Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №642/1794/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Суд: Глобинський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №642/1794/26

Суддя: Олефір А. О.

Справа № 642/1794/26

провадження 2/527/1531/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Бойко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 642/1794/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який подано представником позивача Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2026 року представник позивача звернувся до Холодногірського районного суду м.Харкова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 13 березня 2026 року матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 14 квітня 2026 року матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Глобинського районного суду Полтавської області.

20 липня 2026 року від Шевченківського районного суду м. Харкова до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, 20 липня 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено головуючого суддю Олефір А.О.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 16.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8595597, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 12100,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Товариство виконало зобов`язання та надано грошові кошти у розмірі та у строк визначені договором. Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором. П. 7.1. Кредитного договору № 8595597 від 16.02.2024 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 3 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі.

25.06.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25.06.2024 р. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8595597 від 16.02.2024 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Відповідно до Виписки з особового рахунка сума заборгованості відповідача становить 39893,77 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 12019,84 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 27026,93 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 847 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 39893,77 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

19 серпня 2026 року представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідач позов не визнає. Подані матеріали не дозволяють беззаперечно перевірити факт і спосіб електронного акцепту саме відповідачем, арифметичне формування кінцевого залишку, відповідність витягу з Реєстру боржників оригінальному Реєстру та повноту документів про перехід конкретної вимоги. Позивач посилається не на факторинг, а на договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «КредитКапітал». Тому правонаступництво має оцінюватися за статтями 512-517 ЦК України та за фактичними умовами цього договору, а не за назвою «факторинг». У матеріалах міститься акт приймання-передачі Реєстру боржників на 2 886 осіб із загальною сумою портфеля 45 905 646,18 грн та платіжна інструкція нового кредитора на 1 857 051,83 грн. Наданий позивачем договір визначає суму кредиту 12 100,00 грн та загальний строк кредитування 105 днів: з 16.02.2024 до 31.05.2024. Пільговий період становить 15 днів до 02.03.2024, поточний період - 90 днів до 31.05.2024. Пункт 1.5 договору визначає загальні витрати позичальника за весь строк у сумі 28 053,85 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 40 153,85 грн та денну процентну ставку 2,21 %. Комісія за надання кредиту становить 847,00 грн, тобто 7 % від суми кредиту. Проценти за пільговий період визначені в сумі 2 159,85 грн за ставкою 1,19 % на день, а за поточний період - 25 047,00 грн за ставкою 2,30 % на день. Загальна сума процентів за повний 105-денний строк за текстом договору дорівнює 27 206,85 грн. У верхній частині візуалізації договору зазначено, що документ нібито підписано ОСОБА_1 16.02.2024 о 02:30 одноразовим ідентифікатором 530426. Одночасно документ містить електронний підпис представника ТОВ «Мілоан». Сама візуальна наявність рядка «одноразовий ідентифікатор 530426» не усуває процесуальної необхідності перевірити первинний технічний ланцюг. Матеріали містять платіжне доручення № 123102202 від 16.02.2024 на 12 100,00 грн. У ньому платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 , картка НОМЕР_1 , призначення платежу - «Кошти згідно договору 8595597», який не є первинною платіжною інструкцією. Договір установлює початкове тіло 12 100,00 грн та загальну суму процентів за 105- денний строк 27 206,85 грн. Позивач натомість заявляє 12 019,84 грн тіла та 27 026,93 грн процентів. Різниця по тілу становить 80,16 грн: 12 100,00 - 12 019,84 = 80,16 грн. Різниця по процентах становить 179,92 грн: 27 206,85 - 27 026,93 = 179,92 грн. Сукупно кінцева вимога менша за контрактну суму тіла і процентів на 260,08 грн. Водночас надана «Виписка з особового рахунка» містить у графі здійснених платежів прочерки та не показує жодного конкретного платежу, дати його надходження чи порядку зарахування. Тобто арифметичний перехід від 12 100,00 грн до 12 019,84 грн і від 27 206,85 грн до 27 026,93 грн не відтворюється з поданого документа. Комісія 847,00 грн формально передбачена договором як одноразова комісія за надання кредиту та включена до загальних витрат. Водночас позивач має довести, що вона врахована у встановленій законом денній процентній ставці та не маскує плату за дії, що становлять виконання основного обов`язку кредитодавця. У разі недоведеності правової підстави цієї комісії альтернативна сума зменшується до 39 046,77 грн до подальшого врахування платежів. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 запровадив перехідне поетапне зниження максимальної денної ставки до 1 %. На дату укладення договору 16.02.2024 діяв перехідний ліміт, тому сама цифра 2,21 % не може автоматично оголошуватися незаконною без застосування саме тієї редакції перехідних положень, що діяла на дату договору. У матеріалах відсутній договір, названий сторонами договором факторингу. Наявний «Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ» від 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» як Кредитором і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як Новим кредитором. Правова природа цієї угоди має визначатися за змістом, а не механічно за правилами факторингу. Позивач сам називає її договором відступлення і сплатив за портфель 1 857 051,83 грн при номінальній сумі вимог 45 905 646,18 грн. Такий дисконт сам по собі не робить правочин недійсним, але підтверджує необхідність точно перевіряти умови моменту переходу та склад переданого портфеля. Акт приймання-передачі Реєстру боржників від 25.06.2024 підтверджує передачу Реєстру на 2 886 боржників із загальною сумою 45 905 646,18 грн. Платіжна інструкція № 3446 від 25.06.2024 підтверджує оплату 1 857 051,83 грн за договором №107-МЛ. Щодо відповідача подано лише окремий витяг із Реєстру за позицією №1962: кредит 12100 грн, залишок тіла 12019,84 грн, проценти 27 026,93 грн, комісія 847 грн, усього 39893,77 грн. При цьому позивач прямо пояснює ненадання повного Реєстру захистом персональних даних інших боржників.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд, у разі ненадання витребуваних оригіналів не брати відповідні копії до уваги на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 39 893,77 грн відмовити повністю.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник направив до суду заяву у якій просив суд, проводити розгляд справи у їх відсутність.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16:00 год 03 листопада 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

16.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8595597 (далі Договір), який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 530426. Відповідно до п. 1.2 Договору, сума кредиту 12100,00 грн. Згідно п.п. 1.3. Кредит надається строком на 105 днів з 16.02.2024 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів з дати видачі кредиту та завершується 02.03.2024, зі сплатою 1.19 відсотків за кожен день користування кредитом (п.1.3.1, п.1.5.2). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 31.05.2024, зі сплатою 2.30 відсотків за кожен день користування кредитом (п.1.3.2., п.1.5.3.). Комісія за надання кредиту: 847,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі (п.1.5.1.) (а.с.31-38).

Як вбачається з Довідки вих. № б/н від 10 вересня 2025 року, одноразовий ідентифікатор 530426 було направлено позичальнику 16.02.2024 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.39).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладено у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 2.1. Договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Згідно копії Платіжного доручення 123102202 від 16.02.2024, ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 12100,00 грн (а.с.30).

На виконання ухвали суду АТ «Універсал банк» надано відповідь, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку за період з 16.02.2024 до 23.02.2024 було успішно здійснено зарахування коштів у сумі 12100,00 грн (а.с.77).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 12100,00 грн.

Представник відповідача у відзиві зокрема зазначив, що подані матеріали не дозволяють беззаперечно перевірити факт і спосіб електронного акцепту саме відповідачем.

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про електронну комерцію» фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Володільцем персональних даних, які було подано для вчинення електронного правочину, зокрема реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера платіжного інструмента є саме ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що у Договорі зазначено номер платіжного інструменту, на який було перераховано грошові кошти в сумі 12100,00 грн.

АТ «Універсал банк» повідомило, що вказану платіжну картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що кредитний договір підписано саме ОСОБА_1 , оскільки відбулося реальне його виконання в частині отримання відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджено як факт укладення Договору відповідачем, так і факт надання відповідачу первісним кредитором кредитних коштів у розмірі встановленому договором.

25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ, відповідно до якого кредитор (відступає) Новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 42-51).

В п. 7.1 Договору відступлення прав вимоги, сторони визначили, що в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, новий кредитор сплачує кредитору плату в розмірі, що складає 1857051,83 грн.

Як вбачається з копії платіжної інструкції від 25.06.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 1857051,83 грн (а.с.57).

Таким чином, судом встановлено, що сторони у договорі погодили розмір плати за відступлення прав вимоги, які було сплачено новим кредитором кредитору.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 10 вересня 2025 року, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8595597 в сумі 39893,77 грн, яка складається з 12019,84 грн - залишку по тілу кредиту, 27026,93 грн - залишку по відсоткам, 847,00 грн - залишку за комісією (а.с.52 зворот).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач не надав до суду повний реєстр боржників, а подав лише витяг із нього.

Надаючи оцінку вказаним твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд констатує, що представником позивача долучено до матеріалів позову саме Витяг з реєстру боржників, а не реєстр у повному обсязі, а для вирішення спору має значення лише частина документу, тому подання витягу з реєстру відповідає вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Окрім того, з вказаного витягу вбачається, що він скріплений підписами та печатками сторін, у ньому зазначені дані, які дають можливість ідентифікувати, що право вимоги перейшло за кредитним договором укладеним з відповідачем, оскільки у ньому зазначене прізвище відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер кредитного договору та розмір заборгованості.

Таким чином, право вимоги за Договором укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12019,84 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8595597, вбачається, що ОСОБА_1 05.03.2024 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту первісному кредитору грошові кошти в сумі 80,16 грн (а.с.40-41).

Таким чином, відповідач частково виконав зобов`язання зі сплати тіла кредиту в сумі 80,16 грн.

Залишок несплачених коштів за тілом кредиту становить 12019,84 грн, що і пояснює заявлення позивачем до стягнення заборгованості за тілом кредиту саме у вказаному розмірі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 12100,00 грн, зобов`язання з їх повернення виконав частково на суму 80,16 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12019,84 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 27026,93 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8595597, вбачається, що з 17.02.2024 по 02.03.2024 відсотки відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки - 1,9 % на день, а з 03.03.2024 по 31.05.2024 відсотки відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 2,3 % на день, тобто у розмірі встановленому кредитним договором.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих відсотків не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 16.02.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 17.02.2024 по 21.04.2024 розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 22.04.2024 по 31.05.2024 розмір відсотків згідно вказаного закону не міг перевищувати 1.5 %, проте позивач нараховував відсотки виходячи з розміру процентної ставки 2,3 %.

Отже, за період з 17.02.2024 по 21.04.2024 розмір відсотків нарахований позивачем в сумі 15988,37 грн відповідає розміру визначеному договором.

Натомість за період з 22.04.2024 по 31.05.2024 - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано відсотки, виходячи із процентної ставки - 2.3% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків за період з 22.04.2024 по 31.05.2024 виходячи з розміру денної процентної ставки 1,5 % та з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту в сумі 80,16 грн становить 7211,60 грн, (180,29 грн (розмір відсотків в день) х 40(днів в періоді).

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір відсотків за період з 16.02.2024 по 31.05.2024 терміну дії договору становить 23199,97 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав у повному обсязі, сплативши на лише частково відсотки у сумі 19,84 грн, які було враховано первісним кредитором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 27026,93 грн, які нараховано відповідачу виходячи з розміру встановленому договором, проте без урахування обмежень встановлених ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 23199,97 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 847,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, комісія за надання кредиту: 847,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1. Договору про споживчий кредит № 8595597 від 16.02.2024 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8476,00 грн - заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 39893,77 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 35219,81 грн, що становить 88,28 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2350,36 грн, що складає 88,28 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Усенко М.І. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 8000,00 грн (а.с.53-54).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача заперечував проти позову в цілому та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3531,20 грн, що складає 88,28 % від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - код ЄДРПОУ: 35234236 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8595597 від 16.02.2024:

12019,84 грн - заборгованості за тілом кредиту,

23199,97 грн - заборгованості за процентами,

а всього 35219,81 грн (тридцять п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень 81 копійку).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2350,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3531,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корп.28, код ЄДРПОУ: 35234236),

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Суддя А.О. Олефір

Оригінал: reyestr.court.gov.ua