Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №916/3730/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо захисту економічної конкуренції, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №916/3730/26

Суддя: Цісельський О.В.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3730/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Цісельського О.В.,

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Лінник І.А.,

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”: адвокат Сабліна Ю.С.,

від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: Мокрова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену суддею Літвіновим С.В. в м. Одесі, повний текст якої складено 14.09.2026

у справі № 916/3730/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”

до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 у справі № 65/53-02/2026 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”, а саме: в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції та накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафів за такі порушення.

Разом із позовом до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії та примусового виконання рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 у справі № 65/53-02/2026 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафу з тимчасовим вилученням інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” зі зведених відомостей (реєстрів) про суб`єктів господарювання, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

14.09.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/3730/26:

- задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” (вх. № 2-1769/26 від 10.09.2026), подану у справі № 916/3730/26;

- зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/3730/26 дію та примусове виконання рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 у справі № 65/53-02/2026 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафу з тимчасовим вилученням інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” зі зведених відомостей (реєстрів) про суб`єктів господарювання, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось 17.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 по справі № 916/3730/26 та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “БАСКО” в задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права;

- судом не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

- задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд фактично надав оцінку оскаржуваному рішенню, що призвело до вирішення спору по суті та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, меті запровадження інституту забезпечення позову, а також порушує ч.11 ст.137 ГПК України;

- наразі не закінчився визначений законодавством строк щодо виконання резолютивної частини рішення № 65/81-р/к щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”, так як з моменту відкриття провадження у справі № 916/3730/26 його зупинено;

- п.4 ч.1 ст.17 Закону України “Про публічні закупівлі” застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, яке є чинним до моменту його скасування або визнання судом недійсним, а не на підставі внесення інформації до зведених відомостей та/чи до Державного реєстру.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

15.10.2026 через підсистему “Електронний суд” Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСКО” подано до Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3730/26/Д2), в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду – без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що:

- невжиття заходів забезпечення позову може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність товариства, оскільки останнє буде позбавлене можливості приймати участь у тендерних закупівлях;

- примусове стягнення штрафу Антимонопольного комітету України або безумовна дія заборони на участь у закупівлях вилучить з обігу залишки критично необхідних коштів та створить загрозу для належного забезпечення та безперебійного постачання критично важливих об`єктів й оборонної сфери в умовах воєнного стану;

- забезпечення позову не скасовує рішення по суті, а зберігає існуючий стан до моменту прийняття остаточного акта правосуддя;

- з урахуванням постанови КАС ВС від 04.07.2022 у справі № 380/13491/21 зупинення дії акта індивідуальної дії та визнання його недійсним ніколи не ототожнювалося, не вважалося аналогом задоволенню позову;

- на стадії забезпечення позову суд не встановлює остаточно наявність або відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- заява позивача спрямована не на дозвіл вчиняти антиконкурентні узгоджені дії, а на тимчасове запобігання негативним наслідкам до остаточного вирішення спору;

- застосування заходів забезпечення позову не визнає рішення Антимонопольного комітету України недійсним, не скасовує його, не встановлює відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не вирішує питання щодо правомірності висновків Антимонопольного комітету України;

- у постанові КГС ВС від 26.03.2026 у справі № 910/14711/25 Верховний Суд зазначив, що поняття “зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України” та “зупинення виконання рішення Антимонопольного комітету України” не є тотожними за своєю правовою суттю та наслідками.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді.

17.09.2026 в електронному вигляді через підсистему “Електронний суд” до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 про забезпечення позову у справі № 916/3730/26.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Цісельського О.В., суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026: відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 про забезпечення позову по справі № 916/3730/26 до надходження копій матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про забезпечення позову по справі № 916/3730/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.09.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 по справі № 916/3730/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

01.10.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 у справі № 916/3730/26; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “БАСКО” строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.10.2026; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 19.10.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; призначено справу № 916/3730/26 до розгляду на 29.10.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 29.10.2026 представник скаржника надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити і скасувати оскаржувану ухвалу суду.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 29.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої заяви, позивачем було зазначено суду, що:

- він просить тимчасово зупинити дію оскаржуваного рішення в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафу з тимчасовим вилученням інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” зі зведених відомостей (реєстрів) про суб`єктів господарювання, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- 25 червня 2026 року адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 65/81-р/к у справі № 65/53-02/2026 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”. Оскаржуваним рішенням дії ТОВ “БАСКО”, ТОВ “ПЕРША БУДІВЕЛЬНА БАЗА”, а щодо окремих закупівель також ФОП Панченка К. М., визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів закупівель. За кожне з установлених відповідачем порушень на ТОВ “БАСКО” накладено штрафи, загальний розмір яких становить 3 283 434,00 грн;

- невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що незалежно від результатів судового розгляду позивач буде змушений нести додаткові фінансові витрати, пов`язані із виконанням рішення. У випадку задоволення позову для відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, вимагатиметься вчинення додаткових дій щодо повернення коштів, що суперечить принципам процесуальної економії та ефективного судового захисту.

14.09.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 916/3730/26:

Ухвала, зокрема, мотивована тим, що: вжиття заходів забезпечення позову сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та під час виконання судового рішення; зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України унеможливлює його використання як підставу для виконання; у разі виконання рішення факт його скасування завдасть майнової шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю “БАСКО”.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.

Предметом апеляційного перегляду в даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі дії та примусового виконання рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 у справі № 65/53-02/2026 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафу з тимчасовим вилученням інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” зі зведених відомостей (реєстрів) про суб`єктів господарювання, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії.

Основна розбіжність в позиції сторін полягає в тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” вважає правомірним застосування судом першої інстанції спеціальний інструменту захисту в конкурентних правовідносинах. На противагу позиції апелянта вказує, що зупиненням дії рішення АМК у цій справі, позивач фактично отримує той результат, за яким він звернувся із позовом.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У положеннях ч.1 ст.137 ГПК України визначено/перелічено заходи, які можуть вживатися судом в якості заходів забезпечення позову, а також вказано що “позов забезпечується: іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України”.

Наведене формулювання дає підстави для висновку, що перелік заходів забезпечення позову передбачених ч.1 ст.137 ГПК України не є вичерпним.

Але поряд з цим, відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Так, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 у справі № 65/53-02/2026 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”, а саме: в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції та накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” штрафів за такі порушення.

Як вбачається з Комп`ютерної програми “ДСС” та матеріалів оскарження ухвали, 25.06.2026 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 65/81-р/к у справі № 65/53-02/2026, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” разом з іншим суб`єктом господарювання було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів закупівель. За вчинені порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” було накладено штраф у загальному розмірі 3 283 434,00 грн.

Так, згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі Закон) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п.1 ст.50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно з ч.3 ст.60 Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 60 Закону передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, колегія суддів зауважує, що ч.5 ст.60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

При цьому, згідно частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд звертає увагу на те, що сталими і послідовними є правові позиції Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК та щодо застосування частин третьої та п`ятої статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України, які зводяться до такого.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі, предметом розгляду якої є також визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Верховний Суд вказав: “Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19). Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору”.

Також, у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/269/20 Верховний Суд зазначив, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25).

Таким чином, приймаючи до уваги зміст позовних вимог позивача (визнання недійсним рішення відділення АМК України в частині, що стосується позивача) та підстави заявленого позову у справі № 916/3730/26, враховуючи, що Закон України “Про захист економічної конкуренції” визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд зазначає, що у даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК з тимчасовим вилученням інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” із зведених відомостей (реєстрів) про субєктів господарювання призведе до продовження господарської діяльності позивача на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), що за своїми наслідками є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та є несумісним із принципами та цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про зупинення дії рішення фактично є задоволенням позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване позивачем рішення, в частині що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО”, до прийняття судового рішення є чинним.

Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.

Зупинивши дію рішення в частині, що стосується позивача, суд першої інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.

Інститут забезпечення позову – це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову – виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

При цьому, як Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСКО” в заяві про забезпечення позову, так і судом першої інстанції в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову, не обгрунтовано підставність, необхідність, доцільність вжиття заходів забезпечення позову.

Окрім того, рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/81-р/к від 25.06.2026 є актом індивідуальної дії та вважається правомірним, доки позивач не доведе зворотне. Натомість, зупинення дії вказаного рішення АМКУ фактично означатиме передчасне зупинення дії акту органу державної влади до встановлення його незаконності, що суперечить принципу презумпції правомірності рішень органів влади.

Поряд з цим, як зазначалось вище, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

За змістом ст.136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про забезпечення позову.

Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність товариства, оскільки останнє буде позбавлене можливості приймати участь у тендерних закупівлях, господарським судом відхиляються, адже участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов`язану з участю у процедурах закупівель та укладати правочини поза межами таких процедур.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що зупинення дії рішення АМК України до закінчення розгляду справи в суді, не скасовує існування самого рішення АМК України.

Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України “Про публічні закупівлі” визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Тобто у разі зупинення дії рішення АМК України до закінчення розгляду справи в суді, контрагент позивача буде мати можливість укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСКО” договір, як з особою, яка не притягалась до відповідальності за порушення ЗУ “Про захист економічної конкуренції”, але поряд з цим, у разі залишення судом оскаржуваного рішення АМК України в силі, існує ризик того, що договір, укладений під час зупинення дії рішення АМКУ, укладений з особою, яка притягалась до відповідальності за порушення законодавства про економічну конкуренцію. Наведене в свою чергу може створювати невизначеності для майбутніх контрагентів позивача.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду в контексті визначення понять “зупинення дії” та “зупинення виконання” рішення АМК України, колегія судів вказує наступне.

Так, дійсно Верховний Суд у постанові від 26.03.2026 по справі № 910/14711/25 розмежував поняття “зупинення дії” та “зупинення виконання” рішення АМКУ, що є релевантним при визначенні даних понять при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про забезпечення позову про зупинення дії та зупинення виконання рішення АМКУ.

Поряд з цим, у наведеній справі забезпечення позову подавалось стороною при оскарженні рішення АМКУ “про визнання рішення таким, дія якого не зупиняється” прийнятих АМКУ на підставі повноважень передбачених ч.4 ст.48 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”, а не рішення АМК України яким визнано особу винною у вчиненні порушень економічної конкуренції та притягнення її до відповідальності за такі порушення (“основного рішення”).

Відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції” метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

В свою чергу у даній справі (№ 916/3730/26) Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” звернулось до суду з позовом про визнання недійсним рішення відділення АМКУ, у частині, що стосується товариства. Тобто предметом оскарження у даному випадку є саме “основне” рішення ухвалене відділенням АМКУ на підставі, ч.1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” яким, Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСКО” визнано таким, що вчинило порушення, передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” під час проведення закупівель. І саме в межах оскарження рішення відділення АМКУ, ухваленого згідно з ч.1 ст.48 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСКО” Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а не в межах оскарження рішення АМКУ про не зупинення рішення АМКУ ухваленого на підставі ч.4 ст.48 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”, як у справі № 910/14711/25.

Тому правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.03.2026 по справі № 910/14711/25, саме в контексті вжиття заходів забезпечення позову при оскаржені рішення відділення АМКУ ухваленого на підставі ч.1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю “БАСКО” Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” є нерелевантними в розрізі саме вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що предмет оскарження у справі № 910/14711/25 (оскарження рішення АМКУ про не зупинення рішення АМКУ, ухваленого на підставі ч.4 ст.48 ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”) і у даній справі є різним (оскарження рішення відділення АМКУ ухваленого на підставі ч.1 ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за порушення позивачем Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”).

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі “Руїз Торіха проти Іспанії”, ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню, а ухвала про забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 по справі № 916/3730/26 – скасуванню.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 у справі № 916/3730/26 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.09.2026 у справі № 916/3730/26 – скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСКО” про забезпечення позову (вх. № 2-1769/26 від 10.09.2026) – відмовити.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 916/3730/26 направити до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді: Н.М. Принцевська

А.І. Ярош

Оригінал: reyestr.court.gov.ua