Суд: Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення недоторканності житла
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №346/5787/26
Суддя: Сольський В. В.
Справа № 346/5787/26
Провадження № 1-кп/346/782/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Коломия
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження - обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026096180000197 від 26.10.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коломия, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні нікого немає, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , засудженого 12.10.2026 року Коломийським міськрайонним судом за ч.1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -
в с т а н о в и в:
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.10.2026 року близько 04:14 год ОСОБА_2 , перебував поблизу міського озера імені Юрія Руфа в м. Коломия, Івано-Франківської області.
У подальшому в ОСОБА_2 раптово виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на порушення недоторканності іншого володіння особи шляхом незаконного проникнення до приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи умисно, без згоди власника, 26.10.2026 о 04:14:09 год ОСОБА_2 , перебуваючи біля приміщення кафе «Чим живе місто» за адресою: м. Коломия, вул. Тарабалки, 11А, шляхом пошкодження брезенту на стіні проник всередину вказаного приміщення.
Перебуваючи всередині приміщення кафе, через декілька секунд після проникнення ОСОБА_2 почув спрацювання сигналізації, після чого покинув вказане приміщення тим самим способом, яким до нього проник.
Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, погоджується на призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.162 КК України. У разі призначення покарання у виді штрафу, має можливість його сплатити.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють встановлені органом досудового розслідування обставини, із врахуванням того, що потерпілий ОСОБА_3 також просив розглянути обвинувальний акт в суді у спрощеному провадженні за його відсутності, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, суд вважає за можливе провести розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні в порядку ст. 382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування за допомогою технічних засобів в порядку, визначеному ч. 4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає доведеним те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.
У постанові ККС ВС від 12 березня 2024 року у справі № 722/151/20 зроблено висновок, що встановлена у ст. 162 КК України кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи є однією із законодавчих гарантій захисту прав людини, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 30 Конституції України.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
При вирішенні питання щодо призначення покарання ОСОБА_2 , суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; спосіб посагання, обставини вчинення ним кримінального правопорушення (в нічний час, шляхом пошкодження брезенту на стіні приміщення, покинув приміщення після спряцювання сигналізації), обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу винного, який має постійне місце проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений.
Враховуючи викладене суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 можливо призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, у виді штрафу в максимальному розмірі. На думку суду, саме таке покарання відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд зазначає, що за правилами ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ОП ККС від 06.12.2021 року у справі № 243/7758/20 для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга – наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 12.10.2026 року ОСОБА_2 засуджено Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді 120 годин громадських робіт, які ним не відбуті.
Приведення призначеного покарання у відповідність до вимог закону можливе шляхом приєднання до призначеного ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу невідбутої частини покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2026 року у виді громадських робіт із ухваленням рішення про самостійне виконання цих покарань на підставі ч.3 ст.72 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373-376, 382 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2026 року у виді громадських робіт тривалістю 120 годин та остаточне покарання за сукупністю вироків визначити у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень та громадських робіт тривалістю 120 годин.
На підставі ч.3 ст.72 КК України обидва покарання виконувати самостійно.
Речовий доказ: оптичний диск DVD-R із відеозаписом з камери спостереження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 1 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження .
Суддя:ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua