Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №916/5032/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5032/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 )

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повне рішення складено 26.05.2026)

у справі №916/5032/25

за позовом НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 )

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція”;

2)Первомайської міської ради Миколаївської області

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 46970,94 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У грудні 2025 року НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція” про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 46970,94 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу завдано матеріальних збитків, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” в частині, що не покривається регламентною страховою виплатою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ “Агро Дистрибуція” є власником винного у ДТП транспортного засобу, проте в момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володіло, з огляду на що товариство не є зобов`язаною особою за відшкодування шкоди, завданої водієм такого транспортного засобу. Відтак, саме водій цього транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) є зобов`язаною особою з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме він на правовій підставі володів транспортним засобом або у випадку виконання останнім трудових або службових обов`язків – відповідна юридична особа, яка має правовий зв`язок з таким водієм.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи також відсутні докази щодо того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з Первомайською міською радою Миколаївської області, при цьому також відсутні докази володіння міською радою вказаним транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, суд зазначив, що позивачем не доведено наявності підстав для покладення відповідальності за завдання шкоди на Первомайську міську раду Миколаївської області.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

-суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права;

-правовою підставою для володіння джерелом підвищеної небезпеки є не лише фактичне перебування транспортного засобу в певної особи, а юридично значущий титул володіння. Так, у даній справі наявні належні докази, які підтверджують, що власником автомобіля ВАЗ 21093 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) є ТОВ «Агро Дистрибуція». При цьому, належних та допустимих доказів передачі саме цього автомобіля іншому володільцю матеріали справи не містять. Суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від відповідальності виключно на підставі припущення про те, що автомобіль був переданий іншим особам;

-акт приймання-передачі автомобіля від 26.02.2022 не може бути належним та допустимим доказом, оскільки: 1)у вказаному акті зазначений інший державний номер транспортного засобу – НОМЕР_4 , тоді як ДТП сталася з участю автомобіля ВАЗ 21093 з державним номером НОМЕР_3 ; 2)відповідач просив прийняти цю розбіжність як технічну помилку, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано; 3)Первомайська міська рада заперечила факт володіння транспортним засобом НОМЕР_3 та зазначила, що не була стороною акту приймання-передачі; 4)Управління житлово-комунального господарства також повідомило, що транспортний засіб ВАЗ 21093 з державним номером НОМЕР_3 управління не отримувало та за актом цей автомобіль не передавався; 5)Управління житлово-комунального господарства повідомило, що автомобіль НОМЕР_4 також від відповідача не передавався; 6)обидва автомобілі з номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на балансі управління не перебували та не перебувають;

-висновок про те, що ОСОБА_1 володів транспортним засобом ВАЗ 21093 з державним номером НОМЕР_3 на відповідній правовій підставі, тобто за згодою власника є необґрунтованим, оскільки суд не встановив: 1)хто саме передав ОСОБА_1 вказаний автомобіль; 2)на підставі якого документу ОСОБА_1 отримав автомобіль у користування; 3)чи передавалися йому реєстраційні документи на транспортний засіб; 4)чи мала місце воля власника – ТОВ «Агро Дистрибуція» на передачу автомобіля саме ОСОБА_1 ; 5)чи мав ОСОБА_1 самостійний правовий статус володільця джерела підвищеної небезпеки; 6)чи діяв ОСОБА_1 у межах виконання службового завдання, і якщо так, то у складі якої військової частини чи іншого суб`єкта; 7)хто фактично організовував використання автомобіля на дату ДТП;

-сам по собі факт перебування особи за кермом транспортного засобу не є тотожним правомірному володінню джерелом підвищеної небезпеки у розумінні частини 2 ст.1187 ЦК України;

- ОСОБА_1 загинув унаслідок ДТП та не може бути відповідачем у цій справі;

-відсутність транспортного засобу в розшуку підтверджує лише те, що власник або інші уповноважені особи не заявляли про його незаконне заволодіння у спосіб, що привів би до внесення відповідних відомостей до інформаційних систем;

-відповідач не довів належними доказами факт передачі автомобіля ВАЗ 21093 з державним номером НОМЕР_3 іншій особі та вибуття вказаного автомобіля з господарського контролю товариства. Реєстрація транспортного засобу за товариством у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є офіційним підтвердженням правового зв`язку між товариством і джерелом підвищеної небезпеки.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити вказану скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Відповідач зазначає, що єдиним належним відповідачем в даній справі є військова частина, в якій проходив військову службу військовослужбовець ОСОБА_1 . В силу положень ст.ст.1172, 1187 ЦК України, ТОВ «Агро Дистрибуція» не може нести матеріальну відповідальність та бути відповідачем у даній справі.

ТОВ «Агро Дистрибуція» підтверджено належними документами, що автомобіль ВАЗ2109, р.н. НОМЕР_3 був переданий ще 26.02.2022 Управлінню житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської області, а ДТП за участі військовослужбовця ОСОБА_1 відбулась 05.06.2024. З моменту передачі автомобіля до моменту ДТП пройшло більше 2-ох років. Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що після отримання автомобіля Управлінням ЖКГ Первомайської міської ради, автомобіль був переданий військовій частині, в якій проходив службу ОСОБА_1 . Апелянту на момент звернення до суду із позовом достовірно було відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак, незважаючи на даний факт, звернувся із позовом до Товариства «Агро Дистрибуція», яке не є фактичним володільцем джерела підвищеної небезпеки на момент ДТП.

Апелянт не враховує той факт, що ним не надано належних доказів, з яких можна встановити в якій саме військовій частині проходив військову службу військовослужбовець Філонок С.О, а перекладає обов`язок зі зібрання доказів на суд. При цьому, жодних доказів понесених витрат на ремонт (фіскальних чеків, квитанцій, актів-прийому передач послуг тощо), які б підтвердили фактично понесений ремонт апелянтом не було надано до суду першої інстанції.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 19.06.2026 за вх.№2518/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Під час реєстрації апеляційної скарги №10/5867-26-Вих від 14.06.2026 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25, надісланої НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що 19.06.2026 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено відповідний акт.

23.06.2026 від скаржника надійшло клопотання (вх.№2518/26/Д1 від 23.06.2026) про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 22.05.2026 у справі №916/5032/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5032/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду..

25.06.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

-надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25;

-надати докази надсилання відповідачам копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

10.07.2026 від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на електронну пошту суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження від 09.07.2026 №10/6955-26-Вих (вх.№2870/26 від 10.07.2026), однак вказана заява не містить кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується витягом із сайту перевірки Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України, про що 10.07.2026 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено відповідний акт.

14.07.2026 на адресу суду від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження від 09.07.2026 №10/6955-26-Вих (до вх.№2870/26 від 10.07.2026), яку, згідно трекінгу поштового відправлення, було надіслано засобами поштового зв`язку 09.07.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 поновлено НОМЕР_1 Прикордонному загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25. Встановлено відповідачам строк до 25.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.08.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першою - третьою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведені вище приписи процесуального закону та з огляду на ціну позову у даній справі, що становить 46970,94 грн, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою постановлено проводити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

24.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” надійшов відзив на апеляційну скаргу.

20.10.2026 від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення (заперечення на відзив). З приводу вказаних пояснень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та другої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 про відкриття апеляційного провадження роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.08.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частини друга – четверта статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, відповідно до статей 258 та 263 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи на стадії апеляційного провадження є саме апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.

Таким чином, враховуючи, що у апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга і відзив на апеляційну скаргу, а також беручи до уваги, що додаткові пояснення були подані до Південно-західного апеляційного господарського суду поза межами строку на подання відзивів та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань (до 25.08.2026), апелянт не просив поновити чи продовжити цей строк, а також не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, а Південно-західний апеляційний господарський суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначав строк для їх подання, відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду.

Щодо строку розгляду апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Поліщук Л.В. та судді Таран С.В. з 05.10.2026 по 16.10.2026 відповідно до наказу голови суду від 29.09.2026 №264-в у відпустці, а також з огляду на тимчасову непрацездатність головуючої судді Поліщук Л.В. з 19.10.2026 по 29.10.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія розглядала вказану апеляційну скаргу у розумний строк.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

26.02.2022 Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” з листом №1345/03.01-22, в якому прохав передати вантажний автомобіль - ВАЗ 21093, державний номер - НОМЕР_4 , у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, для здійснення заходів, спрямованих на організацію територіальної оборони міста Первомайська, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової допомоги населенню міста. Вказаний лист підписаний міським головою Первомайської міської ради Миколаївської області.

26.02.2022 між Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Управління прийняло, а Товариство передало вантажний автомобіль – ВАЗ 21093, державний номер – НОМЕР_4 .

Вказаний акт приймання-передачі від 26.02.2022 підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до технічного талону транспортного засобу Державної прикордонної служби України серії НОМЕР_5 транспортний засіб марки “Ford Ranger”, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VІN: НОМЕР_7 , тип кузова - SB-броньований, білого кольору, належить Військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_1 прикордонного загону).

При цьому цивільно-правова відповідальність власника вказаного наземного транспортного засобу застрахована у ПрАТ “СК “Саламандра”, що підтверджується полісом №220853523 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

У матеріалах справи наявне посвідчення водія серії НОМЕР_8 , видане 02.11.2010, що підтверджує право ОСОБА_2 керувати транспортними засобами, які відносяться до категорій “В” та “С”.

Як убачається із витягу з журналу бойових дій прикордонної розвідувальної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.05.2024 №02.13.1-8-гриф 05.06.2024 близько 21 год. 30 хв. під час доставки групи повітряної розвідки у складі: головного сержанта ОСОБА_3 , головного сержанта ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_5 та штаб-сержанта ОСОБА_2 до місця виконання бойових (спеціальних) завдань в районі н.п. Велетенське, транспортний засіб “Ford Ranger” з реєстраційним номером НОМЕР_6 під керуванням водія штаб-сержанта ОСОБА_2 потрапив у ДТП, в результаті чого водій отримав травму грудної клітини. Надано первинну медичну допомогу на місці, після чого був доставлений в розгорнутий медичний пункт ДПСУ на 15 ліжок у м. Херсон. На місце події викликано СОГ.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12024230000000901 від 06.06.2024) 05.06.2024 близько 22:00 годин на автодорозі поблизу с. Велетенське, Херсонського району, Херсонської області мало місце зіткнення автомобіля ВАЗ2109, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався у напрямку смт. Білозерка та автомобіля Ford Ranger, р.н. НОМЕР_6 (належить ДПСУ), під керування військовослужбовця ДПСУ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухались у зустрічному напрямку. Автомобілі рухалися з вимкненим світлом фар. Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ помер в кареті швидкої допомоги, водій автомобіля Ford отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, два пасажири автомобіля ВАЗ військовослужбовці ЗСУ отримали легкі тілесні ушкодження.

27.06.2024 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з листом №06.2/4908-24-Виз, в якому прохав направити свого представника до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Так, відповідно до звіту №123-24 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Ford Ranger реєстраційний номер НОМЕР_6 , складеного суб`єктом оціночної діяльності Богомоловим В.Є., ринкова вартість автомобіля Ford Ranger, реєстраційний номер НОМЕР_6 , на дату оцінки становить 813387,99 грн, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 206970,94 грн, натомість вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля на дату ДТП, становить 168301,90 грн.

У подальшому, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України звернувся до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ з листом №06.2/6163-24-Вих від 06.08.2024, в якому просив надати інформацію щодо права власності на транспортний засіб ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_9 , та чи станом на 05.06.2024 даний транспортний засіб не перебував/перебуває у розшуку у зв`язку з незаконним заволодінням.

У відповідь на вказаний лист позивача від Головного сервісного центру МВС надійшов лист №31/23841-23529-2024 від 08.08.2024, в якому повідомлено, що станом на 05.06.2024 в ЄДРТЗ були відсутні відомості про перебування вищевказаного транспортного засобу в розшуку у зв`язку з незаконним заволодінням, а також надано наявні станом на 07.08.2024 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформацію про власника запитуваного транспортного засобу.

Як убачається з реєстраційної картки ТЗ, транспортний засіб ВАЗ21093 з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 2002 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_10 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ №4842/2017/698090 від 08.11.2017, належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” (код ЄДРПОУ 39989040).

31.10.2024 старшим слідчим ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області майором поліції Цулукіані І.О. за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуванням за №12024230000000901 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Так, відповідно до вказаної постанови про закриття кримінально провадження від 31.10.2024 досудовим розслідуванням встановлено наступне:

“05.06.2024 близько 22:00 годин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі “Білозерка-Берегове- Велетенське” за напрямком від с. Велетенське Херсонського району Херсонської області до смт. Білозерка, знаходячись в 350 м від дороги, яка веде до с. Первомайське Херсонського району Херсонської обласні, порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford Ranger, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному напрямку.

Висновком експерта судової автотехнічної експертизи №24-5593 віл 28.10.2024, в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля ВАЗ 2109, р/н НОМЕР_3 , та перед виїздом на смугу зустрічного руху необхідно було переконатися, що це буде безпечно і він своїми діями не створить небезпеки для інших учасників руху, що регламентовано вимогами н. 10.1 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля ВАЗ2109, р/н НОМЕР_3 мав технічну можливість запобігти дану подію шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Наявність технічної можливості у водія автомобіля ВАЗ2109, р/н НОМЕР_3 , запобігти даної події, дозволяє прийти до висновку про те, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди його дії не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди, і перебували в причинному зв`язку з її настанням.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Ford Ranger, р/н НОМЕР_6 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем ВАЗ2109, р н НОМЕР_3 , шляхом вжиття заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки, передбаченого вимогою п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору в діях водія автомобіля Ford Ranger, р/н НОМЕР_11 , невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які би знаходились у причинному зв`язку з настанням даної події, не вбачається, оскільки він з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем ВАЗ2109, р/н НОМЕР_3 , шляхом вжиття заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки, передбаченого вимогою п. 12.3 Правил дорожнього руху України”.

Відтак, відповідно до вказаної постанови про закриття кримінального провадженні від 31.10.2024 вказані наслідки знаходяться у причинному зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3 б) та п.10.1.

23.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з листом №06.2/697-25-Вих, в якому просив у термін до 22.02.2025 виплатити на користь НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ регламенту виплату за полісом страхування цивільної відповідальності у сумі 160000,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, 15.05.2025 Моторним (транспортним) страховим бюро України сплачено на користь Військової частини НОМЕР_2 страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 15.05.2025.

Листом №06.2/11399-25-Вих від 22.11.2025 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України звернувся до ТОВ “Агро Дистрибуція”, в якому просив сплатити різницю між завданим збитком та страховим відшкодуванням у розмірі 46970,94 грн.

Представник ТОВ “Агро Дистрибуція” – адвокат Нечіпайло Р.С. звернувся до Первомайської міської ради Миколаївської області з адвокатським запитом, в якому прохав надати інформацію чи перебував ОСОБА_1 у трудових відносинах з Первомайською міською радою Миколаївської області та чи виконував трудові обов`язки під час вчинення ДТП 05.06.2024, а також чи передавався у подальшому Первомайською міською радою Миколаївської області іншим юридичним особам будь-якої форми власності легковий автомобіль ВАЗ2109 реєстраційний номер НОМЕР_3 , у разі чого повідомити кому саме було передано та копію акта передавання.

У відповідь на вказаний адвокатський запит Виконавчий комітет Первомайської міської ради листом №39/3.1-25 від 02.01.2026 повідомив, що ОСОБА_1 05.06.2024 у трудових відносинах із Первомайською міською радою Миколаївської області не перебував, у зв`язку з чим у вказану дату трудові обов`язки не виконував. Стосовно передачі автомобіля ВАЗ2109, реєстраційним номер НОМЕР_3 , міська рада вказала, що Первомайською міською радою Миколаївської області іншим юридичним особам будь-якої форми власності передача вказано автомобіля не здійснювалася.

Відповідно до балансової відомості ТОВ “Агро Дистрибуція” №4 від 26.02.2026 станом на 25.02.2022 на балансі товариства на бухгалтерському рахунку 105 “транспортні засоби” рахується 9 одиниць: автомобіль Subaru Legasi Outback НОМЕР_12 , автомобіль ВАЗ 2109 НОМЕР_13 , автомобіль вантажний самоскид МАЗ-5549 ХТМ55490000137539, мікроавтобус ГАЗ 32213-418 Х9632213080628318, причіп 2ПТС-4С, причіп 2ПТС-4С, причіп КРД 050100 Y7S05010070007521, тепловоз ТГМ-4А.

У подальшому представник ТОВ “Агро Дистрибуція” – адвокат Нечіпайло Р.С. звернувся до Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію чи перебуває на балансі Управління автомобіль ВАЗ21093, НОМЕР_3 , чи передавався вказаний автомобіль Управлінням іншим юридичним особам будь-якої форми власності та чи укладалися між ТОВ “Агро Дистрибуція” та Управлінням ЖКГ Первомайської міської ради будь-які інші документи про передання ВАЗ 21093, НОМЕР_3 , окрім акту приймання-передачі від 26.02.2022.

Листом №306/4.3-23 від 23.03.2026 Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської ради на вказаний адвокатський запит зазначило, що на балансі Управління легковий автомобіль ВАЗ21093, НОМЕР_3 не перебуває, Управління не отримувало та не передавало іншим юридичним особам будь-якої форми власності вказаний автомобіль. Також управління зазначило, що пакет документів – лист Виконавчого комітету Первомайської міської ради за підписом міського голови і акт приймання-передачі від 26.02.2022 за підписом начальника Управління ЖКГ Первомайської міської ради на вантажний автомобіль (як вказано в листі та в акті приймання-передачі) ВАЗ 21093, НОМЕР_4 було скеровано ТОВ “Агро Дистрибуція” як пропозицію прийняти зазначений у листі транспортний засіб – вантажний автомобіль у зв`язку із введенням воєнного стану. Однак, вищезазначений акт не було повернуто до Управління, а також не надано офіційного листа від товариства про готовність здійснити передачу транспортного засобу чи відмови від здійснення передачі майна. Відтак, Управління зазначило, що вказані обставини свідчать про те, що фактична передача автомобіля марки ВАЗ21093 з реєстраційним номером НОМЕР_4 від ТОВ “Агро Дистрибуція” не відбулася.

Позиція суду апеляційної інстанції

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” матеріальної шкоди у розмірі 46970,94 грн внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди в частині, що не покривається регламентною страховою виплатою.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом першим частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Згідно з частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття “особа, яка завдала шкоду” та “особа, яка відповідає за шкоду”.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні з`ясувати, який суб`єкт і на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 Цивільного кодексу України).

Положення частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути з ТОВ “Агро Дистрибуція” грошові кошти, які становлять різницю між страховим відшкодуванням у межах страхового ліміту та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, посилаючись на те, що ТОВ “Агро Дистрибуція” є власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_6 під час ДТП.

Так, як встановлено апеляційним господарським судом, та не заперечується сторонами 05.06.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу завдано матеріальних збитків. Вказані наслідки знаходяться у причинному зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ2109, р.н. НОМЕР_3 , Правил дорожнього руху України.

З реєстраційної картки на транспортний засіб ВАЗ21093 з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 2002 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_10 вбачається, що вказаний автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція”.

Відповідно до балансової відомості ТОВ “Агро Дистрибуція” №4 від 26.02.2026 станом на 25.02.2022 на балансі товариства на бухгалтерському рахунку 105 “транспортні засоби” рахується 9 одиниць, зокрема, автомобіль ВАЗ2109 ( НОМЕР_3 , НОМЕР_14 )

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та стверджує відповідач, 26.02.2022 Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” з листом №1345/03.01-22, в якому прохав передати вантажний автомобіль ВАЗ 21093, державний номер - НОМЕР_4 , у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, для здійснення заходів, спрямованих на організацію територіальної оборони міста Первомайська, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової допомоги населенню міста.

26.02.2022 між Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Управління прийняло, а Товариство передало вантажний автомобіль – ВАЗ 21093, державний номер – НОМЕР_4 .

Апелянт зазначає, що вказаний акт приймання-передачі не може бути належним та допустим доказом, оскільки у ньому зазначений інший державний номер транспортного засобу – НОМЕР_4 , тоді як ДТП сталася з участю автомобіля ВАЗ 21093 з державним номером НОМЕР_3 . При цьому, відповідач просив прийняти цю розбіжність як технічну помилку, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи скаржника з огляду на наступне.

По-перше, судом досліджено балансову відомість ТОВ “Агро Дистрибуція” №4 від 26.02.2026, відповідно до якої, як вже зазначалось, станом на 25.02.2022 на балансі товариства на бухгалтерському рахунку 105 “транспортні засоби” рахується 9 одиниць: автомобіль Subaru Legasi Outback НОМЕР_12 , автомобіль ВАЗ 2109 НОМЕР_13 , автомобіль вантажний самоскид МАЗ-5549 ХТМ55490000137539, мікроавтобус ГАЗ НОМЕР_15 , причіп 2ПТС-4С, причіп 2ПТС-4С, причіп НОМЕР_16 , тепловоз ТГМ-4А. Отже, транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_4 (який вказаний у акті) ніколи не перебував на балансі товариства та не міг передаватися товариством третім особам.

По-друге, апеляційним господарським судом за допомогою системи Електронний суд сформовано запит до Єдиного реєстру транспортних засобів, з якого вбачається, що транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_4 (який вказаний у акті) не належить ТОВ “Агро Дистрибуція”. Більше того, вказаний автомобіль іншої марки та моделі (BMW 530D), належить фізичній особі та за категорією є легковим, що свідчить про те, що вказаний транспортний засіб не міг бути предметом акту приймання-передачі від 26.02.2026.

Відтак, з огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що розбіжність між реєстраційними номерами транспортного засобу ( НОМЕР_4 – у акті приймання-передачі, НОМЕР_3 – фактично) є технічною опискою в документі, а фактично відповідачем було передано Управлінню житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської області автомобіль з номерним знаком НОМЕР_3 . До того ж, будь-які розбіжності у марці та моделі автомобіля (ВАЗ 21093) відсутні.

Щодо листа Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради Миколаївської ради №306/4.3-23 від 23.03.2026, в якому зазначено, що на балансі Управління легковий автомобіль ВАЗ21093, НОМЕР_3 не перебуває, Управління не отримувало та не передавало іншим юридичним особам будь-якої форми власності вказаний автомобіль, колегія суддів зазначає наступне.

Передача автомобіля та його зарахування на баланс відповідної установи (підприємства) є процедурою, що потребує певного часу та передбачає здійснення комплексу організаційних і документальних заходів, зокрема, оформлення первинних документів, підтвердження факту передачі транспортного засобу, визначення його вартості та прийняття відповідних облікових рішень.

При цьому, колегія суддів враховує, що обставини передачі автомобіля ВАЗ21093 з номерним знаком НОМЕР_3 мали місце 26.02.2022 (на початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України) на території Миколаївської територіальної громади, яка входила до зони бойових дій.

Так, із листа Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області №1345/03.01-22 від 26.02.2022 вбачається, що необхідність передачі автомобіля ВАЗ21093 з державним номером НОМЕР_4 зумовлена введенням воєнного стану в Україні, необхідністю здійснення заходів, спрямованих на організацію територіальної оборони міста Первомайська, запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової допомоги населенню міста.

Відтак, у даних обставинах виконання процедур з оформлення транспортного засобу на баланс Управління було об`єктивно ускладнене.

Отже, відсутність своєчасного документального оформлення передачі автомобіля та його відображення на балансі не може автоматично розцінюватися як свідчення відсутності фактичної передачі транспортного засобу, оскільки вказана обставина підтверджується іншими доказами, які досліджені судом апеляційної інстанції.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що водій ВАЗ21093 з державним номером НОМЕР_4 ОСОБА_1 на момент настання ДТП був військовослужбовцем.

Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12024230000000901 від 06.06.2024) 05.06.2024 близько 22:00 годин на автодорозі поблизу с. Велетенське, Херсонського району, Херсонської області мало місце зіткнення автомобіля ВАЗ2109, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що рухався у напрямку смт. Білозерка та автомобіля Ford Ranger, р.н. НОМЕР_6 (належить ДПСУ), під керування військовослужбовця ДПСУ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухались у зустрічному напрямку. Автомобілі рухалися з вимкненим світлом фар. Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ помер в кареті швидкої допомоги, водій автомобіля Ford отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, два пасажири автомобіля ВАЗ військовослужбовці ЗСУ отримали легкі тілесні ушкодження.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про фактичне вибуття від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” автомобіля ВАЗ2109 (р.н. НОМЕР_3 ), який в подальшому був переданий військовій частині, в якій проходив службу ОСОБА_1 .

При цьому, як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять жодних доказів щодо незаконного володіння ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у зв`язку з чим апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 вищезазначеним транспортним засобом володів на відповідній правовій підставі, тобто за згодою власника. При цьому вказаний автомобіль не заявлявся у розшук, а як стверджує власник транспортного засобу – ТОВ “Агро Дистрибуція” був переданий у користування іншим особам за згодою власника.

До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція”, яке на відповідній правовій підставі є власником автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає, що оскільки ТОВ “Агро Дистрибуція” є власником транспортного засобу, проте в момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володіло, товариство не є зобов`язаною особою за відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 .

Відтак, саме ОСОБА_1 є зобов`язаною особою з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме він на правовій підставі володів транспортним засобом або у випадку виконання останнім трудових або службових обов`язків – відповідна юридична особа, яка має правовий зв`язок з ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про невстановлення місцевим господарським судом всіх обставин справи, а саме: хто саме передав ОСОБА_1 спірний автомобіль, на підставі якого документу ОСОБА_1 отримав автомобіль у користування, чи передавалися йому реєстраційні документи на транспортний засіб, чи мала місце воля власника – ТОВ «Агро Дистрибуція» на передачу автомобіля саме ОСОБА_1 , чи мав ОСОБА_1 самостійний правовий статус володільця джерела підвищеної небезпеки, чи діяв ОСОБА_1 у межах виконання службового завдання, і якщо так, то у складі якої військової частини чи іншого суб`єкта, хто фактично організовував використання автомобіля на дату ДТП, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, встановленню у даній справі підлягали обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро дистрибуція” матеріальної шкоди. При цьому, саме на НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), як на позивача, покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З огляду на те, що позов пред`явлено, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція”, яке не несе відповідальність за відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що у задоволенні позову НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Дистрибуція” слід відмовити.

Окремо колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі також зазначено Первомайську міську раду Миколаївської області. При цьому жодних позовних вимог до Первомайської міської ради Миколаївської області позивачем не заявлено, не містить таких вимог і апеляційна скарга, відтак рішення суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині також є правомірним.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 – 284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/5032/25 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повну постанову складено 03.11.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран