Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №908/1880/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1880/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р.

( суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 08.09.2026 р.) прийняту за результатами розгляду скарги

ОСОБА_1

на рішення, дії ( бездіяльність )

приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Бережного Ярослава Вікторовича,

вчинені під час визначення ( прийняття ) вартості майна боржника

у виконавчому провадженні № 74898598

з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 р.

у справі

за позовом:

Акціонерного товариства “ОТП БАНК”,

м. Київ

до відповідача -1:

Командитного товариства “Желєв С.С. і

компанія “Комиш-Зорянського елеватора”,

Запорізька область, Пологівський район смт. Комиш-Зоря

до відповідача -2:

ОСОБА_2 ,

Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача -3:

ОСОБА_1 ,

Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення 5 650 782,20 грн.

за участю

Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

Бережного Ярослава Вікторовича,

м. Київ

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог.

27.07.2026 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії ( бездіяльність ) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича ( далі – приватного виконавця ), вчинені під час визначення ( прийняття ) вартості майна Боржника у виконавчому провадженні № 74898598 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 р. у справі № 908/1880/23, відповідно до якої Скаржник просив:

1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича у виконавчому провадженні № 74898598 ( у складі зведеного виконавчого провадження № 74901910 ) щодо прийняття та використання Звіту № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” від 30.06.2026 р. як підстави для визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 ;

2) скасувати результати визначення вартості (оцінки) майна Боржника, викладені у Звіті № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” станом на 30.06.2026 р., складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим Сергієм Олександровичем у розмірі 8 015 480,00 грн.;

3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича скасувати рішення про визначення вартості майна Боржника, прийняте на підставі Звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. та вжити заходи щодо проведення повторної оцінки корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” у порядку та у спосіб, визначені Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

У скарзі було викладено клопотання зупинити передання частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО БАР ОІЛ”, належної ОСОБА_1 , на реалізацію, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у задоволені скарги ОСОБА_1 на рішення, дії ( бездіяльність ) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, вчинені під час визначення ( прийняття ) вартості майна Боржника у виконавчому провадженні №74898598 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 р. у справі № 908/1880/23 відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: зупинити передання частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "АГРО БАР ОІЛ", належної ОСОБА_1 , на реалізацію, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги; скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії ( бездіяльність ) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича ( далі – приватного виконавця ), вчинені під час визначення (прийняття) вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 74898598 задовольнити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, без надання оцінки суттєвим доводам скарги та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Щодо відмови у прийнятті рецензії Скаржник зазначає, що застосований судом підхід до оцінки причин, з яких рецензія на Звіт № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. не могла бути подана одночасно зі скаргою, є надмірно формальним та не враховує об`єктивних обставин, які унеможливлювали таке подання разом зі скаргою. Посилаючись на ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 339 та п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України, Апелянт наголошує, що десятиденний строк на подання скарги є законодавчо встановленим та суттєво обмеженим.

Апелянт стверджує, що дізнався про зміст Звіту та застосовану методологію 14.07.2026 р. і невідкладно, ще до подання скарги 24.07.2026 р., розпочав пошук суб`єкта оціночної діяльності: вже 15.07.2026 р. його представник — адвокат Нестеришин Т.С. надіслав суб`єкту рецензування електронний запит щодо можливості та умов проведення рецензування (копія листа додана до апеляційної скарги). На думку Апелянта, це підтверджує, що намір ініціювати рецензування виник та був реалізований до подання скарги, всупереч висновку суду першої інстанції про нібито відсутність такого наміру станом на момент звернення зі скаргою.

Скаржник зазначає, що процедура рецензування об`єктивно не може бути завершена в межах десятиденного строку, оскільки включає пошук кваліфікованого суб`єкта оціночної діяльності, погодження умов, строків та вартості, укладення договору, надання рецензенту матеріалів Звіту та безпосереднє проведення критичного аналізу, а тому вимога про подання повноцінної рецензії одночасно зі скаргою є вимогою, що завідомо не може бути виконана жодним сумлінним Скаржником. Договір від 04.08.2026 р. та рецензія від 19.08.2026 р., на думку Апелянта, є закономірним наслідком об`єктивної тривалості професійної процедури, а відмова у прийнятті рецензії порушує принцип змагальності та право на подання доказів, передбачені статтями 13, 74 ГПК України.

Апелянт вказує на порушення ч. ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, оскільки суд надав оцінку лише доводу про недопустимість ототожнення вартості окремого активу з вартістю 100% корпоративних прав, залишивши поза увагою решту доводів, кожен з яких є самостійною підставою для визнання дій виконавця неправомірними. Так, суд не оцінив довід про те, що відповідно до пункту 2 наведеної у Звіті Методики визначення вартості пакета акцій (часток) у разі отримання від`ємної величини за майновим підходом розрахунок за цим підходом не підлягає узгодженню з іншими результатами. Оцінювач, встановивши від`ємний результат за майновим підходом ( мінус 18 119 100,00 грн ), всупереч власній методиці надав цьому підходу питому вагу 100% та замінив від`ємний результат вартістю окремого об`єкта нерухомості ( 8 015 480,00 грн ). На думку Апелянта, це не є «додаванням активу до розрахунку», а довільною підміною результату розрахунку. Суд також не оцінив довід про відсутність у Звіті письмової заяви оцінювача про особистий ( у тому числі внутрішній ) огляд майнового комплексу за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Ялтушків, вул. Залізнична, буд. 4, та доказів звернення виконавця чи оцінювача до власника майна щодо доступу до нього, що суперечить пункту 56 Національного стандарту № 1. Апелянт зазначає, що суд процитував постанову Верховного Суду у справі № 461/4240/17 лише в частині меж повноважень виконавця, оминувши правову позицію, викладену в тій самій постанові ( а також у постанові у справі № 917/628/17), про те, що непроведення суб`єктом оціночної діяльності особистого огляду об`єкта оцінки за відсутності доказів звернення до власника майна за доступом до нього є самостійною підставою для визнання оцінки майна недійсною. Це, на думку Скаржника, є підставою для скасування ухвали відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

Апелянт посилається на ч. 4 ст. 22 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, згідно з якою розрахунок вартості частки боржника здійснюється станом на день, що передував накладенню арешту на частку. Оскільки арешт накладено постановою від 26.02.2025 р., вартість частки мала визначатися станом на 25.02.2025 р., натомість Звіт визначає вартість станом на 30.06.2026 р. - більш ніж через шістнадцять місяців після дати, яка прямо встановлена законом. Постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. у справі № 902/681/25 ухвалена після цієї дати; станом на 25.02.2025 р. договір був чинним, а майновий комплекс юридично та фактично не належав ТОВ «АГРО БАР ОІЛ».

Крім того, з посиланням на ч. ч. 2, 4 ст. 22 зазначеного Закону Апелянт стверджує, що приватний виконавець не повідомляв ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” про намір звернути стягнення на частку, не надсилав постанову про арешт частки та не запитував відомості, необхідні для розрахунку її вартості, чим повністю порушив особливості звернення стягнення на частку, що є самостійною підставою для визнання дій виконавця неправомірними.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, безпідставними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

У відзиві приватний виконавець виклав хронологію виконавчого провадження № 74898598, зокрема щодо направлення документів на адресу: 04123, м. Київ, провулок Чигиринський, буд. 3, кв. 23, з огляду на тимчасову окупацію м. Мелітополь, винесення постанови про опис та арешт майна від 26.02.2025 р., отримання первісного звіту ( 391 090 грн ), заяви Стягувача від 23.04.2025 р. та нового звіту, яким вартість корпоративних прав станом на 30.06.2026 р. визначено у 8 015 480 грн.

Приватний виконавець вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено не долучати до справи рецензію. З посиланням на статті 1, 20, 56, 57 Закону України “Про виконавче провадження” він зазначає, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, оскільки виконавець лише залучає оцінювача, та що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, що відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 19.06.2023 р. у справі № 909/121/22, від 09.01.2024 р. № 870/94/20 та від 10.08.2021 р. у справі № 461/4240/17.

Приватний виконавець наголошує, що в постанові від 26.05.2026 р. про призначення суб`єкта оціночної діяльності Медведєва Сергія Олександровича визначено завдання щодо оцінки описаного та арештованого майна та попереджено його про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Посилаючись на статті 3, 4, 12, 13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, пункти 62, 63 Національного стандарту № 1, постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 826/6706/18 та від 03.09.2024 р. у справі № Б-24/158-07 ( 922/5190/23 ), приватний виконавець зазначає, що рецензування звіту є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника, законодавством не передбачено обов`язковість рецензії, а обов`язковою умовою для її проведення є надходження письмового запиту. Боржник та його представник до приватного виконавця із запитом щодо рецензування не зверталися, а рецензування здійснено поза межами виконавчого провадження, рецензент не попереджався про кримінальну відповідальність всупереч ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 08.01.2024 р. у справі № 2-3894/09 приватний виконавець зазначає, що у разі незгоди з результатами оцінки Заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту. Рецензія від 19.08.2026 р. подана з пропуском строку, у клопотанні не зазначено законодавчо обґрунтованої причини пропуску, а договір на рецензування укладено вже після відкриття провадження — 04.08.2026 р. Крім того, рецензія не може бути використана судом першої інстанції, як беззаперечний доказ того, що вартість майна є заниженою (меншою).

Посилаючись на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. та постанову Верховного Суду від 23.02.2024 р. у справі № 910/9426/23 ( з посиланням на постанови від 31.08.2022 р. у справі № 924/700/21 та від 29.06.2023 р. у справі № 918/124/23), приватний виконавець вважає хибним твердження Скаржника про ототожнення конкретного майна товариства з вартістю корпоративних прав, оскільки від вартості майна товариства залежить вартість корпоративних прав.

Приватний виконавець також зазначає, що Скаржником не надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції жодного належного та допустимого доказу невідповідності дій виконавця ч. 1-3, 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”, не висловлено сумніву щодо того, що вартість об`єкта оцінки значно занижена, та не зазначено жодної обґрунтованої підстави порушення судом норм процесуального або матеріального права. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.

Акціонерне товариство “ОТП БАНК” подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. законною, обґрунтованою і такою, що підлягає залишенню без змін.

Стягувач вважає, що апеляційна скарга значною мірою доповнює первісну скаргу новими підставами, зокрема посиланнями на порушення частин 2-4 ст. 22 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, які потребують встановлення нового комплексу фактів, що не становили предмет первісної скарги, а апеляційний перегляд не повинен перетворюватися на первинний розгляд нової скарги на дії виконавця.

АТ “ОТП БАНК” зазначає, що приватний виконавець правомірно залучив професійного оцінювача відповідно до статей 20, 57 Закону України “Про виконавче провадження” і не мав повноважень самостійно здійснювати професійну переоцінку застосованої ним методики. Майновий комплекс був істотним активом ТОВ “АГРО БАР ОІЛ”, а після визнання договору його відчуження недійсним приватний виконавець не міг ігнорувати судове рішення, яке набрало законної сили; повторна оцінка була спрямована на визначення реальної вартості активу Боржника.

Щодо статті 22 Закону, Стягувач вказує, що частини 2-4 цієї статті формують єдину послідовну процедуру, тому посилання на постанову від 26.02.2025 р. недостатньо для висновку, що всі наслідки цієї статті виникли з цієї дати; стаття 22 покладає активні обов`язки також на саме Товариство; доводи щодо комунікації з Товариством є суперечливими, оскільки у справі № 902/681/25 ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” посилалося на перебування директора за межами України та труднощі комунікації, які Верховний Суд в ухвалах від 02.09.2026 р. і 22.09.2026 р. не визнав об`єктивно непереборними.

Стягувач звертає увагу на поведінку Боржника, який з часу відкриття виконавчого провадження заборгованість добровільно не погасив, а після накладення 17.07.2023 р. арешту на корпоративні права 14.12.2023 р. було оформлено рішення загальних зборів, за яким єдиний учасник надав згоду на укладення договорів купівлі-продажу нерухомості та основних засобів і повноваження директору, після чого 27.12.2023 р. основний майновий комплекс вибув із власності Товариства. При цьому Банк не стверджує, що ОСОБА_1 особисто був продавцем майнового комплексу.

АТ “ОТП БАНК” зазначає, що Боржник не надав жодної додаткової фінансової звітності чи вихідних відомостей Товариства, відсутністю яких обґрунтовує неповноту оцінки, а тому довід про неповноту вихідних даних фактично залишається припущенням; відсутній доведений причинно-наслідковий зв`язок між можливим процедурним відхиленням та результатом оцінки; дата визначення вартості та склад активів Товариства не є тотожними питаннями.

Щодо рецензії Стягувач зазначає, що електронний лист від 15.07.2026 р. не встановлює об`єктивної неможливості своєчасного подання доказу та не пояснює всього періоду до укладення договору 04.08.2026 р., а рецензія створена після вчинення оскаржених дій. Доводи про відсутність особистого огляду майнового комплексу не враховують, що предметом оцінки були 100% корпоративних прав, а не окремий об`єкт нерухомості. Підстав для зупинення реалізації немає, оскільки виконавче провадження триває з 01.05.2024 р., а подальше блокування реалізації непропорційно поглиблюватиме затримку виконання остаточного судового рішення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу — без змін, у задоволенні клопотання про зупинення передачі частки на реалізацію відмовити.

Командитне товариство “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” та ОСОБА_2 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1880/23.

29.09.2026 р. матеріали справи № 908/1880/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 02.11.2026 р..

Представник ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою провести судові засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Електронного кабінету та власних технічних засобів за його участі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2026 р. судове засідання у справі № 908/1880/23 призначене на 02.11.2026 р., та всі наступні судові засідання вирішено провести з представником ОСОБА_1 , в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 415-а ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

02.11.2026 р. секретарем судового засідання Скородумовою Л. В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником ОСОБА_1 за допомогою програми EasyCon. В призначений час представник ОСОБА_1 не вийшов на зв`язок для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, про що складений відповідний акт.

Позивач, Відповідачі -1, -2, -3 та Приватний виконавець не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача, Відповідачів -1, -2, -3 та Приватного виконавця.

У судовому засіданні 02.11.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

01.05.2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем ( далі – приватний виконавець ), керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74898598 з примусового виконання наказу № 908/1880/23 від 22.04.2024 р., виданого Господарським судом Запорізької області про солідарне стягнення з Командитного товариства “Желєв С.С. і компанія “Комиш-Зорянського елеватора” та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “ОТП БАНК” заборгованості в розмірі 5 650 782,20 грн., з яких 4 933 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 717 782,20 грн. - заборгованість за процентами.

Боржником у даному виконавчому документі було визначено ОСОБА_1 .

У заяві про відкриття виконавчого провадження Стягувачем було зазначено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 р. у справі № 908/1880/23 було задоволено заяву стягувача про забезпечення позову у справі № 908/1880/23 та в межах ціни позову 5 650 782,20 грн. накладено арешт, серед іншого на квартиру, що належить на праві приватної власності боржнику – ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1531588880000.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 74898598, та всі інші документи, було направлено приватним виконавцем на відому приватному виконавцю адресу Боржника, з урахуванням того, що квартира за такою адресою належить Боржнику, а саме на адресу: АДРЕСА_2 , номер рекомендованого відправлення 0600915916802.

01.05.2024 р. приватним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанови про арешт майна та коштів боржника.

01.05.2024 р. приватним виконавцем, керуючись ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень щодо Боржника ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь АТ “ОТП БАНК” заборгованості у розмірі 5 650 782,20 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 28 253,91 грн. у зведене виконавче провадження, об`єднано виконавчі провадження № 74897898, № 74898598, № 74899285 у зведене виконавче провадження № 74901940.

26.02.2025 р. приватним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна Боржника, а саме: корпоративних прав належні боржнику ОСОБА_1 , який є учасником ( засновником ), з часткою статутного капіталу 100% 100 000 грн. ТОВ “Агро Бар Оіл”, ЄДРПОУ 42853976, місцезнаходження: Вінницька область, Барський район, село Ялтушків, вул. Залізнична, 4. Дана виконавча дія була оформлена у відповідну постанову про опис та арешт майна (коштів) Боржника від 26.02.2025 р.

10.03.2025 р. приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

18.04.2025 р. на адресу приватного виконавця надійшов Звіт про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “Агро Бар Оіл”, що належить ОСОБА_1 . У відповідності до вказаного звіту ринкова вартість об`єкта оцінки - корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “Агро Бар Оіл” станом на 10.03.2025 р. складала 391 090,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним висновком, Стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою від 23.04.2025 р., в якій зазначив, що 17.07.2023 р. у справi № 908/l880/23 було забезпечено позов Стягувача до Боржника та, серед іншого, було накладено арешт на корпоративні права, належні Боржнику, який є учасником з часткою l00 % ТОВ “Агро Бар Оіл”, код ЄДРПОУ 4285З976. Також було зазначено, що Стягувачу стало відомо, що 27.12.2023 р. між ТОВ “Агро Бар Оіл” та ТОВ “Екопромагро” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та було відчужено на користь ТОВ “Екопромагро” майновий комплекс загальною площею 10 639,70 кв.м., який розташований за адресою: вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область. Відповідно до договору купівлі-продажу продаж вказаного комплексу вчинено за 9 618 576,00 грн. Оскільки вказаний продаж майнового комплексу Стягувач вважав незаконним, то останній повідомив, що буде звертатися до суду із позовом про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним та просив провести оцінку 100% частки вартості корпоративних прав з урахуванням вартості майнового комплексу загальною площею 10 639,70 кв.м., який розташований за адресою: вул. Залізнична, буд. 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область.

26.05.2026 р. приватним виконавцем, керуючись статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

В подальшому після винесення Північно-Західним апеляційним господарським судом постанови від 03.03.2026 про задоволення апеляційної скарги АТ “ОТП Банк” на рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.2025 р. у справі № 902/681/25 та було визнано недійсним укладений між ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” (код ЄДРПОУ) та ТОВ “ЕКОПРОМАГРО” (код ЄДРПОУ 45283726) договір купівлі-продажу майнового комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861246805202, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Барський район, с. Ялтушків, вул. Залізнична, буд. 4, оцінювачем була проведена нова експертиза щодо оцінки вартості корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “Агро Бар Оіл”, що належить ОСОБА_1 , з урахуванням висновків вказаної постанови апеляційної інстанції.

Вказаний звіт було отримано приватним виконавцем та у відповідності до положень законодавства висновок такого звіту було направлено боржнику через його представника.

У відповідності до нового висновку, який зроблений на підставі звіту ринкова вартість об`єкта оцінки - корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “Агро Бар Оіл”, станом на 30.06.2026 р. вартість складала 8 015 480,00 грн.

27.07.2026 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії ( бездіяльність ) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича ( далі – приватного виконавця ), вчинені під час визначення ( прийняття ) вартості майна Боржника у виконавчому провадженні № 74898598 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 р. у справі № 908/1880/23, відповідно до якої Скаржник просив:

1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича у виконавчому провадженні № 74898598 ( у складі зведеного виконавчого провадження № 74901910 ) щодо прийняття та використання Звіту № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” від 30.06.2026 р. як підстави для визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 ;

2) скасувати результати визначення вартості (оцінки) майна Боржника, викладені у Звіті № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” станом на 30.06.2026 р., складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим Сергієм Олександровичем у розмірі 8 015 480,00 грн.;

3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича скасувати рішення про визначення вартості майна Боржника, прийняте на підставі Звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. та вжити заходи щодо проведення повторної оцінки корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” у порядку та у спосіб, визначені Законом України “Про виконавче провадження” та Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

У скарзі було викладено клопотання зупинити передання частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО БАР ОІЛ”, належної ОСОБА_1 , на реалізацію, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги.

Боржник вважає, що дії приватного виконавця щодо прийняття та використання Звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. як підстави для визначення вартості майна Боржника – корпоративних прав з часткою в статутному капіталі 100% ТОВ “АГРО БАР ОІЛ” без перевірки його відповідності вимогам законодавства про оцінку майна є неправомірними, оскільки порушують установлений ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” порядок визначення вартості майна боржника та права Скаржника як Боржника у виконавчому провадженні.

На думку Скаржника, оцінювач без будь-якого обґрунтування вказав вартість, отриману “майновим підходом” у розмірі 8 015 480 (тис. грн.), присвоївши цьому підходу питому вагу 1 (тобто 100 %), а дохідному підходу – питому вагу 0. Оцінювач неправомірно та без застосування будь-якої передбаченої національними стандартами оцінки процедури ототожнив вартість одного окремого активу товариства з вартістю 100% корпоративних прав (частки у статутному капіталі) усього товариства, підмінивши власний розрахунок за майновим підходом (від`ємну величину чистих активів) вартістю окремого об`єкта нерухомості.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 р. прийнято скаргу до розгляду, призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 24.08.2026 р.

24.08.2026 р. від Боржника -3 надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи рецензії на звіт про оцінку корпоративних прав ТОВ “АГРО БАР ОІЛ”.

01.09.2026 р. від Скаржника надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких Скаржник просив суд задовольнити його клопотання від 21.08.2026 р. та долучити до матеріалів справи доказ - рецензію від 19.08.2026 р. № VR260804-R1, складену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ “Експерт Ін” на Звіт № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку 100% частки статутного капіталу ТОВ “АГРО БАР ОІЛ”.

Господарського суду Запорізької області відмовив у задоволенні клопотання Скаржника про долучення до матеріалів справи рецензії.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у задоволені скарги ОСОБА_1 на рішення, дії ( бездіяльність ) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, вчинені під час визначення ( прийняття ) вартості майна Боржника у виконавчому провадженні №74898598 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 р. у справі № 908/1880/23 відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що 01.05.2024 р. приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 74898598, винесено постанови про арешт майна та коштів Боржника та про об`єднання виконавчих проваджень № 74897898, № 74898598, № 74899285 у зведене виконавче провадження. 26.02.2025 р. приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника — корпоративних прав ОСОБА_1 з часткою статутного капіталу 100% (100 000 грн) ТОВ “Агро Бар Оіл”. Первісним звітом, отриманим 18.04.2025 р., ринкову вартість об`єкта оцінки станом на 10.03.2025 р. визначено у 391 090,00 грн. Після заяви Стягувача від 23.04.2025 р. та ухвалення Північно-Західним апеляційним господарським судом постанови від 03.03.2026 р. у справі № 902/681/25, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу ТОВ “АГРО БАР ОІЛ”, приватний виконавець 26.05.2026 р. виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а за новим звітом вартість корпоративних прав станом на 30.06.2026 р. склала 8 015 480,00 грн.

Суд першої інстанції, пославшись на аналіз положення статей 1, 18, 20, 56, 57 Закону України “Про виконавче провадження”, статей 3, 4, 12, 13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, пунктів 62, 63 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, дійшов висновку, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, оскільки виконавець лише залучає оцінювача, при цьому визначення вартості майна Боржника є процесуальною дією виконавця, а тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Закон України “Про виконавче провадження” не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 57 цього Закону.

Місцевий господарський суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.08.2021 р. у справі № 461/4240/17, про те, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна, та зазначив, що Скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна не відповідали положенням ч. ч. 1-3, 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

Суд першої інстанції відмовив у приєднанні до матеріалів справи рецензії від 19.08.2026 р. вих. № VR260804-R1, виданої ТОВ “Експерт Ін”, на Звіт № 20260526-ЦМК, з посиланням на постанову Верховного Суду від 08.01.2024 р. у справі № 2-3894/09 та зазначив, що Боржник не звертався до приватного виконавця із заявою ( запитом ) щодо дослідження вартості майна або проведення рецензування звіту, а здійснив рецензування поза межами виконавчого провадження вже після відкриття судом провадження за скаргою. Оскільки повідомлення про результати оцінки № 8265-74898598/2 від 09.07.2026 р. отримано представником Боржника 14.07.2026 р., останнім днем на оскарження оцінки є 24.07.2026 р., а рецензія від 19.08.2026 р. подана з пропуском строку. На час подання скарги договір на проведення рецензування не був укладений ( його укладено 04.08.2026 р. ), тобто на момент подання скарги Боржник не мав волевиявлення на складання рецензії, а отже відсутні поважні причини для пропуску строку. Крім того, всупереч вимогам ч. 5 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” рецензент не попереджався приватним виконавцем про кримінальну відповідальність, тому рецензія не може бути належним і допустимим доказом.

Місцевий господарський суд визнав такими, що не відповідають дійсності, твердження Скаржника про зазначення вартості майна без обґрунтування, оскільки у Звіті оцінювач навів підставу висновку: до складу корпоративних прав згідно з постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. у справі № 902/681/25 додався майновий комплекс вартістю 9 618 576,0 грн з ПДВ / 8 015 480,0 грн без ПДВ, і саме цю вартість оцінювач прийняв за ринкову вартість корпоративних прав. Суд урахував, що за змістом зазначеної постанови відчуження 27.12.2023 р. майнового комплексу, який був основним активом підприємства, після накладення арешту на корпоративні права мало наслідком знецінення вартості частки.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 23.02.2024 р. у справі № 910/9426/23, від 31.08.2022 р. у справі № 924/700/21, від 29.06.2023 р. у справі № 918/124/23 суд першої інстанції зазначив, що частка в статутному капіталі товариства сама по собі не має вартості, її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства, а тому безпідставними є доводи Скаржника про невідповідність оцінки вимогам закону з підстав ототожнення вартості одного окремого активу товариства з вартістю 100% корпоративних прав.

Оскільки у задоволенні скарги відмовлено, суд першої інстанції відмовив і у задоволенні клопотання про зупинення передачі майна на реалізацію на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Желєва С. С. слід задовольнити частково, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусовим виконанням судових рішень.

За приписами частини першої ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок визначення вартості майна боржника встановлено статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини четвертої цієї статті для проведення оцінки нерухомого майна, а також у разі якщо визначити вартість майна складно, виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності — суб`єкта господарювання.

Частиною п`ятою статті 57 Закону передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна в судовому порядку протягом десяти днів з дня отримання відповідного повідомлення.

У постанові від 12.06.2019 р. у справі № 308/12150/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначення вартості майна Боржника є процесуальною дією виконавця незалежно від того, хто безпосередньо здійснював оцінку — сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності.

Отже, результати оцінки майна, проведеної у виконавчому провадженні, можуть бути оскаржені в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Водночас залучення професійного оцінювача означає, що виконавець не повинен самостійно здійснювати спеціальні оціночні розрахунки або підміняти собою суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, необхідно розмежовувати відсутність у виконавця обов`язку самостійно визначати ринкову вартість майна та право сторони виконавчого провадження на судове оскарження результатів оцінки, використаних виконавцем для подальшої реалізації арештованого майна.

Як встановлено Господарським судом, 01.05.2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я. В. відкрито виконавче провадження № 74898598 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/1880/23 про солідарне стягнення на користь АТ «ОТП БАНК» заборгованості в розмірі 5 650 782,20 грн.

Зазначене виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження № 74901910.

Постановою приватного виконавця від 26.02.2025 р. накладено арешт на належні ОСОБА_1 корпоративні права з часткою у статутному капіталі 100 % ТОВ «АГРО БАР ОІЛ».

Постановою від 26.05.2026 р. для визначення вартості зазначених корпоративних прав залучено суб`єкта оціночної діяльності ФОП Медведєва С.О.

За результатами проведеної оцінки складено звіт № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р., відповідно до якого ринкова вартість корпоративних прав з часткою у статутному капіталі 100 % ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» станом на 30.06.2026 р. визначена у розмірі 8 015 480,00 грн.

Повідомлення приватного виконавця від 09.07.2026 р. про результати оцінки отримано представником Боржника 14.07.2026 р.

24.07.2026 р. Желєв С.С. звернувся до суду зі скаргою на результати визначення вартості майна.

Отже, скаргу подано в межах десятиденного строку, встановленого частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Одним із доводів апеляційної скарги є неправильне застосування судом першої інстанції положень процесуального законодавства при вирішенні питання про прийняття рецензії від 19.08.2026 р. № VR260804-R1.

Колегія суддів зазначає, що передбачений частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденний строк для оскарження результатів визначення вартості майна не є тотожним процесуальному строку подання доказів, порядок якого регулюється ст. 80 ГПК України.

Відповідно до частин 4 та 8 ст. 80 ГПК України учасник справи, який не може подати доказ у встановлений строк з об`єктивних причин, повинен повідомити про це суд із зазначенням відповідного доказу, причин неможливості його подання та підтвердженням вчинення всіх залежних від нього дій для отримання такого доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, не приймаються до розгляду, крім випадків, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у відповідний строк з причин, що не залежали від неї.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2024 р. у справі № 909/544/21 зазначено, що прийняття доказів після закінчення встановленого процесуального строку допускається за умови встановлення об`єктивних причин їх несвоєчасного подання та належної оцінки дій учасника справи, спрямованих на отримання відповідних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Желєва С.С. ще 15.07.2026 р. ініціював пошук суб`єкта оціночної діяльності для проведення рецензування спірного звіту.

На підтвердження вчинення дій щодо своєчасного отримання рецензії Апелянт посилається на електронний лист від 15.07.2026 р., копію якого зазначено серед додатків до апеляційної скарги.

У скарзі від 24.07.2026 р. Заявник письмово повідомив суд про неможливість подання рецензії одночасно зі скаргою та зазначив про намір надати її після виготовлення.

04.08.2026 р. укладено договір на проведення рецензування, 19.08.2026 р. рецензію складено, а 24.08.2026 р. подано клопотання про поновлення строку на подання доказів та її долучення до матеріалів справи.

Колегія суддів враховує заперечення Стягувача про те, що між первісним зверненням щодо пошуку рецензента та укладенням договору минуло двадцять днів.

Проте оцінка поважності причин несвоєчасного подання доказу не може здійснюватися виключно шляхом підрахунку календарних днів між окремими етапами його отримання без урахування характеру відповідного доказу та обставин його виготовлення.

Рецензування звіту про оцінку корпоративних прав потребує залучення особи відповідної кваліфікації, вивчення матеріалів оцінки, перевірки застосованих методичних підходів та складання мотивованого висновку.

При цьому рецензія не існувала на момент звернення Скаржника до суду, необхідність її отримання була завчасно доведена до відома суду, а після виготовлення відповідний документ подано без істотного зволікання.

Крім того, у судовому засіданні 24.08.2026 р. місцевий господарський суд відклав розгляд скарги до 01.09.2026 р., надавши Стягувачу та приватному виконавцю можливість ознайомитися з рецензією та подати письмові заперечення.

31.08.2026 р. приватний виконавець подав відповідні заперечення.

Отже, прийняття рецензії до розгляду не позбавляло інших учасників справи можливості висловити свої заперечення та не порушувало принципу змагальності сторін.

З огляду на сукупність наведених обставин, колегія суддів вважає причини неподання рецензії одночасно зі скаргою об`єктивно обґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для прийняття рецензії від 19.08.2026 р., не надавши належної оцінки всій сукупності обставин її отримання та подання.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна є однією з форм професійної оціночної діяльності.

За змістом ст. 13 цього Закону рецензування полягає у критичному розгляді звіту про оцінку майна та наданні висновків щодо повноти і правильності виконання оцінки та відповідності застосованих процедур нормативно-правовим актам з оцінки майна.

Рецензування може здійснюватися, зокрема, на вимогу судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна.

Отже, законодавство не встановлює виключного права виконавця ініціювати рецензування звіту про оцінку майна.

У постанові від 03.11.2025 р. у справі № 5015/2060/11 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, здійснивши системний аналіз частини 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 4, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», дійшов висновку, що законодавство покладає на виконавця обов`язок попереджати оцінювача про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту про оцінку майна, однак не передбачає аналогічного обов`язку щодо рецензентів звіту про оцінку.

Верховний Суд також зазначив, що сама по собі обставина виготовлення рецензії на замовлення Боржника, а не за дорученням виконавця, не свідчить про її недопустимість як доказу.

Аналогічний підхід до оцінки рецензії як доказу застосовано Верховним Судом у постанові від 09.09.2026 р. у справі № 461/6610/25.

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє доводи приватного виконавця про те, що рецензія від 19.08.2026 р. не може використовуватися судом виключно через її виготовлення поза межами виконавчого провадження та відсутність попередження рецензента виконавцем про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна та майнових прав є процесом визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані суб`єктом оціночної діяльності процедури.

Загальні вимоги до проведення оцінки встановлені Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.

За змістом пункту 51 Національного стандарту № 1 проведення незалежної оцінки передбачає, зокрема, збирання та оброблення вихідних даних, вибір необхідних методичних підходів і методів, виконання відповідних оціночних процедур, а також узгодження результатів, отриманих із застосуванням різних методичних підходів.

Як вбачається зі змісту звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р., оцінювачем для визначення вартості корпоративних прав ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» застосовано майновий та дохідний методичні підходи.

За майновим підходом розрахована величина чистих активів товариства становить мінус 18 119 100,00 грн.

За дохідним підходом вартість корпоративних прав визначена у розмірі 391 090,00 грн.

Порівняльний підхід оцінювачем не застосовувався з посиланням на відсутність відповідного відкритого ринку корпоративних прав.

Водночас підсумкова вартість 100 % корпоративних прав товариства визначена оцінювачем у розмірі 8 015 480,00 грн.

При цьому під час узгодження результатів оцінки майновому підходу надано питому вагу 100 %, а дохідному — 0 %.

Колегія суддів звертає увагу, що підсумкова вартість корпоративних прав у розмірі 8 015 480,00 грн не відповідає результату розрахунку за майновим підходом, якому оцінювачем надано визначальне значення.

Зі змісту звіту вбачається, що підставою для прийняття зазначеної підсумкової вартості стала постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. у справі № 902/681/25, якою визнано недійсним договір відчуження майнового комплексу ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» від 27.12.2023 р.

Оцінювач виходив із того, що внаслідок ухвалення зазначеного судового рішення до складу активів товариства підлягає врахуванню майновий комплекс, вартість якого за договором становила 9 618 576,00 грн з ПДВ, або 8 015 480,00 грн без ПДВ.

Саме останню суму прийнято як ринкову вартість корпоративних прав товариства.

З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 96-1 ЦК України корпоративні права становлять сукупність правомочностей, які належать особі як учаснику юридичної особи.

За змістом статей 96, 115 ЦК України юридична особа є самостійним суб`єктом цивільних правовідносин, а майно, передане учасниками до статутного капіталу товариства, належить товариству на праві власності.

Таким чином, корпоративні права учасника товариства та окремі об`єкти майна, які належать товариству, є різними об`єктами цивільних прав.

Вартість корпоративних прав залежить від майнового стану товариства, однак не є тотожною вартості окремого активу юридичної особи.

При визначенні вартості корпоративних прав мають ураховуватися активи товариства, його зобов`язання, фінансові результати діяльності, економічні перспективи та інші чинники, що впливають на вартість частки.

Тому, визнання недійсним договору відчуження окремого майнового комплексу може впливати на склад і вартість активів товариства, проте саме по собі не є достатньою підставою для прирівнювання вартості корпоративних прав до вартості такого майнового комплексу.

Колегія суддів погоджується з доводами АТ «ОТП БАНК» про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 р. у справі № 902/681/25 має істотне значення для визначення майнового стану ТОВ «АГРО БАР ОІЛ».

Водночас, зазначена обставина повинна враховуватися шляхом застосування належних оціночних процедур, зокрема дослідження правових та економічних наслідків недійсності правочину, відповідних змін у складі активів і зобов`язань товариства.

Із наведеного у звіті обґрунтування не вбачається, яким саме чином оцінювачем здійснено перерахунок вартості корпоративних прав з урахуванням зазначених обставин та чому вартість окремого майнового комплексу прийнята як остаточна вартість 100 % корпоративних прав.

Крім того, у звіті не наведено належного пояснення причин невикористання результату дохідного підходу та фактичної заміни від`ємного результату майнового підходу іншою величиною, яка не випливає безпосередньо з виконаного розрахунку.

Наведені обставини свідчать про істотні недоліки узгодження результатів оцінки та обґрунтування підсумкової вартості об`єкта оцінки.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що підсумкова вартість корпоративних прав у розмірі 8 015 480,00 грн не отримала належного обґрунтування результатами проведених оціночних процедур.

На підтвердження доводів щодо неналежного проведення оцінки Скаржником подано рецензію від 19.08.2026 р. № VR260804-R1, складену рецензентом Обрізківим Русланом Лук`яновичем.

У рецензії наведено висновки про істотні недоліки спірного звіту, зокрема щодо недостатності вихідних даних, використання фінансової звітності попередніх періодів, неповного обґрунтування застосованих методичних підходів та невідповідності підсумкової вартості корпоративних прав результатам виконаних розрахунків.

Рецензент також звернув увагу на відсутність належного обґрунтування прийняття вартості окремого майнового комплексу як вартості 100 % корпоративних прав товариства.

За результатами рецензування звіт класифіковано відповідно до абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту № 1 як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Колегія суддів зазначає, що рецензія не є самостійним звітом про оцінку корпоративних прав та не встановлює іншої ринкової вартості об`єкта оцінки.

Водночас рецензія містить мотивовані зауваження щодо дотримання оцінювачем методичних вимог, частина яких підтверджується безпосередньо змістом спірного звіту.

Зокрема, висновок рецензента про необґрунтованість узгодження результатів застосованих методичних підходів відповідає встановленим судом обставинам щодо істотної відмінності між розрахованими показниками та остаточно визначеною вартістю корпоративних прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рецензія від 19.08.2026 р. у сукупності зі змістом звіту № 20260526-ЦМК підтверджує наявність істотних недоліків проведеної оцінки, які впливають на обґрунтованість її підсумкового результату.

У цій справі встановлені недоліки стосуються формування підсумкової вартості корпоративних прав, а тому не можуть бути визнані суто технічними або такими, що не впливають на її достовірність.

Апелянт також посилається на використання оцінювачем фінансових показників товариства за попередні періоди, зокрема станом на 31.03.2024 р., тоді як датою оцінки визначено 30.06.2026 р.

Колегія суддів зазначає, що використання історичної фінансової інформації саме по собі не є порушенням вимог законодавства про оцінку майна.

Водночас, у разі оцінки корпоративних прав актуальність фінансової інформації має істотне значення, оскільки вартість частки залежить від майнового стану та результатів господарської діяльності товариства.

За відсутності актуальних фінансових документів оцінювач повинен належним чином обґрунтувати використання наявних вихідних даних, відповідні припущення та обмеження щодо застосування результатів оцінки.

У цій справі необхідність такого обґрунтування набуває особливого значення з огляду на ухвалення 03.03.2026 р. постанови у справі № 902/681/25, яка, за доводами самого Стягувача, істотно вплинула на склад активів товариства.

Отже, використання фінансової інформації за 2024 рік без належного обґрунтування її достатності для оцінки станом на 30.06.2026 р. додатково підтверджує сумніви щодо обґрунтованості результатів оцінки.

Щодо доводів Апелянта про непроведення особистого огляду майнового комплексу колегія суддів зазначає, що об`єктом спірної оцінки є корпоративні права, а не безпосередньо нерухоме майно товариства.

Тому, правові висновки Верховного Суду щодо необхідності огляду конкретного об`єкта нерухомості не можуть застосовуватися до оцінки корпоративних прав без урахування особливостей такого об`єкта.

Водночас, оцінювач повинен забезпечити достатність вихідних даних для достовірного визначення вартості корпоративних прав та обґрунтувати відповідні обмеження у разі неможливості отримання необхідної інформації.

Таким чином, вирішальним у цій справі є не сам по собі факт відсутності огляду окремого майнового об`єкта, а недостатність обґрунтування вартості корпоративних прав у цілому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається також на порушення спеціального порядку звернення стягнення на частку учасника товариства, передбаченого ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено визначення вартості частки Боржника станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Із матеріалів справи вбачається, що арешт на належні ОСОБА_1 корпоративні права накладено постановою приватного виконавця від 26.02.2025 р., тоді як у спірному звіті їх вартість визначено станом на 30.06.2026 р.

Отже, наведені Апелянтом обставини свідчать про необхідність перевірки дотримання спеціального правового регулювання визначення вартості частки учасника товариства.

Водночас колегія суддів враховує заперечення АТ «ОТП БАНК» про те, що доводи щодо неповідомлення товариства про звернення стягнення на частку, невитребування від нього необхідних документів та порушення спеціальних строків проведення оцінки були додатково наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням особливостей провадження за скаргами на дії виконавців колегія суддів виходить із необхідності дотримання меж первісно заявлених вимог та фактичних підстав скарги.

Тому, твердження про неповідомлення товариства та невитребування документів не можуть бути покладені в основу судового рішення як самостійні встановлені порушення за відсутності належного дослідження відповідних обставин у межах первісної скарги.

Водночас, посилання на статтю 22 зазначеного Закону як на норму матеріального права, що регулює особливості звернення стягнення на корпоративні права, саме по собі не є недопустимим розширенням підстав скарги.

Отже, доводи Апелянта щодо спеціального порядку визначення вартості частки враховуються колегією суддів у межах правової оцінки спірних правовідносин, проте не становлять самостійної підстави для задоволення скарги в частині нових фактичних тверджень про порушення виконавцем порядку повідомлення товариства та отримання документів.

Колегія суддів погоджується з доводами приватного виконавця про те, що чинне законодавство не покладає на нього обов`язку самостійно проводити професійну оцінку майна, перевіряти математичні розрахунки оцінювача або обов`язково замовляти рецензування кожного отриманого звіту.

Проте, наведені обставини не означають, що результати оцінки, використані у виконавчому провадженні, не підлягають перевірці судом.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 р. у справі № 308/12150/16-ц, визначення вартості майна Боржника є процесуальною дією виконавця незалежно від того, хто безпосередньо здійснював оцінку.

Відповідно, належність виконання виконавцем своїх обов`язків у частині визначення вартості майна не може встановлюватися виключно за формальною ознакою залучення суб`єкта оціночної діяльності.

Навіть за відсутності доказів порушення виконавцем порядку призначення оцінювача результати оцінки не можуть бути використані для реалізації майна, якщо судом встановлено їх істотну необґрунтованість та невідповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Таким чином, доводи приватного виконавця щодо відсутності у нього спеціальних знань у сфері оцінки майна не спростовують висновків про неналежність результатів спірної оцінки як підстави для визначення вартості корпоративних прав у виконавчому провадженні.

Вирішуючи питання щодо правомірності обраного Скаржником способу захисту, колегія суддів виходить із правової природи спірних правовідносин, змісту заявлених вимог, установлених порушень та необхідності забезпечення ефективного поновлення прав Боржника без необґрунтованого втручання у повноваження приватного виконавця.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень не обмежується встановленням формальної відповідності дій виконавця вимогам законодавства, а передбачає перевірку наявності порушення прав учасника виконавчого провадження та, у разі підтвердження такого порушення, застосування передбачених законом заходів, необхідних для його усунення.

При цьому, обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру порушеного права, змісту оскаржуваних дій та забезпечувати реальне, а не лише формальне поновлення прав заявника.

Спеціальне правове регулювання порядку визначення вартості майна Боржника міститься у ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною п`ятою зазначеної статті сторонам виконавчого провадження надано право оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна в судовому порядку.

Таким чином, законодавець прямо визначив результати встановлення вартості майна Боржника самостійним об`єктом судового оскарження в межах виконавчого провадження.

Водночас, правова природа такого оскарження повинна визначатися з урахуванням того, що оцінка майна, проведена залученим суб`єктом оціночної діяльності, використовується виконавцем для здійснення передбачених законом виконавчих дій.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 р. у справі № 308/12150/16-ц, визначення вартості майна Боржника є процесуальною дією виконавця незалежно від того, хто безпосередньо здійснював відповідну оцінку — сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності.

З наведеного правового висновку випливає, що залучення оцінювача не змінює процесуальної природи визначення вартості майна у виконавчому провадженні та не виключає судового контролю за результатами такого визначення.

Разом із тим, колегія суддів наголошує, що залучення суб`єкта оціночної діяльності не покладає на приватного виконавця обов`язку самостійно здійснювати професійну оцінку майна, перевіряти правильність застосування кожного методичного підходу або проводити власні розрахунки ринкової вартості.

Тому, сам по собі факт подальшого встановлення недоліків звіту про оцінку не може автоматично свідчити про порушення приватним виконавцем порядку залучення оцінювача чи про невиконання ним обов`язків, які закон на нього не покладає.

Проте, наведене не виключає визнання неправомірним використання у виконавчому провадженні результатів визначення вартості майна, якщо за наслідками їх судової перевірки встановлено істотні порушення вимог до проведення оцінки, які впливають на обґрунтованість її підсумкового результату.

У такому випадку, предметом судової оцінки є не професійна відповідальність приватного виконавця за розрахунки оцінювача, а правомірність використання результатів оцінки як визначеної у виконавчому провадженні вартості майна боржника.

У справі, що переглядається, колегією суддів встановлено, що висновок про ринкову вартість корпоративних прав ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» у розмірі 8 015 480,00 грн сформовано за наявності істотних недоліків обґрунтування застосованих методичних підходів, узгодження отриманих результатів та визначення остаточної вартості корпоративних прав як цілісного об`єкта оцінки.

Зазначені недоліки підтверджуються змістом звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. у сукупності з висновками рецензії від 19.08.2026 р. № VR260804-R1, яким колегія суддів надала оцінку в попередніх розділах цієї постанови.

При цьому, встановлені недоліки стосуються не окремих несуттєвих неточностей оформлення звіту, а безпосередньо обґрунтованості визначеної вартості корпоративних прав, від якої залежить можливість їх подальшої реалізації в межах примусового виконання судового рішення.

Використання такого результату для визначення вартості майна Боржника створює ризик здійснення подальших виконавчих дій на підставі вартості, належність та достовірність визначення якої не підтверджені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що встановлені порушення є достатніми для висновку про неправомірність використання спірних результатів оцінки як підстави для визначення вартості корпоративних прав у виконавчому провадженні, незалежно від відсутності в матеріалах справи доказів порушення приватним виконавцем порядку призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Відтак, перша вимога Скаржника про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо прийняття та використання звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. підлягає задоволенню в частині визнання неправомірним використання результатів такого звіту як належної підстави для визначення вартості майна Боржника та здійснення подальших виконавчих дій.

Щодо другої вимоги про скасування результатів визначення вартості (оцінки) майна боржника колегія суддів зазначає, що відповідна вимога за своїм змістом спрямована на усунення правових наслідків використання результатів оцінки у виконавчому провадженні, а не на скасування звіту як документа, складеного суб`єктом оціночної діяльності.

Звіт про оцінку майна є результатом професійної діяльності оцінювача, тоді як визначення вартості майна для цілей примусового виконання судового рішення становить процесуальну дію виконавця.

Наведене розмежування має істотне значення для визначення способу судового захисту.

При вирішенні питання щодо належності обраного Скаржником способу захисту колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду щодо можливості судового оскарження результатів оцінки майна в межах здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Так, у постанові від 19.06.2025 р. у справі № 916/302/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ( пункт 8.36 ) зазначив, що можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій та послідовній практиці Верховного Суду.

При цьому, в пункті 8.37 зазначеної постанови Верховний Суд розмежував оскарження звіту про оцінку майна в порядку позовного провадження та оскарження результатів оцінки в межах скарги на рішення і дії виконавця, наголосивши на відмінності правової природи таких способів судового захисту.

Наведений правовий підхід підтверджено також у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 р. у справі № 927/987/24 (740/1726/16), в якій предметом судового оскарження були дії органу державної виконавчої служби щодо проведення оцінки арештованих корпоративних прав, а саме 100 % частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсною оцінки корпоративних прав, оформленої відповідним звітом, з огляду на встановлену невідповідність результатів оцінки вимогам законодавства.

Отже, наведена практика Верховного Суду підтверджує допустимість судового оскарження результатів визначення вартості майна, у тому числі корпоративних прав, у межах розгляду скарги на рішення та дії виконавця.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що Желєв С.С. звернувся не з окремим позовом про визнання недійсним звіту суб`єкта оціночної діяльності, а зі скаргою на дії приватного виконавця щодо прийняття та використання результатів оцінки для визначення вартості належних Боржнику корпоративних прав у виконавчому провадженні.

За таких обставин заявлена Скаржником вимога про скасування результатів визначення вартості (оцінки) майна відповідає правовій природі судового контролю за виконанням судових рішень та узгоджується з положеннями частини 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», статей 339, 343 ГПК України і наведеними правовими висновками Верховного Суду.

Відтак, сама по собі обставина, що результати визначення вартості корпоративних прав викладені у звіті суб`єкта оціночної діяльності, не перешкоджає їх судовому оскарженню та скасуванню в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця за умови встановлення судом відповідних порушень.

Суд, здійснюючи контроль за виконанням судового рішення, не підміняє оцінювача, не встановлює самостійно ринкову вартість майна та не вирішує питання про недійсність звіту як документа професійної оціночної діяльності.

Разом із тим, у разі встановлення істотних недоліків результатів оцінки суд вправі усунути їх правові наслідки для виконавчого провадження шляхом скасування відповідних результатів визначення вартості майна.

Інше тлумачення фактично позбавляло б передбачене частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» право на судове оскарження результатів оцінки ефективного змісту, оскільки навіть після встановлення їх істотної необґрунтованості такі результати продовжували б використовуватися для примусової реалізації майна.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість другої вимоги Скаржника та необхідність скасування результатів визначення вартості корпоративних прав ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» у розмірі 8 015 480,00 грн, визначених у виконавчому провадженні № 74898598 на підставі звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р.

При цьому, колегія суддів наголошує, що скасування результатів визначення вартості майна у межах виконавчого провадження не є тотожним скасуванню самого звіту про оцінку як документа, складеного суб`єктом оціночної діяльності. Суд здійснює перевірку правомірності визначення вартості майна Боржника для цілей примусового виконання судового рішення, не підміняючи при цьому суб`єкта оціночної діяльності та не визначаючи самостійно ринкової вартості корпоративних прав.

Стосовно третьої вимоги скаржника про зобов`язання приватного виконавця скасувати рішення про визначення вартості майна та вжити заходів щодо проведення повторної оцінки корпоративних прав колегія суддів зазначає таке.

Зміст цієї вимоги охоплює два взаємопов`язані, проте юридично відмінні способи захисту: усунення результатів попереднього визначення вартості майна та забезпечення належного визначення такої вартості для подальшого здійснення виконавчих дій.

Із встановлених обставин справи вбачається, що приватним виконавцем прийнято результати оцінки корпоративних прав, викладені у звіті № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 Р., про що повідомлено Боржника у встановленому порядку.

Водночас, наявними матеріалами справи не підтверджено прийняття приватним виконавцем окремого процесуального рішення про визначення вартості корпоративних прав, яке існувало б самостійно від результатів оцінки та підлягало окремому скасуванню.

За таких обставин зобов`язання приватного виконавця скасувати рішення, існування якого як самостійного процесуального акту не встановлено, не відповідало б вимогам правової визначеності.

Крім того, задоволення судом вимоги про скасування результатів визначення вартості корпоративних прав усуває можливість їх подальшого правомірного використання для примусової реалізації майна Боржника.

Отже, додаткове зобов`язання приватного виконавця скасувати ті самі результати не є необхідним для поновлення порушеного права та фактично дублювало б наслідки судового рішення.

Разом із тим скасування результатів попереднього визначення вартості майна саме по собі не вирішує питання про подальший порядок здійснення виконавчих дій щодо відповідних корпоративних прав.

Завданням судового контролю у цьому випадку є не лише усунення наслідків використання необґрунтованих результатів оцінки, а й забезпечення можливості продовження виконавчого провадження з додержанням установленого законом порядку визначення вартості майна.

Відповідно до частини 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд не обмежується визнанням дій виконавця неправомірними, а зобов`язує його усунути порушення та поновити порушене право Заявника.

Зазначена норма є процесуальною підставою для покладення на приватного виконавця обов`язку вчинити дії, необхідні для усунення встановленого судом порушення.

При цьому, ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає правові засади та порядок визначення вартості майна Боржника, у тому числі із залученням суб`єкта оціночної діяльності.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі скасування результатів оцінки, використаних для визначення вартості майна, подальше здійснення виконавчих дій, які потребують встановлення такої вартості, має відбуватися після її належного визначення відповідно до вимог законодавства.

Водночас, зазначені норми не встановлюють безумовного обов`язку суду в кожному випадку скасування результатів оцінки безпосередньо призначати повторну оцінку або визначати конкретного суб`єкта оціночної діяльності, який має її здійснювати.

Визначення передбачених законом організаційних та процесуальних заходів щодо встановлення вартості майна належить до повноважень виконавця та здійснюється з урахуванням характеру майна, спеціальних вимог законодавства і фактичних обставин виконавчого провадження.

Тому, покладення на приватного виконавця обов`язку усунути встановлене судом порушення шляхом вжиття передбачених законом заходів щодо нового визначення вартості корпоративних прав є належним та ефективним способом поновлення порушеного права, який відповідає змісту частини 2 ст. 343 ГПК України.

Такий спосіб захисту не означає втручання суду у професійну діяльність оцінювача або підміну повноважень приватного виконавця щодо організації виконавчих дій, оскільки суд визначає обов`язок усунути встановлене порушення, залишаючи його виконання у межах компетенції відповідного суб`єкта.

З огляду на наведене, третя вимога Скаржника підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання приватного виконавця усунути порушення прав Боржника та вжити передбачених законодавством заходів щодо належного визначення вартості корпоративних прав ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» для подальшого здійснення виконавчих дій.

У частині зобов`язання приватного виконавця скасувати окреме рішення про визначення вартості майна, існування якого не встановлено матеріалами справи, у задоволенні скарги слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування обраних способів захисту забезпечує належний баланс між правом Боржника на законне визначення вартості належного йому майна та правом Стягувача на своєчасне й ефективне виконання судового рішення.

Скасування результатів неналежно обґрунтованої оцінки не припиняє виконавчого провадження, не перешкоджає подальшому зверненню стягнення на належні Боржнику корпоративні права та не звільняє останнього від виконання судового рішення.

Натомість, воно забезпечує здійснення подальших виконавчих дій на підставі вартості майна, визначеної відповідно до вимог законодавства, що відповідає законним інтересам обох сторін виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 із застосуванням способів захисту, спрямованих на усунення правових наслідків використання спірних результатів оцінки та поновлення порушеного права Боржника.

Крім того, Скаржником в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про зупинення передачі належних йому корпоративних прав на реалізацію до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги.

За своїм змістом зазначене клопотання спрямоване на тимчасове недопущення передачі майна на реалізацію протягом судового розгляду скарги на результати визначення його вартості.

Відповідно до частини 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Отже, наведена норма встановлює загальне правило, за яким саме по собі судове оскарження результатів оцінки не зупиняє передачі майна на реалізацію, водночас передбачаючи можливість судового зупинення такої передачі.

Проте, зазначене положення не визначає самостійного процесуального порядку застосування такого заходу та не передбачає його автоматичного застосування за заявою сторони виконавчого провадження.

При цьому, положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють забезпечення позову, не можуть безпосередньо ототожнюватися з порядком розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавців, передбаченим розділом VI цього Кодексу.

Колегія суддів враховує, що заявлене ОСОБА_1 клопотання обмежене конкретним строком — до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги.

Водночас, за результатами апеляційного перегляду суд ухвалює постанову, яка відповідно до ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, на момент ухвалення цієї постанови визначена Скаржником кінцева межа застосування тимчасового заходу настає, у зв`язку з чим необхідність у його застосуванні на заявлений строк відсутня.

Крім того, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування результатів визначення вартості спірних корпоративних прав, що виключає можливість їх подальшого правомірного використання для примусової реалізації майна боржника.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі корпоративних прав на реалізацію до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що використання результатів спірної оцінки для подальшої примусової реалізації корпоративних прав Боржника не відповідає вимогам законодавства та порушує його права. Встановлені обставини є підставою для визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо використання результатів оцінки як підстави для визначення вартості майна Боржника, скасування відповідних результатів визначення вартості корпоративних прав та зобов`язання приватного виконавця усунути встановлене порушення шляхом вжиття передбачених законом заходів щодо належного визначення вартості майна.

Водночас, відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання приватного виконавця скасувати окреме рішення про визначення вартості майна зумовлює часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця є помилковими та не відповідають встановленим обставинам справи.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.12.1994 р. у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, пункт 29) зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди наводити мотиви своїх рішень, однак не може тлумачитися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг такого обов`язку залежить від характеру судового рішення та конкретних обставин справи.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine, пункт 23), відповідно до якого питання належного виконання судом обов`язку щодо мотивування судового рішення має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру наведених сторонами доводів та їх значення для правильного вирішення спору.

Отже, хоча суд не зобов`язаний надавати окрему детальну відповідь на кожен аргумент учасника справи, його рішення повинно містити достатні мотиви щодо істотних доводів, які мають визначальне значення для вирішення відповідного питання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 зазначеним вимогам не відповідає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в частині неправильного вирішення судом першої інстанції питання щодо правомірності використання результатів оцінки корпоративних прав та необхідності захисту порушеного права боржника. Разом із тим підстави для задоволення всіх заявлених скаржником вимог у запропонованому ним обсязі відсутні, що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 275 ГПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення визначені ст. 277 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 — скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича.

10. Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» від 18.09.2026 р., ID 8430-5034-1456-3511.

Водночас, відповідно до пункту 19 частини 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали суду, постановлені за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Отже, у ОСОБА_1 був відсутній передбачений законом обов`язок зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

За таких обставин, сплачена сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн підлягає поверненню платнику в порядку, визначеному Порядком повернення ( перерахування ) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.09.2026 р. у справі № 908/1880/23 — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича, вчинені під час визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 74898598, — задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо використання у виконавчому провадженні № 74898598, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження № 74901910, результатів оцінки, викладених у звіті № 20260526-ЦМК про незалежну оцінку корпоративних прав з часткою у статутному капіталі 100 % Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42853976), складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Медведєвим Сергієм Олександровичем станом на 30.06.2026 р., як підстави для визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 у розмірі 8 015 480,00 грн.

Скасувати результати визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 - корпоративних прав з часткою у статутному капіталі 100 % Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42853976), визначені у виконавчому провадженні № 74898598 на підставі звіту № 20260526-ЦМК від 30.06.2026 р. у розмірі 8 015 480,00 грн.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича усунути встановлене порушення прав Боржника ОСОБА_1 шляхом вжиття передбачених законодавством заходів щодо належного визначення вартості корпоративних прав з часткою у статутному капіталі 100 % Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42853976) у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 — відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення передачі корпоративних прав з часткою у статутному капіталі 100 % Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» (код ЄДРПОУ 42853976) на реалізацію до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду скарги — відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз