Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №524/7681/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7681/26

Провадження №2/524/6490/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до суду звернулося АТ «Універсал Банк»» (далі – позивач, Банк) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

В обґрунтування позову позивач вказував, що 29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.05.2019 року та отримав чорну картку monobank.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, в межах встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 100 000,00 грн. з можливістю його коригування, зі сплатою процентів за користування кредитом, передбаченому умовами. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплачував щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

28 січня 2026 року Банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.

Позивач вказав, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором, станом на 03.05.2026 року, становить 105 030,88 грн., з яких: 103 996,73 грн. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 1034,15 грн. заборгованість за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

20 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Представник висловив свою незгоду з позовом та вказав, що кредитний ліміт було надано відповідачу у розмірі до 100 000,00 грн, тоді як позивач просить стягнути тіло кредиту у розмірі 103 996,73 грн., анкета-заява не містить строку повернення кредиту та процентної ставки по кредиту, Умови та правила відповідачем не підписані, заявив про незаконність нарахування пені. Просив відмовити у задоволенні позову.

28 серпня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками. У відповіді на відзив позивач частково повторив викладені у позові доводи, заявив про обґрунтованість заявлених вимог. Додатково вказав, що відповідач крім користування кредитним лімітом, скористався послугою «Покупка частинами» у загальному розмірі 44 600,00 грн. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.05.2019 року.

У даній анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою відповідач підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведених вище їх копії відповідають оригіналу.

Згідно з п. 2 анкети-заяви відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив і зобов`язується виконувати його умови.

Крім того як постає з п. 3 анкети-заяви відповідач підтвердив підписанням цього договору, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, він беззастережного погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Відповідно до п. 5 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив і засвідчив, що вся інформація та/або документи, надані ним банку в тому числі через мобільний додаток, є повною і достовірною у всі відношеннях, і він зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації, що можуть статися, не пізніше ніж через 3 банківські дні від настання таких змін.

Також у п. 6 анкети-заяви відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним його відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором.

Крім того відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 9 анкети-заяви позичальник підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку та просив, відповідно до п. 11, усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується на зміну в односторонньому порядку банком розміру встановленого кредитного ліміту.

Таким чином, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Із матеріалів справи суд вбачає, що відповідачу ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитну картку № НОМЕР_2 …. НОМЕР_3 .

Відповідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 20.07.2026 року, відповідачу 29.05.2019 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн., який поступово збільшився до 100 000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості постає, що станом на 03.05.2026 року, за період з 14.03.2021 року по 03.05.2026 року розмір боргу за договором становить 105 030,88 грн., з яких: 103 996,73 грн. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) та 1034,15 грн. заборгованість за пенею.

До матеріалів справи позивачем додано виписки про рух коштів за періоди: 29.05.2019 – 31.12.2020, 01.01.2021 – 31.12.2022, 01.01.2023 – 03.06.2026, відповідно яких, відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки в магазинах, знімав готівку в банкоматах, здійснював перекази грошових коштів на інші карткові рахунки, а також частково погашав заборгованість за кредитним договором.

До матеріалів справи позивач також додав заяви клієнта про надання послуги «Покупка частинами» від 22.08.2021, 17.09.2021, 11.12.2023 та 28.10.2024, за умовами яких, відповідач отримав кошти на покупку товарів: - у розмірі 6901,00 грн., процентна ставка (фіксована) - 0.000001% на рік; - у розмірі 3700,00 грн. процентна ставка (фіксована) - 0.000001% на рік; - у розмірі 17 999,00 грн., процентна ставка (фіксована) - 0.000001% на рік; - у розмірі 16 000,00 грн., процентна ставка (фіксована) - 0.000001% на рік. Загалом отримано кошти у загальному розмірі 44 600,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін, оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов та правил від 26.04.2019 року, за відсутності доказів, що відповідач саме з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви від 29 травня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.

У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, в яких викладені основні умови кредитування інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 29 травня 2019 року містить підпис відповідача. В анкеті зазначено номер відкритого карткового рахунку, згідно виписки по якому відповідач використовував кредитні кошти.

Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту, строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів в анкеті-заяві не встановлені.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23).

Із виписки про рух коштів по картці постає та розрахунку заборгованості постає, що загальний розмір боргу за договором становить 105 030,88 грн., з яких борг за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 103 996,73 грн. При цьому, суд вбачає, що зазначений позивачем розмір боргу не є боргом лише за «тілом кредиту», оскільки банком також нараховувались проценти за користування кредитом у розмірі 37,2%, які банк включив та об`єднав з «тілом кредиту».

Такий розмір процентів не був узгоджений сторонами під час підписання ОСОБА_1 анкети-заяви 29 травня 2019 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по їх сплаті, а суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22.

Оскільки в анкеті-заяві від 29 травня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання Банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення процентів за користування кредитом є неправомірним. Отже, суд вважає, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що за період користування кредитними коштами з 14.03.2021 року по 03.05.2026 року ОСОБА_1 сплатив у рахунок погашення кредитної заборгованості кошти у загальному розмірі 326 402,00 грн. Зазначена сума значно перевищує розмір кредитного ліміту, на який посилається банк у позовній заяві у розмірі 100 000,00 грн. та отриманих коштів за послугою «Покупка частинами» у загальному розмірі 44 600,00 грн.

При цьому сплачені відповідачем кошти розподілялись банком, в тому числі, на погашення процентів, що передбачені Умовами та правилами, та які відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення «тіла кредиту», у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Враховуючи, що анкетою-заявою від 29 травня 2019 року не узгоджено умов щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, всі внесені відповідачем кошти підлягають зарахуванню на погашення «тіла кредиту». Загальна сума внесених ОСОБА_1 коштів у розмірі 326 402,00 грн. суттєво перевищує розмір встановленого кредитного ліміту у 100 000,00 грн. та отриманих коштів за послугою «Покупка частинами» у загальному розмірі 44 600,00 грн., що свідчить про погашення заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав Банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за «тілом кредиту» у розмірі 103 996,73 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 1034,15 грн., суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на день розгляду справи судом.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Із розрахунку заборгованості постає нарахування відповідачу пені у період з 02.10.2025 по 03.05.2026р.

Враховуючи те, що заборгованість за пенею у відповідача виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що така заборгованість стягненню з відповідача не підлягає, а тому позов в цій частині задоволенню також не підлягає. Загалом суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 634, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити АТ «Універсал Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Повний текст рішення суду виготовлено 04 листопада 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: