Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №917/878/26 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №917/878/26

Суддя: Васильєв Євген Олександрович

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Харків Справа №917/878/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вх. №2125 П/3)

на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026

(суддя Ківшик О.В., повне судове рішення складено 22.09.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернещина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернещина" (далі – позивач, ТОВ "Чернещина") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (далі – відповідач, апелянт), у якій просило стягнути з відповідача 747 340,28 грн заборгованості за договором поставки №060302 від 06.03.2026, з яких 720 000,00 грн попередньої оплати, 24 854,80 грн пені та 2 485,48 грн 3 % річних, а також вирішити питання розподілу судових витрат. У позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.08.2026 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 720 000,00 грн попередньої оплати, 24 854,80 грн пені, 2 485,48 грн 3 % річних та 8 968,09 грн судового збору. Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішувалося.

1.2. ТОВ "Чернещина" 17.08.2026 звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.3. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026 заяву позивача задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заяви (10 000,00 грн) відмовлено. Часткове задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з відповідача судових витрат суд першої інстанції мотивував критеріями реальності, співмірності та розумності. Зокрема, суд зазначив, що спір не є складним, його зміст є типовим, справа не містить значного обсягу доказів, правова кваліфікація спірних правовідносин є очевидною, підготовка позовної заяви не потребувала значного обсягу дій і витрачання великої кількості часу, а інших заяв по суті спору позивач не подавав. З огляду на це суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат до 10 000,00 грн. Водночас суд першої інстанції зазначив, що відповідач не подав ні заперечень щодо розподілу судових витрат, ні клопотання про зменшення їх розміру.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи

2.1. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач 08.10.2026 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026 у частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення в частині відмови у стягненні 10 000,00 грн предметом апеляційного оскарження не є.

2.2. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому в частині відмови у задоволенні заяви позивача на суму 10 000,00 грн додаткове рішення судом апеляційної інстанції не перевіряється.

2.3. Апеляційна скарга мотивована недотриманням судом першої інстанції принципів реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, та неналежним застосуванням статей 126, 129, 236 ГПК України.

2.3.1. Апелянт зазначає, що поданий позивачем звіт від 11.08.2026 не містить деталізації витраченого часу за кожним видом виконаних робіт, тому неможливо встановити, скільки часу витрачено на вивчення кожного з документів, підготовку розрахунків пені та 3 % річних, складання позовної заяви та підготовку додатків. Оскільки гонорар визначено в погодинній формі (посилання на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19), обґрунтованість заявленої кількості годин є істотною для визначення розміру витрат, однак суд першої інстанції цього не перевірив.

2.3.2. Справа, на думку апелянта, не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судові засідання не проводились, інших заяв по суті, клопотань про витребування доказів, призначення експертизи чи забезпечення позову позивач не подавав, а правнича допомога обмежувалася аналізом обмеженої кількості документів, підготовкою позовної заяви, арифметичними розрахунками та формуванням додатків. За таких обставин заявлені 10 годин роботи потребували детального обґрунтування, яке позивач не надав, а суд першої інстанції не встановив (посилання на постанову Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

2.3.3. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував, чому саме 10 000,00 грн є розумним і співмірним розміром витрат: не визначив, яку кількість годин визнав необхідною, які роботи визнав обґрунтованими, а які не підлягають відшкодуванню, та не навів розрахунку, який пояснює зменшення заявленої суми рівно на 50 % (посилання на постанову Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

2.3.4. Договірні відносини між позивачем та його адвокатом, зокрема погодження вартості послуг у розмірі 20 000,00 грн, не є обов`язковими для суду та не означають автоматичного покладення гонорару на відповідача (посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

2.3.5. Додаткове рішення, на думку апелянта, містить внутрішню суперечність: спочатку суд зазначив, що відповідач не подавав ні заперечень, ні клопотання про зменшення витрат, а згодом вказав, що зменшив витрати, "враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу", не навівши реквізитів такого клопотання.

2.3.6. Апелянт також посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Лавентс проти Латвії" та "East/West Alliance Limited проти України", постанови Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №911/3156/19 та від 09.02.2021 у справі №910/15201/17, відповідно до яких відшкодуванню підлягають лише фактично понесені, необхідні та розумні за розміром витрати, і вважає, що позивач цього не довів.

3. Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду станом на дату розгляду справи не надходив. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги (частина третя статті 263 ГПК України).

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2026 у порядку, регламентованому статтею 32 ГПК України, визначено склад суду у справі: головуючий (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.

4.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (вх. №2125 П/3) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026 у справі №917/878/26, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 270, частина п`ята статті 252 ГПК України), позивачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, а учасникам справи – строк до 27.10.2026 для подання заперечень стосовно заяв і клопотань процесуального характеру інших учасників справи. Цією ж ухвалою встановлено, що розгляд справи розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження.

4.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2026 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2026 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції від 10.08.2026 у справі №917/878/26 залишено без змін.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

5.1. Між позивачем (Клієнт) та адвокатом Гореловим Артемом Вікторовичем 10.04.2026 укладено договір про надання правової допомоги (далі – Договір) (а.с. 69-70), за умовами якого адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта на умовах і в порядку, визначених Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору адвокат бере на себе зобов`язання здійснити представництво Клієнта в Господарському суді Полтавської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді за позовом до відповідача про стягнення попередньої оплати за договором. Згідно з пунктом 4.1 Договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в розділі 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору у розмірі та на умовах, визначених у Додатку до цього Договору. Договір діє з дати його укладення та до 31 грудня 2026 включно (строк дії цього Договору). Сторони погодили, що в разі набрання законної сили судовим рішенням (рішенням, ухвалою), яким вирішено справу (спір) по суті, до закінчення строку дії цього Договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього Договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони цього Договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього Договору усі зобов`язання Адвоката за цим Договором вважаються виконаними належним чином та припиненими. (пункт 5.1 Договору).

5.2. У Додатку до Договору від 10.04.2026 (а.с. 70 зворот – 71) сторони погодили, зокрема, таке:

– виплата гонорару здійснюється протягом п`ятнадцяти календарних днів на підставі звіту про виконані роботи (надані послуги) (пункт 1);

– попередній (орієнтовний) перелік та вартість робіт: зустріч з клієнтом, вивчення документів, надання консультації – 1 500,00 грн за 1 годину; складання позовної заяви та інших процесуальних документів – 2 000,00 грн за 1 годину; представництво інтересів у суді першої інстанції (одне судове засідання у справі) – 2 000,00 грн (пункт 2);

– розмір гонорару визначено з урахуванням складності справи, принципів розумності та часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу (пункт 3);

– збільшення розміру гонорару здійснюється у разі збільшення обсягу правничої допомоги або істотного зростання часу, який необхідно витратити адвокату, та оформляється сторонами письмово (пункт 5).

5.3. 11.08.2026 позивачем погоджено та підписано звіт про надання правничої допомоги до Договору (а.с. 68). У звіті зазначено, що адвокат Горелов А.В. надав таку правничу допомогу: складання позовної заяви на 8 аркушах (вивчення та аналіз документів: договір №060302 від 06.03.2026, специфікація №262 від 06.03.2026, рахунок, платіжна інструкція, податкова накладна, витяг з реєстру накладних; складання розрахунку пені, розрахунку 3 % річних; підготовка додатків (доказів) до позовної заяви); кількість витраченого часу – 10 годин; загальна вартість наданих послуг – 20 000,00 грн.

5.4. Справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судові засідання не проводились, інших заяв по суті спору позивач не подавав. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.08.2026 позов ТОВ "Чернещина" задоволено в повному обсязі, зокрема й у частині пені та 3 % річних, розрахунки яких додано до позовної заяви.

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним частиною четвертою статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Форми гонорару (фіксований розмір та погодинна оплата) відрізняються порядком обчислення: за погодинної оплати підставою для виплати гонорару є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість однієї години адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Разом з тим не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат: суд має оцінити витрати, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, як з погляду того, чи були вони фактично понесені, так і з погляду їх необхідності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

6.3. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати під час визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України). За відсутності такого клопотання відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення витрат за критерієм співмірності, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК України (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 та від 15.06.2022 у справі №910/12876/19).

6.4. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6.5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому разі суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, які згодом були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №911/969/24.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, заява №58442/00). Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, заява №19336/04).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

6.6. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд виходить з того, що факт укладення Договору та надання адвокатом послуг підтверджуються матеріалами справи (а.с. 68-71). Апелянт не наводить доводів про те, що відповідні послуги взагалі не здійснювались або що подані документи є недостовірними; його заперечення зводяться до неспівмірності та необґрунтованості розміру витрат.

Підготовка адвокатом позовної заяви на 8 аркушах із розрахунками пені та 3 % річних і доданими доказами підтверджується самим фактом звернення адвоката Горелова А.В. до суду з позовом в інтересах ТОВ "ЧЕРНЕЩИНА", який рішенням від 10.08.2026 задоволено в повному обсязі, зокрема і в частині вимог, розрахунки яких підготовлено адвокатом. Сам факт незгоди відповідача з розміром заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не спростовує права позивача на отримання такого відшкодування.

Доводи апелянта про відсутність у звіті деталізації витраченого часу за кожним видом робіт (підпункт 2.3.1 цієї постанови) апеляційний господарський суд розглядає з урахуванням того, що гонорар за Договором погоджено в погодинній формі (пункти 2, 3 Додатку до Договору), а отже, кількість витраченого часу є суттєвою для оцінки співмірності витрат. Звіт містить перелік виконаних робіт, їх загальну тривалість (10 годин) та вартість (20 000,00 грн), що відповідає ставці 2 000,00 грн за годину, погодженій у Додатку до Договору для складання позовної заяви, проте не розподіляє заявлений час між окремими видами робіт. Відсутність такої деталізації сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат повністю: обсяг виконаних робіт визначено у звіті й підтверджено матеріалами справи, а недостатня обґрунтованість заявленої кількості годин має наслідком оцінку судом розумно необхідного часу і відповідне зменшення суми (пункт 6.7 цієї постанови).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Саме таку оцінку здійснив суд першої інстанції, зменшивши заявлену суму вдвічі. Постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, на яку посилається апелянт, стосується форм адвокатського гонорару, що не суперечить наведеним висновкам.

6.7. Апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта (підпункт 2.3.2 цієї постанови) та висновками суду першої інстанції про те, що справа не є складною. Спір стосується стягнення попередньої оплати за договором поставки та похідних вимог (пені та 3 % річних), правові відносини є типовими та врегульованими нормами цивільного законодавства, доказова база є невеликою (договір, специфікація, рахунок, платіжна інструкція, податкова накладна, витяг з реєстру накладних), розрахунки пені та 3 % річних є арифметичними, справа розглянута без виклику сторін, судові засідання не проводились, інших заяв по суті адвокат не готував. Подання клопотань про витребування доказів, призначення експертизи чи забезпечення позову не потребувалося. Зазначені обставини були враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат. З урахуванням характеру й обсягу виконаної роботи апеляційний суд вважає, що розумно необхідний час для її виконання не перевищує 5 годин, тобто заявлені позивачем 10 годин удвічі перевищують такий час; за погодженою в Додатку до Договору ставкою 2 000,00 грн за годину це відповідає присудженим 10 000,00 грн. Отже, витрати на правничу допомогу в заявленому розмірі не відповідають критеріям розумності й обґрунтованості та правильно зменшені судом першої інстанції до 10 000,00 грн.

Зазначена сума становить близько 1,34 % від ціни позову (747 340,28 грн), тому не є непропорційною предмету спору (частина п`ята статті 129 ГПК України). Доказів того, що вартість наданих адвокатом послуг у розмірі 10 000,00 грн істотно перевищує звичайну вартість аналогічних юридичних послуг, а також того, що для виконання такого обсягу робіт (встановлення обставин порушення зобов`язання, виконання розрахунків та формування доказової бази) об`єктивно необхідно значно менше робочого часу, апелянт не надав. Доводів щодо поведінки позивача, яка б призвела до затягування розгляду справи (пункт 3 частини п`ятої статті 129 ГПК України), та щодо фінансового стану сторін апелянт також не навів.

6.8. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не обґрунтував розмір присудженої суми та не навів розрахунку зменшення (підпункт 2.3.3 цієї постанови), не свідчать про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки, здійснюючи розподіл витрат, суд першої інстанції належним чином реалізував свою правову дискрецію, оцінивши їх реальність та співмірність крізь призму обставин саме цієї справи: у мотивувальній частині додаткового рішення суд першої інстанції навів перелік критеріїв, встановив обставини, що свідчать про нескладність справи та невеликий обсяг роботи. Відтак, загальні принципи розумності й пропорційності, які закладені в усталеній практиці Верховного Суду, судом фактично враховані. Розрахунок, який пояснює розмір присудженої суми, наведено в пункті 6.7 цієї постанови.

Доводи апелянта про те, що договірні відносини між адвокатом і позивачем не є обов`язковими для суду (підпункт 2.3.4 цієї постанови), не спростовують висновків суду першої інстанції, який не покладав на відповідача витрати у повному розмірі, погодженому сторонами Договору, а оцінив їх за критеріями реальності та розумності й зменшив удвічі.

Посилання апелянта на практику ЄСПЛ та Верховного Суду щодо необхідності доведення фактичності, необхідності та розумності розміру витрат (підпункт 2.3.6 цієї постанови), також не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки саме за цими критеріями розмір витрат і був оцінений та зменшений.

6.9. Щодо доводу апелянта про внутрішню суперечність додаткового рішення (підпункт 2.3.5 цієї постанови) Східний апеляційний господарський суд зазначає таке. Суд першої інстанції дійсно спочатку констатував, що відповідач не подавав ні заперечень щодо розподілу витрат, ні клопотання про їх зменшення, а в подальшому вжив формулювання "враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу". Вказане формулювання є технічною неточністю, адже з аналізу змісту додаткового рішення вбачається, що суд, дослідивши питання про неможливість зменшення витрат за критерієм співмірності (частина п`ята статті 126 ГПК України) за відсутності відповідного клопотання, здійснив оцінку вимог позивача, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Крім того, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив: "відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу" (а.с. 80). Апелянт не стверджує, що подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат чи заперечення проти їх розподілу, а тому зазначена неточність не вплинула на права апелянта і не призвела до неправильного вирішення питання про розподіл витрат (частина друга статті 277 ГПК України).

6.10. Застосувавши критерії, встановлені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (з огляду на відсутність клопотання відповідача, передбаченого частиною п`ятою статті 126 ГПК України), і врахувавши обсяг виконаних адвокатом робіт (складання позовної заяви, вивчення документів, підготовка розрахунків та додатків), відсутність судових засідань та процесуальних дій, окрім подання позову, ціну позову (747 340,28 грн), результат розгляду справи та те, що суд першої інстанції вже зменшив заявлену суму з 20 000,00 грн до 10 000,00 грн, апеляційний суд, керуючись принципами пропорційності та верховенства права, дійшов висновку, що підстав для скасування додаткового рішення та відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу повністю немає, а присуджена додатковим рішенням сума 10 000,00 грн є реальною, розумною та пропорційною до предмета спору.

З огляду на встановлені обставини та зміст додаткового рішення суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам, керувався, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність розміру витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 ГПК України.

Апелянт не довів, що стягнута додатковим рішенням вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із цих критеріїв.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

7.2. Під час апеляційного перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026 у справі №917/878/26 доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстав для скасування чи зміни додаткового рішення, передбачених статтею 277 ГПК України, колегією суддів не встановлено. Суд першої інстанції з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. Тому відповідно до статті 276 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення – без змін.

7.3. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат не є об`єктом справляння судового збору, розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2026 у справі №917/878/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 04.11.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя І.В. Тарасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua