`єкта нерухомого майна.
Саме по собі використання в документах технічної інвентаризації позивача від 12.12.2024 найменування «зблокований будинок садибного типу» не підтверджує, що фактично зведена споруда відповідає нормативним ознакам такого будинку.
Позивачем не надано належних доказів того, що кожна з 14 квартир зблокованого будинку садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м є самостійним блокованим будинком, розташованим на окремій земельній ділянці, має спільну стіну із суміжним блоком, зведену по межі таких ділянок, та відповідає іншим установленим нормативними актами ознакам зблокованої житлової забудови.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів отримання позивачем містобудівних умов та обмежень, інших передбачених законодавством вихідних даних, необхідних для проєктування та будівництва саме такого об`єкта. За інформацією уповноважених органів, містобудівні умови та обмеження за відповідною адресою не видавалися, відомості про дозвільні документи на виконання будівельних робіт відсутні.
З огляду на викладене, за відсутності належних доказів отримання позивачем містобудівних умов та обмежень для проєктування спірного об`єкта, колегія суддів доходить висновку, що позивач не довів відповідності фактично здійсненої забудови цільовому призначенню обох земельних ділянок та вимогам містобудівного законодавства.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції констатує, що здійснене будівництво на земельних ділянках із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за кодом 02.01, та для ведення підсобного сільського господарства, за кодом 01.04, зблокованого будинку садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири 2, загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 61,6 кв.м; квартири 3, загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 60,8 кв.м; квартири 4, загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м; квартири 5, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, 359 - слід розцінювати як використання таких не за цільовим призначенням.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
За змістом статті 5 Закону України «Про основи містобудування» держава гарантує, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина сьома статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
В силу положень статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При цьому, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проєктування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частини п`ятої стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.
Згідно з п. 31 Порядку, документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю:
1) в електронній формі - засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) або засобами іншої державної інформаційної системи, інформаційно-комунікаційної системи, інтегрованої із Порталом Дія, користувачами якої є замовник і відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю. Документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що подаються в електронній формі, формуються у формі, придатній для сприйняття їх змісту, та містять відомості, передбачені цим Порядком;
2) у паперовій формі - особисто через центр надання адміністративних послуг або шляхом надсилання поштового відправлення з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг.
Сформована в електронній формі заява та скановані копії документів, поданих заявником у паперовій формі до такої заяви, передаються адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія або електронного кабінету відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю на розгляд. Одночасно програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва формується інформація про реєстрацію заяви в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва для подальшого друку та видачі адміністратором центру надання адміністративних послуг заявникові.
Відповідно до п. 24. Порядку 461 для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката щодо об`єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю”, а також на період воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану щодо об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів оборонного призначення, відомостям про які присвоєно гриф “Для службового користування”, подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю” за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об`єкта.
Водночас Порядок визначає, що виключно в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю, подаються документи для прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», а також на період воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану щодо об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів оборонного призначення, відомостям про які присвоєно гриф «Для службового користування») (п.31 Порядку 461).
Створення та подання електронних документів, завантаження документів, необхідних для отримання адміністративних та інших послуг у сфері будівництва, отримання відомостей (даних) про стан розгляду електронних документів та результати їх розгляду здійснюється через електронний кабінет відповідно до Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681.
Згідно з п. 15 Порядку реєстрація декларації або видача сертифіката здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Реєстрація декларації або видача сертифіката щодо об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю», а також на період воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану щодо об`єктів критичної інфраструктури, об`єктів оборонного призначення, відомостям про які присвоєно гриф «Для службового користування», здійснюється ДІАМ у паперовій формі.
На підставі п. 17 Порядку 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації:
щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати (п. 25 Порядку 461).
Висновок суду попередньої інстанції про можливість прийняття об`єкта в експлуатацію після ухвалення рішення суду є незаконним, оскільки, як зазначалось вище, подання декларації за додатком 5 Порядку № 461 стосується лише об`єктів з класом наслідків СС1 (незначні наслідки), тоді як із матеріалів справи вбачається, що об`єкт має ознаки СС2 або ССЗ, тобто для нього передбачено зовсім інший порядок прийняття в експлуатацію - на підставі акта готовності та видачі сертифіката (п. 3 Порядку № 461).
У цій справі належних доказів звернення позивача до компетентного органу з документами, необхідними для прийняття спірного об`єкта в експлуатацію, та прийняття цим органом рішення за результатами розгляду такого звернення матеріали справи не містять.
Надіслана позивачем поштою заява 08.08.2023 оформлена у паперовій формі, не містила акта готовності об`єкта до експлуатації за встановленою формою та інших документів, передбачених пунктом 24 Порядку № 461, а тому не є належним чином оформленою заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката в розумінні спеціального законодавства, тому відповідно й лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю від №8/1-41 від 02.06.2025, яким роз`яснено порядок подання документів, не є рішенням про відмову у прийнятті спірного об`єкта в експлуатацію чи іншою дією, що свідчить про невизнання або оспорення права власності позивача на спірне нерухоме майно.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво є винятковим способом захисту і можливе лише за умови, що питання прийняття об`єкта в експлуатацію було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи неправомірна відмова якого дають підстави вважати про наявність спору про право, про що зазначено в постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 760/21223/17-ц та від 18.04.2019 у справі № 306/2140/17.
Оскільки таке звернення позивачем належним чином здійснено не було, підстави для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно в судовому порядку відсутні.
Колегія суддів зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт не може підміняти встановлену законодавством процедуру його прийняття в експлуатацію та розгляд відповідного питання уповноваженим органом.
Саме лише встановлення обставин про наявність права власності позивача на земельну ділянку, за відсутності інших обов`язкових умов, передбачених статтею 376 ЦК України, не є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване позивачем спірне нерухоме майно. Висновок суду першої інстанції, що визнання права власності не порушить прав інших осіб, саме по собі не є достатнім для задоволення позову, оскільки відсутність такого порушення є лише однією з умов, прямо передбачених частиною п`ятою статті 376 ЦК України, і не компенсує недоведеність інших необхідних передумов застосування цієї норми.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 та від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, легалізація самочинного будівництва можлива лише в порядку, визначеному статтею 376 ЦК України, зокрема шляхом визнання за рішенням суду права власності за власником (користувачем) земельної ділянки згідно з частиною п`ятою цієї статті, якщо це не порушує права інших осіб. Водночас частина п`ята статті 376 ЦК України не зобов`язує суд визнати право власності лише тому, що позивачу належить земельна ділянка. Вирішуючи такий спір, суд має встановити, що об`єкт відповідає будівельним, санітарним, екологічним, протипожежним та іншим нормам і правилам, що позивач звертався у встановленому законом порядку до компетентного органу та що між сторонами існує спір про право. При цьому вимога власника земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно підлягає оцінці насамперед за спеціальною нормою частини п`ятої статті 376 ЦК України.
Подані позивачем технічний паспорт та ескізні наміри забудови земельної ділянки "Нове будівництво таунхауса "PARMAX" за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359" не дають змоги встановити, що спірний об`єкт відповідає будівельним, санітарним, екологічним, протипожежним та іншим нормам і правилам, а інших належних доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять.
Отже, позивачем не доведено забезпечення вимог безпеки та прав інших осіб, що є необхідним для визнання права власності на самочинне будівництво.
Оцінюючи досліджені докази у сукупності, апеляційний суд вважає недоведеними підстави для застосування вимог ст. 376 ЦК України, а тому позов Приватного підприємства «Партнер» задоволенню не підлягає.
Щодо належного складу відповідачів у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України). Сторонами в господарському процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 45 ГПК України).
Відповідно до ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення цієї процесуальної норми свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).
Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
При визначенні належного складу відповідачів апеляційним судом враховано правові висновки, викладені у Постановах КЦС ВС від 08 квітня 2024 року у справі № 299/2823/21, від 08 травня 2024 року у справі № 126/1663/23, від 23 травня 2024 року у справі № 211/6854/21.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пункті.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності 30 грудня 2020 року, утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), затверджено Положення про ДІАМ.
Пунктом 1 Положення про ДІАМ визначено, що ДІАМ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з пунктом 3 Положення про ДІАМ основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовка та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності; ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов провадження видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункти 15-2, 15-3 пункту 4 Положення про ДІАМ).
Підпунктом 11 пункту 6 Положення про ДІАМ передбачено, що ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів.
ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про ДІАМ).
Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради №72/15 від 26.01.2022, передбачено, що основним завданням Управління є здійснення відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державного архітектурно-будівельного контролю виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
Згідно з п. 1.1. Положення, Управління з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним Державній інспекції архітектури та містобудування України.
Управління є самостійною юридичною особою та може виступати від свого імені позивачем та відповідачем у судах згідно з чинним законодавством України та стягувачем в органах державної виконавчої служби (пункт 1.4. Положення).
Пунктом 2 Положення, основним завданням Управління є здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.
До повноважень управління ДАБК Дніпровської міської ради належить:
- надання, отримання, реєстрація, повернення на доопрацювання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмова у видачі таких документів, їх анулювання, скасування реєстрації за відповідних умов;
- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (видача сертифікатів, реєстрація декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та повернення відповідних декларацій на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);
- здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації щодо об`єктів, розташованих у межах міста Дніпра;
- проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням, тощо.
Отже, Дніпровська міська рада не уповноважена здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним органом у справі про визнання права власності на самочинне будівництво.
Також матеріалами справи не доведено, що Дніпровська міська рада будь-яким чином порушила права позивача на спірний об`єкт нерухомого майна.
Таким чином, позивачем протиправно визначено Дніпровську міську раду, як єдиного відповідача у даній справі.
Належним співвідповідачем за вимогами у приватно-правовому спорі про визнання права власності є Державна інспекція архітектури та містобудування України, в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, як уповноважений орган здійснення державного нагляду у сфері архітектурно-будівельного контролю, підтвердження класу наслідків (відповідальності) об`єктів будівництва, прийняття рішень про готовність збудованих об`єктів та прийняття їх в експлуатацію.
Стосовно наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У відповідності до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Як було встановлено, звернення прокурора з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 зумовлено не дотриманням забудовником при здійснені житлової багатоквартирної забудови будівельних норм і правил, не введення об`єкту будівництва у експлуатацію, що ставить під загрозу насамперед життя громадян, які є власниками суміжних житлових будинків зі збудованим, а також потенційних власників квартир у самочинно збудованому житловому багатоквартирному будинку.
Як вже було зазначено вище, органом державного архітектурно-будівельного контролю, уповноваженим здійснювати визначені законом повноваження на території міста Дніпра, є Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.
При цьому, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було обізнане про ухвалення оскаржуваного судового рішення, однак, як вбачається з його листа від 26.11.2025 №10/1-247, самостійно його не оскаржило. З огляду на характер спірних правовідносин та повноваження цього органу така бездіяльність свідчить про нездійснення ним належного судового захисту відповідних інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 суд дійшов висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду. Зазначена позиція знайшла своє підтвердження у висновках Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 27.02.2020 у справі № 203/4557/18 та ухвалі від 10.03.2020 у справі №465/956/17.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, попереднього повідомлення прокурором компетентного органу про необхідність захисту інтересів держави, його обізнаності про ухвалене судове рішення та відсутності самостійного оскарження такого рішення, колегія суддів доходить висновку, що прокурор навів достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.
Відтак подання прокурором апеляційної скарги є обґрунтованим та відповідає вимогам статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і статті 53 ГПК України.
Також, оцінивши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи робочого проєкту «Нове будівництво таунхауса «PARMAX» за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359» 11/01/26-КБ та робочого проєкту «Нове будівництво таунхауса «PARMAX» за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359» 11/01/26-АР (архітектурну та конструкторську частини), колегія суддів не вбачає передбачених частиною третьою статті 269 ГПК України підстав для його прийняття як додаткового доказу. Крім цього, подання такого документа на стадії апеляційного перегляду не усуває відсутності доказів дотримання позивачем містобудівних та будівельних вимог на час здійснення спірного будівництва.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційних скарг Дніпровської міської ради та Дніпропетровської обласної прокуратури, а відтак рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25 - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
9. Судові витрати.
Згідно з п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на задоволення апеляційних скарг, судові витрати, покладаються на Приватне підприємство «Партнер».
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Дніпровської міської ради м. Дніпро та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2025 у справі № 904/3811/25- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Партнер» до Дніпровської міської ради про визнання права власності - відмовити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Партнер» (49005, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 30, кв. 34; код ЄДРПОУ 30688078) на користь Дніпровської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16 549,43 грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Партнер» (49005, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 30, кв. 34; код ЄДРПОУ 30688078) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 13 239,54 грн.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.11.2026
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua