Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №706/868/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/868/26

2/706/866/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 3779397 у розмірі 11 611,12 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, що складають 9 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №3779397, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 5 900 грн, а позичальник, у свою чергу, взяв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) за ставкою 1,60% в день.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за Договором позики №3779397 належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 11 611,12 грн, яка складається із 5 900 грн заборгованості за тілом кредиту, 5 511,65 грн – заборгованості за процентами, інфляційні збитки – 172,32 грн та 27,15 грн – 3% річних.

Згідно укладеного 30.12.2021 Договору факторингу № 30-12/2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3779397.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3779397. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3779397 та просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 11 611,12 грн, 2 662,40 грн судового збору та 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Задояного Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу за договором позики № 3779397 від 18.10.2020. Доєднана позивачем довідка ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» від 28.01.2025 не містить підпису керівника товариства та не може бути належним доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські та платіжні документи, які б підтверджували перерахування коштів саме на рахунок відповідача. Посилаючись на відсутність належних доказів виконання ТОВ «Коллект Центр» умов договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 в частині оплати вартості відступлених прав вимоги, представник позивача ставить під сумнів перехід права вимоги до позивача, а наданий позивачем акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 сам по собі не підтверджує належного виконання зобов`язань за договором відступлення права вимоги. Тоді як інших доказів проведення розрахунків позивачем не надано. Заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн представник відповідача вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг, і просить зменшити їх до 1 000 грн.

У поданій 29.06.2026 відповіді на відзив представник позивача наполягає на перерахуванні первісним кредитором грошових коштів ОСОБА_1 . Зазначає, що видана ТОВ «ФК «Фінекспрес» довідка є належним підтвердженням цієї обставини. Позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій, оскільки ні він, ні первісний кредитодавець, не є банком, а має статус фінансової установи і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Представник позивача зауважує, що відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження із умовами кредитування.

Обґрунтовуючи перехід права вимоги до відповідача, представник позивача посилається на укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021, а в послідуючому – між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договір відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023.

Зауважує, що відповідно до п. 5.2 договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді. Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Представник позивача вказує, що заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу є лише його суб`єктивною думкою, а їх необґрунтованість не підтверджена доказами, хоча обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

29.06.2026 представник позивача ТОВ «Коллект Центр» також подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 23.09.2026 задоволено, витребувано у АТ «ОЩАДБАНК» інформацію щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 , докази зарахування 18.10.2020 на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 900 грн, а також виписку про рух коштів по рахунку, відкритому до банківської картки № НОМЕР_1 за період із 18.10.2020 по 23.10.2020.

У судове засідання, призначене на 22.10.2026, представник позивача не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду 22.10.2026 заяві представник позивача ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Сповіщений у встановленому процесуальним законом порядку про дату, час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 22.10.2026, не з`явилися. 23.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, позовні вимоги просить вирішити з урахуванням викладених у відзиві на позовну заяву доводів.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 18.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3779397 (далі по тексту – Договір позики).

За умовами пункту 2 укладеного Договору позики відповідач 18.10.2020 отримав позику в сумі 5 900 гривень строком на 22 дні зі сплатою процентів в розмірі 1,60 % в день.

Датою видачі позики є 18.10.2020, датою повернення – 09.11.2020.

Підписанням Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.4.1. п.4 Договору позики), а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (п.п.4.2. п.4 Договору позики).

За змістом пункту 3 Договору позики № 3779397 проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Договір позики №3779397 укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно – телекомунікаційних систем товариства, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором – 5fAOWxA8dY.

Довідкою № КД-000006524/ТНПП від 28.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтвердило, що цим товариством, на виконання умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», прийнято до виконання та завершено таку платіжну операцію – переказ 5 900 грн, отримувач Брикін Василь - ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер платежу 341bd0e8-a4b1-45b2-acee-5779da00777c.

Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на неї 20.10.2020 5 900 грн кредитних коштів підтверджується інформацією, наданою АТ «ОЩАДБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, а також копією меморіального ордеру №7055590024 від 20.10.2020 та випискою про рух коштів по рахунку.

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» - прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржниками.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників №1 до Договору факторингу 30-12/2021 від 30.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 11 411,65 грн, з яких: 5 900 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5 511,65 грн – заборгованість за відсотками.

У послідуючому право вимоги до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» відчужило ТОВ «Коллект Центр» на підставі укладеного між ними 10.03.2023 Договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01. За укладеним Договором ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3779397.

Відповідно до п. 5.2 Договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

Позивач надав суду Акт прийому – передачі Реєстру боржників від 10.03.2023, відповідно до якого первісний кредитор - ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а новий кредитор – ТОВ «Коллект Центр» прийняв Реєстр боржників кількістю 29 141. Після цього від первісного до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Датований 31.03.2023 акт підтверджує зарахування ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від первісних кредиторів до позивача прав вимоги за кредитними договорами, утому числі укладеного із відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно витягу із Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 позивач набув до відповідача право вимоги за Договором позики №3779397 на суму 11 611,12 грн, з яких: 5 900 грн – заборгованість за наданою позикою, 5511,65 грн – заборгованість за процентами, 199,47 грн – нараховані згідно ст. 625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних.

Вивченням розрахунку заборгованості за Договором позики № 3779397 від 18.10.2020 суд встановив, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало відповідачу проценти в сумі 22 155,68 грн за користування у період із 18.10.2020 по 26.09.2021 позикою. За вказаний період відповідач сплатив 16 644,03 грн, які первісний кредитор зарахував на погашення процентів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як послідуючий кредитор за договором факторингу №30-12/2021, донарахувало ОСОБА_1 згідно ст. 625 ЦК України 172,32 грн інфляційних втрат та 27,15 грн – 3% річних. Таким чином, загальна сума боргу, за якою позивач набув право вимоги до відповідача, склала 11 611,12 грн.

ТОВ «Коллект Центр» надало суду власний розрахунок заборгованості за договором позики, що здійснений станом на 07.05.2026. Із даного документа слідує, що будь – яких донарахувань позивач ОСОБА_1 не здійснював.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Із досліджених судом документів – Договору позики № 3779397 від 18.10.2020 встановлено, що відповідач уклав означений правочини шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Заперечень з приводу укладення Договору позики № 3779397 від 18.10.2020 відповідач до суду не подавав.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні передбаченні у статті 512 ЦК України, пунктом першим частини першої якої визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Право вимоги, яка не має особистого характеру може бути предметом договору купівлі – продажу (ч. 3 ст. 656 ЦК України). У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд встановив, що позивач набув права вимоги відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором позики № 3779397 від 18.10.2020.

Право вимоги по Договору позики № 3779397 від 18.10.2020 ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, набуло на підставі Договору факторингу № 30-12/2021 від 30.12.2021, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач факт отримання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у позику грошових коштів в сумі 5 900 грн не спростував, доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору позики № 3779397 від 18.10.2020 у строки, передбачені цим правочином, не надав.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми позики за Договором позики № 3779397 від 18.10.2020 як первинному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступникам - ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із нього 5 900 грн в рахунок погашення основного зобов`язання підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, окрім основної суми боргу за договором позики, заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, що становить 27,15 грн, та 172, 32 грн інфляційних втрат.

Позовну вимогу про стягнення 3 % річних суд вважає обґрунтованою, вмотивованою та такою, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір про стягнення заборгованості за процентами, суд виходить із таких положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вивченням розрахунку заборгованості за Договором позики № 3779397 від 18.10.2020, здійсненим первинним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 30.12.2021, тобто на день укладення між вищевказаним товариством та ТОВ «Вердикт Капітал» Договору факторингу №30-12/2021, встановлено, що розмір боргу за процентами за користування позикою становить 5 511,65 грн. Проценти за користування позикою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нараховані позичальнику ОСОБА_1 за період із 18.09.2020 до 26.09.2021.

В такому ж розмірі заборгованість відповідача по відсотках за Договором позики №3779397 від 18.10.2020 відступлена Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а в послідуючому – ТОВ «Коллект Центр».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У пункті 2.2 Договору позики № 3779397 від 18.10.2020 сторони погодили, що строк позики становить 22 дні, а проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Підписавши Договір позики № 3779397 від 18.10.2020 відповідач підтвердив, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Договором позики № 3779397 від 18.10.2020 пролонгація не врегульована.

Відповідно до пункту 7.1 – 7.3 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які діяли на час укладення правочину та які долучені до позовної заяви, позичальник має право продовжити строк користування позикою, за що він сплачує товариству проценти на умовах, обраних ним для здійснення певного виду пролонгації. Умови пролонгації вказуються в Особистому кабінеті позичальника та на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації визначається виходячи із процентної ставки, зазначеної в Договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію. Товариство на власний розсуд може застосувати до певного виду пролонгації програму лояльності та запропонувати позичальнику знижену процентну ставку для оформлення пролонгації.

Доказів здійснення пролонгації за Договором № 3779397 від 18.10.2020 та її умов позивач суду не надав, а тому суд виснує, що первісний кредитор нараховував відповідачу проценти поза межами строку кредитування, які згідно Договору позики становлять 22 дні.

З огляду на те, що відповідач сплатив первісному кредитору 16 644,03 грн процентів, підстав для стягнення із нього на користь позивача ще 5 511,65 грн відсотків, які нараховані поза межами строку кредитування, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 гривень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (далі – АО «Лігал Ассістанс»), заявки на надання юридичної допомоги № 767 від 01.04.2026, витягу з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно якого вартість наданої позивачу консультації становить 3 000 грн, складання позовної заяви – 6 000 грн.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, беручи до уваги заперечення відповідача щодо заявлених до стягнення витрат, характер правовідносин у цій справі, віднесення справи до категорії малозначних, незначної складності, наявність узгодженої та усталеної судової практики, невеликий обсяг досліджених доказів, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

При вирішенні питання стягнення із відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за змістом якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0648110102 від 18.05.2026.

Ціна позову у даній справі становить 11 611,12 грн. Обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню із відповідача суд визнає заборгованість в сумі 6 099,47 грн, що становить 52,53 % від заявленої суми. У зв`язку із цим, із відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 398,55 грн (2 662,40 грн * 52,53%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики № 3779397 від 18.10.2020 у розмірі 6 099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 47 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 1 398 (одна тисяча триста дев`яносто вісім) гривень 55 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення суду складений та проголошений 04 листопада 2026 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ – 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА