Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №524/4647/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4647/26

Провадження №2/524/4488/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30.05.2019 р. по 28.02.2026 р. у розмірі 109 тис. грн.

В обґрунтування позову вказувала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 04.04.2014 р., який було розірвано рішенням суду від 19.07.2018р.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої судовим наказом від 11.06.2019 р. були стягнуті кошти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але на менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Посилалася на те, що відповідач обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує та має борг по аліментам за період з 30.05.2019 р. по 28.02.2026 р. відповідно до розрахунку державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 28.02.2026 р. у розмірі 109220,98 грн.

З урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати 100% заборгованості, просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню в розмірі 109 тис. грн.

Ухвалою суду від 27.04.2026р. відкрито провадження у справі, залучено учасників справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2026р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 13.08.2026р. було залучено до участі у справі Козятинський ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У судове засідання учасники справи, які були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули.

Позивач заявлений позов підтримала, просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Представники третіх осіб - Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Козятинського ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не прибули, просили справу розглядати без участі представників відділу, свого відношення до позову не висловили.

Ухвалою суду від 03.11.2026р. постановлено здійснити заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.04.2014 р., який було розірвано рішенням суду від 19.07.2018р.

Від шлюбу сторони у справі мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої судовим наказом, який було видано 11.06.2019 р. суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука були стягнуті кошти з відповідача на користь позивача у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але на менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.07.2019 р. на підставі заяви позивача та на виконання судового наказу було відкрито ВП № 59474715, яке станом на час розгляду справи перебуває у провадженні Козятинського ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідач обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує та має борг по аліментам за період з 30.05.2019 р. по 28.02.2026 р. відповідно до розрахунку державного виконавця Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 28.02.2026 р. у розмірі 109220,98 грн.

Станом на 01.08.2026 р. відповідач як боржник у ВП № 5944715 має борг по аліментам за період з 30.05.2019 р. по 31.07.2026 р. відповідно до розрахунку державного виконавця Козятинського ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції у розмірі 144317,49 грн.

Позивач у поданій заяві про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 28-31) навела розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 03 грудня 2013 року по 31 жовтня 2020 року, який станом на 01.04.2022 року, складає – 625 787,23 грн. Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати визначену державним виконавцем суму у 100% заборгованості, яка на 31.10.2020 року, складає 55 811,78 грн., то розмір пені, який має бути стягнутий складає цю ж суму – 55 811,78 грн., яку позивач і просила стягнути з відповідача.

Зазначені у довідках вказаних відділів ДВС розрахунки боргу по аліментам не було оскаржено відповідачем.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець встановив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1%.

За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

У вказаній постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятих постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.

Позивач навела розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 30.05.2019 р. по 28.02.2026 р. у розмірі 186305,38 грн., але з урахуванням того, що розмір неустойки (пені) не може бути більше 100% заборгованості, просила стягнути на її користь пеню у розмірі боргу станом на 28.02.2026 р. у розмірі 109 тис. грн., що не перевищує і розмір боргу по аліментам станом на 01.08.2026р. у 144317,49 грн.

Відповідач власного розрахунку (контррозрахунку) пені не надав.

Матеріали справи не містять доказів на спростування здійснених державними виконавцями розрахунків заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, відсутні також і докази на підтвердження оскарження розрахунків боргу по аліментам.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідачем не надано доказів того, що у боржника, на момент звернення до суду з позовом, відсутня заборгованість зі справи аліментів, або така заборгованість нарахована помилково.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка має тенденцію з 28.02.2026 р. на збільшення її розміру.

Законодавство покладає на особу зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, при цьому, якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності. Вина у сімейних правовідносинах характеризується тим, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала або повинна була передбачати настання шкідливого результату, бажала його настання або відносилась до нього байдуже. Форма вини не має принципового значення у сімейних правовідносинах. Саме на платника аліментів покладається обов`язок довести, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а стягнення пені за весь час прострочення стає невідворотним.

Відповідач не надав доказів того, що заборгованість по аліментах виникла внаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини та що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки, суд не вбачає, відповідачем та його представником не було надано належних та допустимих доказів на спростування позову, підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на нього відповідальності у формі пені.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі наведеного суд, вирішуючи спір щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи вказані обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, вважає, що позов, який було заявлено позивачем у квітні 2026 року, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів є звільненими від сплати судового збору.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 4 цього Закону України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у мінімальному розмірі - 1331,20 грн. (за ставкою на день подання позову).

Учасники справи не заявляли про понесення ними буд-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених та уточнених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 18, 180, 196 СК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30.05.2019 р. по 28.02.2026 р. у розмірі 109 тис. грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 03 листопада 2026р. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення (виготовлення).

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: