Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: купівлі-продажу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №916/4829/25
Суддя: Савицький Я.Ф.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4829/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання – Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Казачок І.П., за ордером;
від відповідача-1: Фомін А.І., за ордером;
від відповідача-2: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-С”
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області
від 12 травня 2026 року (повний текст складено 12.05.2026)
у справі № 916/4829/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА”
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-С”;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР"
про визнання недійсним договору
суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.,
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 28.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “АДАМА УКРАЇНА” (далі також – позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ЛІК-С” (далі також – відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" (далі також – відповідач-2) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу 5150/2025/5724301 транспортного засобу від 05.11.2025, укладеного між ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" та ТОВ “ЛІК-С”;
- відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" права власності на транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .
Також, у позовній заяві ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” було наведено попередню (орієнтовну) суму витрат на правову допомогу, яку позивач очікує понести при розгляді справи – 15 000,00 грн, та зазначено, що докази на підтвердження остаточного розрахунку суми адвокатських витрат будуть надані у відповідності положень ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 у справі №916/4829/25 (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5150/2025/5724301 транспортного засобу від 05.11.2025, укладений між ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" та ТОВ “ЛІК-С”. Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" права власності на транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .
Стягнуто з відповідача-1 та відповідача-2 на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” по 2 651,20 грн (з кожного) витрат по сплаті судового збору.
30.04.2026 ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” надіслало до Господарського суду Одеської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4829/25 щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 36 400,00 грн., понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, обґрунтовуючи вказану заяву, позивач, поміж іншого вказав, що відповідно до п.1.6 додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги №01 від 16.02.2023, укладеного між ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” та Адвокатом, сторонами передбачено додаткове відшкодування витрат, пов`язаних з отриманням інформації з єдиних та/або державних реєстрів. На підтвердження таких витрат позивач надав відповідні докази.
05.05.2026 до суду першої інстанції від ТОВ “ЛІК-С” надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якої відповідач-1 просив зменшити розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги до 500,00 грн, посилаючись на те, що у позовній заяві з боку ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” було наведено попередній (орієнтовний ) розрахунок витрат на правничу допомогу, розмір якої становив 15 000,00 грн., а заявлений у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на правничу допомогу у 2.5 рази є більшим, ніж було заявлено спочатку, і таке збільшення не має обґрунтування або пояснення.
Відповідач-1 звертає увагу на те, що із заявлених 36 400,00 грн: 15 000,00 грн - це сума оплати послуг Адвоката, згідно п. 1.1. Додатку до Договору; ще 15 000,00 грн – сума додаткового гонорару (т.зв. «гонорар успіху), який сплачується у разі задоволення позову, згідно п. 1.3. Додатку до Договору; і 6 400,00 грн – вартість отриманих Адвокатом витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Олмакс Трейд», ТОВ «СВП «Адоніс» (які не є учасниками справи), отримання інформаційних довідок з ДРРП на нерухоме майно щодо ТОВ «СВП «АГРОСТАР» та щодо ТОВ «СВП «АДОНІС».
Між тим, на переконання відповідача-1, не зазначення «гонорару успіху» у попередньому розрахунку може свідчить про те, що Додаток до Договору, датований 01.12.2025, був укладений значно пізніше, наприклад, після ухвалення судового рішення.
Також ТОВ «ЛІК-С» звертає увагу суду на те, що надання послуг з отримання витягів, які не стосуються учасників справи та отримання інформаційних довідок відносно земельних ділянок, які не є предметом спору, не відповідає критерію необхідності та неминучості у даній справі.
Враховуючи те, що сума витрат, заявлених до відшкодування, значно перевищує суму, вказану в попередньому (орієнтовному) розрахунку, і представником позивача не доведено, що позивач не міг передбачити вказані (додаткові) витрати, зокрема, «гонорар успіху», відповідач-1 вважає, що суд повинен застосувати приписи ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідач вважає, що навіть заявлений у попередньому розрахунку розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що не відповідає принципам співмірності та пропорційності, тобто не є співмірним із складністю справи.
Так, ТОВ «ЛІК-С» вважає, що дана справа не є якоюсь складною та унікальною, а тому не вимагала значного обсягу часу для підготовки представником позивача процесуальних документів, а отже заявлена до відшкодування сума правничої допомоги має бути зменшена.
Водночас, відповідач-1 зауважує, що позивачем не надано доказів переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом в частині заявленої суми у розмірі 30 000,00 грн. А долучений до заяви Акт наданих послуг на суму 6 400,00 грн свідчить про отримання адвокатом витягів з ЄДРПОУ, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з цим, відповідач-1 звертає увагу на те, що в межах розгляду справ №916/5706/24 та №916/5540/24 про стягнення коштів з ТОВ «СВП «АГРОСТАР» представник позивача - ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» - Козачок І.П. просив суд стягнути з відповідача по 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, тоді як в даній справі просить стягнути 36 400,00 гривень, що явно є завищеним та не відповідає ринковим цінам на аналогічні юридичні послуги.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 (суддя Рога Н.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА” (вх.№2-839/26 від 30.04.2026) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 3 200,00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.
У вказаному додатковому рішенні суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту отримання Адвокатом Витягів Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань та інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які є оплатними, але, дослідивши надані позивачем докази щодо здійснення Адвокатом відповідних робіт, погодився з позицією ТОВ «ЛІК-С» щодо відсутності підстав для стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн за відсутності акту приймання-передачі наданих Адвокатом Клієнту послуг.
Крім того, спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо стягнення “гонорару успіху”, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку узгодження сторонами компенсації такого гонорару не є обов`язковою для задоволення судом вимог щодо його стягнення з відповідачів.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІК-С” звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги до 500,00 грн.
Апелянт вважає, що місцевий господарський суд абсолютно обґрунтовано відмовив заявнику у стягненні 30 000,00 грн, однак, без належних на те законних підстав присудив до відшкодування витрати у розмірі 6 400,00 грн, з яких відшкодування 3 200,00 грн покладено на Апелянта.
Відповідач-1 наголошує на тому, що заявлені до відшкодування витрати у розмірі 6 400,00 грн за отримання адвокатом витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Олмакс Трейд», ТОВ «СВП «Адоніс» (які не є учасниками справи), отримання інформаційних довідок з ДРРП на нерухоме майно щодо ТОВ «СВП «АГРОСТАР» та щодо ТОВ «СВП «АДОНІС» не мають нічого спільного з предметом даної справи, оскільки не мають жодного відношення до оскаржуваного правочину. Проте, в Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Суд зазначив, що Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
ТОВ «ЛІК-С» вказує, що надання послуг з отримання Витягів, які не стосуються учасників справи та отримання інформаційних довідок відносно земельних ділянок, які не є предметом спору, не відповідає критерію необхідності та неминучості у даній справі.
Отже, на переконання відповідача-1, суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з ТОВ «ЛІК-С» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 200,00 грн, оскільки вони не є необхідними та неминучими для цілей даної справи, а також помилково не задовольнив заяву ТОВ «ЛІК-С» та не обмежив розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу до суми в 500,00грн, з огляду на відсутність розумної необхідності здійснених судових витрат для конкретної справи.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 18.05.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-С” на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 та призначено її розгляд на 15.07.2026 року о 12:30 год. Також, вказаною ухвалою позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
09.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, наводить свою позицію, зазначає, що додаткове рішення вважає таким, що ухвалено з урахуванням норм матеріального і процесуального права та висновків Верховного Суду, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ЛІК-С» без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.
Так, позивач вказує, що судовий процес у даній справі стосується визнання недійсними правочину з підстав фраудаторності як особливої категорії. Відмінністю справ про фраудаторність є те, що для задоволення позовних вимог у таких справах позивачам недостатньо вказати на порушення відповідачем певної норми матеріального права, як то відбувається, наприклад, в справах про стягнення заборгованості за порушення зобов`язань. Завдання для позивачів полягає в тому, аби показати недобросовісність в діях відповідачів; наслідки такої недобросовісності, зазвичай, полягають у вчиненні ряду правочинів і зміні власника майна відповідача.
За твердженням ТОВ “АДАМА УКРАЇНА”, у даній справі позивач, для підтвердження власної позиції, був змушений відшукувати інформацію про численні правочини відповідача-1, вчинені з метою унеможливлення виконання судових рішень, ухвалених на користь позивача. Віднайдена позивачем інформація була отримана в законний спосіб й надана до суду в якості доказів, що було враховано судом першої інстанції при розгляді справи та вбачається з мотивувальної частини рішення від 28.04.2026 у справі №916/4829/25, яким були задоволені позовні вимоги ТОВ “АДАМА УКРАЇНА”. Зокрема, суд першої інстанції посилається на рішення одноосібного учасника ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР", на підставі яких відповідач-1 здійснював розірвання договорів оренди земельних ділянок; наслідком таких дій стало розірвання ряду договорів оренди земельних ділянок, яке й було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що й підтвердив позивач наданням відповідного витягу.
Таким чином, позивач переконаний у тому, що надані ним докази є належними й такими, що мають відношення до цієї справи, а відтак і витрати на отримання вказаних доказів, є такими, що пов`язані з розглядом справи, і повинні бути відшкодовані.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 задоволено заяву представника ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” – адвоката Козачка Івана Петровича про надання йому можливості взяти участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів – через систему відеоконференцзв`язку “EasyCon”. Вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ «ЛІК-С» на додаткове рішення у справі №916/4829/25 в режимі відеоконференції.
Між тим, у зв`язку з перебуванням у відпустках суддів-членів колегії Діброви Г.І. та Ярош А.І. з 06.07.2026 по 04.08.2026 судове засідання, призначене на 15.07.2026 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання.
Водночас, з 03.08.2026 по 11.09.2026 (включно) у запланованій щорічній відпустці перебував головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Тому, ухвалою суду від 14.09.2026 розгляд апеляційної скарги ТОВ “ЛІК-С” на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 був продовжений на розумний строк та повідомлено учасників справи №916/4829/25, що її розгляд відбудеться 28.10.2026 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції.
28.10.2026 представник ТОВ “ЛІК-С” підтримали свою правову позицію та доводи апеляційної скарги, і просив суд задовольнити останню, скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про зменшення витрат позивача на Адвоката до 500,00 грн.
Представник ТОВ “АДАМА УКРАЇНА”, який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1, зазначав проте, що підстав для зменшення суми правничої допомоги до 500,00 грн немає та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" у судове засідання не з`явився. Про день час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача-2.
У судовому засіданні 28.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед, судова колегія звертає увагу на те, що апелянт не згоден з оскаржуваним додатковим рішенням лише в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з отриманням платних Витягів та інформації із відповідних реєстрів.
В контексті зазначеного, судова колегія звертає увагу на те, що інша частина додаткового рішення в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджується та не перевіряється; апеляційний суд здійснює перегляд додаткового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Наявні у даній справі докази свідчать, що 16.02.2023 між ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” (Клієнт) та адвокатом Козачком Іваном Петровичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №01 (далі – Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених Договором та/або додатками до Договору.
За положеннями п. 2.2 Договору, Адвокат бере на себе виконання дій по захисту інтересів Клієнта з усіх без обмеження питань, з усіма без виключення повноваженнями, визначеними нормами матеріального і процесуального права, законами та підзаконними актами. Зокрема, збирати інформацію щодо Клієнта та/або обставин справи за участю Клієнта, в тому числі з використанням адвокатських запитів.
Розділом 3 Договору встановлені права та обов`язки Клієнта, до яких відноситься, у тому числі, обов`язок оплати Адвокату коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням угоди (транспортні витрати; оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; … оплата інших необхідних витрат по справі).
При цьому приписами п. 4.4 (розділ «Порядок оплати послуг Адвоката») Договору визначено, що крім оплати гонорару Клієнт відшкодовує Адвокату всі витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням договору. Такі витрати включають: видатки на міжнародний таабо міжміський зв`язок, витрати на факсимільний зв`язок, поштові витрати, фотокопіювання, транспортні та відрядні витрати, переклад документів на іноземні мови та з іноземних мов, витрати на оплату праці експертів, консультантів зі спеціальних питань, інші витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення.
Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги сторонами визначено, що вид, обсяг та вартість наданих послуг Адвоката, які надаються за окремими дорученнями Клієнта, зазначається у відповідних Додатках до Договору.
Додатком від 01.12.2025 до Договору сторони узгодили, що Адвокат надає Клієнту юридичні послуги такого змісту: юридичний супровід визнання недійсним правочину продажу транспортного засобу, укладеного між ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" та ТОВ“ЛІК-С” у суді першої інстанції. Під юридичним супроводом сторони розуміють юридичні послуги, що включають в себе в тому числі, але не обмежуючись : ознайомлення з документами, на підставі яких відбувся перехід права власності на транспортний захід, підготовка претензії та або вимоги у випадку необхідності, підготовка позовної заяви, представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, участь у судових засіданнях у справі. у тому числі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, аналіз документів по суті справи (відзив. заперечення) та процесуальних документів відповідачів у випадку їх подання, підготовка та подання заяв по суті справи (відповідь на відзив) у випадку необхідності, підготовка та подання заяв і клопотань у випадку необхідності, підготовка та подання мирової угоди у випадку необхідності (п.1).
Згідно п.1.2 Додатку гонорар Адвоката за послуги, визначені у п.1.1 Додатку становить 15 000,00 грн.
Гонорар, визначений у п.1.2 Додатку,…не включають у себе витрати Адвоката, пов`язані з отриманням інформації з єдиних та/або державних реєстрів, яка потрібна для надання правової допомоги (п.1.6 Додатку).
29.04.2026 між ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” та адвокатом Козачком Іваном Петровичем складено та підписано Акт наданих послуг від 29.04.2026 до Додатку від 01.12.2025 до Договору про надання правової ( правничої) допомоги №01 від 16.02.2023, за яким сторони підтверджують надання Адвокатом наступних послуг:
- отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань №36598852;
- отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань №37079623;
- отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №467976152;
- отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №467975934.
За п. 2 Акту загальна вартість послуг, вказаних в Акті, складає 6 400,00 грн.
Сторони підтвердили, що послуги надані в повному та належному обсязі, якісно та вчасно ( п. 3 Акту).
Акт підписаний представниками обох сторін без зауважень.
Також, на підтвердження вартості понесених Адвокатом витрат на отримання зазначених вище Витягів та інформації у загальній сумі 6 400,00 грн, позивачем надано копії:
- квитанції №94ТМ-R9ET-7L2E від 29.12.2025 на суму 115,00 грн; призначення платіжної операції: запит 411538488661. Оплата за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій;
- квитанції №BQB5-RTYA-D12E від 12.03.2026 на суму 135,00 грн; призначення платіжної операції: запит 394137909658. Оплата за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій;
- платіжної інструкції №АКЕО-ЕХ1Н-2602-МВМ4 від 13.03.2026 на суму 4 940,00 грн,
- платіжної інструкції №1МОР-8407-ТЕ83-4РЕЕ від 13.03.2026 на суму 650,00 грн.
Судом першої інстанції було встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Козачок Іван Петрович, який діяв на підставі ордеру серії АІ №2064900 від 01.12.2025. що був виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги №1 від 16.02.2023.
Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг на суму 6 400,00 грн, шляхом отримання доказів, а саме: Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань №36598852 та №37079623; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №467976152 та №467975934, що долучені до матеріалів справи. При цьому, сума послуг 6 400,00 грн є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов`язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на обох відповідачів.
Між тим, як зазначалось вище, ТОВ «ЛІК-С» вважає помилковим відшкодування позивачу зазначеної суми (6 400,00 грн), оскільки відповідні витяги з ЄДРПОУ та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відносяться до справи №916/4829/25, не стосуються спірних правовідносин та відповідачів у даній справі, а отримані щодо ТОВ «Олмакс Трейд», ТОВ «СВП «Адоніс» (які не є учасниками справи). Крім того, отримання інформаційних довідок з ДРРП на нерухоме майно щодо ТОВ «СВП «АГРОСТАР» та щодо ТОВ «СВП «АДОНІС» не мають нічого спільного з предметом даної справи, оскільки не мають жодного відношення до оскаржуваного правочину.
Проте, судова колегія погоджується із позицією ТОВ “АДАМА УКРАЇНА”, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 на додаткове рішення у справі №916/4829/25, та виходить з того, що у даному випадку предметом спору було визнання недійсними правочину з підстав саме фраудаторності останнього.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 звертала увагу на те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зокрема: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України). Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
При цьому, основними критеріями, які Верховний Суд визначає для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: 1) відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; 2) відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); 3) майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); 4) майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); 5) після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/5751/23.
Виходячи із зазначеного, звертаючись з відповідними позовними вимогами до суду, позивач має довести ознаки фраудаторності оспорюваного правочину, недобросовісність в діях відповідачів та наслідки такої недобросовісності.
При цьому, наслідки недобросовісності найчастіше і виражаються у послідовному вчиненні ряду правочинів (ланцюжка перепродажів, дарування, внесення до статутного капіталу тощо) саме з метою виведення активів та зміни кінцевого власника, щоб максимально ускладнити повернення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає стандарт доказування в господарському судочинстві – стандарт вірогідності доказів – наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У даній справі саме для підтвердження власної позиції, позивач був змушений відшукувати інформацію про численні правочини відповідача-1, вчинені з метою унеможливлення виконання судових рішень, ухвалених на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” (у справах: №916/5706/24 та №916/5540/24).
Віднайдена позивачем інформація була отримана в законний спосіб шляхом здійснення представником відповідних запитів до ЄДРПОУ та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому, Витяги з ЄДРПОУ та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була надана позивачем господарському суду в якості доказів.
Саме ці докази суд першої інстанції дослідив, внаслідок чого дійшов висновку, що «якщо розглядати дії ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР” кожну окремо, то ознак неправомірності чи порушення законодавства не вбачається, однак беручи до увагу всю їх сукупність вони містять ознаки фраудаторності».
При цьому, суд першої інстанції виходив з наданих позивачем доказів, які свідчили, зокрема, про те, що «…після ухвалення рішень по справі №916/5706/24 та №916/5540/24 ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" розпродало все рухоме та нерухоме майно. …ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" переоформило свою продукцію, яка знаходилась на зберіганні у ТОВ “Саратський КХП”, на ТОВ Олмакс Трейд” …
… 22.10.2025 року у ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР” відбувся ряд корпоративних змін, а саме: зміна учасників та зміна керівника, в результаті чого, єдиним учасником підприємства став ОСОБА_1 .
Вже новий керівник відповідача розірвав договори оренди землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується рішеннями одноосібного учасника ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР” від 10.11.2025р. та 14.11.2025 …
Слід відмітити, що основним видом діяльності ТОВ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР” є вирощування зернових культур, бобових культур, насіння олійних культур та овочів, а тому відсутність земельних ділянок (у власності чи користуванні) унеможливлює здійснення вищезазначеної господарської діяльності.».
Отже, судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті спору у даній справі №916/4829/25 надані позивачем документи (відповідні Витяги з ЄДРПОУ та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) були враховані як належні докази на підтвердження фраудаторності договору купівлі-продажу №5150/2025/5724301 транспортного засобу від 05.11.2025, укладеного між відповідачами у даній справі, що було враховано судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 та стягненні вартості наданих позивачем доказів на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА”, оскільки сторона, на користь якої ухвалено рішення, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 123, п. 1 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України має право на відшкодування витрат, які пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний документи як доказ.
Вимоги апелянта щодо зменшення витрат позивача в цій частині до 500,00 грн є неспроможними, оскільки вони не узгоджуються з дослідженими обставинами. Більш того, такі вимоги ТОВ «ЛІК-С» суперечать позиції відповідача-1 в цілому, враховуючи те, що останній стверджує, що документи позивача, за які відбувається відшкодування, взагалі не стосуються ні предмету спору у даній справі, ні відповідачів, проте не вимагає відмовити у задоволенні компенсації взагалі, а лише просить про зменшення відповідної суми.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що заявляючи клопотання саме про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу Адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач-1 має керуватись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), проте, жодної такої обставини відносно суми 6 400,00 грн з боку ТОВ «ЛІК-С» не зазначено.
Апелянтом не наводиться жодного порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при винесенні відповідного додаткового рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків місцевого господарського суду не спростовують, а полягають лише у незгоді відповідача-1 із сумою, яка визначена судом першої інстанції для стягнення.
Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги ТОВ «ЛІК-С» з огляду на те, що наведені аргументи апелянта є лише припущеннями останнього, що трактуються на власну користь.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати Адвоката у розмірі 6 400,00 грн, понесені у зв`язку із отриманням інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підлягають до стягнення з відповідачів.
Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача щодо стягнення на користь ТОВ “АДАМА УКРАЇНА” витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, ухвалюючи дану постанову, колегія суддів враховує, що відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2026 апеляційну скаргу відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-С" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 у справі №916/4829/25 залишено без задоволення, вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів встановила, що додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи, викладені у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-С", не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача-1 залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК-С” залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 у справі №916/4829/25 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 02.11.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua