Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №910/6056/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6056/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.10.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.06.2026

у справі № 910/6056/26 (суддя Є.В. Павленко)

за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеенерготрейдінг»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-

промислова компанія «Лідер»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмінерал Трейдінг»,

фізичної особи ОСОБА_1 та

фізичної особи ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 25 521 201, 41 грн.

за зустрічним

позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Комінбанк»

про визнання недійсними додаткових угод до договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 8 вересня 2026 року про зміну предмета позову в справі №910/6056/26 та повернуто цю заяву з доданими до неї документами заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про зміну предмета позову подана ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надано доказів направлення копії його заяви від 08.09.2026 іншим учасникам справи, зокрема, ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою направити заяву ОСОБА_1 про зміну предмета зустрічного позову від 08 вересня 2026 року до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо її прийняття.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений реальної можливості з`ясувати обставини виконання ОСОБА_1 процесуального обов`язку щодо направлення заяви, у тому числі перевірити матеріали електронної справи та оцінити фактичні дії представника ОСОБА_2 , натомість суд обмежився формальною констатацією відсутності доказу надсилання заяви, не з`ясувавши обставин, які безпосередньо стосуються фактичного повідомлення учасника справи та можливості реалізації ним своїх процесуальних прав.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачами-1, 2, 3, 5 не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 27.10.2026 представники сторін не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 29.09.2026) до їх електронних кабінетів.

Водночас, 16.10.2026 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (підсистему Електронний суд) від Акціонерного товариства «Комінбанк» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів з урахуванням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 202, частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача, що не з`явився у судове засідання.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів оскарження, у травні 2026 року Акціонерне товариство «Комінбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглеенерготрейдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Лідер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмінерал Трейдінг», фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів 25 521 201, 41 грн, з яких: 18 588 495, 00 грн - основна заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 07.11.2028 №155/18, 6 932 706, 41 грн - заборгованість по процентам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 відкрито провадження у справі №910/6056/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2026. Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

30.07.2026 через систему «Електронний суд» від фізичної особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подачі відзиву на 15 днів з моменту надання його представнику доступу до матеріалів електронної справи №910/6056/26. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 в задоволені вказаного клопотання відмовлено та продовжено фізичній особі ОСОБА_1 з власної ініціативи суду строк на подання відзиву на позовну заяву до 10 серпня 2026 року включно.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов відзив від 09.08.2026 та зустрічний позов від вказаної дати до Акціонерного товариства «Комінбанк» про визнання недійсними додаткових угод: від 25.08.2023 №6, від 24.07.2025 №7, - до укладеного між Акціонерним товариством «Комінбанк» та ОСОБА_1 договору поруки від 30.10.2020 №155/18-П-9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.08.2026 зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комінбанк» прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання на 27.08.2026.

08.09.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, у якій останній просив суд розглядати його вимоги за зустрічним позовом у такій редакції: визнати недійсними додаткові угоди: від 25.08.2023 №6, від 24.07.2025 №7, - до укладеного між Акціонерним товариством «Комінбанк» та ОСОБА_1 договору поруки від 30.10.2020 №155/18-П-9; визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за укладеним між Акціонерним товариством «Комінбанк» та ОСОБА_1 договором поруки від 30.10.2020 №155/18-П-9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.09.2026 про зміну предмета позову в справі №910/6056/26 та повернуто цю заяву з доданими до неї документами заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про зміну предмета позову подана ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надано доказів направлення копії його заяви від 08.09.2026 іншим учасникам справи, зокрема, ОСОБА_2 .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).

У свою чергу, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Учасники справи це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальні права та обов`язки сторін.

В силу частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

За приписами частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом першої інстанції було встановлено, що всупереч вищезазначеним приписам кодексу ОСОБА_1 не надав доказів направлення копії його заяви від 08.09.2026 іншим учасникам справи, зокрема, ОСОБА_2 , як і не навів будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження існування обставин, які звільняють ОСОБА_1 від обов`язку здійснення такого надсилання іншим учасникам справи.

З вищевказаних підстав ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.09.2026 про зміну предмета позову та повернуто цю заяву з доданими до неї документами заявнику.

При цьому, скаржник в своїй апеляційній скарзі наголошує, що суд першої інстанції обмежився формальним висновком про відсутність доказу надсилання заяви, не встановивши всіх обставин, які мають значення для вирішення цього питання.

Однак, відповідно до частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

В силу частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України вказано, якщо цим кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Разом із тим, вказані імперативні норми мають колізію із абзацом другим частини 7 статті 42 ГПК України, відповідно до якого якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali)» «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Аналогічний висновок викладений в постанові КГС ВС від 16.02.2024 у справі №902/1331/22.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язком суду є забезпечення основних принципів господарського судочинства як то рівність усіх учасників справи перед законом і судом, змагальність сторін, пропорційність. Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Не направлення іншій стороні заяви про зміну предмету позову з додатками порушує право сторони знати про судове провадження, взяти у ньому участь та доводити суду свою позицію на рівних умовах з іншою стороною.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує про розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.12.2023 у справі «Яковлєва проти України» принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно із протилежною стороною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 08.09.2026 про зміну предмета позову в справі №910/6056/26 та поверненні заяву з доданими до неї документами заявнику, з підстав порушення приписів частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції протокольною ухвалою від 28.09.2026 прийнято до розгляду повторно подану заяву представника ОСОБА_1 від 28.09.2026 про зміну предмета зустрічного позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі №910/6056/26 залишити без змін.

Матеріали оскарження №910/6056/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 02.11.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська