Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №548/2273/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2273/26

Провадження № 2/548/1183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

29.10.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

представника позивача - адвоката Антіховича В.В.

представника відповідача - адвоката Свистовича Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Хорол у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів

установив:

Позиції учасників справи, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь аліменти на утримання непрацездатного батька в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом РАГСУ Хорольської райдержадміністрації Полтавської області 09.07.1996 року - додано до позову) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Репинською сільською радою 21.12.2001 року - додано до позову).

ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позбавлений не був. Згідно з Державного реєстру боржників, по відношенню до своїх дітей позивач заборгованостей не має (що підтверджується інформацією з сайту Міністерства юстиції України). До повноліття дітей являвся платником аліментів, заборгованості по сплаті аліментів не мав. Станом на дату звернення виконавче провадження завершено (відповідні витяги додаються).

Позивач є інвалідом III групи з 04.11.2022 року безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК від 04.11.2022 року, серії 12 ААВ № 465665 (Довідка МСЕК та виписки -епікризи з історії хвороби додаються до позову). позивач має коксоартроз обох тазобедренних суглобів, чисельні грижі та протрузії хребта.

Стан здоров`я позивача є тяжким та об`єктивно обмежує його можливість самостійно забезпечувати власні життєві потреби. Окрім встановленої безстроково III групи інвалідності, позивач переніс тяжку травму - перелом міжвертлюжного відділу правої стегнової кістки, що потребувало невідкладного оперативного втручання.

З метою відновлення цілісності кістки позивачу було проведено оперативне лікування із внутрішньою фіксацією вертельного (субкапітального) перелому правої стегнової кістки із застосуванням спеціального набору імплантатів. Для проведення зазначеної операції позивачем за власний рахунок було придбано набір імплантатів вартістю 22 500 грн., що підтверджується відповідними документами.

Однак проведення оперативного втручання не завершило лікування позивача. Після операції він потребував тривалого медикаментозного лікування, післяопераційного спостереження, проходження реабілітаційних заходів, придбання лікарських засобів та засобів медичного призначення. Загальна сума витрат, понесених позивачем на оперативне лікування, придбання медичних виробів, медикаментів та подальшу реабілітацію, становила 32 813,13 грн., що є надзвичайно значною сумою для особи, яка отримує лише пенсію (квитанції додаються до позову).

Наслідки отриманої травми та перенесеного оперативного втручання продовжують негативно впливати на стан здоров`я позивача. Він відчуває постійний больовий синдром, має суттєві труднощі під час пересування, не може тривалий час перебувати на ногах або долати значні відстані без відпочинку, що істотно обмежує його повсякденну життєдіяльність та можливість самостійно забезпечувати себе.

Крім того, після проведеного оперативного втручання позивач потребує постійного медичного контролю, систематичного лікування та проходження реабілітації з метою підтримання функціонального стану кульшового суглоба. Такі витрати мають тривалий, а в окремих випадках - постійний характер.

Позивач також перебуває у групі ризику щодо розвитку післяопераційних ускладнень, зношення або нестабільності встановлених імплантатів, що в майбутньому може зумовити необхідність проведення додаткового лікування чи повторного оперативного втручання. Таким чином, стан здоров`я позивача об`єктивно потребує постійних фінансових витрат на підтримання його життєдіяльності та лікування.

За таких обставин витрати позивача на лікування є вимушеними, постійними та безпосередньо пов`язаними із тяжким станом його здоров`я. Враховуючи незначний розмір отримуваної пенсії, позивач фактично позбавлений можливості самостійно забезпечувати необхідне лікування та належний рівень життя, що свідчить про його реальну потребу у матеріальній допомозі в розумінні статті 202 Сімейного кодексу України.

Враховуючи стан здоров`я позивача йому додатково необхідна операція по заміні суглобів.

Позивач отримує невелику пенсію, значна частина якої витрачається на ліки, а тому потребує постійної матеріальної допомоги.

В середньому на 1 місяць позивач витрачає близько 5000 грн. лише на придбання знеболюючих препаратів та інших ліків (частина чеків та рецепт додаються до позовної заяви).

Середній розмір його пенсії, згідно довідки ПФУ (довідка про доходи додається до позову) становить 2595 грн. на місяць. Зазначеної суми не вистачає на забезпечення навіть першочергових потреб позивача не говорячи вже про витрати на лікування (довідки про доходи за попередні роки також додаються до позову).

Позивач має інвалідність та отримає мінімальну пенсію. Стаття 205 СК України визначає, що непрацездатними є, зокрема, інваліди та особи, які досягли пенсійного віку.

Стан здоров`я позивача характеризується хронічними захворюваннями та обмеженнями, що не дозволяють йому працювати, здійснювати додаткові підробітки або забезпечувати себе іншим способом (виписки-епікризи з історії хвороби додано до позову)

Як зазначалося вище, отримувана пенсія є надзвичайно низькою та не покриває навіть базових потреб, не говорячи про значні витрати на лікування. Фактичні витрати на придбання медикаментів, проходження обстежень, оплату медичних процедур та засобів догляду значно перевищують доходи позивача, а загальна сума витрат на життєво необхідні потреби є суттєво більшою, ніж отримуваний дохід. Ці витрати є неминучими, оскільки продиктовані діагнозами, станом здоров`я та приписами лікарів.

Таким чином, позивач об`єктивно неспроможний забезпечити себе самостійно та повністю відповідає критерію «потребує матеріальної допомоги», передбаченому статтею 202 СК України.

У зв`язку зі станом здоров`я позивач потребує постійного лікування, проходження реабілітації, сторонньої допомоги у повсякденному житті та матеріального забезпечення для задоволення своїх життєво необхідних потреб.

Разом із тим позивач не має інших осіб, які могли б забезпечувати йому належний догляд або надавати регулярну матеріальну допомогу. Позивач проживає самостійно, не перебуває на утриманні будь-яких осіб, не має дружини чи інших членів сім`ї, які б здійснювали його догляд або забезпечували необхідне лікування та повсякденні потреби.

Враховуючи обмеження рухливості після перенесеного оперативного втручання, постійний больовий синдром та необхідність тривалого лікування, позивач об`єктивно потребує сторонньої підтримки, однак такої допомоги фактично не отримує.

За відсутності інших осіб, які могли б здійснювати догляд за позивачем та забезпечувати його матеріально, саме відповідачі як повнолітні працездатні діти є найближчими членами сім`ї, на яких відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України покладено обов`язок щодо утримання непрацездатного батька, який потребує матеріальної допомоги.

Таким чином, відсутність у позивача інших осіб, здатних забезпечити його догляд та матеріальну підтримку, є додатковою обставиною, що підтверджує необхідність стягнення аліментів із відповідачів.

Відповідачі - повнолітні діти позивача - перебувають у працездатному віці, не є пенсіонерами, не мають встановленої інвалідності та не перебувають на обліку як особи з обмеженою працездатністю.

Будь-які обставини, що обмежували б їхню здатність до трудової діяльності, відсутні. Вони здатні виконувати роботу відповідно до своїх професійних навичок, освіти та стану здоров`я, що відповідає критеріям працездатності, визначеним законодавством.

Факт їхньої працездатності підтверджується також тим, що вони:

- здійснюють трудову діяльність або перебувають у працездатному віці й мають можливість таку діяльність здійснювати;

- отримують регулярний дохід або можуть його отримувати;

- не мають юридично значимих обмежень для роботи.

Тобто, відповідачі є працездатними особами, що прямо передбачає їхній обов`язок брати участь у матеріальному забезпеченні батька.

Відомостей про наявність у відповідачів тяжких захворювань, станів, що обмежують життєдіяльність, або інвалідності у позивача немає.

Вони не потребують постійного лікування, стороннього догляду чи реабілітації, не мають підтверджених документально обставин, що обмежували б можливість працювати або надавати матеріальну допомогу.

Отже, стан здоров`я відповідачів дозволяє їм виконувати трудові обов`язки та стабільно отримувати дохід.

Враховуючи, що відповідачі мають працездатний вік, не мають інвалідності чи інших станів, що перешкоджали б роботі, отримують або можуть отримувати заробітний дохід, не несуть надмірних обов`язків щодо утримання інших осіб, які б істотно обмежували їхні ресурси, вони мають реальну можливість брати участь у забезпеченні утримання батька у вигляді сплати аліментів.

Обов`язок утримувати непрацездатних батьків є спільним для повнолітніх дітей, і кожен із них може нести частину такого обов`язку відповідно до своїх доходів і матеріального становища. Оскільки позивач має значні й постійні витрати на лікування, а його пенсія є мінімальною та недостатньою, надання дітьми матеріальної допомоги є не лише моральним, а й законним обов`язком, прямо закріпленим у сімейному законодавстві.

Позивач просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі, розмір якої відповідає реальним витратам на лікування та мінімальні потреби. У випадку стягнення з двох дітей, сума може бути розподілена рівними частками або пропорційно їхньому доходу.

З огляду на те, що позивач отримує мінімальну пенсію, має статус особи з інвалідністю, має значні постійні витрати на лікування, в нього відсутня можливість самостійно забезпечити свої життєві потреби, а повнолітні діти мають можливість надавати матеріальну допомогу, позивач має законні підстави вимагати стягнення аліментів з обох відповідачів.

Стягнення аліментів є єдиним реальним способом забезпечити мінімально необхідні витрати на життя та лікування позивача, а також виконання дітьми свого законного обов`язку щодо утримання непрацездатного батька.

Розмір пенсії позивача є меншим за встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, що відповідно в свою чергу забезпечує право особі на отримання аліментів.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

12.10.2026 року представник відповідачів - адвокат Свистович Р.С. надав суду відзив на позов, вказавши у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - адвокат Антіхович В.В. в судовому засіданні позов підтримав та прохав його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідачів адвокат Свистович Р.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, зауваживши, що відповідачі не мають обов`язку по утриманню батька, оскільки батько ухилявся від обов`язків по їх утриманню та вихованню. Їхї утриманням та вихованням займалася лише мати, батько участі їх вихованні та утриманні не приймав.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом РАГСУ Хорольської райдержадміністрації Полтавської області 09.07.1996 року - додано до позову) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Репинською сільською радою 21.12.2001 року - додано до позову).

ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позбавлений не був. Згідно з Державного реєстру боржників, по відношенню до своїх дітей позивач заборгованостей не має (що підтверджується інформацією з сайту Міністерства юстиції України). До повноліття дітей являвся платником аліментів, заборгованості по сплаті аліментів не мав. Станом на дату звернення виконавче провадження завершено (відповідні витяги додаються).

Позивач є інвалідом III групи з 04.11.2022 року безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК від 04.11.2022 року, серії 12 ААВ № 465665 (Довідка МСЕК та виписки -епікризи з історії хвороби додаються до позову). позивач має коксоартроз обох тазобедренних суглобів, чисельні грижі та протрузії хребта.

Стан здоров`я позивача є тяжким та об`єктивно обмежує його можливість самостійно забезпечувати власні життєві потреби. Окрім встановленої безстроково 2 ої групи інвалідності, позивач переніс тяжку травму - перелом міжвертлюжного відділу правої стегної кістки, що потребувало невідкладного оперативного втручання. З метою відновлення цілісності кістки позивачу було проведено оперативне лікування із внутрішньою фіксацією вертельного (субкапітального) перелому правої стегнової кістки із застосуванням спеціального набору імплантів. Для проведення зазначеної операції позивачем за власний рахунок було придбано набір імплантів вартістю 22500 грн, що підтверджується відповідними документами. Однак проведення оперативного втручання не завершило лікування позивача. Після операції він потребував тривалого медикаментозного лікування, післяопераційного спостереження, проходження післяреабілітаційних заходів, придбання лікарських засобів та засобів медичного призначення. Загальна сума витрат, понесених позивачем на оперативне лікування, придбання медичних виробів, медикаментів та подальшу реабілітацію, становила 32813,13 грн, що є надзвичайно значною сумою для особи, яка отримує лише пенсію (квитанції додаються до позову).

Наслідки отриманої травми та перенесеного оперативного втручання продовжують негативно впливати на стан здоров`я позивача. Він відчуває постійний больовий синдром, має суттєві труднощі під час пересування, не може тривалий час перебувати на ногах або долати значні відстані без відпочинку, що істотно обмежує його повсякденну життєдіяльність та можливість самостійно забезпечувати себе. Крім того, після проведеного оперативного втручання позивач потребує постійного медичного контролю, систематичного лікування та проходження реабілітації з метою підтримання функціонального стану кульшового суглоба. Такі витрати мають тривалий, а в окремих випадках - постійних характер. Позивач також перебуває у групі ризику щодо розвитку післяопераційних ускладнень, зношення або нестабільності встановлених імплантів, що в майбутньому може зумовити необхідність проведення додаткового лікування чи повторного оперативного втручання. Таким чином, стан здоров`я позивача об`єктивно потребує постійних фінансових витрат на підтримання його життєдіяльності та лікування. За таких обставин витрати позивача на лікування є вимушеними, постійними та безпосередньо пов`язаними із тяжким станом його здоров`я. Враховуючи незначний розмір отримуваної пенсії, позивач фактично позбавлений можливості самостійно забезпечувати необхідне лікування та належний рівень життя, що свідчить про його реальну потребу у матеріальній допомозі в розумінні статті 202 СК Україні.

Ураховуючи стан здоров`я позивача йому додатково необхідна операція по заміні суглобів. Позивач отримує невелику пенсію, значна частина якої витрачається на ліки, а тому потребує постійної матеріальної допомоги. Відповідачі є повнолітніми дітьми позивача, перебувають у працездатному віці, не є пенсіонерами, не мають встановленої інвалідності та не перебувають на обліку як особи з обмеженою працездатністю. Тобто, відповідачі є працездатними особами, що прямо передбачає їхній обов`язок брати участь у матеріальному забезпеченні батька .

Мотивована оцінка доказів та аргументів сторін. Норми права, застосовані судом.

Згідно зі ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

У відповідності до ч.1 ст. 202 СКУкраїни повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Отже, зобов`язання повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При цьому обов`язок повнолітніх «дітей» не пов`язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (це зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №212/1055/18-ц),.

У відповідності до ч. 1 ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами . Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст.204 СК).Таким чином, право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Обов`язок дітей утримувати батьків не залежить від їхнього матеріального стану.

Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Згідно ч.2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи, не вбачається підстав передбачених ст.204 СК України для звільнення відповідачів від сплати аліментів на утримання позивача .

Враховуючи викладене,що позивач є непрацездатною, страждає рядом хронічних захворювань, отримує мінімальну пенсію в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги від своїх повнолітнього сина та доньки, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що повнолітні діти зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позовної заяви.

При розгляді справи суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 369/7004/17, які є обов`язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 172, 202, 203, 204, 205, 206 СК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 263,273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання : АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Антіхович Володимир Володимирович ( Свідоцтво № 1527 від 24.06.2016, виданий Радою адвокатів Полтавської області, адреса знаходження: АДРЕСА_2 , тел: НОМЕР_4 ,E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_5 ,адреса проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: с. Репинне Хустського району Закарпатської області) , представник відповідача: адвокат Свистович Роман Степанович (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 тел.: НОМЕР_7 адреса: АДРЕСА_4 ,РНОКПП: НОМЕР_8 ) про стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання : АДРЕСА_1 ) аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 15.09.2026 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: с. Репинне Хустського району Закарпатської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання : АДРЕСА_1 ) аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 15.09.2026 року і довічно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП : НОМЕР_5 ,адреса проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: с. Репинне Хустського району Закарпатської області) на користь держави судовий з бір у розімірі 1331,20 грн., тобто 665,60 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.11.2026 року.

Суддя: О.В. Коновод