Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №554/5965/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 554/5965/26

Номер провадження 2/948/587/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У червні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області з Шевченківського районного суду м. Полтави для розгляду за підсудністю надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 4100351 від 25.10.2020 у розмірі 27 386,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.10.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 4100351, який підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора та останній отримав кошти на картковий рахунок в сумі 4 000,00 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №29/10-2025.

В подальшому, 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно вищевказаних договорів факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №4100351 від 25.10.2020 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 27 386,00 грн., з яких: 4 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 23 386,00 грн – заборгованість за відсотками, яку і просить стягнути позивач (а.с.2-8).

28.08.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представниці відповідача ОСОБА_1 – адвоката Жигилій І.Ф. надійшов відзив на позов, у якому вона просить позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 задовольнити частково. Зменшити суму заборгованості за відсотками до стягнення з 23 386,00 грн до 4 000,00 грн, а також зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 27 386,00 до 8 000,00 грн та стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 6 000,00 грн до 2 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 частково погоджується із заявленими вимогами, зокрема визнає розмір заборгованості за тілом кредиту та частково за відсотками, так як вважає, що вимога про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі – 23 386,00 грн є неспівмірною з сумою кредиту за договором та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача кредитних послуг фінансової установи, у зв`язку з цим вважає, що розмір відсотків за кредитним договором доцільно зменшити до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

У відзиві зазначено, що сторонами дійсно було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування за кредитним договором, однак, відповідач ОСОБА_1 вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості нараховані кредитодавцем проценти у розмірі - 23 386,00 грн в рази перевищують суму, отриману відповідачем у кредит - 4 000,00 грн.

З даного приводу зазначено, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права та належно бути проінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», які викладені в декількох значних за обсягом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом, а тому вважає, що укладення кредитного договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерелом отримання невиправданих прибутків кредитором.

За вказаних обставин, представниця відповідача зауважила, що заявлена вимога про нарахування та сплату відсотків, які вважає завищеними та такими, що не відповідають передбаченим у ч.3 ст. 509 та чч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім цього, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, зокрема щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі - 6 000, 00 грн, відповідач не погоджуюся та має думку, що такий заявлений розмір не підтверджується складністю справи даної категорії, оскільки при складанні позовної заяви беручи до уваги, що предмет спору та наявні обставини справи не потребують значного обсягу часу для вивчення чинного законодавства у спірних відносинах, а тому вказаний розмір - 6 000,00 грн вважає представник відповідача завеликим та пропорційно не співмірним для витраченого часу щодо підготовки та оформлення позову для звернення до суду та судового розгляду в цілому, врахувавши при цьому, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, а тому відповідачем ОСОБА_1 визнається у розмірі - 2 000, 00 грн. (а.с.119-123).

01.09.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представниці позивача ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» - Щави Є.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами зважаючи на таке.

Щодо доводів представника відповідача про те, що частково погоджується із заявленими вимогами, зокрема визнає розмір заборгованості за тілом кредиту та частково за відсотками, так як вважає, що вимога про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі – 23 386,00 грн є неспівмірною з сумою кредиту за договором.

Так, у відповіді на відзив наведені пункти кредитного договору щодо суми кредиту, умов надання кредиту, нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема і те, що у п. 3.1. договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 25.10.2020 року до кінцевої дати виконання договору 23.05.2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту.

Представник позивача звертає увагу на те, що з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4100351 від 25.10.2020 вбачається, що станом на 29.10.2025 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 590,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23 590,00 грн – заборгованість за процентами.

Разом з цим зазначено, що як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4100351 від 25.10.2020, відповідачем здійснено платежі: 24.11.2020 року у розмірі 1 836,00 грн. на погашення заборгованості, які зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом; 01.01.2021 року у розмірі 50,00 грн. на погашення заборгованості, які зараховано в рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Такі дії відповідача, представниця позивача вважає конклюдентними діями та такими, що свідчить про визнання ним факту укладення кредитного договору і правомірності вимог позивача.

Також, звернуто увагу на те, що представником відповідача не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

У відповіді на відзив зауважено, що представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

За вказаних обставин, представниця позивача вважає, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи, а позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як позицію представника відповідача вважає спрямованою виключно на уникнення виконання відповідачем грошових зобов`язань без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Щодо доводів представника відповідача про те, що враховуючи складність даної справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та конкретні обставини цієї справи, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції зазначено таке.

Так, представниця позивача зауважила, що позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги; копію детального опису робіт (надання послуг) від 27.03.2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 27.03.2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

Разом з цим, звернуто увагу суду на те, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн., що підтверджується інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами.

Також, звернуто увагу суду на те, що до складання позовної заяви у вартість витрат

на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача, а тому представник позивача вважає, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже вважає, що стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення (а.с.126-129).

Шевченківський районний суд м. Полтави своєю ухвалою від 12.05.2026 року передав справу за підсудністю до Машівського районного суду Полтавської області (а.с.19).

Ухвалою від 25.06.2026 року Машівський районний суд Полтавської області залишив без руху дану позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків (а.с.86).

30.06.2026 Машівський районний суд Полтавської області відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.95).

Ухвалою від 17.08.2026 року суд задовольнив клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 – адвоката Жигилій І.Ф. та надав додатковий 10-денний строк для надання відзиву (а.с.109).

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, зокрема, позивач та його представник шляхом направлення електронних листів до їх електронних кабінетів (а.с.98-101,111,112,137,138), відповідач – рекомендованим листом за адресою реєстрації, яке не було вручено та повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.101,102), також відповідач повідомлявся, шляхом направлення документів до електронного кабінету його представника – адвоката Жигилій І.Ф. (а.с.113,136).

Представник позивача направив заяву, у якій просить судові засідання у даній справі проводити за відсутності представника позивача, оскільки позивач не має можливості направити представника на розгляд справи, а також просить на підставі наявних у справі доказів позов задовольнити у повному обсязі, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечують (а.с.116).

Представник відповідача 02.11.2026 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, одночасно просила при вирішенні спору врахувати заперечення, викладені у відзиві на позов щодо часткового визнання позовних вимог (а.с.139,140).

Суд відповідно до вимог ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності її сторін, та, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 25.10.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №4100351, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірах та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (п.1.2 договору) (а.с.38).

Сума кредиту складає 4 000,0 грн., який надається у безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (пп. 1.3,1.4 договору).

Відповідно до п.1.7 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в наступному порядку: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п.1.3 цього договору суми кредиту (п.1.7.1 договору); у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 25.10.2020 року до 24.11.2020 року (включно) (Базовий період) процентна ставка за 1 день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка) або ставка за програмою лояльності. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних умов кредитування складає 5 836,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом – 1 836,00 грн. (п.1.7.2 договору).

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 25.10.2020 року до 24.11.2020 року (включно) – 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 25.11.2020 року до 23.05.2021 року (включно) – 3 % за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 69 045,40 грн (п.1.7.3 договору).

Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 25.10.2020 року до кінцевої дати виконання договору 23.05.2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію у дату повернення/погашення кредиту (п.3.1) (а.с.38 на зв.).

Відповідно до п.2.1.4 кредитного договору кредитодавець має право надавати згоду на продовження строку базового періоду, строку дії договору та зміну кінцевої дати виконання договору за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник має право звертатись до кредитодавця із заявою про продовження строку базового періоду, строку дії договору та зміну кінцевої дати виконання договору.

Згідно з п. 4.7 договору кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, зазначеної в п.3.1 цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди.

Додатком №1 до договору про надання кредиту №4100351 від 25.10.2020 року є Графік платежів, який підписаний сторонами і в якому зазначені залежно від виду умов кредитування (лояльні чи загальні) суми платежів, дати платежів, періоди тощо (а.с.40).

За інформацією ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 року відповідно до договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів укладеного від ТОВ ФК «Елаєнс» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» 25.10.2020 року було здійснено успішний переказ коштів на картку клієнта 5375414119428240, суму коштів 4 000,00 грн, номер в системі FONDY 289368059 (а.с.61).

На а.с.66,67 надано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту та інша інформація щодо кредитування.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» за плату набуло право вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.41-47).

Відповідно до акта прийому-передачі документів від 29.10.2025 року за договором факторингу №ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 року, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» передав ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» в електронному форматі договори з боржниками по реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025 року (а.с.27).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29.10.2025 р. ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4100351 від 25.10.2020 року у розмірі 27 386,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – сума заборгованості за тілом, 23 386,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.32).

За платіжною інструкцєю №339 від 30.10.2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» здійснило переказ коштів ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 року (а.с.68).

Як убачається з розрахунку заборгованості наданої ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.10.2025 року становить 27 590,00, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн, за відсотками 23 590,00 грн (а.с.34-36).

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладений договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за плату набуло право вимоги до боржників за відповідним Реєстром прав вимоги (а.с.48-55).

За актом прийому-передачі документів від 31.10.2025 року за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, за яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» передав ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» в електронному форматі договори з боржниками по реєстру прав вимоги №001 від 31.10.2025 року (а.с.28).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 р. ТОВ «СОЛВЕНТІС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4100351 від 25.10.2020 року у розмірі 27 386,00 грн, з яких: 4 000,00 грн – сума заборгованості за тілом, 23 386,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.33).

Згідно з платіжною інструкцією №1118 від 05.11.2025 року ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» здійснило переказ коштів ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» згідно Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025р. (а.с.69).

Відповідно до наказу № 70-к від 01.07.2025 на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» № 1778 від 01.07.2025 було вирішено перейменувати з 01.07.2025 ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» на ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (а.с.65).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже, між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодився з ними, йому перераховані кредитні кошти, які він використовував.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Судом установлено, що ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (позивач) набуло право вимоги за договором про надання кредиту №4100351 від 25.10.2020 року щодо боржника ОСОБА_1 .

Так, за змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту №4100351 від 25.10.2020 в розмірі 27 386,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн, за відсотками 23 386,00 грн (а.с.2-8).

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом установлено, що відповідачу за кредитним договором №4100351 від 25.10.2020 надано суму кредиту в розмірі 4 000,00 грн. (п. 1.3 кредитного договору).

Відповідно до п.1.7.1 договору передбачено, що у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п.1.3 цього договору суми кредиту (п.1.7.1 договору); у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 25.10.2020 року до 24.11.2020 року (включно) (Базовий період) процентна ставка за 1 день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка) або ставка за програмою лояльності. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних умов кредитування складає 5 836,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом – 1 836,00 грн. (п.1.7.2 договору).

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 25.10.2020 року до 24.11.2020 року (включно) – 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 25.11.2020 року до 23.05.2021 року (включно) – 3 % за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 69 045,40 грн (п.1.7.3 договору).

Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 25.10.2020 року до кінцевої дати виконання договору 23.05.2021 року (включно) (п.3.1 договору).

Відповідно до п.2.1.4 кредитного договору кредитодавець має право надавати згоду на продовження строку базового періоду, строку дії договору та зміну кінцевої дати виконання договору за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник має право звертатись до кредитодавця із заявою про продовження строку базового періоду, строку дії договору та зміну кінцевої дати виконання договору.

Згідно з п. 4.7 договору кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення кінцевої дати виконання договору, зазначеної в п.3.1 цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, правомірним є нарахування відсотків відповідно до умов договору до 23.05.2021 року, що становить 19 990,00 грн.

Суд зауважує, що позивач не подав належних та допустимих доказів, які обґрунтовують його позовні вимоги в частині нарахування заборгованості по процентах та продовження (пролонгації) строку кредитування.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості в установлені договором строки, кредитні кошти не повернув, відсотки не сплатив, суд уважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 23 990,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 990,00 грн заборгованість за відсотками та позов в цій частині задовольнити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволений частково, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 332,25 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідачки витрати, понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (а.с.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

До позовної заяви ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» долучено: акт на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , договір №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026, додаткова угода №4100351 до договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023 (а.с.29,37,56-59,77).

Згідно з договором про надання правової допомоги між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та ФОП ОСОБА_2 , сторони визначили предмет договору у виді юридичної (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Розділом 2 договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги (а.с.56).

За детальним описом наданих послуг, виконаних адвокатом, а саме: усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин – 250,00 грн, письмова консультація щодо спірних правовідносин – 500,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» - 1 500,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості – 3 000,00 грн, формування додатків до позову – 750,00 грн, всього на суму 6 000,00 грн, на що було затрачено 4,5 години часу (а.с.37).

При цьому згідно акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, сума наданих послуг складає 6000,00 грн (а.с.29).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ураховуючи критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру та обставини цієї справи, що зазначені вище, складність та категорію справи, зважаючи на заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, часткове задоволення позову, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд уважає що до стягнення підлягають такі витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором №4100351 від 25.10.2020 у загальному розмірі 23 990,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 332,25 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС», місцезнаходження: вул. Рибальська,22, м. Київ, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя С. М. Косик