Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №545/2903/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2903/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Коверди М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві питання щодо стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про стягнення заборгованості по орендній платі, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2026 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі від 01.07.2013, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, з однієї сторони та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода», як орендарем з іншої сторони, разом з додатковими угодами від 27.01.2016, від 28.04.2017, від 18.02.2019 та від 12.04.2023, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за записом про інше речове право 55824011, об`єктом оренди за яким є земельна ділянки площею 4,9619 га, кадастровий номер 5324081400:00:037:0011 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», ЄДРПОУ:03769706 на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої : АДРЕСА_1 ) заборгованість за Договором оренди землі від 01.07.2013 року за 2024 та 2025 роки в загальному розмірі 77278,51 грн, з яких: 40619,12 грн – сума несплаченої орендної плати, 24569,28 грн – пеня; 1025,41 грн - 3 % річних, 3444,60 грн – інфляційні втрати, 7620,10 грн – сума індексації орендної плати.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 18000 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала клопотання про вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу без участі сторони позивача, клопотання підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача клопотань до суду не надавала, у судове засідання не з`явилася.

Суд, вирішуючи вищенаведене клопотання приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Хворост Д.М. укладено договір про надання юридичних послуг №72 від 20.05.2026.

Розділом 3 цього ж договору встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З пункту 3.3. вбачається, що гонорар визначений як фіксована оплата – 18000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд бере до уваги і те, що розгляд справи відбувся без участі сторін, враховуючи ступінь складності справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та розумним буде стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу, у розмірі 5000 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1251,25 грн ( а.с. 1), який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1251,25 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 265, 270 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про стягнення заборгованості по орендній платі.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода», ЄДРПОУ:03769706 на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої : АДРЕСА_1 ) витрати за сплату судового збору у розмірі 1251,25 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що разом становить 6251,25 грн.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк