Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №524/10675/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №524/10675/26

Суддя: Обревко Л. О.

Справа № 524/10675/26

Провадження № 1-кп/524/762/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:

Головуючої судді – ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4

обвинуваченої – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12026175500000463, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кременчука, Полтавської області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, на утриманні має малолітню дитину – сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

27.11.2019 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.1 ст. 115, ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває кримінальне провадження № 12026175500000463 відносно ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що 24.07.2026 близько 19:00 години ОСОБА_5 знаходилась біля шостого під`їзду будинку № 154 по проспекту Свободи в м.Кременчук, Полтавської області, де між нею та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт.

В цей час, у ході виниклого словесного конфлікту у ОСОБА_5 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи прямий протиправний умисел на заподіяння тілесного ушкодження, нанесла один удар долонею правої руки в область щоки зліва, тим самим спричинивши потерпілій тілесні ушкодження.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_5 у потерпілої ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 671 від 29.07.2026, виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця в проекції лівого кута нижньої щелепи, враховуючи його характер, утворився від травматичної дії предмета з властивістю тупого твердого, індивідуальні властивості якого в місці ушкодження не відобразилися, яким могла бути рука чи нога, за механізмом удару, та за давністю утворення не суперечать часу, який вказано в постанові, та за ступенем тяжкості викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 суду пояснила, що 24 липня 2026 року ввечері її молодші сестри гуляли біля під`їзду будинку № 154 разом з її малолітньою дитиною. Вони прибігли до неї додому і повідомили, що на лавочку біля під`їзду вийшла бабуся і почала на них сваритися, проганяти і, навіть, віником зачепила малолітню доньку. Після цього вона вийшла до під`їзду, там побачила потерпілу з чоловіком, які сиділи на лавочці. Вона спочатку спілкувалась спокійно та розпитувала, що сталося. Але коли бабуся її не хотіла слухати, тому вона замахнулась рукою та тильною стороною лодоні дала їй ляпаса, через похилий вік вона присіла на лавку. Вину в скоєному визнала повністю, цивільний позов потерпілої щодо матеріальної шкоди визнала в повному обсязі, щодо моральної шкоди не визнала.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що того дня ввечері вирішили вийти з чоловіком посидіти на вулиці. Коло під`їзду були діти, які гучно вмикали музику, вона їм зробила зауваження, сварила, але не чіпала. Після цього діти пішли, і вийшла обвинувачена, яка без розмов підійшла та вдарила її кулаком в обличчя, від чого вона впала на землю. Цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, щодо міри покарання, просила покарати обвинувачену суворо.

Показання обвинуваченої повністю відповідають фактичним обставинам справи, які вона не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутністю заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання обвинуваченою своєї вини, її вина у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачена ОСОБА_5 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позицій.

Суд дійшов до переконання, що вина ОСОБА_5 доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України, як умисні дії, що виразились в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.. 12 КК України є кримінальним проступком; також положення ст.. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не лише кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами, та згідно до положень ст.. 65 КК України відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обвинувачена ОСОБА_5 відповідно до інформаційної довідки раніше судима, згідно інформації довідки заяв та скарг на останню не надходило, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

При призначені покарання суд враховує обставини вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.2 ст.12 КК України є кримінальним проступком, наявність як пом`якшуючої так і обтяжуючої вину обставин, особу винної, яка раніше судима, відповідно до інформаційної довідки, наданої Автозаводською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, зі слів сусідів дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Громадський порядок не порушує, скарг та заява на поведінку ОСОБА_5 до адміністрації в період з 01.03.2016 по 17.08.2026 – не надходило, думку потерпілої щодо міри покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу в максимальному розмірі.

Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір покарання у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої.

Потерпілою ОСОБА_4 до обвинуваченої ОСОБА_5 подано позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме: матеріальної шкоди в сумі 1294,05 грн. та моральної шкоди в сумі 150000 грн.

В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що протиправними діями ОСОБА_5 було завдано тілесні ушкодження, що потягли за собою нагальну необхідність відновлення стану здоров`я, під час лікування нею було витрачено 1294,05 грн.

Протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_5 їй було завдано фізичного болю та страждання, у зв`язку із отриманою травмою, вона весь час відчувала сильний фізичний біль, було порушено її нормальний та звичайний життєвий ритм, необхідність обстеження та лікування, відвідування медичних закладів та органів досудового розслідування щодо проведення за її участі слідчих дій та відстоювання своїх прав та інтересів. Її життя було переповнено негативними емоціями, психічними переживаннями, оскільки події відбулися в біля під`їзду будинку, в якому вона проживає, а обвинувачена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за навмисне вбивство.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Цивільний позов на суму 1294,05 грн. щодо стягнення матеріальних збитків з обвинуваченої ОСОБА_5 , підлягає задоволенню в повному обсязі, у межах пред`явлених вимог відповідно до ст. 128 КПК України, як такий, що знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки потерпілою додано копії квитанцій за лікування, тому доведено реальні розмір заподіяних матеріальних збитків, підстав вважати його завищеними, чи такими, що не відповідає дійсності у суду немає. При цьому обвинуваченою, як цивільним відповідачем, цивільний позов визнано в повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення з обвинуваченої заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Потерпіла ОСОБА_4 внаслідок отриманої травми в результаті подій, які відбулися 24 липня 2026 року, без сумніву зазнала фізичного болю та через нанесену їй травму проходила лікування. Отримане потерпілою ушкодження позначились на стані її здоров`я. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції та призвели до порушення ритму життя позивача. Проте, відповідно до висновку експерта № 761 від 28.07.2026 року, вказано, що встановлений діагноз «ЗЧМТ. СГМ легкого ступеню, забій лівої вушної раковини», не має повного клініко-діагностичного обґрунтування, не підтверджений даними динаміки неврологічного статусу та результатами, додаткових інструментальних методів дослідження, тому даний діагноз, при визначенні ступеню тяжкості, до уваги не приймався.

Виходячи із вимоги розумності і справедливості, враховуючи, що тілесне ушкодження за ступенем тяжкості викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, суд вважає, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн. є завищеною, та визначає розмір завданої моральної шкоди потерпілій у розмірі 5000,00 грн.

Запобіжний захід відносно особи не застосовувався, у суду відсутні підстави для його обрання. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів, приєднаних до матеріалів кримінального провадження, необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1294,05 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, та 5000,00 грн. - відшкодування завданої моральної шкоди.

Речові докази – оптичний DVD+R-диск на 4,7Gb із відеозаписом свідка ОСОБА_7 , оптичний DVD+R-диск на 4,7Gb із відеозаписом свідка ОСОБА_8 , оптичний DVD-R-диск на 4,7Gb 16х 120min із відеозаписом розмови жінки, яка 24.07.2026 нанесла потерпілій тілесні ушкодження – залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Суддя ОСОБА_9

Оригінал: reyestr.court.gov.ua