Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №910/5079/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа №910/5079/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чапляна С.Є.

Іванова В.П.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Жалоба С.Р.

від відповідача: Пундик А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 (повний текст складено 07.08.2026)

у справі №910/5079/26 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна-Оселя"

про стягнення 1 717 997,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна-Оселя" (далі - ТОВ "Комфортна-Оселя") заборгованості у розмірі 1 717 997,02 грн, з яких: 1 440 661,33 грн - основний борг, 194 519,12 грн - пеня, 61 936,55 грн - інфляційні втрати, 20 880,02 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 24.04.2025 №6909-ТКЕ(Л25)-25, в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 440 661,33 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 194 519,12 грн пені, 61 936,55 грн інфляційних втрат та 20 880,02 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Комфортна-Оселя" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 1 440 661,33 грн заборгованості, 144 066,00 грн пені, 20 880,02 грн трьох процентів річних, 61 936,55 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 20 615,97 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено поставку природного газу, часткову оплату отриманого газу, наявність заборгованості, яка відповідачем визнається та не заперечується, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості з відповідача у розмірі 1 440 661,33 грн. При цьому, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 194 519,12 грн пені, 20 880,02 грн трьох процентів річних та 61 936,55 грн інфляційних втрат є арифметично правильними та підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не вказано жодних інших підстав та не надано достатніх та допустимих доказів для зменшення нарахованих штрафних санкцій. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 50 453,12 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині зменшення розміру пені на суму 50 453,12 грн є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції детально виклав мотиви відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, встановив відсутність виключних обставин для цього за статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та сформував імперативний висновок про відсутність підстав для зменшення пені та про необхідність повного задоволення позовних вимог. Попри це, у пунктах 1, 2 резолютивної частини рішення суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову та зменшив пеню з 194 519,12 грн до 144 066,00 грн (тобто на 50 453,12 грн). Таке порушення є свідченням того, що рішення суду позбавлене ознаки цілісності та логічної послідовності, що робить його ухваленим з суттєвим порушенням процесуального закону.

Також, апелянт вказує, що оскаржуване рішення взагалі не містить жодної мотивованої оцінки чи розрахунку, чому суд першої інстанції зменшив розмір пені саме на суму 50 453,12 грн, яка ставка або який період застосований судом при цьому зменшенні, та чому суд у мотивувальній частині вказав на відсутність підстав для зменшення, а в резолютивній - зменшив її. Подібна втрата мотивувальної частини у процесі ухвалення рішення свідчить про наявність процесуального свавілля та порушення права апелянта на вмотивоване судове рішення.

Крім того, на переконання скаржника, зменшивши пеню в резолютивній частині за відсутності встановлених правових та фактичних підстав (і навіть за наявності прямого висновку про їх відсутність у мотивувальній частині), суд першої інстанції неправильно застосував норми частини 3 статті 551 ЦК України, застосувавши їх безвідносно до встановлених ним же обставин справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у справі №910/5079/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.

У процесі здійснення підготовчих дій, відповідно до статті 267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи №910/5079/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2026 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/5079/26 за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/226 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи №910/5079/26. Матеріали справи №910/5079/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2026, у зв`язку з заявою судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №910/5079/26, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026, для розгляду справи №910/5079/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Чаплян С.Є., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.09.2026.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 витребувано матеріали справи №910/5079/26 з Господарського суду міста Києва.

10.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5079/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розгляд справи призначений на 01.10.2026 не відбувся, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 призначено на 26.10.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

09.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Комфортна-Оселя" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 - залишити без змін.

Так, відповідач не заперечує наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 1 440 661,33 грн та визнає свої договірні зобов`язання. Разом з тим нарахований позивачем розмір пені 194 519,12 грн, на переконання відповідача, є надмірним та неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання. Відповідач здійснює діяльність у сфері теплопостачання та забезпечує населення життєво необхідними комунальними послугами. Основним джерелом надходження коштів є платежі споживачів за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання. Несвоєчасне виконання зобов`язань перед позивачем спричинене не ухиленням від оплати та недобросовісною поведінкою, а систематичною та значною заборгованістю споживачів перед відповідачем. Таким чином, прострочення виконання грошового зобов`язання виникло внаслідок об`єктивних фінансових труднощів, які безпосередньо пов`язані зі специфікою діяльності підприємства житлово-комунальної сфери.

Також, відповідач вказує, що посилання апелянта на те, що в окремих абзацах мотивувальної частини рішення суд вказав про повне задоволення позовних вимог, не спростовує того факту, що остаточний результат розгляду спору визначений саме резолютивною частиною рішення, в якій суд встановив конкретні суми, що підлягають стягненню. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не наведено жодного належного обґрунтування того, яким саме чином зазначення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, за одночасного зазначення у резолютивній частині про часткове задоволення позову, вплинуло на правильність вирішення справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.10.2026 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 50 453,12 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.04.2025 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та ТОВ "Комфортна-оселя" (споживач) укладено договір постачання природного газу №6909-ТКЕ(Л25)-25.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії, в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 (зі змінами), природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу, на умовах цього договору, замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.05.2025 до 31.10.2025 (включно) в кількості 147,20977 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: травень 2025 - 40,00 тис.куб.м, червень 2025 - 25,00 тис.куб.м., липень 2025 - 25,00 тис.куб.м., серпень 2025 - 25,00 тис.куб.м., вересень 2025 - 25,00 тис.куб.м., жовтень 2025 - 7,20977 тис.куб.м.

Постачання природного газу, відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в реєстрі споживачів, здійснюється до 31.10.2025, відповідно до пункту 3.3 цього договору.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов підпунктів 2.2.2 та 2.2.3 договору. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4 договору).

Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (пункт 2.5 договору).

За умовами пункту 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (пункт 3.5.1 договору).

Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється розділом 4 договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/ актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується, відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ, відповідно до пункту 5.1 цього договору, кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором (пункт 5.4 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженими представником однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису (КЕП/УЕП), але в будь якому випадку не раніше 01.05.2025, та діє до 31.10.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1 договору).

На виконання умов договору позивач, в період травень-жовтень 2025 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 566 859,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.05.2025 на суму 276 198,48 грн, від 30.06.2025 на суму 192 519,37 грн, від 31.07.2025 на суму 195 202,79 грн, від 31.08.2025 на суму 230 774,29 грн, від 30.09.2025 на суму 264 414,06 грн, від 31.10.2025 на суму 407 750,82 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 440 661,33 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 440 661,33 грн основного боргу, 194 519,12 грн пені, 20 880,02 грн трьох процентів річних та 61 936,55 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні пені у розмірі 50 453,12 грн, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 248 034,30 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що вимоги позивача про стягнення 20 880,02 грн трьох процентів річних та 61 936,55 грн інфляційних втрат є арифметично правильними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 194 519,12 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За умовами пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Так, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення, зокрема, пені у розмірі 194 519,12 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що він визнає основний борг та не ухиляється від його сплати; здійснює часткові та періодичні платежі на користь позивача; прострочення виконання зобов`язання викликано значною заборгованістю кінцевих споживачів за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання; діяльність відповідача має соціально важливий характер; стягнення значної суми штрафних санкцій суттєво погіршить фінансовий стан товариства та може негативно вплинути на можливість належного надання послуг населенню; покладення на відповідача надмірного фінансового навантаження лише сприятиме ускладненню погашення заборгованості.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину 3 статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити [постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, провадження №12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623цс18 (пункт 85)].

Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 ЦК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Так, відповідач порушив умови договору, а тому суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.

На переконання місцевого господарського суду, відповідачем не вказано жодних інших підстав та не надано достатніх та допустимих доказів для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

У той же час, колегією суддів встановлено, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково зазначив, що позов підлягає частковому задоволенню та до стягнення з відповідача підлягають 144 066,00 грн пені.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що оскаржуване рішення взагалі не містить жодної мотивованої оцінки чи розрахунку, чому суд першої інстанції зменшив розмір пені саме на суму 50 453,12 грн, яка ставка або який період застосований судом при цьому зменшенні та чому суд у мотивувальній частині вказав на відсутність підстав для зменшення, а в резолютивній - зменшив її.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 50 453,12 грн.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 підлягає зміні в частині стягнення з ТОВ "Комфортна-Оселя" пені.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Комфортна-Оселя", відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 у справі №910/5079/26 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна-Оселя" (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 29; ідентифікаційний код 44025024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) заборгованість у розмірі 1 440 661 (один мільйон чотириста сорок тисяч шістсот шістдесят одну) грн 33 коп., пеню у розмірі 194 519 (сто дев`яносто чотири тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 20 880 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 61 936 (шістдесят одну тисячу дев`ятсот тридцять шість) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 20 615 (двадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 97 коп.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна-Оселя" (03040, місто Київ, вулиця Деміївська, будинок 29; ідентифікаційний код 44025024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/5079/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 03.11.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.Є. Чаплян

В.П. Іванов