Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №915/868/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №915/868/25

Суддя: Цісельський О.В.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/868/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Цісельського О.В.,

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Лінник І.А.,

за участю представників учасників справи:

від АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”: Тучкова Ю.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект”: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026, суддя в І інстанції Коваль С.В., повний текст якого складено 31.08.2026, в м. Миколаєві

у справі № 915/868/25

за позовом: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект”

про стягнення 66310,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2025 року Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 66 310,82 грн, з яких: 22 968,21 грн пені за період з 25.12.2024 по 30.01.2025; 43 342,61 грн 7% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання товару № 53-123-01-24-09556 від 18.12.2024 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого у відповідний період прострочень здійснено нарахування штрафу та пені в порядку п.4.1 договору.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.06.2025 відкрито провадження у справі № 915/868/25.

31.08.2026 рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.В.) по справі № 915/868/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання господарського зобов`язання по поставці товару передує даті укладення договору (сторонами у п.3.1 договору погоджено поставку товару з дати публікації договору в системі ProZorro, але у строк не пізніше 15.12.2024, при цьому договір укладено 18.12.2024), а, відтак, належним чином не визначено строк виконання постачальником зобов`язань за договором.

Крім того, місцевий господарський суд виснував, що: строк поставки товару, на його думку, з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України, повинен обчислюватись після отримання листа від 20.12.2024 № 23/2100/28259 про поставку товару, тобто 27.12.2024; Позовні вимоги ґрунтуються на терміні постачання товару, який виник на підставі закону, а не на передбаченому договором терміні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось 14.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026 у справі № 915/868/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 66 310,82 грн задовольнити в повному обсязі;

- вирішити питання про розподіл судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- судом порушено норми процесуального права та не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи;

- встановлений договором термін було відкориговано листуванням сторін, яке не було належним чином досліджено судом першої інстанції;

- місцевим господарським судом встановлено наявність порушення з боку відповідача щодо невиконання умов постачання товару на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, але тим самим відмінено інститут відповідальності за порушення зобов`язання за договором;

- правову норму щодо настання відповідальності за порушене зобов`язання залишено поза увагою і на цій підставі апелянту відмовлено у позові;

- судом не прийнято до уваги та не досліджено той факт, що саме на підставі умов укладеного договору у апелянта та відповідача виникли взаємні права та обов`язки;

- позивачем з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України на адресу відповідача було направлено лист від 20.12.2024 № 23-2100/28259-вих з проханням здійснити постачання товару до 24.12.2024 включно, чим фактично відкориговано терміни постачання товару за укладеним договором.

01.10.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026 у справі № 915/868/25; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.10.2026; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 16.10.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; призначено справу № 915/868/25 до розгляду на 29.10.2026 о 10:30.

26.10.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду: задоволено заяву представника Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про проведення судового засідання у справі № 915/868/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановлено здійснити проведення судового засідання по справі № 915/868/25 29.10.2026 о 10:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку “ВКЗ”.

Відповідач своїм правом згідно з ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився. Про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку ухвали в електронний кабінет.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026 у справі № 915/868/25 – частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

18.12.2024 між Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” (Постачальник) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-24-09556 (далі – Договір), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар – код CPV 44520000-1 по ДК 021:2015 – Замки, ключі та петлі (Замково-скоб`яні вироби та довідники дверні в асортименті) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до Договору № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2023 року.

Пунктом 2.1 Договору визначено, зокрема, що загальна вартість товару є твердою та складає 705 772,80 грн з ПДВ.

Відповідно до п.3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 15.12.2024, на умовах – DDP м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року…

Згідно п.3.2 Договору у випадку порушення Постачальником строків постачання, встановлених пунктом 3.1 Договору, постачання може відбутися виключно за письмовим погодженням Покупця.

В п.3.5 Договору визначено, що датою поставки вважається дата отримання товару на складі Вантажоодержувача, з відміткою у видатковій накладній, для подальшого приймання товару згідно п.п.6.1, 6.2.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі порушення зобов`язань за Договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, Постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів Постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Згідно п.13.1 Договору останній вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку Покупця і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання Постачальником гарантійних зобов`язань та в частині виконання Покупцем зобов`язань по оплаті – до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1.

09.12.2024 та 18.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” в листах за вих. №№ 09/12, 18/12 звернулось до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” з проханням про внесення змін до п.3.1 Договору в наступній редакції: “Постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.01.2025 року”.

20.12.2024 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” лист № 23-2100/28259-вих з проханням поставити товар згідно укладеного Договору в строк до 24.12.2024 включно.

У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” в листі від 02.01.2025 за вих. № 02/01 повідомило, що постачання товару за Договором планується до кінця січня 2025 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” поставлено Акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” товар на загальну суму 677 712,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 26.12.2024 № 90 на суму 58 531,80 грн та від 29.01.2025 № 7 на суму 619 180,20 грн.

Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” з претензією від 04.02.2025 № 23-0030.06/3370-вих (надіслано засобами поштового зв`язку 05.02.2025) про сплату пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язання за Договором щодо своєчасної поставки товару.

Додатковою угодою від 05.03.2025 № 1 до Договору сторонами, зокрема, внесено зміни до п.2.1 Договору та погоджено, що загальна вартість товару є твердою та складає 677 712,00 грн з ПДВ.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та 7% штрафу за Договором в загальному розмірі 66310,82 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до Закону України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб” № 4196-IX від 09.01.2025, Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.

Однак, для господарських договорів, укладених до 28.08.2025, норми Господарського кодексу України продовжують застосовуватися до завершення строку дії таких договорів або до їх припинення, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Господарським кодексом визнавалося зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, (втратив чинність та підлягає застосуванню тут і далі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)).

Нормою ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)… Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частинами 1-3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ст.629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір на постачання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2024 між Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-24-09556, відповідно до п.3.1 якого постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 15.12.2024.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено що: між сторонами склалися правовідносини у сфері поставки; строк виконання господарського зобов`язання по поставці товару передує даті укладення договору, а, відтак, належним чином не визначено строк виконання постачальником зобов`язань за договором; строк поставки товару, на його думку, з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України, повинен обчислюватись після отримання листа від 20.12.2024 № 23/2100/28259 про поставку товару; позовні вимоги ґрунтуються на терміні постачання товару, який виник на підставі закону, а не на передбаченому договором терміні.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що одностороннє скорочення Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” строку поставки товару (в листі від 20.12.2024 № 23-2100/28259-вих просить відповідача поставити товар згідно укладеного Договору в строк до 24.12.2024 включно, а не з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги) порушує баланс інтересів сторін, покладаючи на боржника завідомо нездійснені або надмірні обтяження, які не передбачені ані договором, ані законом.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” повинно було здійснити поставку товару з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України в строк до 27.12.2024 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” поставлено Акціонерному товариству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” товар, що підтверджується видатковими накладними від 26.12.2024 № 90 на суму 58 531,80 грн (за вказаною видатковою накладною товар поставлено вчасно, тобто в строк до 27.12.2024) та від 29.01.2025 № 7 на суму 619 180,20 грн (за вказаною видатковою накладною поставку товару здійснено з простроченням на 32 дні).

Умовами п.4.1 Договору визначено, що у разі порушення зобов`язань за Договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, Постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів Постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з правильністю розрахунку позивача в частині нарахування 43 342,61 грн штрафу згідно п.4.1 Договору (за видатковою накладною від 29.01.2025 на суму 619 180,20 грн строк поставки товару з простроченням склав 32 календарних дні).

При цьому, судова колегія не погоджується з правильністю нарахування позивачем пені, оскільки:

- за видатковою накладною від 26.12.2024 № 90 відсутнє прострочення з поставки товару;

- за видатковою накладною від 29.01.2025 № 7 підлягають стягненню 19 813,77 грн пені, нарахованих на суму 619 180,20 грн за період з 28.12.2024 (перший день прострочення поставки товару з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України) по 28.01.2025 (29.01.2025 відбулась поставка товару на суму 619 180,20 грн).

Відтак, позов у даній справі підлягає частковому задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі “Руїз Торіха проти Іспанії”, ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є лише частково вірним, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026 у справі № 915/868/25 частковому скасуванню, з викладенням розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та у зв`язку з подачею апеляції, в редакції цієї постанови.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України “Про судовий збір” у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи зазначене, те, що оскільки позивачем при зверненні до суду із апеляційною скаргою було сплачено судовий збір в розмірі 3993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2026 № АЕС/11450, в той час як за подачу апеляційної скарги мав сплатити 3633,60 грн (3028,00 грн х 150% х 0.8), підлягає поверненню за клопотанням позивача з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надмірно сплачений судовий збір у розмірі 360,00 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2026 у справі № 915/868/25 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 63 156,38 грн, з яких: 19 813,77 грн пені; 43 342,61 грн штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Буд Проект” на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 2 307,17 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 3460,75 грн – за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін”.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повну постанову складено 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді: Н.М. Принцевська

А.І. Ярош

Оригінал: reyestr.court.gov.ua