Суд: Дубровицький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №949/1312/26
Суддя: Отупор К.М.
Справа №949/1312/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
03 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Грибанова Д.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 6522595 від 21 серпня 2025 року в загальному розмірі 17 484,83 гривень, що складається з: 4 594,65 гривень - заборгованості за основною сумою боргу; 3 960,18 гривень - заборгованості за відсотками; 8 930,00 гривень - неустойки, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено в електронній формі договір № 6522595, який у позовній заяві названо договором позики. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору та належним чином не повернув кошти, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.
23 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 23/04/26, на підставі якого згідно з Реєстром боржників № 1 від 23 квітня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 17 484,83 гривень. Позивач наголошує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
У своєму позові позивач просить розгляд справи здійснювати без його представника та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановляючи заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 6522595. Вказаний правочин укладено в електронній формі з використанням сервісу ClickCredit.
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).
Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з пунктами 5.5-5.12 договору він укладений в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи шляхом обміну електронними повідомленнями, із застосуванням електронного підпису кредитодавця, електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника та з додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Відповідно до пункту 4.4 договору позичальника ідентифіковано та верифіковано за допомогою Системи BankID НБУ.
Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання договору і заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором «486046», а паспорта споживчого кредиту - одноразовим ідентифікатором «580583». У реквізитах договору зазначено паспортні дані відповідача, його РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами дотримано.
За умовами договору (пункти 2.1, 2.2) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 4 700,00 гривень шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу строком на 360 днів, тобто по 15.08.2026, за фіксованою процентною ставкою 0,95 % на день, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти та комісію за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 810,75 гривень. Перший обов`язковий платіж у сумі 2 150,25 гривень підлягав сплаті 19.09.2025, наступні мінімальні обов`язкові платежі - кожні 30 календарних днів. За прострочення договором встановлено неустойку в розмірі 235,00 гривень на день. Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах.
Судом встановлено, що розрахована за умовами договору денна процентна ставка 0,998 % не перевищує граничного розміру 1 %, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для договорів, укладених на цю дату.
Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 4 700,00 гривень 21.08.2025 підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 6522595, сформованим первісним кредитором 24.04.2026 та підписаним кваліфікованим електронним підписом, у якому відображено видачу кредиту 21.08.2025 в сумі 4 700,00 гривень. Отримання коштів також підтверджується подальшою поведінкою відповідача, який на виконання договору сплатив 20.09.2025 - 2 385,25 гривень і 150,00 гривень, 18.10.2025 - 1 222,17 гривень, 19.11.2025 - 1 600,00 гривень, а всього 5 357,42 гривень.
Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення в більшому розмірі не надав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором. Ці норми застосовуються до відносин за кредитним договором відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).
Судом також встановлено факт переходу права вимоги за вказаним договором до позивача.
23 квітня 2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактором) укладено договір факторингу № 23/04/26, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги до боржників (пункт 1.1). Пунктом 1.2 передбачено, що перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо боржників.
23.04.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників № 1, а ціну продажу сплачено фактором згідно з платіжною інструкцією № 24128 від 29.04.2026.
Згідно з Реєстром боржників № 1 від 23.04.2026 (позиція № 592) до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6522595 від 21.08.2025 в загальній сумі 17 484,83 гривень, з яких: 4 594,65 гривень - основна сума боргу, 3 960,18 гривень - проценти, 8 930,00 гривень - неустойка.
Підпунктом 10.1.10 договору позичальника попереджено, що у випадку неналежного виконання зобов`язань кредитодавець має право без його додаткової згоди відступити право вимоги за договором.
Вимогою від 18.02.2026 первісний кредитор на підставі пункту 6.13 договору повідомив відповідача про прострочення та необхідність погасити заборгованість до 20.03.2026. Крім того, на час ухвалення цього рішення строк кредитування, визначений договором, закінчився 15.08.2026. Відповідач заборгованість у повному обсязі не погасив, а тому обов`язок повернути залишок кредиту та сплатити проценти є таким, що настав.
Вирішуючи спір у частині стягнення неустойки в розмірі 8 930,00 гривень, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що неустойку нараховано первісним кредитором у розмірі 235,00 гривень на день за період з 19.12.2025 по 25.01.2026 (38 днів), що становить 8 930,00 гривень.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічне правило для договорів про споживчий кредит встановлено пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який діє на час ухвалення цього рішення.
Оскільки договір укладено 21 серпня 2025 року, а прострочення виконання зобов`язання і нарахування неустойки мали місце в період дії воєнного стану, до спірних правовідносин застосовуються імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма є нормою прямої дії, спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану та має пріоритет над умовами договору.
За таких обставин первісний кредитор не мав законних підстав нараховувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання у вказаний період, а нараховані суми підлягали списанню. Позивач як новий кредитор набув право вимоги в обсязі, що існував на момент переходу прав (стаття 514 ЦК України), тобто без права на стягнення такої неустойки. Тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 8 930,00 гривень задоволенню не підлягають.
Згідно з пунктом 2.2.2 договору строк кредитування становить 360 днів. Відповідно до розрахунку проценти нараховано по 17.02.2026 включно, тобто лише в межах погодженого сторонами строку кредитування та до направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Оскільки проценти нараховано в межах строку кредитування відповідно до умов договору, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 6522595 від 21.08.2025 в розмірі: 4 594,65 гривень - заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами - 3 960,18 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в решті цих вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач в порушення умов договору своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним. Доказів погашення заборгованості, крім платежів, врахованих судом, на рахунки первісного кредитора чи позивача не надано.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 162022 від 23 червня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Позовні вимоги заявлено на суму 17 484,83 гривень, задоволено - на суму 8554,83 гривень. Враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 302,73 гривень (8554,83 ? 2 662,40 / 17 484,83 = 1302,64 грн).
Доказів понесення інших судових витрат, зазначених у попередньому (орієнтовному) розрахунку, позивач не надав, тому підстави для їх розподілу відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором кредитної лінії № 6522595 від 21 серпня 2025 року в загальному розмірі 8554,83 грн (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 83 копійки), з яких: 4594,65 грн (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири гривні 65 копійок) - заборгованість за основною сумою боргу та 3960,18 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 18 копійок) - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 302,64 грн (одна тисяча триста дві гривні 64 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Оригінал: reyestr.court.gov.ua