Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/2180/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/2180/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Іванова В.П.

за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І.,

згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2026:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 (повний текст складено 21.05.2026, суддя Кирилюк Т.Ю.)

у справі № 910/2180/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик»

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.

про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (далі - ТОВ «Транс-Логістик», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», відповідач, банк), за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів нотаріуса №4414 та №4415 від 08.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Транс-Логістик» та АТ «Ощадбанк» 24.03.2023 укладено договори застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7, відповідно до яких позивач передав банку в заставу транспортні засоби на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дієса» за кредитним договором №80/48-1 від 26.11.2013 зі змінами та доповненнями.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 08.08.2025 вчинено виконавчий напис №4414 про звернення стягнення на 130 транспортних засобів позивача та виконавчий напис №4415 про звернення стягнення на 47 транспортних засобів. Виконавчі написи вчинено за заявою банку у зв`язку із заборгованістю за забезпеченим кредитним зобов`язанням.

На підставі цих виконавчих написів приватним виконавцем 25.02.2026 відкрито виконавчі провадження №80349608 та №80352484. За твердженням позивача, саме з постанов про відкриття виконавчих проваджень він дізнався про вчинення оспорюваних виконавчих написів.

Підставою для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, позивач визначив відсутність безспірності заборгованості, на забезпечення якої було звернено стягнення на заставне майно. Позивач послався на те, що розмір та підстави заборгованості позичальника, тобто ТОВ «Дієса», за кредитним договором №80/48-1 від 26.11.2013 є предметом судового спору у справі №910/12677/23 (910/10533/25), що, на його думку, виключало можливість вважати таку заборгованість безспірною на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Крім того, позивач указав, що до вчинення виконавчих написів банк направив йому повідомлення від 04.07.2025 №55/2-08/88078/2025 та №55/2-08/88079/2025 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, в яких вимагав погасити прострочену заборгованість та попередив про можливість звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису. У відповідь ТОВ «Транс-Логістик» листами від 21.07.2025 №490 та №491 заперечило проти позиції банку та запропонувало внести зміни до договорів застави у зв`язку з істотною зміною обставин, а 30.07.2025 звернулося до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом у справі №910/9462/25. На думку позивача, наведене свідчило про те, що банку ще до звернення до нотаріуса було відомо про існування спору між сторонами.

Також ТОВ «Транс-Логістик» посилається на невідповідність майна, зазначеного у виконавчих написах, фактичному складу предмета застави. Зокрема, позивач стверджував, що виконавчим написом №4414 звернуто стягнення на 130 транспортних засобів, хоча 15 із них до вчинення напису були виведені із застави відповідними додатковими договорами.

Щодо виконавчого напису №4415 позивач зазначив, що нотаріус не врахував зміни, внесені додатковим договором №1 від 17.12.2024 до договору застави №55/1/23-7 у зв`язку з перереєстрацією напівпричепа-контейнеровоза Schmitz НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_1 , та зміною його державного реєстраційного номера. За твердженням позивача, це свідчить про те, що при вчиненні виконавчих написів нотаріус не перевірив актуальний склад предмета застави та відомості Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позивач також послався на недоліки змісту самих виконавчих написів, зазначаючи, що в них не наведено склад заборгованості та не конкретизовано, чи включені до заявленої до стягнення суми проценти та пеня, що, на його переконання, не відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, позивач пов`язував незаконність оспорюваних виконавчих написів як із відсутністю безспірності забезпеченої заборгованості та наявністю судових спорів щодо відповідних правовідносин, так і з порушеннями процедури вчинення виконавчих написів та невідповідністю зазначеного в них майна актуальному складу предмета застави, у зв`язку з чим просив визнати виконавчі написи №4414 та №4415 від 08.08.2025 такими, що не підлягають виконанню.

2. Узагальнена позиція відповідача

АТ «Ощадбанк» у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечило в повному обсязі, вважаючи заявлені ТОВ «Транс-Логістик» вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач зазначив, що 08.08.2025 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. із заявами про вчинення виконавчих написів на оригіналах договорів застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7 від 24.03.2023. На підтвердження підстав для вчинення виконавчих написів банком було надано нотаріусу, зокрема, договори застави, кредитний договір №80/48-1 від 26.11.2013, довідку-розрахунок заборгованості, вимогу про дострокове повернення кредиту, письмові повідомлення від 04.07.2025 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, докази їх направлення, а також витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. На переконання відповідача, зазначений комплект документів відповідав вимогам законодавства для вчинення виконавчих написів.

АТ «Ощадбанк» стверджувало, що станом на 08.08.2025 прострочена заборгованість за кредитним договором дійсно існувала, погашення такої заборгованості не здійснювалося, а подані нотаріусу документи підтверджували її наявність та розмір. На підставі цих документів приватним нотаріусом вчинено виконавчі написи №4414 та №4415 на суму 159681640,10 грн.

Заперечуючи проти доводів позивача про відсутність безспірності заборгованості, відповідач виходив із того, що для цілей вчинення виконавчого напису така безспірність підтверджується формальними ознаками - документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому нотаріус не вирішує спір про право та не встановлює права й обов`язки учасників відповідних правовідносин, а перевіряє наявність передбачених законодавством документів.

Банк наголошував, що позивач не надав доказів повного чи часткового погашення заборгованості або існування іншого її розміру станом на момент вчинення виконавчих написів. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що на 08.08.2025 існував такий спір щодо права вимоги або розміру заборгованості, який виключав можливість вчинення виконавчих написів.

Щодо посилань ТОВ «Транс-Логістик» на судовий спір у справі №910/12677/23 (910/10533/25) відповідач зазначив, що виконавчі написи були вчинені 08.08.2025, тоді як відповідний позов у межах цієї справи було подано лише 25.08.2025, тобто вже після їх вчинення. Відтак, за позицією банку, на момент звернення до нотаріуса такого судового спору не існувало, а нотаріус не міг ураховувати обставини, що виникли пізніше. Водночас відповідач вважав, що сама по собі наявність судового спору в будь-якому разі не є безумовним підтвердженням спірності заборгованості та неправомірності виконавчого напису.

Стосовно справи №910/9462/25 про внесення змін до договорів застави АТ «Ощадбанк» зазначило, що предметом такого спору була зміна умов договорів забезпечення, а не встановлення відсутності заборгованості за кредитним договором чи визначення іншого її розміру. Тому наявність цього спору, за твердженням відповідача, не спростовувала існування забезпеченого зобов`язання та не перешкоджала банку звернути стягнення на заставне майно. Крім того, відповідач звернув увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №910/9462/25 рішення місцевого господарського суду про задоволення позову ТОВ «Транс-Логістик» було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

АТ «Ощадбанк» також заперечило проти доводів про порушення процедури вчинення виконавчих написів у зв`язку з тим, що нотаріус не повідомив ТОВ «Транс-Логістик» про звернення банку та не з`ясував позицію заставодавця щодо заборгованості. За позицією відповідача, Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій не покладають на нотаріуса обов`язку викликати боржника, повідомляти його про подання заяви про вчинення виконавчого напису або одержувати його пояснення щодо наявності та розміру боргу.

Водночас банк наголошував, що ТОВ «Транс-Логістик» у будь-якому разі було обізнане про порушення забезпеченого зобов`язання та можливість звернення стягнення на предмет застави, оскільки до звернення до нотаріуса банк направив йому повідомлення №55/2-08/88078/2025 та №55/2-08/88079/2025 від 04.07.2025 із вимогою усунути порушення та попередженням про можливість звернення стягнення шляхом вчинення виконавчого напису. Отримання цих повідомлень, за твердженням відповідача, підтверджується тим, що позивач надав на них відповіді листами №490 та №491 від 21.07.2025.

Щодо доводів позивача про включення до виконавчого напису №4414 транспортних засобів, які були виведені з-під застави, відповідач зазначив, що така обставина, навіть у разі її підтвердження, не впливає на існування та розмір забезпеченої заборгованості та, на його думку, не є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Банк виходив із того, що нотаріус діє на підставі поданих стягувачем документів, а питання можливості фактичного звернення стягнення на конкретне майно має вирішуватися на стадії виконавчого провадження.

Заперечуючи проти доводів щодо виконавчого напису №4415 та неврахування додаткового договору №1 від 17.12.2024 до договору застави №55/1/23-7, відповідач зазначив, що відповідні зміни стосувалися перереєстрації напівпричепа-контейнеровоза Schmitz НОМЕР_2 та зміни його державного реєстраційного номера, тоді як ідентифікаційний номер шасі НОМЕР_1 залишився незмінним. Тому, на переконання банку, йдеться про той самий предмет застави, а зміна реєстраційного номера не припинила обтяження та не могла бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

АТ «Ощадбанк» не погодилося також із посиланням позивача на статтю 89 Закону України «Про нотаріат», зазначивши, що ця норма встановлює вимоги до змісту виконавчого напису, але, за позицією відповідача, не покладає на нотаріуса обов`язку здійснювати звірку актуального складу заставного майна з державними реєстрами щодо кожного окремого об`єкта. Відповідач вважав, що наведені позивачем заперечення стосуються передусім можливості фактичного звернення стягнення на конкретні транспортні засоби, а не правомірності вчинення виконавчих написів як таких.

З огляду на викладене АТ «Ощадбанк» вважало, що оспорювані виконавчі написи вчинені за наявності передбачених законодавством документів, які підтверджували існування простроченої заборгованості, та з дотриманням установленої процедури, у зв`язку із чим просило повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Транс-Логістик».

3. Узагальнена позиція третьої особи

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна у письмових поясненнях щодо заявленого позову зазначила, що 08.08.2025 нею вчинено виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за №4414 та №4415, про звернення стягнення на транспортні засоби, які належать ТОВ «Транс-Логістик», на підставі договорів застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7 від 24.03.2023, укладених між ТОВ «Транс-Логістик» та АТ «Ощадбанк».

Третя особа пояснила, що для вчинення виконавчих написів АТ «Ощадбанк» подало оригінали відповідних договорів застави, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В., договір кредитної лінії №80/48-1 від 26.11.2013 зі змінами та доповненнями, довідку щодо заборгованості ТОВ «Дієса» за кредитним договором станом на 04.08.2025, копії повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання від 04.07.2025, копії вимог про дострокове повернення кредиту з доказами їх відправлення, а також інші документи, що підтверджували повноваження представника банку та обставини, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Приватний нотаріус виходила з того, що виконавчий напис є нотаріальною дією, яка не породжує права стягувача на стягнення грошових коштів або витребування майна та не встановлює прав чи обов`язків учасників правовідносин, а підтверджує право стягувача, яке виникло раніше, на примусове виконання боржником відповідного зобов`язання. При цьому нотаріус при вчиненні виконавчого напису здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав і обов`язків сторін і не вирішує спір між ними по суті.

За позицією третьої особи, відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, заборгованість або інша відповідальність боржника для нотаріуса визначається як безспірна та не потребує додаткового доказування у разі подання стягувачем передбачених цим Переліком документів.

Нотаріус наголосила, що безспірність заборгованості для цілей вчинення виконавчого напису підтверджується формальними ознаками, а саме наданням стягувачем документів згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Тому вчинення виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, передбачених відповідним Переліком, які підтверджують безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

З огляду на це третя особа вважає, що під час вчинення 08.08.2025 виконавчих написів №4414 та №4415 нею було дотримано вимог статей 87- 91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пункту 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Приватний нотаріус заперечила проти доводів про необхідність попереднього повідомлення ТОВ «Транс-Логістик» безпосередньо нотаріусом про намір банку вчинити виконавчі написи. За її позицією, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку нотаріуса повідомляти заставодавця про намір стягувача вчинити виконавчий напис та погоджувати із заставодавцем заборгованість, щодо якої вчиняється така нотаріальна дія.

У зв`язку з наведеним приватний нотаріус Гамаль І.М. вважає заявлені ТОВ «Транс-Логістик» позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, та просила суд розглянути справу за її відсутності.

4. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/2180/26 позов ТОВ «Транс-Логістик» задоволено частково, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 08.08.2025, зареєстрований за №4414, визнано таким, що не підлягає виконанню в частині звернення стягнення на 15 транспортних засобів, а також стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача 2662,40 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні доводів позивача щодо відсутності безспірності заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що посилання ТОВ «Транс-Логістик» на наявність справи №910/12677/23 (910/10533/25) за позовом ТОВ «Дієса» про розірвання кредитного договору не підтверджує існування відповідного спору на момент вчинення виконавчих написів 08.08.2025, оскільки провадження у справі №910/10533/25 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва лише 04.09.2025.

При цьому місцевий господарський суд урахував обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №910/9462/25, за якими станом на 20.05.2025 загальна заборгованість ТОВ «Дієса» за кредитним договором становила 266035285,35 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 159681640,10 грн. Суд зазначив, що остання сума повністю відповідає розміру боргу, зазначеному в оспорюваних виконавчих написах, та дійшов висновку про недоведеність існування на час їх вчинення спору щодо наявності або розміру заборгованості за кредитом.

Відхиляючи доводи позивача про те, що приватний нотаріус не повідомив його про намір вчинити виконавчі написи та не з`ясував позицію заставодавця щодо безспірності заборгованості, суд першої інстанції виходив із положень статті 87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. За висновком суду, вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі застави є окремим позасудовим способом захисту прав кредитора, який не потребує узгодження з боржником за зобов`язанням.

Водночас суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи ТОВ «Транс-Логістик» щодо неправомірного включення до виконавчого напису №4414 15 транспортних засобів - 8 тягачів та 7 причепів, які на момент його вчинення вже не перебували у заставі. Суд установив, що відповідне майно було виключено із застави за згодою банку та заставодавця на підставі додаткових договорів №1 від 09.02.2024, №2 від 29.03.2024, №3 від 24.04.2024 та №4 від 18.06.2024 до договору застави транспортних засобів №55/1/23-5.

При цьому суд відхилив позицію відповідача про можливість усунення зазначеної невідповідності вже на стадії виконавчого провадження, зазначивши, що відповідно до статті 90 Закону України «Про нотаріат» та статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса сам є виконавчим документом.

Разом із тим місцевий господарський суд не погодився з доводами позивача щодо неможливості виконання виконавчого напису №4415 через зміну державного реєстраційного номера одного із заставлених транспортних засобів. Суд виходив із того, що перереєстрація транспортного засобу та зміна його державного номерного знака не змінюють правового режиму заставленого майна, а тому відповідна обставина не є підставою для визнання виконавчого напису №4415 таким, що не підлягає виконанню.

У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для визнання обох виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню в цілому, відсутні, однак виконавчий напис №4414 не може виконуватися в частині звернення стягнення на 15 транспортних засобів, які до моменту його вчинення були виключені з предмета застави.

5. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у частині відмови в задоволенні позовних вимог, ТОВ «Транс-Логістик» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а саме визнати виконавчі написи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. №4414 та №4415 від 08.08.2025 такими, що не підлягають виконанню повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та неналежною оцінкою наявних у матеріалах справи доказів. На переконання скаржника, суд першої інстанції помилково обмежився переважно формальною перевіркою документів, поданих банком нотаріусу, та не встановив, чи були вимоги АТ «Ощадбанк» фактично безспірними на момент вчинення виконавчих написів.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження про наявність спору між сторонами ще до вчинення 08.08.2025 оспорюваних виконавчих написів. Скаржник зазначає, що 21.07.2025 направив банку відповіді №490 та №491 на повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, в яких послався на істотну зміну обставин та вимагав приведення договорів застави у відповідність до таких обставин. Крім того, 30.07.2025 ТОВ «Транс-Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договорів застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7 у справі №910/9462/25. Отже, на переконання скаржника, до моменту звернення банку до нотаріуса відповідачу було достеменно відомо про існування спору щодо правовідносин за договорами застави.

У зв`язку із цим скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на час вчинення виконавчих написів спір щодо заборгованості був відсутній. На думку скаржника, суд помилково надав визначальне значення тому, що провадження у справі №910/10533/25 було відкрито лише 04.09.2025, тобто після вчинення виконавчих написів, та не врахував інших обставин, які, за твердженням позивача, свідчили про виникнення спору раніше.

ТОВ «Транс-Логістик» також стверджує, що ще до 08.08.2025 існували заперечення основного боржника ТОВ «Дієса» щодо правовідносин за кредитним договором №80/48-1 від 26.11.2013. Скаржник посилається на листи ТОВ «Дієса» до банку з вимогою про розірвання кредитного договору, які, за його твердженням, залишилися без відповіді та надалі стали підставою для звернення до суду у справі №910/12677/23 (910/10533/25). На думку скаржника, суд першої інстанції не надав цим обставинам належної оцінки.

Скаржник вважає помилковим і посилання суду першої інстанції на обставини, наведені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №910/9462/25, як на підтвердження відсутності спору щодо суми кредитної заборгованості. За доводами скаржника, зазначене судове рішення було ухвалене вже після вчинення виконавчих написів та не спростовує того, що станом на 08.08.2025 між сторонами існували розбіжності щодо договорів застави та забезпечених ними правовідносин.

Скаржник також посилається на недобросовісність поведінки АТ «Ощадбанк» під час звернення до нотаріуса. За твердженням позивача, банк, будучи обізнаним із запереченнями ТОВ «Транс-Логістик», поданням позову у справі №910/9462/25 та запереченнями ТОВ «Дієса», не повідомив нотаріуса про ці обставини. Скаржник розцінює таку поведінку як приховування від нотаріуса інформації, що могла мати значення для встановлення безспірності вимог, та як порушення принципу добросовісності.

Посилаючись на практику Верховного Суду, скаржник зазначає, що під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися перевіркою формального дотримання нотаріусом процедури та наявності документів, передбачених відповідним Переліком, а має перевірити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису існувала заборгованість у зазначеному стягувачем розмірі та чи не було невирішених спорів щодо такої заборгованості або її розміру. У цьому контексті скаржник посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №305/2082/14-ц, №137/1666/16-ц, №916/1315/18 та №910/10374/17.

Крім того, скаржник вважає, що приватний нотаріус Гамаль І.М. не перевірила актуальний склад та статус заставленого майна, що підтверджується самим фактом включення до виконавчого напису №4414 15 транспортних засобів, які раніше були виведені із застави за згодою сторін. На переконання скаржника, встановлена судом першої інстанції неправомірність звернення стягнення на ці транспортні засоби свідчить не лише про помилку щодо окремих об`єктів, а й про неналежну перевірку нотаріусом документів та відомостей щодо предмета застави загалом.

Щодо виконавчого напису №4415 ТОВ «Транс-Логістик» не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перереєстрація одного із транспортних засобів не впливає на можливість виконання виконавчого напису. Скаржник зазначає, що додатковим договором №1 від 17.12.2024 були змінені відомості щодо напівпричепа-контейнеровоза Schmitz НОМЕР_2, зокрема його державний реєстраційний номер, однак у виконавчому написі №4415 наведено неактуальні ідентифікаційні дані. На думку скаржника, це свідчить про недотримання вимог статті 89 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій щодо належної ідентифікації предмета стягнення.

Також скаржник посилається на недоліки змісту обох виконавчих написів, зазначаючи, що в них відсутня розшифровка заявленої до стягнення суми заборгованості із зазначенням її складових - основного боргу, процентів, пені, штрафних санкцій тощо. На думку скаржника, це є порушенням вимог статті 89 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій і становить самостійну підставу для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

ТОВ «Транс-Логістик» вказує на порушення судом першої інстанції положень статей 74, 76-79, 86 ГПК України, оскільки, на його думку, місцевий господарський суд не надав належної оцінки листам позивача від 21.07.2025, не врахував хронології виникнення спору щодо договорів застави, не дослідив листування між банком та ТОВ «Дієса» та фактично обмежився формальною перевіркою наявності документів, поданих банком нотаріусу.

Одночасно з апеляційною скаргою ТОВ «Транс-Логістик» заявило клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у приватного нотаріуса Гамаль І.М. матеріали нотаріального провадження щодо вчинення виконавчих написів №4414 та №4415, у тому числі заяви банку, документи, подані на підтвердження безспірності заборгованості, та листування між нотаріусом і банком, а в АТ «Ощадбанк» - копії листів-відповідей ТОВ «Дієса» на вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості. Необхідність подання такого клопотання на стадії апеляційного перегляду скаржник обґрунтовує тим, що матеріали нотаріального провадження містять нотаріальну таємницю, відповідні документи перебувають у володінні нотаріуса та банку, а тому позивач не мав можливості самостійно надати їх суду першої інстанції.

Таким чином, на переконання скаржника, встановлене судом першої інстанції неправомірне включення до виконавчого напису №4414 15 транспортних засобів у сукупності з наявністю до 08.08.2025 спорів щодо забезпечувальних та кредитних правовідносин, неповідомленням про них нотаріуса, неналежною перевіркою актуального складу заставного майна та недоліками змісту виконавчих написів свідчить про відсутність необхідних умов для їх вчинення. У зв`язку із цим ТОВ «Транс-Логістик» просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи

Відповідач та третя особа не скористалися передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не висловили своєї позиції щодо її доводів і вимог в інший спосіб.

7. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Логістик» у справі №910/2180/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Пономаренка Є.Ю. та Іванова В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 клопотання ТОВ «Транс-Логістик» про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду, оскільки колегія суддів установила, що апеляційну скаргу подано з дотриманням строку, передбаченого статтею 256 ГПК України. Встановивши відповідність апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України та відсутність підстав для її повернення або відмови у відкритті апеляційного провадження, суд відкрив апеляційне провадження у справі.

З огляду на заявлене ТОВ «Транс-Логістик» разом з апеляційною скаргою клопотання про витребування доказів, суд ухвалою від 08.06.2026 постановив розглянути це клопотання у судовому засіданні 29.07.2026 та запропонував іншим учасникам справи надати свої міркування і заперечення щодо нього.

До Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Транс-Логістик» 28.07.2026 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Необхідність відкладення позивач обґрунтував потребою надати сторонам можливість перевірити звіт про ринкову оцінку заставного майна, провести переговори та досягти мирного врегулювання спору.

У судове засідання 29.07.2026 з`явився представник АТ «Ощадбанк». Представники ТОВ «Транс-Логістик» та приватного нотаріуса Гамаль І.М. у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 клопотання ТОВ «Транс-Логістик» про відкладення розгляду справи задоволено, а розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.09.2026.

До початку судового засідання, призначеного на 16.09.2026, від ТОВ «Транс-Логістик» надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи на 21.10.2026, мотивоване необхідністю завершення процедури мирного врегулювання спору.

В обґрунтування клопотання апелянт зазначив, що між ТОВ «Транс-Логістик» та АТ «Ощадбанк» узгоджено текст мирової угоди, яка підлягає затвердженню Господарським судом міста Києва у справі №910/1867/26. Судове засідання у зазначеній справі призначено на 07.10.2026. За твердженням апелянта, умовами мирової угоди передбачено його обов`язок протягом п`яти робочих днів після її затвердження подати заяву про відмову від апеляційної скарги у справі №910/2180/26. З огляду на це апелянт вважав розгляд апеляційної скарги 16.09.2026 передчасним та просив відкласти його для забезпечення можливості реалізації сторонами досягнутих домовленостей.

У судове засідання 16.09.2026 представники учасників справи не з`явилися.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не встановила підстав для його задоволення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів враховує, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався ухвалою від 29.07.2026 саме з метою надання сторонам можливості провести переговори та врегулювати спір мирним шляхом. Водночас станом на 16.09.2026 доказів затвердження мирової угоди або подання апелянтом заяви про відмову від апеляційної скарги суду не надано.

Наведені апелянтом обставини стосуються можливого вчинення сторонами процесуальних дій у майбутньому та залежать від результатів розгляду іншої судової справи. Самі по собі наміри сторін щодо мирного врегулювання спору, навіть за умови узгодження тексту мирової угоди, не свідчать про неможливість розгляду апеляційної скарги та не утворюють безумовної підстави для відкладення судового засідання. При цьому апелянт не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали б розгляду справи за наявними матеріалами, а його клопотання не пов`язане з неможливістю участі представника в судовому засіданні з поважних причин.

Ураховуючи викладене, а також необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для повторного відкладення розгляду справи та можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегією суддів також розглянуто заявлене ТОВ «Транс-Логістик» клопотання про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. матеріалів нотаріального провадження щодо вчинення виконавчих написів №4414 та №4415 від 08.08.2025, зокрема заяв АТ «Ощадбанк», документів, поданих на підтвердження безспірності заборгованості, та листування між нотаріусом і банком, а також про витребування в АТ «Ощадбанк» копій листів-відповідей ТОВ «Дієса» на вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості.

Обґрунтовуючи клопотання, скаржник послався на те, що відповідні документи перебувають у володінні нотаріуса та банку, а матеріали нотаріального провадження містять нотаріальну таємницю, у зв`язку з чим він не мав можливості самостійно надати ці докази суду першої інстанції.

За змістом частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Саме по собі перебування документів у володінні іншої особи, у тому числі нотаріуса, не звільняє учасника справи від обов`язку обґрунтувати неможливість їх самостійного отримання та своєчасного подання, а також необхідність витребування відповідних доказів для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому скаржник не навів достатнього обґрунтування того, чому питання про витребування зазначених документів не могло бути належним чином порушене під час розгляду справи судом першої інстанції, та не довів існування об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Колегія суддів також враховує, що наявні у справі докази дають можливість перевірити істотні для вирішення спору обставини, зокрема існування та розмір забезпеченої заборгованості, зміст заперечень заставодавця, дотримання процедури попереднього повідомлення про звернення стягнення, а також склад заставного майна на момент вчинення виконавчих написів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено наявності передбачених процесуальним законом підстав для витребування зазначених доказів на стадії апеляційного перегляду, у зв`язку з чим клопотання ТОВ «Транс-Логістик» задоволенню не підлягає.

8. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

8.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 24.03.2023 між АТ «Ощадбанк» як заставодержателем та ТОВ «Транс-Логістик» як заставодавцем укладено договори застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В.

За умовами зазначених договорів ТОВ «Транс-Логістик» передало АТ «Ощадбанк» у заставу належні йому транспортні засоби з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дієса» перед банком, зокрема зобов`язань, що випливають із договору кредитної лінії №80/48-1 від 26.11.2013. Зазначені обставини також установлені судом першої інстанції та сторонами у справі не заперечуються.

У подальшому сторонами вносилися зміни до складу майна, переданого в заставу за договором №55/1/23-5. Зокрема, на підставі додаткових договорів №1 від 09.02.2024, №2 від 29.03.2024, №3 від 24.04.2024 та №4 від 18.06.2024 із застави за взаємною згодою сторін було виключено 15 транспортних засобів - 8 сідлових тягачів та 7 причепів.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Дієса» забезпечених заставою кредитних зобов`язань АТ «Ощадбанк» вжив заходів щодо звернення стягнення на предмети застави.

Так, 04.07.2025 банк склав письмові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання №55/2-08/88078/2025 та №55/2-08/88079/2025, у яких вимагав виконати порушене зобов`язання за кредитним договором протягом 30 днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, у повідомленні №55/2-08/88079/2025 зазначено, що станом на 25.06.2025 загальна заборгованість за кредитним договором становила 271617639,10 грн.

Водночас безпосередньо прострочена заборгованість за кредитом, у рахунок погашення якої банк надалі звернув стягнення на заставлене майно, становила 159681640,10 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що 21.07.2025 ТОВ «Транс-Логістик» склало відповіді №490 та №491 на зазначені повідомлення банку та направило їх АТ «Ощадбанк» поштовими відправленнями. Разом із відповідями позивач направив банку проєкти додаткових договорів до договорів застави №55/1/23-5 та №55/1/23-7, якими пропонував доповнити відповідні договори пунктом 6.10, а також інші документи на підтвердження здійснення ТОВ «Транс-Логістик» господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Зокрема, у відповіді №491 від 21.07.2025 ТОВ «Транс-Логістик» зазначало, що раніше, 24.06.2025, ним було направлено банку повідомлення про розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, відповіді на яке товариство не отримало, та заперечувало проти реалізації банком передбаченого договорами застави механізму звернення стягнення.

Крім того, 30.07.2025, тобто до вчинення оспорюваних виконавчих написів, ТОВ «Транс-Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Ощадбанк» про внесення змін, зокрема, до договорів застави транспортних засобів №55/1/23-5 та №55/1/23-7, за яким було відкрито провадження у справі №910/9462/25.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 08.08.2025 на підставі поданих АТ «Ощадбанк» документів вчинено виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за №4414 та №4415, якими звернуто стягнення на визначене у договорах застави №55/1/23-5 та №55/1/23-7 майно ТОВ «Транс-Логістик» у рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 159681640,10 грн.

Разом із тим до переліку майна, на яке було звернуто стягнення за виконавчим написом №4414, нотаріусом включено також 15 транспортних засобів (8 сідлових тягачів та 7 причепів), які до моменту вчинення виконавчого напису вже були виключені сторонами зі складу предмета застави за договором №55/1/23-5 на підставі додаткових договорів №1 від 09.02.2024, №2 від 29.03.2024, №3 від 24.04.2024 та №4 від 18.06.2024.

Щодо одного з транспортних засобів, включених до виконавчого напису №4415, після укладення договору застави було змінено державний реєстраційний номер. При цьому суд першої інстанції встановив, що сам транспортний засіб залишився тим самим об`єктом застави, а його перереєстрація не змінила правового режиму заставленого майна.

Матеріали справи підтверджують, що після вчинення оспорюваних виконавчих написів було порушено судові спори, пов`язані як із забезпеченим кредитним зобов`язанням, так і з договорами застави. Зокрема, провадження у справі №910/12677/23 (910/10533/25) за позовом ТОВ «Дієса» про розірвання кредитного договору було відкрито 04.09.2025, тобто після вчинення 08.08.2025 виконавчих написів №4414 та №4415.

Водночас у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №910/9462/25 відображено, що ТОВ «Транс-Логістик» у тій справі зазначало про існування станом на 20.05.2025 заборгованості позичальника за кредитним договором у загальному розмірі 266035285,35 грн, у тому числі простроченого кредиту - 159681640,10 грн, строкових процентів - 2909268,23 грн, прострочених процентів - 102218270,97 грн, а також заборгованості за комісіями. При цьому сума простроченого кредиту 159681640,10 грн відповідає сумі заборгованості за кредитом, у рахунок погашення якої вчинено оспорювані виконавчі написи.

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О.С. 25.02.2026 на підставі виконавчого напису №4414 відкрито виконавче провадження №80349608, а на підставі виконавчого напису №4415 - виконавче провадження №80352484.

Фактичні обставини укладення договорів застави №55/1/23-5 та №55/1/23-7, забезпечення ними виконання зобов`язань ТОВ «Дієса» за кредитним договором, направлення банком повідомлень про порушення забезпеченого зобов`язання, вчинення 08.08.2025 виконавчих написів №4414 та №4415 і подальше відкриття виконавчих проваджень сторонами по суті не заперечуються.

Предметом спору між сторонами є: 1) чи мала заборгованість, у рахунок погашення якої вчинено виконавчі написи, характер безспірної на момент їх вчинення; 2) чи впливають на таку безспірність заперечення ТОВ «Транс-Логістик», висловлені банку до 08.08.2025, та наявність пов`язаних судових спорів; 3) чи дотримано процедуру вчинення виконавчих написів; 4) чи могли виконавчі написи бути вчинені щодо конкретного майна, яке було включено нотаріусом до їх змісту.

8.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ «Транс-Логістик» про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 08.08.2025 №4414 та №4415, якими звернуто стягнення на належне позивачу майно, передане АТ «Ощадбанк» у заставу за договорами №55/1/23-5 та №55/1/23-7 від 24.03.2023 на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дієса» за договором кредитної лінії №80/48-1 від 26.11.2013.

Оскільки оспорюваними виконавчими написами безпосередньо звернуто стягнення на майно ТОВ «Транс-Логістик», останнє є особою, прав та майнових інтересів якої стосується відповідна нотаріальна дія, а тому має право на її судове оскарження.

При цьому Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі №920/1393/23(920/708/24) прямо зазначив, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб`єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру права, за захистом якого він звернувся, є належним та ефективним, оскільки в разі обґрунтованості позову усуває можливість примусового звернення стягнення на майно позивача на підставі відповідного виконавчого документа. Належним відповідачем у такому спорі є АТ «Ощадбанк» як стягувач, в інтересах якого вчинено оспорювані виконавчі написи, тоді як приватний нотаріус обґрунтовано залучена до участі у справі як третя особа.

Щодо критеріїв перевірки правомірності виконавчих написів

Відповідно до статті 18 ЦК України захист цивільних прав нотаріусом здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, а перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 цього Закону необхідною умовою вчинення виконавчого напису є подання документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 у справі №920/1393/23 (920/708/24), узгоджуючи свою позицію з висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №137/1666/16-ц та №916/3006/17, зауважив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий підхід відповідає і висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (пункт 34).

Таким чином, для нотаріуса безспірність підтверджується передусім документами, передбаченими законодавством, однак при подальшому судовому оскарженні виконавчого напису суд не обмежений лише встановленням факту подання таких документів. Суд повинен перевірити матеріальну правомірність вимоги стягувача станом саме на день вчинення виконавчого напису.

Щодо існування та розміру забезпеченої заборгованості

Матеріалами справи підтверджено, що договори застави №55/1/23-5 та №55/1/23-7 укладені ТОВ «Транс-Логістик» на забезпечення виконання ТОВ «Дієса» зобов`язань за договором кредитної лінії №80/48-1 від 26.11.2013.

Сума простроченого кредиту, в рахунок погашення якої 08.08.2025 вчинено виконавчі написи №4414 та №4415, становила 159 681 640,10 грн.

Водночас із постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №910/9462/25 вбачається, що саме ТОВ «Транс-Логістик» у тій справі посилалося на те, що станом на 20.05.2025 прострочений кредит ТОВ «Дієса» становив 159 681 640,10 грн, а загальна заборгованість за кредитним договором з урахуванням процентів та комісій - 266035285,35 грн.

Отже, сума основної простроченої кредитної заборгованості, наведена самим ТОВ «Транс-Логістик» у пов`язаній справі, повністю збігається із сумою кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої вчинені оспорювані виконавчі написи.

Колегія суддів ураховує, що встановлення безспірності не може ґрунтуватися лише на формальному збігу числових показників. Водночас у матеріалах цієї справи відсутні докази погашення ТОВ «Дієса» зазначеної суми до 08.08.2025, докази іншого розміру простроченого кредиту станом на цю дату або належні докази того, що до моменту вчинення виконавчих написів основний боржник чи заставодавець оспорювали саме існування або розмір простроченого кредиту в сумі 159 681 640,10 грн.

Щодо листів ТОВ «Транс-Логістик» та наявності спорів до 08.08.2025

Скаржник посилається на те, що до вчинення спірних виконавчих написів між сторонами вже існував спір, про що банк був обізнаний.

Так, АТ «Ощадбанк» 04.07.2025 направило ТОВ «Транс-Логістик» повідомлення №55/2-08/88078/2025 та №55/2-08/88079/2025 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

ТОВ «Транс-Логістик» отримало відповідні повідомлення та 21.07.2025 надало на них відповіді №490 та №491. Зокрема, у відповіді №491 позивач зазначав про направлення банку 24.06.2025 повідомлення про розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України.

Однак наявність заперечень заставодавця проти реалізації банком права на звернення стягнення не є тотожною наявності спору щодо існування або розміру забезпеченої кредитної заборгованості.

У цьому контексті має значення правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц, згідно з яким сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку (пункт 36).

Отже, визначальним є не сам факт висловлення незгоди з діями кредитора, а зміст відповідних заперечень та предмет спору.

У відповідях ТОВ «Транс-Логістик» на повідомлення банку не наведено іншого розрахунку простроченого кредиту, не зазначено про погашення суми 159681640,10 грн та не наведено обставин, які б спростовували існування саме цієї кредитної заборгованості.

За таких обставин наявність між заставодавцем та заставодержателем розбіжностей щодо подальшої дії договорів застави, необхідності їх зміни у зв`язку зі зміною обставин та можливості звернення стягнення на майно не є достатньою для висновку, що станом на 08.08.2025 була спірною саме забезпечена заставою заборгованість ТОВ «Дієса» за простроченим кредитом у сумі 159 681 640,10 грн.

З аналогічних причин колегія суддів відхиляє посилання скаржника на звернення ТОВ «Транс-Логістик» 30.07.2025 до суду у справі №910/9462/25. Предметом тієї справи були вимоги про внесення змін, зокрема, до договорів застави №55/1/23-5 та №55/1/23-7, а не вимоги про встановлення відсутності кредитної заборгованості ТОВ «Дієса» або визначення її в іншому розмірі.

Тому сама наявність станом на 08.08.2025 судового спору щодо зміни договорів застави не спростовує безспірності забезпеченої ними простроченої кредитної заборгованості.

Щодо справи №910/12677/23 (910/10533/25), то матеріалами справи підтверджено, що провадження за позовом ТОВ «Дієса» про розірвання кредитного договору відкрито вже після вчинення виконавчих написів.

При цьому колегія суддів наголошує, що сама дата відкриття провадження не є вирішальною. Значення могло б мати доведене існування до 08.08.2025 невирішеного спору саме щодо наявності або розміру 159681640,10 грн заборгованості. Таких доказів позивачем не надано.

Тому висновок суду першої інстанції про недоведеність спірності зазначеної суми заборгованості по суті є правильним.

Щодо процедури звернення стягнення на предмет рухомої застави

Оскільки предметом застави є рухоме майно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню не лише Закон України «Про нотаріат» і Порядок вчинення нотаріальних дій, а й спеціальні приписи Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц зазначила, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі також - Реєстр) відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Велика Палата також прямо вказала, що ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

У цій справі відповідні вимоги дотримані.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2025 банком складені повідомлення №55/2-08/88078/2025 та №55/2-08/88079/2025 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, а також здійснено реєстраційні дії у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягами №98098426 та №98098431 від 04.07.2025.

Факт одержання позивачем повідомлень підтверджується, крім іншого, його власними відповідями №490 та №491 від 21.07.2025.

Виконавчі написи вчинені 08.08.2025, тобто після спливу більше ніж 30 днів від реєстрації 04.07.2025 відомостей про звернення стягнення.

Отже, доводи скаржника про недотримання процедури попереднього повідомлення заставодавця не знайшли підтвердження.

При цьому твердження про те, що приватний нотаріус Гамаль І.М. повинна була додатково особисто повідомити ТОВ «Транс-Логістик» про подану банком заяву та з`ясувати, чи визнає заставодавець заборгованість, не ґрунтується на положеннях законодавства, що регулюють вчинення виконавчого напису.

Обов`язковою у спірних правовідносинах є процедура попереднього повідомлення, встановлена спеціальним законом для обтяжувача. Така процедура банком була здійснена, а закон не встановлює окремого повторного обов`язку нотаріуса проводити перед вчиненням виконавчого напису змагальну процедуру за участю стягувача та заставодавця.

Щодо 15 транспортних засобів, виключених із предмета застави

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що виконавчий напис №4414 не відповідає закону в частині звернення стягнення на 15 транспортних засобів - 8 сідлових тягачів та 7 причепів.

Матеріалами справи підтверджено, що до вчинення виконавчого напису зазначені транспортні засоби за взаємною згодою ТОВ «Транс-Логістик» та АТ «Ощадбанк» були виключені з предмета застави за договором №55/1/23-5 на підставі додаткових договорів №1 від 09.02.2024, №2 від 29.03.2024, №3 від 24.04.2024 та №4 від 18.06.2024.

Отже, станом на 08.08.2025 щодо цих об`єктів у банку вже не існувало права застави, а відтак і права задовольнити забезпечену вимогу за рахунок цього майна.

Доводи банку про можливість усунути цю невідповідність на стадії виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки виконавчий напис сам є виконавчим документом і його зміст повинен відповідати обсягу існуючого у стягувача права на момент вчинення нотаріальної дії.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з мотивуванням суду першої інстанції в частині посилання на статтю 217 ЦК України.

Стаття 217 ЦК України регулює правові наслідки недійсності окремої частини правочину, тоді як виконавчий напис нотаріуса є нотаріальною дією, а не правочином. Тому зазначена норма безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Водночас посилання місцевого господарського суду на статтю 217 ЦК України не спростовує правильності самого результату вирішення спору в цій частині.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №920/1393/23(920/708/24) Верховний Суд прямо визначив, що предметом відповідної категорії спорів може бути визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню «повністю або частково».

Більше того, у зазначеній справі Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою один виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню лише в окремій його частині, тоді як у решті вимог відмовлено.

Для цієї справи істотним є те, що встановлене порушення є об`єктивно відокремлюваним, оскільки стосується конкретних 15 індивідуально визначених транспортних засобів, які вибули зі складу предмета застави, та не спростовує права банку на звернення стягнення на інші транспортні засоби, які на момент вчинення напису продовжували перебувати у заставі.

Тому довід скаржника про те, що помилкове включення 15 транспортних засобів автоматично зумовлює невиконуваність виконавчого напису №4414 в цілому, колегія суддів відхиляє.

Щодо виконавчого напису №4415 та зміни державного реєстраційного номера транспортного засобу

Колегія суддів погоджується і з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання виконавчого напису №4415 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі зміною державного реєстраційного номера одного з транспортних засобів.

Сам факт перереєстрації транспортного засобу та присвоєння йому іншого державного номерного знака не припиняє права застави, якщо об`єкт залишається тим самим і може бути індивідуалізований за незмінними ідентифікаційними ознаками.

На відміну від 15 транспортних засобів за виконавчим написом №4414, відповідний транспортний засіб не був виключений сторонами з предмета застави. Тому зміна одного реєстраційного реквізиту не свідчить ані про припинення застави, ані про відсутність у банку права звернення стягнення на цей предмет.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про те, що перереєстрація транспортного засобу не змінила його правового режиму як заставленого майна, є обґрунтованим.

Щодо доводів про зміст виконавчих написів та відсутність розшифровки заборгованості

Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і посилання ТОВ «Транс-Логістик» на відсутність у текстах виконавчих написів деталізації суми 159681640,10 грн на основний борг, проценти, штрафні санкції та інші складові.

Як установлено матеріалами справи, 159681640,10 грн є сумою простроченого кредиту, тоді як проценти та комісії обліковувалися банком окремо і до зазначеної суми не включені. Зокрема, у справі №910/9462/25 окремо наведено прострочений кредит у сумі 159681640,10 грн, заборгованість за процентами та заборгованість за комісіями.

Таким чином, у цьому випадку сума, зазначена у виконавчих написах, не є сукупною величиною з декількох різнорідних складових, яка потребувала б розподілу між тілом кредиту, процентами, пенею чи штрафом. Доказів того, що в суму 159 681 640,10 грн фактично включено інші платежі, скаржником не надано.

Щодо оцінки доказів та обов`язку доказування

Відповідно до статей 73, 74, 76- 79 та 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та вірогідність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Застосовуючи передбачений статтею 79 ГПК України стандарт вірогідності доказів, колегія суддів оцінює не ізольовано сам факт заперечень позивача проти дій банку, а всю сукупність доказів: 1) умови кредитного договору та договорів застави; 2) повідомлення банку від 04.07.2025; 3) докази реєстрації звернення стягнення; 4) відповіді позивача від 21.07.2025; 5) зміст спору №910/9462/25; 6) відомості щодо розміру простроченого кредиту; 7) додаткові договори про виключення частини транспортних засобів із застави; 8) документи, на підставі яких вчинено оспорювані виконавчі написи.

У сукупності зазначені докази з більшою вірогідністю підтверджують, що (1) станом на 08.08.2025 ТОВ «Дієса» мало перед АТ «Ощадбанк» прострочену кредитну заборгованість у сумі 159 681 640,10 грн; (2) належних доказів погашення цієї суми або її існування в іншому розмірі не надано; (3) спори та заперечення, на які посилається ТОВ «Транс-Логістик», стосувалися передусім зміни та припинення заставних правовідносин і можливості звернення стягнення, а не розміру зазначеної простроченої кредитної заборгованості; (4) банк дотримався процедури попереднього повідомлення та строку, встановленого спеціальним законом; (5) водночас у банку не існувало права звернення стягнення на ті 15 транспортних засобів, які до 08.08.2025 були виключені сторонами з предмета застави.

8.3. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Транс-Логістик» не спростовують правильності вирішення спору судом першої інстанції.

Матеріалами справи не підтверджено, що станом на 08.08.2025 існував невирішений спір саме щодо наявності або розміру простроченої заборгованості ТОВ «Дієса» за кредитом у сумі 159681640,10 грн, у рахунок погашення якої вчинено виконавчі написи №4414 та №4415. Заперечення ТОВ «Транс-Логістик» та судовий спір у справі №910/9462/25 стосувалися передусім заставних правовідносин і зміни договорів застави та самі по собі не свідчать про спірність зазначеної кредитної заборгованості.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано встановив неправомірність включення до виконавчого напису №4414 15 транспортних засобів, які до його вчинення за згодою сторін були виключені з предмета застави, та правильно визнав цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині. Встановлене порушення є відокремлюваним та не зумовлює невиконуваності виконавчого напису №4414 в цілому.

Підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №4415 колегією суддів не встановлено. Зміна державного реєстраційного номера одного із транспортних засобів за незмінності самого предмета застави та його ідентифікаційних ознак не припинила заставу та не позбавила банк права звернення стягнення на це майно.

Отже, передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Транс-Логістик» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/2180/26 - без змін.

9. Судові витрати

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви ТОВ «Транс-Логістик» сплачено судовий збір у розмірі 6656,00 грн, що підтверджується квитанцією №0580-5059-6246-6700 від 02.03.2026. За результатами розгляду справи суд першої інстанції, частково задовольнивши позов, стягнув з АТ «Ощадбанк» на користь ТОВ «Транс-Логістик» 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

За подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/2180/26 ТОВ «Транс-Логістик» сплачено судовий збір у розмірі 9 984,00 грн, що підтверджується квитанцією №9147-2564-9124-9755 від 02.06.2026.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга ТОВ «Транс-Логістик» залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 984,00 грн покладаються на скаржника - ТОВ «Транс-Логістик».

Підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/2180/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/2180/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик».

4. Матеріали справи № 910/2180/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту в порядку, визначеному статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2026.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.П. Іванов