Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №910/4313/25
Суддя: Сибіга О.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" жовтня 2026 р. Справа № 910/4313/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Спаських Н.М.
Хрипуна О.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.10.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026
повний текст рішення складено 03.08.2026
у справі № 910/4313/25 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп"
треті особи:
1. Державна податкова служба України
2. Головне управління ДПС у Полтавській області
3. Головне управління ДПС у м. Києві
про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Державної податкової служби України, 2. Головного управління ДПС у Полтавській області, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві, про (1) визнання недійсним пункту 3.1. договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024, укладеного між Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп», в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813,08 грн (7%) та (2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 303 813,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір № 140 від 18.04.2024 у спірній частині укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447, не підлягала оподаткуванню ПДВ, як передбачено підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Всупереч зазначеній нормі до ціни договору було включено ПДВ у сумі 303 813,08 грн, що зумовлює існування підстав для визнання такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення продавцем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів у сумі ПДВ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/4313/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 3.1 договору про закупівлю №140 від 18.04.2024 в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/4313/25 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/4313/25 в оскаржуваній частині - без змін. Апеляційну скаргу Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі № 910/4313/25 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 303 813,08 грн скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 303 813,08 грн.
Постановою Верховного Суду від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 скасовано, а справу № 910/4313/25 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу № 910/4313/25 на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій надали оцінку обставинам, які підтверджують відповідність правовідносин, що склалися між сторонами, двом зазначеним у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України умовам, а саме: відповідність суб`єкта - отримувача товару, та відповідність товару - включення медичного виробу до Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1447 (далі - Перелік). Проте питання наявності третьої умови для застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а саме - призначення медичного виробу для відповідної мети використання - залишилося недослідженим та не було враховано судами обох інстанцій. Суди не дослідили наявність чи відсутність такої обставини, як призначення поставленого медичного засобу, та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для звільнення від оподаткування ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 справу № 910/4313/25 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
30.04.2026 Господарським судом міста Києва закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не доведено, що на момент оголошення закупівлі, формування тендерної документації, укладення чи виконання договору медичний виріб (Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500) мав чітко визначене цільове призначення - для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я. Судом першої інстанції встановлено, що ні в оприлюдненій на сайті Prozorro тендерній документації, ні в тексті договору чи специфікації до нього не було визначено, що медичний виріб придбавається як товар спеціального призначення для надання медичної допомоги вказаній категорії осіб. При цьому, судом першої інстанції враховано відповідь Департаменту охорони здоров`я Полтавської міської ради № 01-08-01.2-13/331 від 06.05.2025, згідно якої закупівля здійснювалась для загальних потреб в межах "Програми розвитку та підтримки галузі охорони здоров`я на 2024 рік". За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності одночасно трьох обов`язкових умов для звільнення операції з постачання товару від оподаткування на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25, 14.08.2026 Комунальне підприємство " 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та аргументам сторін, безпідставно не прийнято до уваги надані позивачем докази, які підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог, не враховано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, недотримання норм процесуального права та ухвалення неправильного по суті судового рішення. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України № 391 від 02.03.2022 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо етапності надання медичної допомоги пораненим та травмованим», наказом Департаменту охорони здоров`я Полтавської міської ради № 83-ог від 10.03.2022 «Про виконання наказу МОЗ України від 02.03.2022 № 391» та наказом Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 71 від 10.03.2022 «Про виконання наказу МОЗ України від 02.03.2022 №391» Комунальне підприємство « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» за розподілом підпадає під класифікацію закладів охорони здоров`я II рівня та надає медичну допомогу, в тому числі, учасникам антитерористичної операції, військовослужбовцям, внутрішньо переміщеним особам та іншим особам, які внаслідок збройної агресії російської федерації зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, а також пацієнтам у критичному стані. Поставка товару за договором про закупівлю № 140 від 18.04.2024 підпадає під дію підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та звільняється від оподаткування, оскільки товар придбавався з метою його використання позивачем для надання медичної допомоги, в тому числі, фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я. Позивач наголошує, що інформація щодо цільового призначення придбаного медичного виробу не є обов`язковою умовою договору, а її відсутність не впливає на можливість його використання з метою надання медичної допомоги визначеній у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України категорії осіб. Також зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки довідці від 01.04.2025 № 01-05/721-21 щодо надання Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» медичної допомоги визначеній у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України категорії осіб у період з 01.01.2023 по 31.03.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" у справі № 910/4313/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Спаських Н.М., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/4313/25.
21.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4313/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4313/25 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 та призначено розгляд справи на 22.10.2026.
05.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з оприлюднених Комунальним підприємством "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" у системі Prozorro документів, а також з договору № 140 від 18.04.2024, специфікації, технічної документації, листування сторін до укладення договору або під час його виконання, не вбачається, що предмет закупівлі придбавався саме для мети та цілі на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. А навпаки, з тендерної документації та умов закупівлі вбачається, що закупівля здійснювалася для загальних потреб Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 18.04.2024 між Комунальним підприємством "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп", як постачальником, укладено договір № 140 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у 2024 році замовнику товар: Код ДК 021:2015 (CPV 2008) - 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (Ультразвукова діагностична система), а саме - Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500, що зазначено в специфікації, яка додається до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.
Згідно з пунктом 3.1. договору загальна ціна договору становить 4 644 000,00 грн, у тому числі ПДВ 303 813,08 грн.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині гарантійних умов - до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. договору).
До договору № 140 від 18.04.2024 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію, в якій сторонами визначено, що поставці підлягає товар: Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 644 000,00 грн, у тому числі ПДВ 303 813,08 грн.
12.06.2024 згідно з видатковою накладною № 12 постачальником поставлено, а замовником прийнято товар: Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 644 000,00 грн, у тому числі ПДВ 303 813,08 грн.
На підставі платіжної інструкції № 382 від 12.06.2024 Комунальним підприємством "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" сплачено за поставлений товар 4 644 000,00 грн, у тому числі ПДВ 303 813,08 грн.
У період з 18.11.2024 по 21.11.2024 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Державної аудиторської служби України проведено перевірку закупівель у діяльності Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради", за результатами якої складено акт № 201631-28/59 від 21.11.2024 "Про результати перевірки закупівель Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" за період з 20 березня 2024 року по 18 листопада 2024 року", в якому зафіксовано порушення норм законодавства України у сфері закупівель і оподаткування при укладенні договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024, внаслідок чого Комунальному підприємству "2-а міська клінічна лікаря Полтавської міської ради" завдано матеріальної шкоди (збитків) в обсязі необґрунтовано сплаченого ПДВ за ставкою 7% на загальну суму 303 813,08 грн.
18.11.2024 та 27.11.2024 Комунальне підприємство "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" з листами № 01-05/2289-15 та № 01-05-2370-15, в яких просило повернути грошові кошти у розмірі безпідставно сплаченого ПДВ у розмірі 303 813,08 грн.
Вказані вимоги Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" залишено Товариством з обмеженою відповідальністю "Медсервісгруп" без задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про (1) визнання недійсним пункту 3.1. договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024, укладеного між Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп», в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813,08 грн (7%) та (2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 303 813,08 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що з жодних документів, які були оприлюднені позивачем на сайті Prozorro та при виконанні договору, позивач жодного разу не доводив до відома відповідача, що закуповує товар у відповідача для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, та позивач не є спеціалізованим закладом охорони здоров`я, а здійснює свою діяльність для забезпечення загальних потреб населення щодо одержання медичної допомоги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом спору у даній справі є (1) визнання недійсним пункту 3.1. договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024, укладеного між Комунальним підприємством « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп», в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми податку на додану вартість у розмірі 303 813,08 грн (7%) та (2) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервісгруп» на користь Комунального підприємства « 2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» 303 813,08 грн.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодекс України.
За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за наявності одночасно таких трьох умов:
1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;
2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;
3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 р. № 1447 (далі - Перелік).
У разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
При цьому, визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.
Отже, однією з обов`язкових умов для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України є встановлення певного призначення медичних засобів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснювався в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Як встановлено судом, позивачем на підтвердження обставин, що придбаний у відповідача за договором № 140 від 18.04.2024 медичний виріб (медичні вироби (Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500) був призначений та використовувався для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я надано довідку від 01.04.2025 № 01-05/721-21 Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради".
Зі змісту вказаної довідки вбачається, що за обліковими даними у період з 01.01.2023 по 31.03.2025 Комунальним підприємством "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" надано медичну допомогу 4782 громадянам України, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я (поранені, травмовані, хворі), у тому числі із застосуванням ультразвукової діагностики.
Однак, надана позивачем довідка від 01.04.2025 № 01-05/721-21 не підтверджує факт надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я саме із застосуванням медичного виробу - Системи ультразвукової діагностичної медичної Apogee 6500, яка була предметом закупівлі за договором № 140 від 18.04.2024.
У поданій позивачем довідці не ідентифіковано та не конкретизовано надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, саме із застосуванням медичного виробу - Системи ультразвукової діагностичної медичної Apogee 6500, яка була предметом закупівлі за договором № 140 від 18.04.2024.
Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що позивачем не доведено, що медичні вироби (Система ультразвукова діагностична медична Apogee 6500), які були предметом закупівлі за договором № 140 від 18.04.2024, мають особливе призначення, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.
Судом встановлено, що ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі, ні договір не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме: для надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Тобто, замовник під час оголошення процедури закупівлі та укладення договору не визначав, що закупівля обладнання проводиться саме для зазначених цілей - для надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Позаяк, питання, для яких цілей та з якою метою здійснюється закупівля тих чи інших медичних виробів відноситься виключно до компетенції медичного закладу, як замовника процедури закупівлі.
Слід зазначити, що сам по собі факт наявності серед пацієнтів закладу охорони здоров`я осіб, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, не свідчить, що таке медичне обладнання є товаром, що підпадає під дію податкової пільги.
При цьому, доказів того, що правовідносини сторін за договором мали спеціальне цільове спрямування, яке є визначальною умовою для звільнення від оподаткування, матеріали справи не містять, судом не встановлено.
Додатково суд зазначає, що враховуючи загальний профіль закладу охорони здоров`я (надання послуг первинної та вторинної медичної допомоги будь-яким особам), використання придбаного за договором товару включає надання медичної допомоги як військовим, які потребують лікування, пов`язаного (або не пов`язаного) з отриманням поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану, так і цивільному населенню, яке потребує медичної допомоги, не залежно від обставин отримання ушкодження здоров`я.
Колегія суддів відмічає, що за своїм правовим статусом позивач не може надавати медичну допомогу виключно фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.
Тоді як використання медичних виробів для надання медичної допомоги категорії осіб, які не обумовлені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не узгоджується з положеннями цієї норми, як умови застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів, зокрема, щодо цільового використання таких виробів певній категорії осіб, яке законодавець визначив як обов`язкову умову для застосування податкової пільги.
По своїй суті податкові пільги асоціюються з встановленням для певної групи платників податків переваг, які виражаються в зниженні податкового навантаження і є результатом реалізації стимулюючої підфункції регулюючої функції держави з питань оподаткування. Критеріями визначення групи платників податків, на яких поширюється пільга, є певні особливості, що обумовлені видом їх діяльності, об`єктом оподаткування або характером та суспільним значенням здійснюваних ними витрат (п. 30.1. ст. 30 Податкового кодексу України).
Іншими словами, використання медичних виробів не лише для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, свідчитиме про нецільове використання (всупереч умовам чи цілям надання) податкової пільги та, як наслідок, нівелюватиме її призначення.
Відповідальність за особливе порушення податкового законодавства, а саме за нецільове використання податкової пільги передбачена пунктом 123.4 статті 123 Податкового кодексу України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на постачання таких медичних виробів.
В той же час, якщо придбання медичних виробів, які включено до Переліку № 1447, здійснюється не для використання у відповідних заходах, перерахованих у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, суб`єктами, то на операцію товариства з постачання на митній території України медичних виробів режим звільнення від оподаткування ПДВ не поширюватиметься і, відповідно, така операція підлягатиме оподаткуванню ПДВ у встановленому законом порядку.
Враховуючи той факт, що позивач не визначав, що закупівля медичного виробу здійснюється для цілей, які перелічені у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та з огляду на використання придбаного медичного виробу для надання медичної допомоги будь-яким особам, а не лише спеціальній категорії осіб, які визначені у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, підстави для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операції товариства з постачання на митній території України медичних виробів, обумовлених предметом спірної закупівлі, в порядку визначеної норми, відсутні.
Таким чином, кошти в сумі ПДВ 303 813,08 грн за договором № 140 від 18.04.2024 отримані відповідачем правомірно.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що відповідне медичне обладнання має спеціальне цільове використання, до спірних правовідносин положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосуванню не підлягають, отже позивачем не доведено, що оскаржуваний пункт договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 303 813,08 грн суперечить наведеним положенням законодавства, тому правові підстави для визнання недійсним пункту 3.1. договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024 в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми ПДВ у розмірі 303 813,08 грн відсутні.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для визнання недійсним пункту 3.1. договору про закупівлю № 140 від 18.04.2024 в частині включення до договірної ціни (вартості товару) суми ПДВ у розмірі 303 813,08 грн, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у вигляді ПДВ у розмірі 303 813,08 грн, які є похідними, задоволенню не підлягають.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в позові.
За висновком колегії суддів, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/4313/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/4313/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Н.М. Спаських
О.О. Хрипун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua