Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/13971/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №910/13971/25

Суддя: Чаплян С.Є.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/13971/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Іванова В.П.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І.,

згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2026:

від позивача: Батьков В.В. (ордер ВС №1452689 від 25.05.2026);

від відповідача: Берьозкіна Ю.В. (ордер АІ №2061973 від 26.11.2025);

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Клін Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 (повний текст складено 15.04.2026, суддя Ю.О. Підченко)

у справі №910/13971/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Продактс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Клін Україна»

про стягнення 2 284 697,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейр Продактс Україна» (далі - ТОВ «Ейр Продактс Україна», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Клін Україна» (далі - ТОВ «Айс Клін Україна», відповідач, скаржник) про стягнення 2 284 697,71 грн, з яких 1 984 634,40 грн - заборгованість за поставлений товар та 300 063,31 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а також про покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.09.2023 між ТОВ «Ейр Продактс Україна» як постачальником та ТОВ «Айс Клін Україна» як покупцем укладено договір №АР/08/2023/D, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався регулярно поставляти покупцеві партіями згідно із його заявками рідкий двооксид вуглецю, а покупець - приймати та оплачувати поставлений товар. За умовами пункту 6.3 договору оплата кожної поставленої партії товару мала здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Позивач стверджував, що на виконання договору регулярно здійснював поставки товару відповідачу, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами та іншими супровідними документами, однак відповідач систематично порушував строки оплати отриманого товару та станом на дату звернення до суду не виконав свої грошові зобов`язання у повному обсязі. За твердженням позивача, відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 10.11.2025 заборгованість відповідача за поставлений товар становила 1 984 634,40 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 300 063,31 грн пені, нарахованої станом на 14.10.2025. Підставою для її нарахування позивач визначив пункт 7.2 договору, відповідно до якого у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду існування заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилався, зокрема, на договір та додаткові угоди до нього, видаткові і товарно-транспортні накладні за період з вересня 2023 року по жовтень 2025 року, банківські виписки, акти звірки взаємних розрахунків та розрахунок пені.

Також позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору направляв відповідачу претензії №96 від 17.10.2024 та №63 від 13.10.2025 з вимогами про погашення заборгованості, однак вони залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Правовими підставами позову ТОВ «Ейр Продактс Україна» визначило, зокрема, положення статей 16, 509, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірного обов`язку щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

2. Узагальнена позиція відповідача

ТОВ «Айс Клін Україна» у відзиві на позов заперечило проти заявлених вимог у частині визначеного позивачем розміру основної заборгованості та стягнення пені.

Відповідач зазначив, що після звернення позивача до суду продовжував здійснювати погашення заборгованості. На підтвердження цього до відзиву долучено платіжні інструкції та акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.2025, відповідно до якого основна заборгованість зменшилася із заявлених у позові 1 984 634,40 грн до 1 888 850,40 грн. У зв`язку з цим відповідач просив урахувати здійснені після подання позову платежі та фактичне зменшення суми основного боргу.

Причиною несвоєчасного виконання грошових зобов`язань відповідач називав обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, бойовими діями, ракетними ударами, відключеннями електроенергії, порушенням логістичних та платіжних ланцюгів, а також несвоєчасними розрахунками його власних контрагентів за продукцію, виготовлену із поставленої позивачем сировини. За твердженням відповідача, зазначені обставини негативно вплинули на стабільність його господарської діяльності та можливість своєчасно розраховуватися з позивачем.

Водночас відповідач наголосив, що не ухиляється від виконання зобов`язання, продовжує частково погашати заборгованість та неодноразово повідомляв позивача про тимчасові фінансові труднощі і готовність урегулювати спір шляхом погодження графіка погашення заборгованості або реструктуризації платежів. Зокрема, у відповідь на претензію позивача від 13.10.2025 відповідач направив гарантійний лист №405 від 13.11.2025 із запропонованим графіком погашення заборгованості.

Заперечуючи проти стягнення 300 063,31 грн пені, відповідач послався на статтю 617 ЦК України та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо наявності форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану. На думку відповідача, прострочення виконання зобов`язання було спричинене незалежними від нього обставинами непереборної сили, а тому підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді пені відсутні.

Крім того, відповідач послався на засади добросовісності, справедливості та співмірності відповідальності, зазначивши, що спрямовує наявні кошти на погашення основного боргу, а стягнення додатково пені збільшить боргове навантаження. Посилаючись на частину третю статті 551 ЦК України, відповідач вказав на можливість зменшення неустойки як неспівмірної наслідкам порушення з огляду на обставини прострочення та поведінку боржника, спрямовану на поступове погашення заборгованості.

Окремо ТОВ «Айс Клін Україна» заперечило проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю спору та обсягом виконаної адвокатом роботи. Відповідач також звернув увагу, що разом із позовною заявою позивач не подав доказів фактичного понесення таких витрат.

З огляду на наведене відповідач просив відмовити у стягненні пені в сумі 300 063,31 грн, урахувати здійснені ним платежі та відповідне зменшення основної заборгованості, надати сторонам можливість урегулювати спір мирним шляхом, а також урахувати заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 позов ТОВ «Ейр Продактс Україна» задоволено з урахуванням часткового погашення відповідачем основної заборгованості після відкриття провадження у справі, а саме (1) стягнуто з ТОВ «Айс Клін Україна» на користь позивача 124 836,40 грн основного боргу, 300 063,31 грн пені та 6 373,49 грн судового збору; (2) провадження в частині стягнення 1859798,00 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору; (3) повернуто позивачу з Державного бюджету України 27 896,97 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що укладений сторонами договір №АР/08/2023/D від 13.09.2023 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким відповідач був зобов`язаний оплатити кожну поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Суд установив, що у період з 18.09.2023 по 07.11.2025 позивач поставив відповідачу товар, однак останній у передбачені договором строки його повністю не оплатив, унаслідок чого на момент звернення до суду виникла заборгованість у розмірі 1 984 634,40 грн. Факт поставки та прийняття товару відповідачем не заперечувався та підтверджувався наявними у справі видатковими і товарно-транспортними накладними.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення поставок і водночас не підтверджують своєчасної та повної оплати відповідачем отриманого товару.

Разом із тим суд установив, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив 1859798,00 грн основного боргу. З огляду на припинення предмета спору в цій частині суд на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України закрив провадження щодо стягнення відповідної суми. Несплачений залишок заборгованості за поставками, що входили до предмета цього спору, суд визначив у розмірі 124 836,40 грн та дійшов висновку про його стягнення з відповідача.

При цьому суд відхилив твердження позивача, викладене у поясненнях від 07.04.2026, про наявність заборгованості в розмірі 1 816 955,04 грн, оскільки наданий позивачем акт звірки включав також поставки, здійснені після 07.11.2025, які не входили до предмета позову в цій справі.

Щодо вимоги про стягнення пені суд першої інстанції встановив, що пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність покупця за прострочення оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період з 10.10.2023 по 14.10.2025, суд визнав його правильним та дійшов висновку про стягнення заявленої пені у повному розмірі - 300 063,31 грн, зазначивши, що відповідач контррозрахунку не надав та належними і допустимими доказами розрахунку позивача не спростував.

Отже, суд першої інстанції виходив із доведеності факту поставки товару, порушення відповідачем установлених договором строків його оплати, часткового погашення основного боргу вже під час розгляду справи та наявності передбачених договором підстав для стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 в частині стягнення пені, ТОВ «Айс Клін Україна» 04.05.2026 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 300 063,31 грн пені, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Правильність вирішення спору щодо основної заборгованості скаржником не оспорюється.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ «Айс Клін Україна» зазначає, що суд першої інстанції надав неправильну юридичну оцінку обставинам, які мають значення для вирішення питання про стягнення пені, та, задовольняючи цю вимогу в повному обсязі, не врахував обставин, які, на думку скаржника, давали підстави для зменшення розміру неустойки.

Скаржник звертає увагу, що протягом розгляду справи ним було сплачено 1 859 798,00 грн, тобто 93,7% первісної суми основної заборгованості. За твердженням скаржника, така поведінка свідчить про його намір належним чином виконати основне зобов`язання та має враховуватися при вирішенні питання щодо розміру відповідальності за його прострочення.

Посилаючись на положення частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також наведену в апеляційній скарзі практику Верховного Суду, відповідач стверджує, що зменшення неустойки є правом суду, реалізація якого має ґрунтуватися на оцінці конкретних обставин справи, зокрема ступеня виконання основного зобов`язання, причин його неналежного виконання, поведінки боржника, співвідношення розміру заборгованості та неустойки, наслідків порушення для кредитора, а також засад справедливості, добросовісності й розумності.

Як на обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про зменшення пені, скаржник посилається на негативний вплив повномасштабної війни на його господарську діяльність. Зокрема, відповідач стверджує про скорочення обсягів замовлень більш ніж на 50% порівняно з довоєнним періодом, перебої з електропостачанням унаслідок пошкодження енергетичної інфраструктури, зростання виробничих витрат та істотне скорочення попиту на продукцію, яку він виробляє з поставленої позивачем сировини.

Крім того, за твердженням скаржника, ТОВ «Ейр Продактс Україна» займає домінуюче становище на ринку постачання рідкого двооксиду вуглецю, має можливість в односторонньому порядку переглядати його вартість, а також здійснювало вплив на контрагентів відповідача з метою припинення ними господарських відносин з ТОВ «Айс Клін Україна». Такі дії скаржник характеризує як такі, що мають ознаки зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції і додатково негативно вплинули на його фінансовий стан.

Узагальнюючи наведені обставини, скаржник зазначає, що здійснював регулярні платежі в рахунок погашення боргу, сплатив переважну частину основного зобов`язання та не відмовляється від подальшого його виконання. Водночас заявлена до стягнення пеня у розмірі 300 063,31 грн більш ніж удвічі перевищує залишок основної заборгованості - 124836,40 грн, тоді як позивач, за твердженням відповідача, не надав доказів понесення збитків у розмірі, співмірному із заявленою пенею. На думку скаржника, за таких обставин стягнення пені в повному розмірі є для нього надмірним майновим тягарем.

Посилаючись, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, скаржник вважає, що суд першої інстанції мав оцінити заявлене ним питання про зменшення неустойки з погляду принципів розумності, справедливості та пропорційності й забезпечити розумний баланс інтересів кредитора та боржника. На переконання скаржника, місцевий господарський суд таких обставин належним чином не врахував, унаслідок чого безпідставно стягнув пеню в повному розмірі.

5. Узагальнені доводи позивача щодо апеляційної скарги

ТОВ «Ейр Продактс Україна» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає доводи ТОВ «Айс Клін Україна» безпідставними та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 без змін. Позивач наголошує, що предметом апеляційного оскарження є виключно стягнення 300 063,31 грн пені та питання наявності підстав для її зменшення.

Заперечуючи проти доводів скаржника про неспівмірність пені, позивач зазначає, що її нараховано відповідно до пункту 7.2 договору №АР/08/2023/D за період з 10.10.2023 по 14.10.2025 на фактичні суми простроченої заборгованості. Станом на момент звернення до суду основний борг становив 1 984 634,40 грн, а тому, на думку позивача, порівняння нарахованої пені у розмірі 300 063,31 грн із залишком основного боргу в сумі 124 836,40 грн, який утворився внаслідок погашення значної частини заборгованості вже під час розгляду справи, не відображає співвідношення розміру відповідальності з обсягом допущеного порушення.

Позивач також заперечує проти посилань відповідача на погашення 93,7% основного боргу як на обставину, що сама по собі свідчить про добросовісність боржника та є достатньою підставою для зменшення пені. За твердженням ТОВ «Ейр Продактс Україна», відповідач систематично порушував строки оплати поставленого товару починаючи з вересня 2023 року, допустив накопичення заборгованості понад 1,9 млн грн, а переважну її частину погасив лише після відкриття провадження у справі.

При цьому позивач зазначає, що обов`язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, покладається на сторону, яка заявляє про необхідність такого зменшення. На переконання позивача, відповідач таких обставин належними доказами не підтвердив, тоді як саме по собі зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності забезпечення балансу інтересів сторін.

Додатково ТОВ «Ейр Продактс Україна» посилається на те, що під час розгляду справи у відповідача виникла нова заборгованість за подальшими поставками товару. За даними долученого позивачем акта звірки взаємних розрахунків, заборгованість за товар, поставлений у період з 11.11.2025 по 01.04.2026, станом на квітень 2026 року становила 1690118,64 грн. На думку позивача, ця обставина спростовує твердження скаржника про винятковий характер порушення та його належну платіжну дисципліну.

Щодо посилань скаржника на воєнний стан, пошкодження енергетичної інфраструктури, скорочення попиту та збільшення виробничих витрат позивач зазначає, що відповідач протягом спірного періоду продовжував замовляти й отримувати товар та здійснювати господарську діяльність. Крім того, на переконання позивача, відповідач не надав доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання саме спірних грошових зобов`язань та не підтвердив наявності форс-мажорних обставин у встановленому порядку.

Заперечуючи проти аргументу скаржника про відсутність у позивача доведених збитків, ТОВ «Ейр Продактс Україна» посилається на самостійну правову природу неустойки та зазначає, що право на стягнення передбаченої договором пені не ставиться в залежність від доведення кредитором фактичного розміру завданих йому збитків.

Позивач також категорично заперечує твердження скаржника про здійснення ним тиску на контрагентів відповідача, зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію. За твердженням ТОВ «Ейр Продактс Україна», відповідач не надав жодних доказів на підтвердження відповідних обставин - записів телефонних розмов, письмових пояснень контрагентів чи інших матеріалів. Крім того, позивач вважає такі обставини нерелевантними для вирішення цього спору та такими, що не перебувають у причинному зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару.

Узагальнюючи свою позицію, ТОВ «Ейр Продактс Україна» вказує, що заявлена до стягнення пеня відповідає умовам договору, нарахована за документально підтверджений період прострочення, а відповідач не довів наявності виняткових обставин, які б виправдовували її зменшення. У зв`язку з цим позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Айс Клін Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 - без змін.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Айс Клін Україна» у справі №910/13971/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П. та Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Айс Клін Україна» залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, допущених при її поданні.

До суду апеляційної інстанції 18.05.2026 надійшла заява ТОВ «Айс Клін Україна» про усунення недоліків апеляційної скарги.

Перевіривши подану заяву та матеріали апеляційної скарги, колегія суддів установила, що після усунення недоліків апеляційна скарга відповідає вимогам статті 258 ГПК України, а підстав для її повернення або відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Айс Клін Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25. Одночасно суд витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13971/25.

7. Пояснення сторін та інших учасників справи, надані в судовому засіданні під час апеляційного розгляду

У судовому засіданні представник відповідача Берьозкіна Ю.В. підтримала доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягала на її задоволенні та скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026р. в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 300063,31 грн.

Представник позивача Батьков В.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

8.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.09.2023 між ТОВ «Ейр Продактс Україна» як постачальником та ТОВ «Айс Клін Україна» як покупцем укладено договір №АР/08/2023/D, за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю товар на умовах DDP - склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 124/5, відповідно до правил Інкотермс 2020. Постачання здійснювалося спеціалізованою дорожньою цистерною постачальника з прийманням товару у спеціалізовану ємність покупця.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору покупець здійснює прийом поставленого йому постачальником товару на підставі видаткової накладної. Взамін постачальнику надається оригінал довіреності на одержання товару уповноваженою особою покупця, яка також підписує примірник товарно-транспортної накладної для постачальника. Супровідними документами, що підтверджують факт поставки товару і мають звітний характер для сторін вважаються товарно-транспортна накладна, видаткова накладна та рахунок-фактура постачальника.

Згідно з пунктом 6.1 ціна товару буде складати 11964 грн/т з ПДВ. За пунктом 6.3 договору покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до пункту 10.2 договору він діє з дати його укладення до 13.09.2026 та автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік за відсутності заперечень сторін.

На виконання договору ТОВ «Ейр Продактс Україна» у період з 18.09.2023 по 07.11.2025 здійснювало поставки товару відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Водночас ТОВ «Айс Клін Україна» оплату отриманого товару у встановлені договором строки в повному обсязі не здійснило.

Станом на 10.11.2025, тобто на час звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача за поставлений у межах спірного періоду товар становила 1 984 634,40 грн. Наявність відповідного грошового зобов`язання підтверджувалася первинними документами, долученими до матеріалів справи.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач продовжив погашення заборгованості. Загалом під час розгляду справи ТОВ «Айс Клін Україна» сплатило 1859798,00 грн основного боргу, у зв`язку з чим на момент ухвалення судом першої інстанції рішення несплаченою в межах заявленого позивачем предмета спору залишалася сума 124 836,40 грн.

При цьому наданий позивачем під час розгляду справи акт звірки, відповідно до якого станом на 07.04.2026 заборгованість становила 1 816 955,04 грн, включав також заборгованість за поставками, здійсненими після 07.11.2025. Оскільки такі поставки не були включені до предмета позову, суд першої інстанції не врахував їх при визначенні залишку основного боргу в межах цієї справи.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду існування заборгованості, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

У зв`язку з порушенням відповідачем установлених договором строків оплати позивач нарахував 300 063,31 грн пені за загальний період з 10.10.2023 по 14.10.2025, здійснивши розрахунок окремо з урахуванням строків оплати відповідних партій поставленого товару. Правильність арифметичного розрахунку пені відповідач власним контррозрахунком не спростував.

В межах апеляційного перегляду не ставляться під сумнів обставини укладення та виконання сторонами договору поставки №АР/08/2023/D від 13.09.2023, фактичного отримання відповідачем товару, порушення ним установленого договором 14-денного строку оплати, існування на момент звернення до суду основного боргу в сумі 1 984 634,40 грн та погашення під час розгляду справи 1 859 798,00 грн цього боргу.

8.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з того, що ТОВ «Айс Клін Україна» не оспорює факту поставки й отримання товару, допущення прострочення його оплати, правильності здійсненого позивачем розрахунку пені у сумі 300 063,31 грн. Апеляційна скарга спрямована виключно на скасування рішення в частині стягнення пені з огляду на наявність, на переконання відповідача, підстав для зменшення її розміру.

Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 7.2 договору №АР/08/2023/D від 13.09.2023 сторони погодили відповідальність покупця за прострочення оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду існування заборгованості, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення. Позивач нарахував за порушення відповідачем строків оплати 300 063,31 грн пені за загальний період з 10.10.2023 по 14.10.2025.

Колегія суддів враховує, що зазначений позивачем загальний період нарахування пені охоплює численні випадки порушення відповідачем строків оплати окремих партій поставленого товару.

Суд першої інстанції перевірив відповідний розрахунок та визнав його арифметично правильним, а відповідач контррозрахунку не надав.

Колегія суддів погоджується із цим висновком. Водночас правильність розрахунку неустойки та наявність підстав для її зменшення є різними правовими питаннями. Правомірно нарахована відповідно до договору неустойка за наявності передбачених законом умов може бути зменшена судом.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо застосування цього положення, колегія суддів враховує сформовану практику Верховного Суду щодо дискреційного та індивідуального характеру вирішення питання про зменшення неустойки.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 7.28 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила із посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цій же постанові Об`єднана палата наголосила, що підлягають оцінці як прямо передбачені законом підстави, так і інші заявлені сторонами обставини, які мають індивідуальний характер для конкретних правовідносин. Водночас індивідуальність таких обставин виключає існування універсального алгоритму визначення як підстав для зменшення неустойки, так і відсотка такого зменшення.

Наведений підхід залишається актуальним. У пункті 53 постанови від 07.05.2026 у справі №922/2696/25, предметом касаційного перегляду в якій також було питання щодо зменшення пені, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Верховний Суд у цій постанові також виходив із того, що суд повинен оцінити ступінь виконання зобов`язання, причини його порушення, наслідки порушення, співвідношення санкції з такими наслідками та поведінку боржника, зокрема вжиття ним заходів до виконання зобов`язання.

Таким чином, ані значний ступінь виконання основного зобов`язання, ані відсутність доведених кредитором збитків, ані складне фінансове становище боржника чи вплив воєнного стану самі по собі не зумовлюють обов`язкового зменшення неустойки. Відповідні обставини мають оцінюватися у сукупності з характером, тривалістю та наслідками порушення, поведінкою обох сторін і доказами, якими підтверджуються заявлені ними обставини.

Щодо погашення відповідачем 93,7% основного боргу

Скаржник посилається на те, що під час розгляду справи ним погашено 1 859 798,00 грн, тобто 93,7% первісної суми основного боргу, а несплаченою залишилася сума 124 836,40 грн. Також відповідач посилається як на підтвердження своєї добросовісної поведінки на здійснення ним численних платежів у різних розмірах.

Колегія суддів враховує значний ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання як обставину, що має значення при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Разом із тим ця обставина підлягає оцінці не ізольовано, а в контексті часу та характеру такого виконання.

Так, на момент звернення позивача до суду сума простроченого основного боргу становила 1 984 634,40 грн. Погашення 1 859 798,00 грн відбулося вже після відкриття провадження у справі.

Отже, йдеться не про негайне добровільне усунення порушення невдовзі після настання строку виконання зобов`язання, а про поступове погашення значної за розміром заборгованості вже після звернення кредитора за судовим захистом.

Крім того, порушення не мало одиничного чи короткочасного характеру. Пеня нарахована за прострочення оплати окремих поставок протягом тривалого періоду - з 10.10.2023 по 14.10.2025. Відповідач не спростував факту систематичного несвоєчасного виконання ним грошових зобов`язань та правильності розрахунку пені.

Тому сплата 93,7% основного боргу під час судового провадження характеризує ступінь подальшого виконання зобов`язання, однак за встановлених у цій справі обставин не свідчить сама по собі про винятковість випадку, яка б обумовлювала необхідність зменшення неустойки.

Щодо співвідношення пені із залишком основного боргу

Колегія суддів також не погоджується з доводом скаржника про надмірність пені з тієї лише підстави, що 300 063,31 грн пені у 2,4 раза перевищує залишок основного боргу - 124 836,40 грн.

Таке порівняння не враховує динаміки виконання зобов`язання та фактичного обсягу порушення.

На момент звернення позивача до суду основний борг становив 1 984 634,40 грн. Його зменшення до 124 836,40 грн є наслідком сплати відповідачем 1 859 798,00 грн уже під час судового розгляду. Водночас пеня нараховувалася не на залишок боргу станом на день ухвалення рішення, а на відповідні суми прострочених платежів протягом фактичних періодів їх прострочення.

Тому механічне співвідношення всієї пені із залишком основного боргу після його часткового погашення не характеризує пропорційність санкції наслідкам допущеного порушення.

За таких обставин колегія суддів не встановила очевидної диспропорції між пенею у сумі 300 063,31 грн та масштабом і тривалістю допущеного відповідачем порушення.

Щодо відсутності доказів збитків позивача

Посилання скаржника на те, що позивач не довів понесення збитків або упущеної вигоди у сумі, еквівалентній нарахованій пені, також не є самостійною підставою для відмови у її стягненні або обов`язкового зменшення її розміру.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У пункті 63 постанови від 07.05.2026 у справі №922/2696/25 Верховний Суд, розглядаючи аналогічний довід, послався на раніше сформований Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №904/3177/20 висновок про те, що положення статей 551 ЦК України та 233 ГК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Отже, відсутність доказів конкретного розміру збитків є обставиною, яка може враховуватися при оцінці пропорційності неустойки, проте не означає, що за відсутності таких доказів пеня автоматично повинна бути зменшена.

Щодо посилань відповідача на воєнний стан та несприятливі умови здійснення господарської діяльності

Скаржник пов`язує несвоєчасне виконання зобов`язань із воєнним станом, пошкодженням енергетичної інфраструктури, перебоями з електропостачанням, збільшенням виробничих витрат та скороченням попиту на продукцію більш ніж на 50%.

Колегія суддів не заперечує загальновідомого факту істотного негативного впливу збройної агресії Російської Федерації проти України на умови здійснення господарської діяльності.

Водночас предметом доказування у цій справі є не існування воєнного стану як такого, а наявність конкретних обставин, які б давали підстави вважати допущене саме цим відповідачем порушення винятковим та виправдовували зменшення передбаченої договором відповідальності.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували заявлене скаржником скорочення обсягів замовлень саме більш ніж на 50%, конкретні періоди зупинення виробничої діяльності, обсяг спричинених перебоями електропостачання втрат чи інший безпосередній причинний зв`язок між зазначеними загальними обставинами та неможливістю своєчасної оплати конкретних партій отриманого товару.

Навпаки, протягом спірного періоду відповідач продовжував замовляти та отримувати від позивача товар.

Крім того, договір №АР/08/2023/D укладено 13.09.2023, тобто вже під час дії воєнного стану. Тому сам по собі факт продовження воєнного стану та пов`язані з ним загальні ризики господарської діяльності не можуть без додаткових доказів розглядатися як непередбачувана для сторін на момент укладення договору обставина.

Посилання відповідача у відзиві на позов на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 також не підтверджує існування причинного зв`язку між збройною агресією та неможливістю виконання саме спірних грошових зобов`язань у визначені договором строки.

Інші доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на домінуюче становище ТОВ «Ейр Продактс Україна» на ринку, можливість позивача в односторонньому порядку змінювати ціну товару, а також стверджує, що директор позивача здійснював телефонні дзвінки контрагентам відповідача з вимогами припинити господарські відносини з останнім. Скаржник кваліфікує таку поведінку як зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію.

Саме по собі викладення відповідних тверджень в апеляційній скарзі не є доказом обставин, на які посилається сторона.

Матеріали справи не містять доказів встановлення компетентним органом факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на відповідному товарному ринку чи вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.3. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Айс Клін Україна» не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 300 063,31 грн пені та не свідчать про наявність достатніх правових і фактичних підстав для зменшення її розміру.

Наведені скаржником обставини щодо погашення під час розгляду справи 93,7% основного боргу, впливу воєнного стану на господарську діяльність, відсутності доведених збитків позивача, а також твердження щодо недобросовісної поведінки останнього оцінені судом апеляційної інстанції як окремо, так і в їх сукупності та не підтверджують явної непропорційності нарахованої пені наслідкам допущеного порушення.

При цьому колегія суддів враховує тривалий і систематичний характер прострочення виконання грошових зобов`язань, розмір заборгованості на момент звернення позивача до суду, погашення її переважної частини вже після відкриття провадження у справі, а також недоведеність обставин, які б свідчили про винятковість цього випадку та обумовлювали необхідність зменшення неустойки.

З огляду на викладене апеляційна скарга ТОВ «Айс Клін Україна» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції ТОВ «Ейр Продактс Україна» сплатило судовий збір у загальному розмірі 34 270,46 грн, а саме 31888,71 грн згідно з платіжною інструкцією №1886 від 05.11.2025 та 2 381,75 грн згідно з платіжною інструкцією №1895 від 10.11.2025.

Суд першої інстанції, врахувавши погашення відповідачем після відкриття провадження у справі 1 859 798,00 грн основного боргу та закриття провадження у відповідній частині, стягнув з ТОВ «Айс Клін Україна» на користь позивача 6373,49 грн судового збору, а також постановив повернути ТОВ «Ейр Продактс Україна» з Державного бюджету України 27896,97 грн судового збору.

За подання апеляційної скарги у справі №910/13971/25 ТОВ «Айс Клін Україна» сплатило судовий збір у розмірі 5401,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №212 від 15.05.2026.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга ТОВ «Айс Клін Україна» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 в оскаржуваній частині - без змін, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5401,13 грн покладаються на скаржника - ТОВ «Айс Клін Україна».

Підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат колегія суддів не встановила.

З огляду на викладене, керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Клін Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/13971/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Айс Клін Україна».

4. Матеріали справи №910/13971/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на неї безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286-291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03.11.2026.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді В.П. Іванов

Є.Ю. Пономаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua