Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №711/8809/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №711/8809/26

Суддя: Петренко О. В.

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8809/26

Номер провадження2/711/4451/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Дмитренка О.Ю., Овезової Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача за довіреністю Давиденка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати відповідача скасувати донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 з 01.02.2023 та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн (вхідний №36254/26, а.с.1-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно абз.1 п.1 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (далі – Методика №315), передбачено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 40 C від нормативної температури внутрішнього повітря.

Така перевірка додержання теплового режиму в опалювальному приміщенні не є об`єктивною та достовірною і, якщо фактична температура в опалювальному приміщенні вища за +140 С, то донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії не повинно застосвуватися.

Також позивач звертає увагу на положення абз. 2 п.1 розділу VI Методики №315, згідно яких для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Проте ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», виконавши донарахування за опалення приміщення з приладом обліку теплової енергії, додаткової кількості теплової енергії (відповідної донарахуванню) не надає і в приміщенні температура не підвищується, що, на переконання позивача, свідчить, що зазначена вище мета донарахування не досягнута.

Запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, місцях загального користування та в допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку відноситься до компетенції управляючого підприємства ПП «РЕУ «Надія».

Водночас до компетенції відповідача належить надання комунальних послуг з постачання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання згідно типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 19.05.2024, що розміщений на офіційному сайті відповідача.

14 березня 2023 року позивач направив листа відповідачу про скасування донарахування до мінімального споживання теплової енергії, оскільки в опалювальний період температура в квартирі позивача не опускається нижче +220С, квартира зорієнтована на південь, не кутова, розміщена на 11 поверсі, зовнішні стіни із пінобетонних блоків та утеплені. Проте донарахування не було скасоване.

Також позивач звертає увагу суду на те, що він зібрав підписи більше 30% мешканців будинку для колективного звернення до відповідача щодо скасування донарахування за мінімальне споживання теплової енергії та направив це звернення відповідачу. Проте відповіді на означене звернення позивач не отримав.

У рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії на опалення квартири за листопад 2025 року у статті нарахування зазначено: послуга з постачання теплової енергії (інд.лічильник) 0,121х1407,85 = 170,69 грн; донарахування до мінімального споживання : 0,048х1407,85 = 67,57 грн. У зв`язку з цим, враховуючи донарахування за опалення квартири необхідно заплатити 238,26 грн (170,69 грн + 67,57 грн).

При цьому на опалення квартири було використано 0,121Гкал, а це значить, що тариф на опалення виріс і становить 1969,09 грн (238,26/0,121).

Таке збільшення тарифу на опалення суперечить п.30 типового індивідуального договору від 19.05.2024.

Ураховуючи викладене, на переконання позивача, за опалення квартири необхідно заплатити 170,35 грн (0,121х1407,85).

У зв`язку з цим, позивач констатує, що в рахунку на оплату послуги з постачання теплової енергії на опалення квартир відповідач визначив до сплати не 170,35 грн, а 170,69 грн.

Також позивач звертає увагу суду на те, що п.5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 19.05.2024 не передбачає виконувати донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні з приладом обліку.

Крім того позивач у позові зазначає про те, що відповідач протягом 4,5 років чинить на нього морально-психологічний тиск, переслідує та вимагає сплатити необгрунтований і недостовірний борг, спонукав його двічі захищати власне ім`я в суді.

На переконання позивача, відповідач своїми діями та бездіяльністю спричинив приниження честі, гідності та репутації позивача, змусив його страждати, переживати, хвилюватись та нервувати, що в наслідку призвело до зміни та порушення звичного способу життя позивача.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд зобов`язати відповідача скасувати донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 з 01.02.2023 та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 9 жовтня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.18-19).

30 вересня 2026 року представник ПрАТ «Черкаське хімволокно» за довіреністю Давиденко Віктор Юрійович подав до суду відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог (вхідний №41981, а.с.26-28).

Заперечення проти позовних вимог представник відповідача обгрунтовує тим, що позивач посилається на пункт 8 розділу VI Методики №315 розподілу, згідно з яким донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщенні або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30% опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії, і додає до позову список 69 мешканців будинку, які нібито погоджують звернення про незастосування донарахування.

Проте така вимога не підлягає задоволенню з двох самостійних підстав, а саме:

1)наведений список не є і не може вважатися «обґрунтованою претензією» у розумінні Методики №315. Поняття «обґрунтована претензія щодо кількості та/або якості наданої послуги» має чітке нормативне визначення порядку оформлення, що регламентоване Методикою №315, згідно якої обсяг зменшення теплової енергії для приміщень із такою претензією враховується у випадках, коли факт ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуги з постачання теплової енергії оформлено шляхом підписання споживачем та виконавцем відповідного акта-претензії відповідно до статей 27 та 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII. Порядок складення такого акта-претензії визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором», якою регламентовано обов`язковий виїзд виконавця для перевірки якості послуги за викликом споживача (це положення відображене й у пункті 47 типового індивідуального договору, укладеного з позивачем) і складення за результатами такої перевірки акта-претензії за затвердженою формою з фіксацією дати й часу перевірки та виявлених фактів невідповідності параметрів послуги. Проте, наданий позивачем список мешканців жодній з цих вимог не відповідає: він не підписаний відповідачем; жодної перевірки якості послуги виконавцем за викликом кожного з підписантів не проводилося; жодного акта-претензії за встановленою формою не складено.

2)зміст самого списку суперечить суті винятку, на який посилається позивач. У поданому списку зазначені температури в приміщеннях мешканців переважно перебувають у діапазоні 18-25°С, тобто на рівні або значно вище нормативного мінімуму (+18°С). Виняток, передбачений п.8 розділу VI Методики №315, покликаний захищати споживачів, які не отримують достатньої кількості чи належної якості послуги (тобто скаржаться на недогрів, знижену температуру), а не тих, хто, навпаки, підтверджує стабільно високу чи надлишкову температуру в приміщенні.

3)вимога позивача сформульована і заявлена для всіх власників житлових приміщень будинку АДРЕСА_1 , тобто не обмежується захистом його власного, індивідуального права як споживача комунальної послуги в межах його квартири, а спрямована на встановлення судом обов`язку відповідача щодо невизначеного кола третіх осіб, що суперечить положенням ст.4 ЦПК України. У цьому контексті відповідач звертає увагу на те, що право на судовий захист реалізується особою виключно щодо власних прав та інтересів; звернення в інтересах інших осіб можливе лише у випадках, прямо передбачених законом, і за наявності належних процесуальних повноважень (довіреності, статусу законного представника, представника об`єднання співвласників). Позивач таких повноважень не має і не надав суду, не є представником об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителем будинку чи іншою уповноваженою особою, а тому вихід заявленої вимоги за межі захисту його власного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Також представник відповідача у відзиві зазначає про те, що позивач стверджує, що поєднання плати за спожиту теплову енергію (за показаннями індивідуального лічильника) з донарахуванням до мінімального споживання призводить до того, що фактично нарахована сума, поділена на обсяг спожитої за лічильником енергії, дає результат (1 969,09 грн/Гкал), який перевищує діючий тариф (1 407,85 грн/Гкал), що нібито суперечить пункту 30 типового індивідуального договору.

Проте, на переконання представника відповідача, таке твердження ґрунтується на некоректній арифметичній операції, яка змішує дві концептуально різні статті нарахування. Перша - плата за фактично спожиту теплову енергію за показаннями приладу обліку, яка розраховується виключно за затвердженим до початку війни тарифом (1 407,85 грн/Гкал) і жодних відхилень від нього не містить. Друга - донарахування до мінімального споживання, яке є самостійним, окремо врегульованим Методикою розподілу механізмом і розраховується не шляхом застосування тарифу до додаткового обсягу Гкал, а за формулою, що виходить з площі приміщення та різниці між фактичним і мінімально допустимим питомим споживанням.

Ділення суми двох різних за правовою природою нарахувань на обсяг лише одного з них не свідчить про приховане підвищення ціни за Гкал: тариф залишається незмінним і застосовується коректно. Додатково звертає увагу суду на те, що затверджений тариф на теплову енергію (1 407,85 грн/Гкал), який застосовує відповідач, фактично не змінювався з 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення, попри те, що рішення уповноважених органів щодо можливості перегляду тарифів у сфері теплопостачання за цей період приймалися. Це обставина, яка додатково спростовує твердження позивача про нібито систематичне намагання відповідача завищити вартість послуги; навпаки тариф залишається незмінним протягом тривалого часу попри об`єктивне зростання витрат на виробництво теплової енергії.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то представник відповідача у відзиві звертає увагу суду на те, що позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн моральної шкоди, посилаючись на обставини, ідентичні викладеним в інших позовних заявах позивача до відповідача.

Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України обов`язковими умовами покладення відповідальності за завдану моральну шкоду є доведення в сукупності протиправної поведінки, факту та розміру шкоди, причинно-наслідкового зв`язку та вини. Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань чи інших несприятливих наслідків, пов`язаних саме з діями чи бездіяльністю відповідача.

5 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в мотивувальній частині якої наводить заперечення щодо тверджень представника відповідача, які останнім викладені у відзиві на позовну заяву, з призми положень як Методики №315, так і Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VІII (далі – Закон №2119). Підсумовуючи викладене, позивач у прохальній частині відповіді на відзив просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (вхідний №42578/26, а.с.32-33).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.10.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 09 год 10 хв 28 жовтня 2026 року (а.с.38).

У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у мотивувальній частині позовної заяви. Просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача скасувати донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 з 01.02.2023 та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Додатково повідомив суд, що управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 є ПП «РЕУ «Надія». Позивач звертався до управителя з метою ініціювання останнім питання перед відповідачем про скасування донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 . Проте управитель дій щодо скасування означеного донарахування не вчиняє, тому позивач змушений самостійно звертатися до суду. Також позивач повідомив суд, що належна йому на праві власності квартира обладнана індивідуальним лічильником теплової енергії, а також те, що після його звернення зі скаргою на дії відповідача щодо не скасування донарахування до мінімального споживання теплової енергії до Дерпродспоживслужби, ПрАТ «Черкаське хімволокно» здійснило перерахунок позивачу вартості відповідних послуг, зменшивши їх на понад як 5500 грн, яка включає і вартість донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії. Після здійснення означеного перерахунку, сума перерахунку була перерозподілена відповідачем між мешканцями будинку АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ПрАТ «Черкаське хімволокно» за довіреністю Давиденко В.Ю. в судових засіданнях заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково повідомив про те, що квартира, власником якої є позивач ОСОБА_1 , обладнана індивідуальним лічильником теплової енергії. Також визнав той юридичний факт, що функції управителя багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 здійснює ПП «РЕУ «Надія» а також те, що після звернення позивача зі скаргою на дії відповідача щодо не скасування донарахування до мінімального споживання теплової енергії до Дерпродспоживслужби, ПрАТ «Черкаське хімволокно» здійснило перерахунок позивачу вартості відповідних послуг, зменшивши їх на понад як 5500 грн, яка включає і вартість донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії.

28 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 00 хв 4 листопада 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача та представника відповідача, висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий 03.02.2006 Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області. Крім того, із безпосередньо дослідженого витягу з паспорта громадянина, яким документований позивач, суд встановив, що місцем народження позивача є с. Білозір`я Черкаського району Черкаської області (а.с.4).

Також із дослідженої в судовому засіданні картки платника податків, що видана позивачу ОСОБА_1 Черкаською ОДПІ Черкаської області, останньому присвоєний реєстраційний номер картки платника податків, а саме: НОМЕР_2 (а.с.5).

Із заяви ОСОБА_1 від 14.03.2023, що адресована ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» суд встановив, що позивач звернувся до відповідача з проханням скасувати донарахування до мінімального споживання теплової енергії в квартирі, власником якої є позивач (а.с.6).

Крім того з витягу з технічного паспорта на квартиру, яка розміщена на 11 поверсі 16 поверхового будинку, що виконаний станом на 19.10.2010, і який, як стверджував позивач у судовому засіданні 28.10.2026, виконаний відносно квартири, власником якої є позивач, суд встановив, що матеріал зовнішніх стін виконаний із пінобетонних блоків, а матеріал перекриття – з/б панелі (а.с.7).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив заяву позивача ОСОБА_1 від 15.12.2025, що адресована ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», зі змісту якої встановив, що ОСОБА_1 просив не застосовувати донарахування до мінімального споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні для мешканців будинку у зв`язку з чим разом із заявою направив список мешканців будинку, які погоджують звернення (а.с.8).

Зі списку мешканців будинку АДРЕСА_1 , що погоджують звернення про незастосування донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні, суд встановив, що означений список містить прізвища та ініціали 69 мешканців будинку АДРЕСА_1 , кожен з яких зазначив температуру повітря у квартирі, в якій проживає; також із означеного засобу доказування суд встановив, що мінімальна температура повітря у помешканні становить 180 С, а максимальна – 250 С (а.с.9).

Із рахунків на оплату послуги постачання теплової енергії за листопад 2025 року та лютий 2026 року, що направлялися відповідачем на адресу позивача, суд встановив, що означені засоби доказування містять інформацію про грошовий розмір донарахування до мінімального споживання відповідно 67,57 грн та 102,82 грн (а.с.10).

Із розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання теплової енергії) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , О/Р №10023059, за період листопада 2021 року – лютий 2026 року, суд встановив, що за період із листопада 2021 року – лютого 2026 року включно позивач має заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надану йому комунальну послугу з централізованого опалення в загальному розмірі 19 666 грн 81 коп, оскільки оплата послуг відповідачем проводилася частково (а.с.11).

Крім того з розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги (постачання гарячої води) по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , О/Р №10023059, за період листопада 2021 року – лютий 2026 року, суд встановив, що за період із листопада 2021 року – лютого 2026 року включно позивач має заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надану йому комунальну послугу з гарячого водопостачання в загальному розмірі 12 грн 74 коп, оскільки оплата послуг відповідачем проводилася частково (а.с.12).

Із рахунку на оплату послуги постачання теплової енергії за квітень 2026 року, що направлялася відповідачем на адресу позивача, суд встановив, що означений засіб доказування містить інформацію про грошовий розмір донарахування до мінімального споживання становив 131,30 грн (а.с.13).

Суд також дослідив засіб доказування, що міститься на а.с.36, який був долучений позивачем до відповіді на відзив, проте встановити як найменування означеного засобу доказування, так і ким підготовлений означений документ, суд позбавлений процесуальної можливості, оскільки досліджений письмовий доказ не містить відповідної інформації, що унеможливлює суд надати правову оцінку означеному документу з призми предмету позову, а тому визнає означений засіб доказування неналежним і недостовірним доказом.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 41 постанови від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначила, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові (пункт 44 постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 (адміністративні провадження №К/9901/16194/19; К/9901/16864/19)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такий спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цим порушенням наслідкам. Такий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі №910/6091/19.

Судом встановлено і підтверджується як матеріалами справи, так і поясненнями позивача ОСОБА_1 під час проголошення вступного слова, що звернення із позовом про захист прав споживачів обумовлено тим, що відповідач всупереч положенням Методики №315 та Закону №2119 здійснює донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , починаючи з 01.02.2023, у зв`язку з чим позивач пред`явив позовну вимогу про скасування означеного донарахування для всіх мешканців будинку АДРЕСА_1 .

Пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року (далі – Закон №1023) передбачено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною 1 ст.5 Закону №1023 встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об`єднуватися у громадські організації споживачів (об`єднання споживачів) (частина перша статті 24 Закону №1023).

Пунктом 9 ч.1 ст.25 Закону №1023 встановлено, що об`єднання споживачів мають право звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судових засіданнях як позивач, так і представник відповідача визнали той юридичний факт, що управління багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 провадиться приватним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне управління «Надія».

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-ІІІ від 29.11.2001 (далі – Закон №2866) передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частинами 1,2 ст.12 Закону №2866 обумовлено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Абзацом 11 ч.1 ст.16 Закону №2866 встановлено, що об`єднання співвласників має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Аналіз означених норм матеріального права дає підстави для висновку, що окремий споживач має захищати лише особисті свої порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси, а об`єднання споживачів (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (управитель)) – права, свободи та законні інтереси не визначеного кола споживачів, зокрема і мешканців від повідного багатоквартирного будинку.

Оскільки предметом позову в межах цивільної справи №711/8809/26 є захист не особистих порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача як споживача відповідних житлово-комунальних послуг, що надаються відповідачем до будинку АДРЕСА_1 , а відповідні права всіх власників житлових приміщень в означеному житловому приміщенні, яких, згідно списку мешканців будинку, що долучений позивачем до позову, є щонайменше 69, тому суд дійшов висновку, що в конкретному випадку позивачем лишилося не доведеним у процесуальний спосіб порушення саме його особистих прав та законних інтересів, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що у судових засідання як позивач, так і представник відповідача визнали той юридичний факт, що після звернення позивача до Держпродспоживслужби щодо неправомірних дій відповідача щодо донарахування до мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні йому відповідачем було здійснено відповідний перерахунок внаслідок чого зменшено вартість відповідних послуг на понад як 5500 грн, до якої включено і означене вище донарахування.

Проте позивач не оскаржує дії відповідача щодо неправомірного проведення особисто йому перерахунку вартості донарахування до мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні; водночас суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог.

І на сам кінець, суд звертає увагу учасників справи на те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо повноважень на представництво позивачем прав та законних інтересів усіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про скасування донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , починаючи з 01.02.2023, з підстав встановлення судом відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу безпосередньо позивача зі сторони відповідача.

Оскільки відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, тому суд не здійснює аналіз тверджень позивача про недотримання відповідачем як положень Методики №315, так і Закону №2119 під донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 , починаючи з 01.02.2023.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Абзацом 2 ч.3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

При цьому, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» регламентовано, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як встановлено судом позивачем не були надані належні та допустимі докази наявності моральних страждань, пов`язаних саме з діями відповідача щодо донарахування до мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку, та наявності причинного зв`язку між діями відповідача і загальним станом здоров`я позивача та його переживаннями. Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та підстави для її відшкодування.

Частиною 2 ст.22 Закону №1023 встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з вищенаведеного, а також зі встановлених фактичних обставин і відсутні достовірних доказів наявності спричинення позивачу моральної шкоди, в тому числі і приниженням честі і гідності, а також тієї обставини, що позовна вимога про скасування донарахування до мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку для всіх власників житлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 судом залишена без задоволення, законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн судом не встановлено, що є підставою для відмови в задоволенні позову і в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Що стосується розподілу судових витрат.

Частиною 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У зв`язку з означеною нормою права, позивач не сплачував судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», був звільнений від сплати судового збору, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд дійшов висновку, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, про віднесення судових витрат у справі на рахунок держави.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ПрАТ «Черкаське хімволокно» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 23, 1167 ЦК України, ст.2, 4, 5, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про донарахування щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 4 листопада 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», код ЄДРПОУ: 00204033, місцезнаходження: 18013, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76.

Головуючий: О. В. Петренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua