Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №341/1777/25 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№341/1777/25

Провадження № 2/938/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

законного представника позивача ОСОБА_2 ,

представника законного представника позивача ОСОБА_3 ,

прокурорів Гуменяка А.В., Данищука Д.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно нього - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 14.02.2011 його батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 02.10.2012 та яким визначено його місце проживання з матір`ю ОСОБА_6 . Також, рішенням суду від 2011 року стягнуто з відповідача аліменти на його утримання у розмірі по 350 грн, які він добровільно не сплачував, таке стягнення відбувалося внаслідок примусового стягнення. З відповідачем, який записаний його батьком, він ніколи не був знайомим, не бачив його та не спілкувався. Зі слів матері, відповідач останній раз бачив його на хрещенні в 2011 році, після чого самоусунувся від його виховання. Відповідач проживав на сусідній вулиці, однак жодного разу не спілкувався з ним, не цікавився його життям, не виявляв інтересу до нього та не вітав його з днем народження. З самого дитинства його виховував вітчим, якого він любить та якого вважає своїм батьком, а тому він бажає змінити своє прізвище та по батькові на « ОСОБА_7 ». Оскільки будь-яких відносин між ним та його біологічним батьком ОСОБА_5 не склалося, такий з моменту його народження проживав окремо та свідомо не виконував свої батьківські обов`язки протягом 14 років, а тому вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою судді Верховинського районного суду Бучинського А.Б. від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в підготовчому судовому засіданні, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 23.12.2025 задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області.

За результатами підготовчого засідання, ухвалою суду від 14.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.08.2025, у зв`язку з набранням 05.08.2026 чинності Законом України №2541-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв`язку з утворенням Державної служби України у справах дітей", яким зокрема внесено зміни до ст.45,56 ЦПК України, судом залучено до участі в справі прокурора.

Позивач, ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові. Зазначив, що в 2011 році одружилися його батьки. Потім вони розлучилися. З самого народження він ніколи не бачив свого батька. Зі слів його матері, біологічний батько останній раз його бачив на хрестинах, тобто в 2011 році. Він з народження проживає в ОСОБА_8 , батько також неподалік проживав, на відстані 200-300м, однак жодного разу його не провідував, його вихованням не займався. Згодом відповідач виїхав кудись за кордон, де перебуває по даний час. Батько сплачує аліменти на його утримання за рішенням суду, однак з ним по телефону ніколи не спілкувався, не цікавився ним, тобто самоусунувся від його виховання. А тому, він не вважає, відповідача своїм батьком, він для нього чужа людина. Просить позов задовольнити.

Законний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позові, просила позов задовольнити. Зазначила, що після укладення шлюбу з відповідачем 2011 року, вони проживали у її батьків у м.Галич. Після народження сина ОСОБА_9 , між нею та відповідачем виник конфлікт, вони розірвали відносини, відповідач переїхав проживати окремо. Вона одразу подала на розірвання шлюбу та стягнення аліментів, однак шлюб розірвали лише через рік в 2012 році, коли дитині виповнилося 1 рік. Відповідач не визнавав батьківство щодо сина, ще як вона була вагітною, пропонував зробити тест ДНК. Однак, коли вона погодилася зробити такий, він відмовився від проведення тесту, з позовом до суду щодо оскарження батьківства також не звертався. До виповнення дитині одного року, вона ще сподівалася на примирення, спілкувалася з відповідачем і думала, що він буде цікавитися дитиною. Однак після розірвання шлюбу, відповідач створив іншу сім`ю, в якій в нього народилося двоє дітей. Питання батьківства щодо сина ОСОБА_9 , відповідача ніколи не цікавило, він лише сплачував призначені судом аліменти. Їх спільний син, ОСОБА_9 , відвідує ту ж школу, що і дочка відповідача від іншого шлюбу, однак відповідач до сина в школу жодного разу не прийшов, тоді як до дочки приходив. Вона також створила іншу сім`ю, а саме 2022 року офіційно зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , з яким проживала до того в цивільному шлюбі і в них народилося двоє дітей 2016 та 2019 років народження. Син, ОСОБА_9 , про те, що вітчим не є його рідним батьком, довідався лише у віці 12 років.

Крім цього вказала, що пред`явлення даного позову є виключною ініціативою її сина, який довідавшись правду про свого біологічного батька, виявив бажання позбавити його батьківських прав. В той же час зауважила, що ні вона, ні її син не переслідують мети створення для її теперішнього чоловіка юридичних підстав, які в подальшому можуть надати йому право на відстрочку від призову на військову службу у зв`язку із мобілізацією на особливий період. Окрім двох спільних малолітніх дітей, у її чоловіка наявна на утриманні малолітня дитина 2014 року народження від попереднього шлюбу, обов`язок щодо утримання якої її чоловік належним чином виконує на підставі рішення суду, і згідно з даними ІНФОРМАЦІЯ_7 йому надано відстрочку до 07.10.2027.

Представник законного представника позивача позовні вимоги підтримала з аналогічних підстав, вказала, що до неї на прийом звернувся неповнолітній позивач з питанням щодо зміни прізвища та зазначення вітчима його батьком, а також припинення будь-яких зв`язків з відповідачем. Після вивчення ситуації, нею було роз`яснено позивачу положення чинного законодавства, що спонукало позивача ініціювати заявлення даного позову. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого та останнього відомого місця проживання. Судова повістка, що надсилалася йому за адресою зареєстрованого місця проживання про виклик до суду на 23.12.2025 вручена йому 03.12.2025, в подальшому всі судові повістки, що надсилалися за адресою зареєстрованого та останнього відомого місця проживання, повернулися суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаними адресами, а тому в силу положень ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

При цьому, відповідачем на електронну пошту, 23.09.2026, подано відзив на позов, згідно якого він заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що не відмовлявся від ви?онання своїх бать?івсь?их обов`яз?ів та здійснює матеріальне забезпечення свого сина. Зо?рема, він здійснював сплату аліментів у межах ви?онавчого провадження ВП № НОМЕР_8. Щодо відсутності постійного особистого спіл?ування та регулярних зустрічей із сином, зазначив, що дані обставини не є наслід?ом його відмови від дитини або небажання ви?онувати бать?івсь?і обов`яз?и. Між ним та матір`ю дитини с?лалися ?онфлі?тні взаємини, що ус?ладнювали можливість належного спіл?ування з сином. Крім того, він періодично перебував та працював за межами У?раїни, зо?рема у Франції, з метою отримання доходу та забезпечення своєї сім`ї і дитини. А тому, сам по собі фа?т відсутності регулярних особистих зустрічей за наявності ?онфлі?тних обставин та перебування бать?а за ?ордоном не може автоматично свідчити про свідоме та винне ухилення від ви?онання бать?івсь?их обов`яз?ів. А тому вважає, що відсутні достатні підстави для задоволення позову.

Враховуючи поданий відповідачем відзив на позов, в якому він висловився щодо спору, однак не виклав свою позицію щодо розгляду справи без його участі, судом 28.09.2026 було надіслано на електронну адресу відповідача лист, в якому йому було роз`яснено право на участь в судовому розгляді як особисто (в тому числі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів), так і через представника, якого сторона вправі залучити до участі у розгляді справи в порядку статей 58,60 ЦПК України, а також попереджено про вирішення питання про завершення розгляду справи у його відсутності на підставі положень ст.223 ЦПК України, у випадку повторної неявки в судове засідання.

Однак, відповідач в останнє судове засідання не з`явився, явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про розгляд справи повідомлявся шляхом надіслання листа із судовою повісткою, як за зареєстрованим та фактичним місцем проживання, так і шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, з якої ним було скеровано до суду відзив. Враховуючи, наведене, оскільки судом вжито усіх можливих заходів для забезпечення права відповідача на участь в судовому розгляді цивільної справи, однак відповідач розпорядився своїм процесуальним правом у зазначений спосіб, суд, вважає за можливе з урахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, завершувати розгляд справи у відсутності відповідача.

Представник органу опіки та піклування Галицької міської ради Івано-Франківської області, в судовому засіданні 25.09.2026 проти задоволення позову не заперечила. Зазначила, що органом опіки було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_9 , бажає змінити своє прізвище на прізвище свого вітчима, оскільки вважає його своїм батьком, так як рідний батько самоусунувся від його виховання та не бере участі в його житті. В телефонній розмові з батьком, який спілкувався неохоче, органом опіки та піклування було встановлено, що він не заперечував факту невиконання ним своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_9 , підтвердив, що не бере участі в його вихованні та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Також, орган опіки та піклування спілкувався з дідом та бабою, які вказали, що не визнають онука. На запитання чому не робили тест ДНК, вони відповіли, що це не їх справа. За результатами дослідження фактичних обставин, комісія виснувала щодо позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_9 , а тому вони також підтримують висновок комісії про позбавлення відповідача батьківських прав щодо позивача.

В судовому засіданні 25.09.2026 при дослідженні доказів був присутній прокурор Гуменяк А.В. В останньому судовому засіданні, прокурор Данищук Д.М. не заперечив щодо задоволення позову, зазначив, що матеріалами справи підтверджено обґрунтованість позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення позивача та його законного представника, представника законного представника позивача, представника третьої особи та прокурора, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності до ч. 2, 3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Нормою ст.164 ч.1 п.2, ч.ч.2-4 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. З цієї підстави мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

За змістом, характером та значенням, як для батька (матері), так і для дитини правових наслідків позбавлення батьківських прав, передбачених ст.166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Преамбулі Конвенції проголошено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Діти мають право на особливе піклування і допомогу, а також що дитині мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Дитині, здатній сформулювати власні погляди, згідно ст. 12 Конвенції, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Крім цього, статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Статтею 59 Закону України «Про освіту», статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачені обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти та ін.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При цьому за положенням ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який підлягає застосуванню лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно також враховувати, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід, як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Так, судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.10.2011, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с.6).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02.10.2012 розірвано шлюб, зареєстрований 14.02.2011 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Галицького районного управління юстиції в Галицькому районі Івано-Франківської області, актовий запис №3 між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю ОСОБА_11 після розірвання шлюбу ОСОБА_11 залишено прізвище, набуте у шлюбі - ОСОБА_13 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 від 01.04.2016, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.27).

З свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 12.07.2022 вбачається, що ОСОБА_2 12.07.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , про що Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), вчинено актовий запис №110.

З свідоцтв про народження серія НОМЕР_4 та НОМЕР_5 вбачається, що у ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2011 стягнуто з ОСОБА_5 , 1989 року народження на користь ОСОБА_11 , на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 350 грн, стягнення розпочато з 05.12.2011 і проводити до досягнення ОСОБА_1 повноліття (а.с.8-9).

З представлених відповідачем копій квитанцій вбачається, що ним 31.07.2023, 12.04.2024, 22.09.2025 та 04.09.2026 сплачено аліменти на загальну суму 71772,28 гривень.

З матеріалів справи, а саме довідки КНП «Галицький цент первинної медико-санітарної допомоги» ГМР від 02.10.2025 №2054 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прийом до лікаря з`являвся виключно у супроводі матері ОСОБА_2 також вона самостійно займалася всіма питаннями лікування, профілактики, забезпечення здорового способу життя дитини (а.с.11).

З довідки Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла Галицької міської ради Івано-Франківської області від 08.08.2025 №117 вбачається, що він є учнем 8 класу ліцею, за час навчання в ліцеї вихованням та опікою учня займається виключно мати ОСОБА_2 . Вона регулярно відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок з класним керівником і адміністрацією закладу з усіх питань, що стосуються навчання та шкільного життя дитини (а.с.12).

Згідно психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» від 12.08.2025 проведеного за запитом матері ОСОБА_2 вбачається, що за результатами діагностики емоційний стан ОСОБА_9 під час обстеження був стійким, настрій спокійний. зовнішні емоційні прояви природні. ОСОБА_9 відчуває емоційну близькість і довіру до обох батьків, особливо до вітчима, як до основної фігури батька. Він розташовує себе в центрі родинних взаємин, бажає бути важливим для обох батьків, цінує їхню присутність і підтримку. Водночас він обирає вибірковість у значущих образах родини, що проявляється у дистанціюванні від біологічного батька та фокусі на теперішніх близьких дорослих. Хлопець чітко висловлює ставлення до біологічного батька та своє відзначає небажання жити з ним. Він відкрито висловлює бажання змінити прізвище на прізвище вітчима пояснюючи це прагненням належати до теперішньої сім`ї та відчувати єдність з найближчими дорослими. Для ОСОБА_9 це є не лише формальність, а символ приналежності, до своєї родини. Загалом, психодіагностика свідчить про сформовані теплі, довірливі та безпечні стосунки ОСОБА_9 з мамою та вітчимом, усвідомлену емоційну дистанцію від біологічного батька, та чітке бажання змінити прізвище, як прояв приналежності до сім`ї в якій він почувається захищеним і значущим (а.с.14-19).

Таким чином, з наведеного вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 з народження проживає з матір`ю ОСОБА_2 , яка займається його вихованням. Після створення його матір`ю сім`ї із ОСОБА_10 , неповнолітній ОСОБА_1 проживає в цій сім`ї.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради від 30.04.2026 №84 «Про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.123-125).

Зі змісту висновку органу опіки та піклування Галицької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав вбачається, що відповідно до акту обстеження умов проживання від - 17.02.2026 №5 за результатами обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 , встановлено, що умови проживання задовільні, в кімнатах чисто та прибрано, наявна необхідна побутова техніка, меблі, наявні продукти харчування. ОСОБА_1 має свою кімнату, в якій наявне місце для сну та відпочинку, шафа для одягу та взуття, одяг відповідає віку та сезону. Своїм справжнім батьком неповнолітній вважає вітчима ОСОБА_10 , який його виховує і має намір усиновити. Неповнолітній має намір змінити своє прізвище з " ОСОБА_13 " на " ОСОБА_7 " та по батькові " ОСОБА_16 ".

Також зазначено про те, що відповідач ОСОБА_5 перебуває за кордоном, створив нову сім`ю і самоусунувся від виховання неповнолітнього сина ОСОБА_1 . Органом опіки та піклування встановлено, що у місті ОСОБА_8 проживають дідусь з бабусею, які також не спілкуються і не спілкувалися ніколи з неповнолітнім онуком.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_17 , яка є бабусею позивача, суду показала, що коли народився ОСОБА_9 , відповідача не було, він був у відрядженні. Приїхав коли виписували дитину з пологового. Потім відповідач знову поїхав у відрядження та приїхав на хрестини. Потім зник. Коли вона гуляла з дитиною, то підходила до відповідача та пропонувала познайомитися з дитиною, однак він відмовився. Також, вона пропонувала взяти участь у вихованні дитини, він також відмовився, ніколи не цікавився дитиною та не вітав з днем народження. Відповідач проживає у Франції. Аліменти платить для того, щоб мати змогу виїхати за кордон. Також вона знайома з матір`ю відповідача, однак остання сказала що не хоче знати онука.

З врахуванням наведеного, оскільки відповідач ОСОБА_5 з 2011 року свідомо, з часу народження дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_1 , внаслідок чого він був позбавлений батьківського піклування, відповідач не цікавиться ним, не приймає участі в його соціальному, духовному та фізичному розвитку, ухиляється від спілкування з ним та участі у його житті, і свою поведінку у кращий бік на даний час не змінив, а тому з врахування думки дитини та найкращих її інтересів, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із наведеним позовні вимог слід задовольнити.

При цьому, заперечення відповідача щодо того, що він не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки сплачує аліменти на його утримання згідно рішення суду, а відсутність спілкування з дитиною зумовлено виникненням конфліктних взаємин з матір`ю дитини та його перебуванням за кордоном, суд відхиляє, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач з 2011 року, а саме з самого народження сина, постійно, свідомо не піклувався про фізичний і духовний розвиток свого сина, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не спілкувався з дитиною взагалі, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не надавав дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до його внутрішнього світу та не створював умов для отримання ним освіти. А тому, сама по собі сплата відповідачем аліментів, згідно рішення суду, без виконання ним всіх інших обов`язків щодо утримання та виховання дитини, не може розцінюватися як виконання відповідачем свого обов`язку щодо матеріального утримання дитини. Крім того, відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Також, відповідачем не надано доказів того, що матір`ю дитини йому чинилися перешкоди у спілкуванні з сином та що ним вживалися заходи спрямовані на визначення способів його участі у вихованні дитини та встановлення графіку спілкування з дитиною. Перебування відповідача за кордоном, також не може бути перешкодою у спілкуванні з дитиною, оскільки можливі різні способи дистанційного спілкування з дитиною за допомогою сучасних цифрових технологій, сервісів та засобів зв`язку, що дозволяють обмінюватися текстовою, аудіо- та відеоінформацією в реальному часі.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд враховує, що іншою метою заявленого позову, окрім припинення юридичних зв`язків із біологічним батьком є намір неповнолітнього бути усиновленим його вітчимом ОСОБА_10 , з яким він проживає однією сім`єю з малолітніх років. Однак, суд приходить до висновку, що така мета є справжнім волевиявленням неповнолітньої дитини на реалізацію свого конвенційного права на проживання у повноцінній сім`ї та не переслідує наміру створення ОСОБА_10 юридичних умов для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки з представлених стороною позивача доказів, а саме свідоцтв про народження дітей, довідки Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про відсутність у ОСОБА_10 заборгованості зі сплати аліментів, військово-облікового документу від 02.10.2026, судом встановлено, що ОСОБА_10 уже має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 07.10.2027.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (актовий запис №53, вчинений 05 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 судовий збір, сплачений нею при поданні позовної заяви в сумі 1211 гривень 20 копійок (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомо.

Законний представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_5 , 1989 року народження; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Галицької міської ради, юридична адреса: м.Галич, площа Волі, буд.1, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 04054263.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2026 року.

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ