Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №911/138/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. Справа№ 911/138/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

прокурор: Кацуба А.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026, повний текст якого складений 20.08.2026,

у справі № 911/138/26 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу,

2. Згурівської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 2 476 866,67 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У січні 2026 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Згурівської селищної ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 2 476 866,67 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та захисту лісових насаджень, внаслідок чого на території Березанського лісництва здійснено незаконну порубку 207 дерев, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 2 476 866,67 грн, яка, на думку прокурора, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у розмірі 2 476 866,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належного виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень від незаконних рубок, унаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заподіяної шкоди відповідно до положень лісового та цивільного законодавства, зазначивши, що виявлення працівниками відповідача факту незаконної порубки та повідомлення про це правоохоронних органів саме по собі не свідчить про належне виконання обов`язків щодо охорони лісу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2026, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев.

Скаржник зазначає, що прокурором не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) підприємства і заподіяною шкодою.

Апелянт наголошує, що факт незаконної порубки 207 дерев у кварталах 71 та 98 Березанського лісництва було самостійно виявлено працівниками ДП «Ліси України» під час проведення контрольних заходів. За результатами виявленого правопорушення складено відповідні акти огляду, здійснено розрахунок заподіяної шкоди та направлено матеріали до правоохоронних органів для встановлення винних осіб.

На думку скаржника, зазначені обставини свідчать про активне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо охорони лісу, проте сам по собі факт незаконної порубки дерев невстановленими особами не може бути безумовною підставою для покладення відповідальності на постійного лісокористувача.

Також апелянт посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25, в якій, за твердженням скаржника, викладено висновки щодо необхідності доведення протиправної бездіяльності лісокористувача та відсутності підстав для його безумовної відповідальності за незаконні рубки, вчинені третіми особами.

Крім того, скаржник заперечує належність та допустимість доказів, покладених судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення. Зокрема, апелянт вважає помилковим ототожнення актів огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, складених працівниками державної лісової охорони, з актом державного нагляду (контролю), оформленим за результатами перевірки уповноваженим контролюючим органом.

За доводами апелянта, акти огляду лише фіксують факт незаконної порубки дерев, проте не встановлюють порушення відповідачем вимог лісового законодавства та не підтверджують його вини. Водночас, перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства уповноваженим органом державного контролю не проводилася, відповідний акт перевірки не складався, що, на переконання скаржника, виключає можливість встановлення протиправної поведінки підприємства на підставі наявних матеріалів.

Апелянт також вважає Державну екологічну інспекцію Столичного округу неналежним позивачем у справі, оскільки зазначеним органом не проводилася перевірка відповідача, не складалися акти державного нагляду (контролю) та не здійснювався розрахунок заподіяної шкоди. За твердженням скаржника, за відсутності результатів відповідних контрольних заходів Інспекція не набула повноважень щодо звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди за обставинами цієї справи.

Також скаржник заперечує наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зазначаючи, що прокурором не доведено невиконання або неналежного виконання Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Згурівською селищною радою повноважень щодо захисту інтересів держави.

На переконання апелянта, сам факт незвернення уповноважених органів до суду не свідчить про неналежне здійснення ними відповідних повноважень, а прокурор не може підміняти компетентний орган за відсутності встановлених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва. У зв`язку із цим скаржник вважає, що суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 без змін.

Обґрунтовуючи свої заперечення, прокурор зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Прокурор наголошує, що відповідно до статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України саме на відповідача як постійного лісокористувача покладено обов`язок забезпечувати належну охорону та захист лісових насаджень від незаконних рубок. На його переконання, встановлений факт незаконної порубки 207 дерев на території, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про неналежне виконання підприємством зазначених обов`язків.

При цьому, прокурор зазначає, що самостійне виявлення працівниками відповідача незаконної порубки, складення відповідних актів та направлення матеріалів до правоохоронних органів не звільняють постійного лісокористувача від відповідальності за незабезпечення належної охорони лісу, оскільки його обов`язки не обмежуються лише фіксацією вже вчинених правопорушень та повідомленням про них.

Посилаючись на положення статті 1166 Цивільного кодексу України, прокурор вказує на презумпцію вини заподіювача шкоди та зазначає, що відповідачем не доведено відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо неналежності Державної екологічної інспекції Столичного округу як позивача, прокурор зазначає, що вказаний орган відповідно до законодавства наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, зокрема у сфері охорони та захисту лісів, а також щодо пред`явлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення такого законодавства.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу та Згурівська селищна рада, будучи обізнаними про порушення інтересів держави, самостійно не вжили заходів щодо стягнення заподіяної шкоди. Зокрема, прокуратурою на адресу зазначених органів направлялися відповідні листи, однак позови про відшкодування шкоди ними не пред`являлися.

Прокурор вважає, що ним дотримано встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку представництва інтересів держави в суді, а тому доводи апелянта щодо відсутності відповідних повноважень є безпідставними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 апеляційну скаргу Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 та призначено її до розгляду на 02.11.2026.

Явка представників сторін

Представники позивача-1 та позивача-2 у судове засідання 02.11.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення електронного документу до електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками.

Від представника відповідача 29.10.2026 надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. Апеляційну скаргу він підтримує повністю та просив її задовольнити.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Позиції учасників справи

Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.11.2026 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані у кварталі 71 виділах 1, 3 та кварталі 98 виділах 3, 4, 5 Березанського лісництва, знаходяться в адміністративних межах Згурівської селищної територіальної громади Київської області.

На підтвердження належності зазначених земель до земель лісогосподарського призначення матеріали справи містять планшети № 6 та № 8 лісовпорядкування Березанського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, а також проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 №679 припинено ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» шляхом приєднання до ДП «Бориспільське лісове господарство».

У подальшому, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 942, виданим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003, ДП «Бориспільське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.06.2024 проведено державну реєстрацію припинення ДП «Бориспільське лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України».

Отже, земельні ділянки, на яких виявлено незаконну порубку дерев, перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», зокрема філії «Столичний лісовий офіс», що сторонами не заперечується.

У період з 12.11.2025 по 13.11.2025 працівниками управління безпеки Департаменту внутрішньої та економічної безпеки ДП «Ліси України» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4., з відома начальника Бориспільського надлісництва Марчука К.С. та у присутності посадових осіб надлісництва, проведено контрольний захід щодо правильності ведення лісового господарства у Бориспільському надлісництві філії «Столичний лісовий офіс».

За результатами проведеного контрольного заходу складено акт від 13.11.2025, яким зафіксовано факти незаконної (самовільної) порубки дерев на території Березанського лісництва, а саме:

- у кварталі 71 виділі 3 - 131 дерево порід сосна, дуб та берест, розмір заподіяної шкоди становить 1 511 340,18 грн;

- у кварталі 71 виділі 1 - 67 дерев порід сосна, дуб та берест, розмір заподіяної шкоди становить 917 842,23 грн;

- у кварталі 98 виділі 5 - 3 дерева породи акація, розмір заподіяної шкоди становить 13 783,56 грн;

- у кварталі 98 виділі 4 - 2 дерева порід дуб та акація, розмір заподіяної шкоди становить 13 078,26 грн;

- у кварталі 98 виділі 3 - 4 дерева породи акація, розмір заподіяної шкоди становить 20 822,44 грн.

Таким чином, під час проведення контрольного заходу працівниками ДП «Ліси України» виявлено незаконну порубку загалом 207 дерев різних порід та діаметрів.

На підтвердження факту незаконної порубки та розміру заподіяної шкоди до матеріалів справи долучено акт від 13.11.2025, складений за результатами контрольного заходу, а також розрахунки розміру шкоди щодо відповідних кварталів і виділів Березанського лісництва.

Зазначені розрахунки складено інженером з охорони та захисту лісу першої категорії Ковальчуком Олексієм відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням їх індексації.

Згідно з указаними розрахунками загальний розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки 207 дерев, становить 2 476 866,67 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Статуту ДП «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 № 206, до основних напрямів діяльності підприємства належать забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, а також запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.

Пунктами 2.1, 2.2.2, 2.2.3 Положення про філію «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», затвердженого наказом від 04.04.2025 № 764, передбачено здійснення філією діяльності з ведення лісового господарства, охорони та захисту лісів, зокрема від незаконних рубок, а також запобігання правопорушенням у сфері лісового господарства.

Посилаючись на те, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та захисту лісових насаджень від незаконних рубок, унаслідок чого державі заподіяно шкоду, яка залишається невідшкодованою, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджуючи докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 2 476 866,67 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки 207 дерев на території, яка перебуває у постійному користуванні відповідача.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

За змістом статей 63, 64 цього Кодексу ведення лісового господарства передбачає здійснення комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, зокрема забезпечення їх охорони від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від незаконних рубок, пошкодження та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

Статтями 89, 90, 93 Лісового кодексу України визначено завдання лісової охорони та контролю за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів, до яких належать запобігання порушенням лісового законодавства, своєчасне їх виявлення та вжиття відповідних заходів.

Отже, наведені положення законодавства покладають на постійного лісокористувача обов`язок не лише виявляти факти незаконних рубок, а й організовувати та здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання таким порушенням і збереження лісових насаджень.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічні положення щодо обов`язку відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, закріплені у статтях 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

За змістом зазначеної норми для покладення деліктної відповідальності необхідним є встановлення протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини особи, яка її завдала.

При цьому, у деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, у зв`язку із чим саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини. Водночас така презумпція не звільняє позивача від обов`язку доведення інших елементів складу цивільного правопорушення.

Особливістю відповідальності постійного лісокористувача за шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев третіми особами, є те, що його протиправна поведінка може виражатися у формі бездіяльності, а саме неналежного виконання покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Такий правовий підхід відображений у практиці Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 13.08.2026 у справі № 918/1274/25 Верховний Суд, застосовуючи положення статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України та статті 1166 Цивільного кодексу України, підтвердив, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства можуть нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють незаконну порубку дерев, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у незабезпеченні належної охорони та захисту лісових насаджень унаслідок неналежного виконання їх працівниками службових обов`язків.

У пунктах 8.26- 8.30 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що визначальним для покладення відповідальності на постійного лісокористувача є встановлення порушення ним обов`язків щодо охорони та захисту лісу, яке спричинило заподіяння державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев третіми особами, незалежно від встановлення конкретних осіб, які безпосередньо здійснили таку порубку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що покладення на постійного лісокористувача встановленого законом обов`язку щодо охорони та захисту лісів саме по собі не означає настання його безумовної цивільно-правової відповідальності за кожен випадок незаконної порубки дерев третіми особами.

Для вирішення питання про наявність підстав для відшкодування шкоди необхідним є встановлення не лише факту незаконної порубки дерев на відповідній лісовій ділянці та розміру заподіяної шкоди, а й протиправної поведінки постійного лісокористувача, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також його вини з урахуванням установленої законом презумпції вини заподіювача шкоди.

При цьому, протиправна поведінка постійного лісокористувача може полягати у невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього законодавством обов`язків щодо організації охорони та захисту лісових насаджень, зокрема невжитті передбачених законодавством і необхідних за конкретних обставин заходів щодо запобігання незаконним рубкам.

Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, земельні ділянки у кварталі 71 виділах 1, 3 та кварталі 98 виділах 3, 4, 5 Березанського лісництва перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, документами щодо правонаступництва лісогосподарських підприємств та не заперечується сторонами.

Відповідно до Статуту ДП «Ліси України» та Положення про філію «Столичний лісовий офіс» до основних напрямів діяльності підприємства належать охорона лісів від незаконних рубок, запобігання правопорушенням у сфері лісового господарства та забезпечення збереження лісових насаджень.

Отже, саме на відповідача як постійного лісокористувача покладено обов`язок щодо належної організації охорони та захисту лісових насаджень на відповідній території.

У період з 12.11.2025 по 13.11.2025 працівниками управління безпеки Департаменту внутрішньої та економічної безпеки ДП «Ліси України» проведено контрольний захід щодо правильності ведення лісового господарства у Бориспільському надлісництві філії «Столичний лісовий офіс», за результатами якого складено акт від 13.11.2025.

Зазначеним актом зафіксовано незаконну порубку 207 дерев порід сосна, дуб, берест та акація у відповідних кварталах і виділах Березанського лісництва.

Таким чином, факт незаконної порубки дерев встановлено безпосередньо працівниками відповідача та зафіксовано складеними ними матеріалами.

Суд першої інстанції, дослідивши зазначені докази у сукупності з іншими матеріалами справи, дійшов висновку, що відповідачем не забезпечено належного виконання обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень від незаконних рубок.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач не надав належних доказів здійснення достатнього комплексу заходів, спрямованих на забезпечення охорони відповідних лісових ділянок та недопущення незаконних рубок.

Водночас, самостійне виявлення відповідачем незаконної порубки, складення відповідних актів, здійснення розрахунку заподіяної шкоди та повідомлення правоохоронних органів підтверджують вжиття ним заходів реагування на виявлене правопорушення, проте не є безумовним доказом належного виконання обов`язків щодо охорони лісу в період, який передував виявленню незаконної порубки.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, колегія суддів виходить із того, що заходи з виявлення та документування незаконної порубки не є тотожними заходам, спрямованим на її запобігання. Тому посилання відповідача виключно на виявлення правопорушення та подальше повідомлення правоохоронних органів не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неналежного виконання підприємством обов`язків з охорони та захисту лісових насаджень.

Аналогічні за змістом доводи постійного лісокористувача щодо самостійного виявлення незаконної порубки та повідомлення правоохоронних органів були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 918/1274/25.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 13.08.2026 залишив без змін судові рішення про стягнення з ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, погодившись із висновками судів про неналежне виконання підприємством обов`язків щодо охорони та захисту лісу.

Колегія суддів бере до уваги подібність правовідносин у зазначеній справі та справі, що переглядається, зокрема щодо суб`єкта відповідальності, характеру порушення, способу виявлення незаконної порубки та правових підстав заявлених вимог.

Відтак, доводи апелянта про те, що виявлення незаконної порубки працівниками підприємства та повідомлення про неї правоохоронних органів безумовно підтверджують належне виконання ним обов`язків з охорони лісу, колегія суддів відхиляє.

Щодо доводів скаржника про невстановлення осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, колегія суддів зазначає, що відповідальність постійного лісокористувача за неналежне виконання власних обов`язків щодо охорони та захисту лісу не залежить від обов`язкового встановлення таких осіб.

При цьому, підставою відповідальності відповідача є не безпосереднє здійснення ним незаконної порубки, а встановлене судом порушення покладених на нього обов`язків щодо охорони лісових насаджень за наявності інших необхідних умов цивільно-правової відповідальності.

Стосовно заперечень апелянта щодо належності та допустимості доказів колегія суддів виходить із положень статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням суду на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, а жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконної порубки дерев підтверджується актом від 13.11.2025, складеним за результатами контрольного заходу, проведеного працівниками самого відповідача, а також матеріалами щодо відповідних лісових ділянок і розрахунками заподіяної шкоди.

Колегія суддів погоджується з тим, що акти огляду місця вчинення порушення лісового законодавства за своїм правовим характером не є тотожними актам державного нагляду (контролю), які складаються за результатами перевірок уповноваженими контролюючими органами.

Разом із тим, така відмінність не свідчить про недопустимість актів огляду як доказів у господарському процесі та не позбавляє суд можливості встановлювати на їх підставі фактичні обставини незаконної порубки дерев.

При цьому, доказове значення зазначених актів визначається змістом зафіксованих у них обставин та результатами їх оцінки в сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

За таких обставин, відсутність акта перевірки, складеного Державною екологічною інспекцією Столичного округу, сама по собі не спростовує встановленого факту незаконної порубки дерев та не зумовлює недопустимості інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою 207 дерев, підтверджується розрахунками щодо кожного з відповідних кварталів і виділів Березанського лісництва, складеними інженером з охорони та захисту лісу першої категорії Ковальчуком Олексієм відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, з урахуванням їх індексації.

Загальний розмір шкоди за зазначеними розрахунками становить 2 476 866,67 грн.

Зазначені розрахунки виконано працівником самого відповідача на підставі матеріалів, складених за результатами виявлення незаконної порубки. Відповідачем не надано контррозрахунку або належних доказів, які б спростовували використані вихідні дані чи правильність застосування відповідних такс.

Враховуючи наведене та оцінюючи зазначені докази у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність розміру заявленої до стягнення шкоди.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежність Державної екологічної інспекції Столичного округу як позивача колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції органу державного екологічного контролю належать, зокрема, повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням природоохоронного законодавства та пред`явлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок його порушення.

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України, повноваження якого поширюються, зокрема, на територію Київської області.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18, до її повноважень належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Непроведення Інспекцією безпосередньої перевірки відповідача не свідчить про відсутність у неї встановленої законом компетенції щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відтак, доводи скаржника про неналежність зазначеного органу як позивача з наведених ним підстав є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів враховує приписи пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначених норм прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, зокрема якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист таких інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що бездіяльність компетентного органу полягає у нездійсненні захисту інтересів держави, про порушення яких орган знав або повинен був знати, за наявності відповідних повноважень.

При цьому, невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора може бути достатньою підставою для підтвердження судом наявності підстав для представництва.

Як встановлено судом першої інстанції, Київська обласна прокуратура листом від 12.12.2025 № 12/2-1025вих-25 звернулася до Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо виявленого факту незаконної порубки дерев та необхідності вжиття заходів для відшкодування заподіяної шкоди.

У відповідь Державна екологічна інспекція Столичного округу листом від 25.12.2025 № 9/6/2-30/3993 повідомила, що не заперечує проти пред`явлення Київською обласною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Інспекції та в разі його подання підтримуватиме заявлені вимоги.

Крім того, листом від 12.12.2025 № 12/2-1021/вих-25 прокуратура звернулася до Згурівської селищної ради з питання вжиття заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

Листом від 17.12.2025 № 07-07/49702908 Згурівська селищна рада повідомила, що заходів претензійно-позовного характеру щодо відповідного правопорушення не вживала та не заперечує проти представництва інтересів держави органами прокуратури.

У подальшому, листами від 29.12.2025 № 12/2-1095вих-25 та № 12/2-1099вих-25 прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Згурівську селищну раду про підготовку позовної заяви до ДП «Ліси України» щодо стягнення 2 476 866,67 грн шкоди та намір звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів самостійного звернення зазначених органів до суду з відповідним позовом або вжиття ними інших дієвих заходів щодо стягнення заподіяної шкоди.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт надання компетентними органами згоди на звернення прокурора до суду не є самостійною підставою для представництва інтересів держави.

Водночас, у даній справі значення має сукупність установлених обставин, зокрема обізнаність компетентних органів про порушення інтересів держави, наявність у них відповідних повноважень, відсутність самостійного судового захисту та попереднє повідомлення прокурором про намір звернутися до суду.

З огляду на характер порушених інтересів держави, розмір заподіяної шкоди та зміст відповідей компетентних органів колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про дотримання прокурором установленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку представництва інтересів держави.

Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 927/736/25 як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

Так, у зазначеній постанові суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідальність постійного лісокористувача за шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев третіми особами, не є безумовною, а настає за наявності передбачених статтею 1166 Цивільного кодексу України елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної бездіяльності, шкоди та причинного зв`язку між ними.

Водночас, відмова у задоволенні позову у справі № 927/736/25 була зумовлена встановленими судами обставинами, які стосувалися недостатності доказів розміру заподіяної шкоди, зокрема непідтвердження вихідних даних, використаних під час проведення судової інженерно-екологічної експертизи, а також наявністю доказів здійснення відповідачем заходів щодо охорони лісових насаджень.

Натомість у справі, що переглядається, факт незаконної порубки 207 дерев та розмір заподіяної шкоди в сумі 2 476 866,67 грн встановлені місцевим господарським судом на підставі актів і розрахунків, складених працівниками самого відповідача, а також інших матеріалів справи. При цьому відповідач не надав контррозрахунку шкоди та належних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини.

Отже, висновки суду у справі № 927/736/25 сформульовані з урахуванням іншої сукупності фактичних обставин і доказів та не спростовують висновків місцевого господарського суду у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином установив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, дослідив наявні у справі докази та надав їм відповідну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ДП «Ліси України» 2 476 866,67 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником аргументи не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин та правильності застосування ним норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 задоволенню не підлягає, а зазначене рішення слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги судовий збір за її розгляд у суді апеляційної інстанції покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2026 у справі № 911/138/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/138/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 04.11.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім