Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №910/15591/25
Суддя: Спаських Н.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15591/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Яценко О.В.
Горбасенка П.В.
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 29.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 14.08.2026 Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 (повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 (дата складення та підписання додаткового рішення 31.07.2026
у справі № 910/15591/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ)
про стягнення 16 254 196,62 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (далі - АТ "Енергетична компанія України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про стягнення 16 254 196,62 грн, з яких 3 709 126,79 грн 3% річних та 12 545 069,83 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 від 18.07.2022 (далі - Договір) в частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів у встановлений Договором строк. Позивач зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/5244/24 з відповідача вже стягнуто заборгованість за Договором, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані по 22.07.2024, а подальше погашення відповідачем боргу відбувалося частинами в період з 25.09.2024 по 04.03.2025 включно. З огляду на несвоєчасну оплату позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) донарахував після прийняття вказаного рішення у справі №910/5244/24 за період з 23.07.2024 по дату фактичної сплати коштів 3% річних у розмірі 3 709 126,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 545 069,83 грн, які просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/15591/25 (повний текст складено 27.07.2026) позов задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 709 126,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 545 069,83 грн та судовий збір у розмірі 195 050,36 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач несвоєчасно оплатив електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором № 2309-01024 від 18.07.2022. Заборгованість по основному боргу погашалася ним частинами в період з 25.09.2024 по 04.03.2025. Факт порушення відповідачем договірних зобов`язань і наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з серпня 2023 року по 22.07.2024 встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 910/5244/24. Суд першої інстанції визнав ці обставини преюдиційними відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України із посиланням на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19. Позивач фактично продовжив нарахування по ст. 625 ЦК України за подальший (не охоплений рішенням у справі №910/5244/24) період з 23.07.2024 по дату фактичної сплати боргу.
Доводи відповідача про те, що він розраховується з учасниками ринку лише з поточного рахунка із спеціальним режимом використання, на якому бракує коштів для повного виконання зобов`язання перед позивачем, що і спричинило прострочення, а також про відсутність його вини, суд першої інстанції відхилив з посиланням на ч. 2 статті 617 ЦК України та статтю 625 ЦК України. За висновком суду першої інстанції, відсутність вини не впливає на обов`язок сплатити кредитору нарахування компенсаційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, а особливий алгоритм розподілу коштів на спеціальних рахунках відповідача не виключає застосування загальних норм матеріального права за порушення договірного зобов`язання. При цьому при вирішенні цієї справи місцевим господарським судом враховано правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постановах від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог за ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції визнав його правильним та таким, що враховує всі здійснені відповідачем оплати; відповідач розрахунок позивача не спростував, власний контррозрахунок до матеріалів справи не надав.
З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції виснував про доведеність позивачем прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань за Договором, а отже й правомірність подальшого нарахування 3% річних та інфляційні втрат за спірний період аж до повного виконання зобов`язання зі сплати боргу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 у справі № 910/15591/25 клопотання представника АТ "Енергетична компанія України" про стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227) на користь АТ "Енергетична компанія України" (код ЄДРПОУ 32984271) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000 грн 00 коп.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПрАТ "НЕК "Укренерго" (скаржник, апелянт, відповідач) 14.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 у справі № 910/15591/25, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Енергетична компанія України" до ПрАТ "НЕК "Укренерго".
Скаржник зазначає, що відповідно до статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі (ОСП) розраховується зі сторонами, відповідальними за баланс, виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання та в межах коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, а пункт 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 № 2309-01024 відсилає до порядку, визначеного Законом. На думку апелянта, суд першої інстанції не застосував спеціальну норму Закону, яка має пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020. Відповідач стверджує, що через систематичне невиконання частиною учасників ринку своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, рахунок із спеціальним режимом використання не накопичує достатніх коштів для повного виконання зобов`язань відповідача перед позивачем. Тому оплата за небаланси здійснюється відповідачем щоденно але в межах лише наявних сум на вказаному рахунку, пропорційно до боргу та з пріоритетом найдавніших періодів виникнення заборгованості, а доказів порушення відповідачем визначеного Законом алгоритму розрахунків позивач не надав. Відтак, за твердженням скаржника, у його діях відсутня вина як умова відповідальності за ч.1 статті 614 ЦК України, а тому підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення договірного зобов`язання відсутні. Апелянт також наголошує, що кошти на інших його рахунках мають цільове призначення відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії та структури тарифу, тому стягнення з будь-яких інших рахунків відповідача є неприпустимим. Апелянт вважає, що позивач не обрав ефективного способу захисту (з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Скаржник також посилається на те, що позивач не довів наявності основної заборгованості, на яку нараховано 3 % річних та інфляційні втрати саме за заявленими рахунками та актами коригування, оскільки у справі № 910/5244/24 не встановлено, в рахунок погашення боргу яких періодів і рахунків зараховано здійснені відповідачем оплати боргу. На думку апелянта, момент початку нарахування за актами коригування визначено довільно, адже прострочення не виникає автоматично з наступного дня після їх підписання. Обставини виконання зобов`язання у період з 25.09.2024 по 04.03.2025 не були предметом дослідження у справі № 910/5244/24, у якій перевірялося нарахування лише по 22.07.2024, а тому посилання позивача на преюдиційність прийнятого рішення у цій справі, на думку скаржника, суперечить статті 75 ГПК України.
Щодо додаткового рішення у справі від 31.07.2026, апелянт зазначає, що розмір присуджених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та пропорційності, визначених статтями 15, 126 та 129 ГПК України, з урахуванням статусу апелянта як державного підприємства та тягаря фінансових втрат в умовах воєнного стану. Скаржник стверджує, що позивач не дотримався вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, і просить зменшити розмір витрат до 10 000,00 грн.
Позиції інших учасників справи.
29.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач не погоджується з аргументами апеляційної скарги та наводить свої заперечення щодо її вимог.
Узагальнені доводи позивача проти апеляційної скарги відповідача зводяться до такого. Позивач зазначає, що предметом спору у цій справі є не новий борг, а продовження нарахування 3% річних та інфляційних втрат за тими рахунками й актами коригування, які були предметом розгляду у справі № 910/5244/24, на частину заборгованості, що погашалася відповідачем частинами у період з 25.09.2024 по 04.03.2025. Нарахування здійснено з 23.07.2024 по дату фактичної сплати боргу з урахуванням кожного платежу.
Доводи відповідача про відсутність вини у простроченні сплати боргу, позивач вважає помилковими, оскільки суд першої інстанції застосував спеціальну норму про відповідальність за прострочення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України, яка застосовується незалежно від вини) у поєднанні з ч.2 ст. 617 ЦК України. Тому у даному випадку наявність чи відсутність вини не впливає на обсяг відповідальності боржника, який прострочив грошове зобов`язання. При цьому позивач посилається на постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та від 16.10.2020 у справі № 903/918/19. На його думку, ухвалення судового рішення у справі № 910/5244/24 не звільняє відповідача від відповідальності за подальше прострочення виконання того ж зобов`язання за правилами ст. 625 ЦК України.
Водночас, позивач наголошує, що відповідач в обґрунтування своїх доводів не надав власного контррозрахунку ціни позову ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Стосовно доводів про можливість ведення відповідачем розрахунків із позивачем виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, позивач зазначає, що стаття 75 ЗУ "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунків з іншими учасниками ринку коштами з інших рахунків відповідача, а ненадходження відповідачу на спецрахунок коштів від учасників балансуючого ринку у повному обсязі - не є відкладальною обставиною для відповідача щодо обов`язку виконання зобов`язань за договором перед позивачем (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21).
Щодо преюдиційного значення рішення у справі № 910/5244/24 позивач зазначає, що предметом преюдиції є не період нарахування, а сукупність юридичних фактів, а саме: існування Договору між сторонами, наявність за ним рахунків та актів коригування за небалансами, обов`язок їх оплати відповідачем у встановлені строки та невиконання цього обов`язку відповідачем. Період з 23.07.2024 по дату фактичної сплати боргу, на думку позивача, є похідним наслідком того самого простроченого основного зобов`язання, а не самостійною (іншою) обставиною, що потребує окремого доказування згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України.
Заперечуючи підстави оскарження додаткового рішення, позивач зазначає, що відповідач у суді першої інстанції не подавав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч.5,6 статті 126 ГПК України і не довів неспівмірності заявлених витрат, що є його обов`язком. Суд першої інстанції з власної ініціативи застосував критерії ч.5 статті 129 ГПК України та зменшив заявлену суму адвокатських витрат позивача з 64 000,00 грн до 40 000,00 грн із посиланням на постанову Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/7765/20. Апеляційна скарга, на думку позивача, не містить нових доводів чи доказів, а зменшення суми до 10 000,00 грн не узгоджується з критеріями, взятими до уваги судом першої інстанції.
З огляду на викладене позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 та додаткове рішення від 31.07.2026 залишити без змін.
Позивач також повідомив про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких становить 50 000,00 грн.
Явка представників сторін.
У судове засідання 29.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просить апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувані рішення та додаткове рішення у даній справі залишити без змін. Представник позивача у судовому засіданні заявив про намір подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у строк, визначений ч.8 статті 129 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 18.07.2022 між сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №2309-01024 (Договір), шляхом приєднання позивача до умов типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
За умовами укладеного між АТ "Енергетична компанія України", як сторони відповідальної за баланс (далі - СВБ, позивач), та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператора системи передачі (далі - ОСП, відповідач), Договору (станом на січень 2023 року) СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.3, 1.4, 1.5).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (далі - АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
ОСП, зокрема, зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 Договору).
За змістом підпункту 6 пункту 3.4 Договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункти 5.1, 5.6, 5.9, 5.10 Договору).
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ, відповідно до його заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасником ринку, ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Договір сторонами виконувався.
На виконання умов вказаного Договору сторони здійснювали взаємні поставки електричної енергії для врегулювання небалансів, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за Договором, а також актами-корегування (врегулювання) до вказаних актів купівлі-продажу, які підписані електронними підписами сторін:
- акт № ВН/23/04-2309 від 30.04.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/04-2309 від 04.07.2023;
- акт № ВН/23/05-2309 від 31.05.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/05-2309 від 16.08.2023;
- акт № ВН/23/06-2309 від 30.06.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/06-2309 від 16.10.2023;
- акт № ВН/23/07-2309 від 31.07.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/07-2309 від 06.11.2023;
- акт № ВН/23/08-2309 від 31.08.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/08-2309 від 20.12.2023;
- акт № ВН/23/09-2309 від 30.09.2023;
- акт № ВН/23/10-2309 від 31.10.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/10-2309 від 01.03.2024;
- акт № ВН/23/11-2309 від 30.11.2023, акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/11-2309 від 05.03.2024;
- акт № ВН/23/12-2309 від 31.12.2023.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за виставленими рахунками та актами корегування (врегулювання), позивач звертався до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат станом на 22.07.2024 за Договором №2309-01024 від 18.07.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 за позовом АТ "Енергетична компанія України" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 118 288 644,58 грн (з урахуванням заяви прол збільшення вимог) провадження у справі закрито в частині вимоги про стягнення 72 179 362,30 грн основного боргу (який сплачено після відкриття провадження у справі); позов за рештою вимог задоволено повністю : стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "Енергетична компанія України" залишок 40 281 304,96 грн основного боргу, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн 3% річних та 330 490,67 грн судового збору; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 (один) рік до 18.11.2025.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №910/5244/24 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 скасовано в частині надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 (один) рік до 18.11.2025. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій у справі №910/5244/24 встановили факт порушення ПрАТ "НЕК "Укренерго" умов Договору щодо своєчасного здійснення розрахунків перед позивачем, а тому, оскільки оплата за врегулювання небалансів електричної енергії за Договором сплачена відповідачем несвоєчасно та не повністю, вважали наявними підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат по ст. 625 ЦК України, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року.
Звертаючись до суду з позовом у справі 910/15591/25, позивач зазначає, що в подальшому погашення залишку основної заборгованості за вказаними вище рахунками та актами корегування (врегулювання) з боку відповідача відбувалось частинами у період з 25.09.2024 по 04.03.2025 включно, що підтверджується платіжними інструкціями. Тому у позивача наявні правові підстави для подальшого нарахування за вказаний період за прострочення оплати основного боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за рахунками, починаючи з 23.07.2024 по дату фактичної сплати коштів, а саме: №1407202300139 від 14.07.2023 за період 01.07.2023-10.07.2023 на суму 375 612,8 грн; №26072022300336 від 26.07.2023 за період 1.07.2023-20.07.2023 на суму 5 835 259,70 грн; №0408202300342 від 04.08.2023 за період 21.07.2023-30.07.2023 на суму 7 689 901,46 грн, №0509202300140 від 05.09.2023 за період 2.08.2023-3.08.2023 на суму 2 843 726,66 грн, №1409202300377 від 14.09.2023 за період 01.09.2023-10.09.2023 на суму 3 693 449,98 грн, №0401202400380 від 04.01.2024 за період 21.12.2023-31.12.2023 на суму 33 744 128,32 грн.
Також позивачем здійснено подальше нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами корегування (врегулювання), а саме: №ВР/23/04-2309 від 04.07.2023 за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 на суму 13 166 031,30 грн, №ВР/23/05-2309 від 16.08.2023 за період 01.05.2023 по 31.05.2023 на суму 45 112 556,86 грн, №ВР/23/06-2309 від 16.10.2023 за період 01.06.2023 по 30.06.2023 на суму 17 421 496,30 грн, №ВР/23/07-2309 від 06.11.2023 за період 01.07.2023-31.07.2023 на суму 10 555 808,80 грн, №ВР/23/08-2309 від 20.12.2023 за період 01.08.2023 по 31.08.2023 на суму 16 341 097,78 грн.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором та несвоєчасне погашення основної заборгованості, позивачем донараховані інфляційні втрати у розмірі 12 545 069,83 грн та 3% річних у розмірі 3 709 126,79 грн, які він просить стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Належним виконанням зобов`язання є виконання, проведене у відповідності до положень договору та прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі №910/8625/18.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за подальше невиконання грошового зобов`язання.
Аналогічну правову позицію викладено також у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року в справі № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 924/312/18.
Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "Енергетична компанія України" стягнуто 40 281 304,96 грн основного боргу, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн 3% річних та 330 490,67 грн судового збору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2025 у справі №910/5244/24 залишив рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у цій частині без змін.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 було мотивовано тим, що:
"Наявність та розмір заборгованості Компанії за спірним договором у сумі 112 460 667,26 грн станом на день звернення (формування) із цим позовом до суду (29.04.2024) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив також наступні платежі: 25.09.2024 на загальну суму 58 278 588,16 грн, 17.10.2024 на загальну суму 4 918 660,43 грн, 18.10.2024 на суму 124 555,36 грн, 21.10.2024 на суму 269 652,09 грн та 22.10.2024 на загальну суму 8 587 906,26 грн. Наведене вбачається з реєстрів надходження грошових коштів , представлених до матеріалів справи відповідачем, та не спростовано Товариством….
…За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати грошових коштів, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 72 179 362,30 грн, були сплачені після звернення позивачем з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, провадження у цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
З огляду на викладене, судом встановлено, що станом на дату розгляду справи основний борг відповідача за договором за спірний період є таким, що не погашений у розмірі 40 281 304,96 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню…
…Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 543 316,93 грн три проценти річних та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року включно…
…Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Компанії 1 543 316,93 грн три проценти річних та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року включно, підлягають задоволенню у повному обсязі."
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироці і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Таким чином, у справі №910/5244/24 суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт порушення ПрАТ "НЕК "Укренерго" умов Договору №2309-01024 від 18.07.2022 щодо своєчасного здійснення розрахунків перед позивачем за небаланси і визнали наявними підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат по ст. 625 ЦК України, розрахованих за період з серпня 2023 року по червень 2024 року.
Звертаючись з даним позовом, позивач фактично продовжив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, які були ним нараховані у справі №910/5244/24, а тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини виникнення у відповідача порушення виконання договірного зобов`язання в межах спірного періоду є належним чином встановленими судом і не підлягають повторному доведенню сторонами.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду у справі №910/5244/24, з огляду на обмеженість користування коштами на його спеціальному рахунку, відсутність коштів на спеціальному рахунку, а також відсутність вини в порушенні зазначеного договірного зобов`язання, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.
Обставина щодо наявності чи відсутності вини в простроченні виконання грошового зобов`язання не впливає на обсяг зобов`язань боржника, що прострочив таке грошове зобов`язання, у частині обов`язку сплати передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: від 3 лютого 2023 року в справі № 910/9374/21, від 16 жовтня 2020 року в справі № 903/918/19.
Таким чином, обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, жодним чином не звільняють його від сплати компенсаційних виплат (що компенсують кредитору знецінення несвоєчасно сплачених боржником коштів), нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового обов`язку перед позивачем.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Така відповідальність встановлена законом і може бути застосована кредитором за невиконання грошового зобов`язання буд-якого походження.
З розрахунку, наданого позивачем, який, на переконання колегії суддів, є арифметично правильним та містить усі здійснені відповідачем оплати станом на час розгляду цієї справи (що відповідачем не заперечується), вбачається, що сума донарахованих 3 % річних та інфляційних втрат за спірний період становить 3 709 126,79 грн та 12 545 069,83 грн відповідно.
Правильність цих розрахунків позивача перевірено колегією суддів, розрахунки у добровільному порядку за позовними вимогами відповідачем не проведено, у зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач розрахунок позивача у справі не спростував і контррозрахунку до суду апеляційної інстанції разом із апеляційної скаргою не подав, як і не подавав його до суду першої інстанції.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують факту прострочення ним виконання основного грошового зобов`язання, передбаченого умовами Договору, та правомірності заявлених позивачем вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором за спірний період, у зв`язку з чим позивач правомірно донарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України у визначеному та перевіреному колегією суддів розмірі.
Тому позовні вимоги АТ "Енергетична компанія України" правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: з відповідача стягнуто 40 000,00 грн із заявлених 64 000,00 грн, у решті заяви відмовлено.
Скаржник вважає, що присуджений розмір не відповідає критеріям реальності, розумності та пропорційності, визначеним статтями 15, 126, 129 ГПК України, з урахуванням його статусу та фінансових втрат в умовах воєнного стану, стверджує про недотримання позивачем вимог частини четвертої статті 126 ГПК України та просить зменшити адвокатські витрати позивача до стягнення лише 10 000,00 грн.
Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката несуть сторони, і за результатами розгляду справи вони розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами; у разі задоволення позову ці витрати покладаються на відповідача (пункт 1 частини 4 статті 129 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 126 ГПК України розмір витрат визначається за умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до частини 4 цієї статті розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову і (або) значенням справи для сторони.
У разі недотримання цих вимог суд може зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу, лише за клопотанням іншої сторони, на якій лежить обов`язок довести їх неспівмірність (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Окремо, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи суд, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності витрат предмету спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, може відмовити у відшкодуванні витрат повністю або частково.
Таке співвідношення двох механізмів викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та підтримано в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Як встановлено судом першої інстанції, у судовому засіданні 16.07.2026, до закінчення судових дебатів, представник позивача заявив про намір подати докази витрат на правничу допомогу, а 21.07.2026, тобто в межах п`яти днів після ухвалення рішення, подав відповідну заяву на суму 64 000,00 грн, що відповідає вимогам частини 8 статті 129 ГПК України.
В обґрунтування вказаної заяви позивач надав суду першої інстанції чотири договори про надання правничої допомоги, укладені з трьома адвокатами, та акти наданих послуг на загальну суму 64 000,00 грн за погодинною ставкою 4 000,00 грн, а саме: 40 000,00 грн (10 годин) - аналіз договірної документації, законодавства та судової практики, підготовка позовної заяви з розрахунками; 4 000,00 грн (1 година) - відповідь на відзив; 20 000,00 грн (5 годин) - участь у п`яти судових засіданнях 28.01.2026, 18.02.2026, 11.03.2026, 18.06.2026 та 16.07.2026.
Апеляційна скарга не містить доводів про те, що вказані послуги не надавалися, послуги адвоката не потрібні для вирішення спору, чи про порушення позивачем порядку і строків подання доказів вартості послуги.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач клопотання про зменшення витрат не подавав, а його заперечення у відзиві стосувалися лише відсутності доказів понесення таких витрат, і відхилив їх.
Водночас, керуючись частиною 5 статті 129 ГПК України та посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, суд першої інстанції з власної ініціативи дійшов висновку, що заявлена сума не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору з урахуванням його складності та кількості процесуальних документів, зокрема з огляду на те, що факт порушення відповідачем Договору вже встановлено судом у справі № 910/5244/24, і зменшив її розмір до 40 000,00 грн, тобто на 24 000,00 грн (37,5%).
Доводи скаржника про недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України не є підставою для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції. Наслідок такого недотримання, передбачений частиною п`ятою цієї статті, - зменшення витрат - настає лише за клопотанням іншої сторони, яка має довести неспівмірність витрат (частина шоста цієї статті).
У суді першої інстанції відповідач такого клопотання не подавав, а вперше виклав його в апеляційній скарзі. За відсутності клопотання суд першої інстанції не мав права зменшувати витрати за вимогами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, тож порушення норм процесуального права в цій частині судом першої інстанції не допущено.
Скаржник, на якого покладено тягар доведення, не подав жодних доказів неспівмірності (зокрема, щодо вартості подібних послуг на ринку) і не обґрунтував, чому не міг заявити таке клопотання в суді першої інстанції.
Критерії частини 5 статті 129 ГПК України, за якими суд може зменшити витрати з власної ініціативи, суд першої інстанції застосував, і присуджений розмір відповідає вимогам розумності та пропорційності.
Сума 40 000,00 грн становить близько 0,25% ціни позову (16 254 196,62 грн) і відповідає десяти годинам роботи з шістнадцяти, зазначених в актах, за ставкою 4 000,00 грн. Позивач підготував позовну заяву з розрахунками 3% річних та інфляційних втрат за шістьма рахунками та п`ятьма актами коригування (врегулювання) з урахуванням часткових оплат, здійснених з 25.09.2024 по 04.03.2025, подав відповідь на відзив і брав участь у п`яти судових засіданнях упродовж майже шести місяців розгляду справи.
За таких обставин, навіть з урахуванням того, що спір не мав значної правової складності, присуджена сума не є непропорційною (завищеною) до предмету спору та обсягу виконаної роботи адвокатами.
Відповідач не вважав за потрібне скористатися своїм правом на визнання позову до початку розгляду справи по суті за правилами ст. 130 ГПК України, що б вплинуло як на розподіл судом першої інстанції судового збору, так і на вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Доводи скаржника про те, що позивач неодноразово звертався з аналогічними позовами та що спір стосується застосування законодавства на детально врегульованому законодавством ринку електричної енергії, по суті зводяться до відсутності значної складності справи, яку суд першої інстанції вже врахував, зменшивши заявлену суму стягнення витрат на послуги адвоката. Нових обставин чи доказів, які не були відомі суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Посилання на статус скаржника та його фінансові втрати в умовах воєнного стану не спростовують висновків суду першої інстанції по розподілу судових витрат. Як зазначає сам скаржник, він є приватним акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі. Фінансовий стан сторін може враховуватися при оцінці розумності розміру витрат (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), однак він має бути підтверджений доказами. Таких доказів скаржник не подав, а загальні посилання на витрати на будівництво та реконструкцію об`єктів енергетичної інфраструктури і втрати внаслідок обстрілів не свідчать, що відшкодування позивачу 40 000,00 грн адвокатських витрат є для нього непосильним чи надмірним. Сам по собі статус учасника спору та умови воєнного стану не є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу, понесених стороною, на користь якої ухвалено рішення.
Отже прохання відповідача про зменшення витрат на послуги адвоката до 10 000,00 грн не підтверджена розрахунком чи посиланням на конкретні критерії. Ця сума відповідає 2,5 години роботи адвоката за погодинною ставкою 4 000,00 грн, тоді як, навіть, перелік робіт, який скаржник вважає належним до відшкодування (участь у судових засіданнях і підготовка заяв по суті), охоплює п`ять засідань, позовну заяву та відповідь на відзив. Доводи у цій частині зводяться до незгоди відповідача з розміром витрат, присуджених за додатковим рішенням, які суд першої інстанції вже зменшив відносно заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не конкретизував, які саме з робіт, зазначених в актах, не підлягають відшкодуванню. Однак це не призвело до неправильного вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката (стаття 277 ГПК України), оскільки присуджена сума, як зазначено вище, є співмірною обсягу та вартості виконаної роботи.
З огляду на викладене суд першої інстанції, дослідивши подані докази й застосувавши критерії реальності, розумності та пропорційності витрат, обґрунтовано визначив до відшкодування, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 40 000,00 грн.
Підстав для подальшого зменшення цієї суми колегія суддів не вбачає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, тому апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу від 14.08.2026 Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 у справі № 910/15591/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 у справі № 910/15591/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/15591/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді О.В. Яценко
П.В. Горбасенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua