Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №370/272/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. Справа № 370/272/25

Провадження № 1-кп/370/14/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участую прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження при розгляді у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Макарів Київської області кримінального провадження № 22024101110000246 від 14.03.2024, за яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець республіки Саха м.Якутськ Російська Федерація, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , старший розвідник 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України,

в с т а н о в и в:

24 лютого 2022 року о 05:00 год. за українським часом президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

Військовослужбовець ЗС РФ сержант ОСОБА_5 , обіймаючи посаду старшого розвідника 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону НОМЕР_4 окремої гвардійської мотострілецької бригади РФ, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.

Під час фактичної окупації Бучанського району Київської області, а також прилеглих до них територій, тобто у період приблизно з 24.02.2022 по 01.04.2022, ОСОБА_5 , а також інші невстановлені особи з числа вказаного підрозділу, та інших невстановлених бойових підрозділів ЗС РФ, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, проводили спеціальні рейди спрямовані на залякування цивільного населення та з метою його тероризування, шляхом вчинення актів насильства та загрози насильства.

Приблизно з 27.02.2022 по 01.04.2022 внаслідок збройної агресії Російської Федерації територія села Андріївка, Бучанського району Київської області, фактично перейшла під владу армії РФ, тобто була окупована.

В окупації с. Андріївка, Бучанського району, Київської області перебували та були причетними до порушення законів та звичаїв війни військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії РФ.

Так, сержант ОСОБА_5 , знаходячись на тимчасово окупованій ЗС РФ території, зокрема, на території с. Андріївка Бучанського району Київської області, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, 29 березня 2022 року, орієнтовно о 14 годині 00 хвилин, більш точний час не встановлений, разом з іншими не встановленими військовослужбовцями ЗС РФ, будучи озброєними зброєю, перебуваючи по АДРЕСА_3 , побачив цивільну особу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який йшов від сусіда в напрямку свого будинку за адресою АДРЕСА_4 .

При цьому ОСОБА_6 був одягнутий в цивільний одяг, не озброєний, не вчиняв агресивних дій по відношенню до військовослужбовців ЗС РФ та жодної небезпеки для них не становив.

Залякуючи і погрожуючи застосуванням зброї, сержант ОСОБА_5 з метою нелегального ув`язнення та подальшого отримання визнання причетності до націоналістичних чи військових формувань Збройних Сил України та про місця дислокації підрозділів Збройних Сил України використовуючи автомобіль марки Volkswagen Passat_CL чорного кольору д.н.з. НОМЕР_5 наказав ОСОБА_6 сісти у вищевказаний автомобіль та доставив останнього на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після цього, сержант ОСОБА_5 , разом з іншими не встановленими військовослужбовцями ЗС РФ, утримуючи за вищевказаною адресою ОСОБА_6 погрожуючи застосуванням зброї пістолету системи «Макарова» та застосовуючи психологічний тиск, приставив пістолет до лівої частини голови ОСОБА_6 , який не належав до особового складу Збройних Сил України, ополчення, територіальної оборони, інших добровольчих загонів чи організованих рухів опору, не брав участі у збройному конфлікті, являвся цивільною особою, що перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, тим самим погрожуючи життю і здоров`ю останнього, з метою його допиту щодо причетності до націоналістичних чи військових формувань та отримання відомостей щодо дислокації підрозділів ЗСУ.

У подальшому, ОСОБА_5 разом з іншими не встановленими військовослужбовцями ЗС РФ, здійснюючи допит ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, погрожував застосуванням зброї пістолету системи «Макарова», застосовуючи фізичну силу, наніс йому десять ударів по голові нижньою частиною пістолету, висловлюючи погрози вбивства та ображаючи людську гідність, вимагав інформацію щодо причетності до націоналістичних чи військових формувань Збройних Сил України, чим завдав останньому фізичного страждання.

Крім того, цього ж дня 29.03.2022, у невстановлений час, ОСОБА_5 , перебуваючи на території за адресою: АДРЕСА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи їх настання та діючи з цією метою, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 є цивільною особою, яка перебуває під захистом, приставив пістолет до лівої частини голови ОСОБА_6 , продовжуючи допит відвів потерпілого на земельну ділянку, яка знаходиться на території вказаного домоволодіння та погрожував йому вбивством з метою отримання від нього інформації щодо місця дислокації підрозділів ЗСУ, чим завдав останньому фізичних та моральних страждань, які в подальшому спричинили ОСОБА_6 довічні суттєві психологічні (моральні) страждання.

В подальшому, цього ж дня, у невстановлений час, ОСОБА_5 , у зв`язку з міжнародним збройним конфліктом, усвідомлюючи відсутність підстав для нелегально ув`язнення, погрожуючи зброєю, проти волі ОСОБА_6 , повів останнього до гаражного приміщення цього ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після цього ОСОБА_5 закрив двері гаражного приміщення, унаслідок чого ОСОБА_6 , який не належить до особового складу Збройних Сил України, ополчення, територіальної оборони, інших добровольчих загонів чи організованих рухів опору, не брав участі у збройному конфлікті, являвся цивільною особою, що перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, не мав можливості самостійно залишити вказане приміщення, тим самим потерпілий ОСОБА_6 перебував у нелегальному ув`язненні впродовж трьох днів, починаючи з 29.03.2022 по 31.03.2022, після чого був звільнений цивільною особою.

Під час ув`язнення останнього в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 з іншими не встановленими військовослужбовцями ЗС РФ, здійснювали нелюдське поводження з останнім, що виразилося у його ув`язненні протягом трьох днів, тобто в період з 29.03.2022 по 31.03.2022, у непридатному для перебування приміщенні в якому відсутнє: опалення (температура приміщення несприятлива для ув`язнення людей), вентиляція, світло та місця для сну, місця для справляння природних потреб, а також відсутнє харчування та не отримання необхідної медичної допомоги.

ОСОБА_5 обвинувачується в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та жорстокого поводження з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.

Відповідно до ст.297-1 КПК України, п.20-1 Перехідних положень КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема ст.438 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Обвинувачений є громадяном російської федерації та обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та жорстокого поводження з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.

Кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 входить до переліку кримінальних правопорушень, визначених ч.2 ст.297-1 КПК України.

22 жовтня 2024 року відповідно до вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.

У зв`язку із невстановленням місця перебування обвинуваченого, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру, воно вручено під підпис захиснику за призначенням.

31 жовтня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук.

18 листопада 2024 року слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.01.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України у кримінальному провадженні № 22024101110000246 від 14.03.2024, відносно ОСОБА_5 .

Крім того, згідно з повідомленням ГВ «І» УЗНД ГУ СБ України у м. Києві та Київській області віл 17.03.2025 та № 51/9/2/2-42556 про місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_5 , останній переховується на тимчасово окупованій території та території держави-агресора російської федерації, може приймати участь у бойових діях проти України.

Відповідно до вимог ст. 297-5 КПК України у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повістки про виклик ОСОБА_5 до слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області для проведення за його участю процесуальних дій, однак останній не з`явився.

Відповідно до вимог ст. 297-5 КПК України у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено публікації про завершення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_5 та його захиснику надано доступ до матеріалів досудового розслідування, про що складено протокол 21.01.2025.

Досудове розслідування завершено в порядку спеціального досудового розслідування.

Відповідно до листа Київської дирекції ПАТ «УКРПОШТА» від 06.09.2022 №01.12.011-1712-22, з 24.02.2022 припиняється приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, у зв`язку з чим була відсутня можливість спрямовувати повістки про виклик обвинуваченого до органів досудового розслідування прокуратури, суду.

Досудове розслідування завершено в порядку спеціального досудового розслідування.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Так, відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Частиною 8 ст.135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Зазначені вище положення кримінально процесуального закону судом були дотримані.

Так, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 25.06.2025 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження.

Оскільки АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, судом здійснювалось повідомлення обвинуваченого про дату та час розгляду справи шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 здійснював захист за призначенням, на підставі доручення.

Захисник був присутній під час судового провадження, виявляв активну позицію стосовно захисту обвинуваченого, приймав участь у допиті потерпілого та свідків.

Відтак, як стороною обвинувачення, так і судом були здійснені всі можливі заходи із забезпечення дотримання прав підозрюваних/обвинувачених під час проведення досудового розслідування та судового провадження.

Прокурор у судових дебатах вважав повністю доведеною вину обвинуваченого, просила визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КПК України та призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі. Запобіжний захід обраний ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.07.2022 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Захисник у судових дебатах вказував про недослідження в рамках даного кримінального провадження головних процесуальних документів, а саме оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук або встановлення, що він перебуває тимчасова окупованої території або на території країни агресора саме з метою ухилення від кримінального провадження, що б надало можливість розгляду провадження без участі обвинуваченого. Обвинувачений не оголошений в міжнародний розшук за спеціальною процедурою, що обвинувачений ухиляється від суду також докази не досліджувались. А тому захисник вважає, що відсутні підстави розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, а кримінальне провадження підлягає закриттю, у зв`язку з недоведенням складу злочину, оскільки обвинуваченого не заслухали, не отримали його докази.

Стаття 438 КК України, яка є бланкетною нормою та «міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, є регламентоване міжнародним правом ведення війни. Потерпілими у війні можуть бути військовополонені та цивільні особи. Військовополоненими визнаються комбатанти, які потрапили до рук противника. Режим військовополонених поширюється також на: некомбатантів, названих у ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1929 (медичний персонал, служителі культу, військові юристи, інтенданти Збройних сил сторони, що перебуває у збройному конфлікті); цивільне населення - мирних мешканців воюючої сторони, які не беруть участі у воєнних діях і опинилися під владою противника на окупованій ним території.

Закінченим склад злочину може бути при вчиненні хоча б однієї з таких дій: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення, що передбачені міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно- небезпечних наслідків, тобто відразу після вчинення жорстокого поводження, тортур, або інших насильницьких дій щодо військовополонених чи цивільних осіб, спрямованих на їх виснаження чи приниження, що призвели до зазначених наслідків (наприклад, тілесних ушкоджень, моральних страждань, виснаження), незалежно від того, чи були ці наслідки довготривалими чи смертельними.

ОСОБА_5 обвинувачується у нелегальному ув`язненні (порушенні інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), катуванні та нелюдському поводженні (жорстоке поводження з цивільним населенням), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а саме порушенні ст. 3, 27, 31-33, 78, 79, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 11, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I).

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі – Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Женевські конвенції від 12.08.1949 є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.

Відповідно до статті 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Згідно першого абзацу ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Відповідно до ст. 31 Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Статтею 32 Конвенції закріплено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.

Відповідно до преамбули Додаткового протоколу від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Згідно з положеннями ст. 48 Протоколу 1 для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Відповідно до ст. 51 Додаткового протоколу від 08 червня 1977 року до Женевської конвенції від 12.08.1949, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.

Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать:

a)напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти;

b)напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або

c)напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх.

Частинами 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу І визначено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Женевськими конвенціями І-ІV або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; і e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров`я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі (ч. 1).

Події, викладені в обвинувальному акті, мали місце під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (з подальшими змінами), населені пункти Макарівської селищної територіальної громади перебувала під окупацією з 24.02.2022 до 01.04.2022.

Допитаний потерпілий ОСОБА_6 дав суду покази, що наприкінці березня 2022 року йшов від сусіда ОСОБА_7 за сигаретами. Навпроти будинку, у сусідів були окупанти. Побачили його, забрали, посадили до машини, завезли в кінець вулиці, завели у двір, посадили на стілець та почали допитувати, вдарили разів 10 прикладом по голові, потім кулаком. Потім завели на город, погрожуючи пістолетом.. Казали, що зараз «прикопают». Пізніше завели до гаражу, де протримали три дні. Хто саме наносив удари зможе узнати. Морально було дуже важко. Їжи та води не давали. Для потреб поставили відро. Було холодно, а одягнутий був легко. Військові були не слов`янської національності, у військовій формі. При допиті людей було багато, але допитував лише один. На автівці перевозило двоє.

Допитаний свідок ОСОБА_8 дав суду покази, що точну дату не пам`ятає, березень 2022 року перебував у с.Андріївка. Йшов по вулиці забрали «кацапи». В автомобілі було двоє військових. Не знає чи впізнає, усі вони на одне лице. Привезли в кінець вулиці, одразу закрили до гаражу. Потім прийшов «не нашої національності» відкрив гараж і почав задавати питання. В подальшому, бачив як ОСОБА_9 (потерпілий) ударили декілька разів рукояткою пістолета по голові та далі повели його за сарай. Що далі відбувалося не бачив, потім його привели. Той що бив потерпілого по голові та водив його за сарай, бив по голові потерпілого одна й та сама особа. Впізнати цю особу зможе навряд. Він був не бурят, однак іншої національності, був у формі та бронежилеті. В гаражі перебували майже троє суток. В гаражі було семеро людей. Випустила з гаражу жінка, що також перебувала в гаражу, росіян уже не було. Щодо їжи на другий день дали картоплю варену, води принесли, туалет на відро. В приміщенні було холодно, був приморозок.

Допитаний свідок ОСОБА_10 дав суду покази, що події мали місце наприкінці березня 2022 року, проживав с. Андріївка. На той час в селі вже знаходилися окупанти. Пішов до колодязя за водою. Їхав БТР, пішов, почали стріляти, зупинився. Підбігли два чоловіка з питаннями чому не зупиняєтесь. Зав`язали очі, посадили на БТР, сказали, що везуть в штаб та возили по селу. Під вечір привезли до двору та впихнули всередину до гаражу. В гаражі вже знаходилися люди. Потерпілий також перебував в гаражу. Штовхали. Свідок перебував там недовго, приблизно день. Ті що привезли схожі на чеченців, північної зовнішності, не слов`янської зовнішності. Привезли останнім, не бачив як привезли потерпілого. Казали, що побили сильно його. Які дії вчиняли щодо потерпілого не бачив, оскільки привезли останнім. Приміщення було холодне, бетонний пол. Без опалення. В гаражі було 5-6 чоловік. Коли випустили військових уже не було. Саме його тримали з шостої години до ранку. Випускали з гаражу, одних виводили, других приводили. Один «з вузькоглазих» постійно крутився, офіцер.

Допитаний свідок ОСОБА_11 дав суду покази, що перебував дома в АДРЕСА_3 , не бачив як забирали потерпілого. Свідка забрав з будинку військовий, був один, спитав чи є хтось ще. Були з автоматами, посадили в машину, завезли в кінець вулиці до гаражу. Вивели. Стоять чоловіка чотири «товчуть» потерпілого, пістолемом в голову. Особисто бачив. Бачив як ОСОБА_12 (свідка) ударили, підлетів та ногою вдарив, падав, потилицею вдарився.. Завели в гараж. В гаражі були хлопці та дівчата. В гаражі перебував три дні. Коли випустили росіян вже не було. Випустили Світлану раніше щоб нас відкрила. Щодо умов тримання перші дні не було ані їжі ані води. Потім принесли вареної картоплі, банку компоту і все. Для туалету було відро. Температура була низька, мінусова. Побув в гаражі три дні. Разом зі свідком був і потерпілий. Наносив удари потерпілому низького зросту, в балаклаві, старлей. В кожного були ножі, були озброєні у військовій формі.

Вина ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні підтверджується також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, що наведені нижче: протоколом огляду відкритих джерел інформації від 18.03.2024; протоколом проведення слідчого експерименту від 18.03.2024 та відеозаписом до нього; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_6 від 29.04.2025; протоколом проведення слідчого експерименту від 29.04.2024; протоколом огляду місця події від 04.08.2024; висновком судово-психіатричного експерта №775 від 27.06.2024.

Суд вважає, поза розумним сумнівом, що обвинувачений розумів факт незаконного перетину державного кордону України, участь у військовій агресії проти України, враховуючи показання потерпілого, що обвинувачений та присутні з ним інші особи перебували у військовій формі, зі зброєю, та надані письмові докази перебування обвинувачених у складі збройних сил російської федерації.

Потерпілий є громадяном України, тобто протилежної сторони міжнародного збройного конфлікту, є цивільною особою, не брав участі у воєнних діях, не створював обвинуваченому загрозу, тобто мав статус осіб, які перебувають під захистом Женевський конвенції та Додаткових протоколів до них.

При цьому докази того, що потерпілий ОСОБА_6 брав в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належав до складу Збройних Сил України, або мав зброю, відсутні.

Суд вважає, що дії обвинуваченого щодо погроз застосування зброї, застосування фізичної сили, незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_6 були свавільними та незаконними, оскільки останній незаконного позбавив його права на свободу пересування, тобто права вільного та безперешкодного за своїм бажанням переміщатися у будь- якому напрямку, у будь-який спосіб та у будь-який час, що виразилось в психологічному змушенні потерпілого прослідувати з ним до гаражу, всупереч його волі та за відсутності підстав, із застосування погроз зброєю, проведенні допитів із застосуванням фізичного насильства, тримання в жорстких умовах, залишенні без їжи та води.

Показання потерпілого є послідовними та логічними, суттєвих відмінностей показань від наведеного обвинувачення не встановлено, та фактично його показання є єдиним прямим джерелом доказів, та свідчать, що він зазнав жорстокого поводження з ним, його не забезпечували їжею та питною водою, теплим одягом, умовами для збереження здоров`я і додержання гігієни, застосовували залякування, приниження, нанесення тілесних ушкоджень.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази безпосередньо в судовому засіданні, здійснивши їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази у своїй сукупності, поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого їм злочину та повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала до суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим, що не суперечать між собою. Зокрема, з матеріалів досудового розслідування очевидно вбачається перебування обвинуваченого на території с.Андріївка Бучанського району під час подій, описаних в обвинувальному акті. Потерпілий достатньо чітко описав зовнішність обвинуваченого та опізнав його за фотокартками.

Разом з тим, стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України.

Відповідно до правової позиції неодноразово висловленої Верховним Судом, зокрема, у справі № 459/176/23 постанова від 25.10.2025 у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник). Вказівка у формулі кримінально-правової кваліфікації на інші статті Загальної частини кримінального закону (у тому числі на форму співучасті) є зайвою.

У цьому провадженні обвинуваченому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб і такі дії у формулі кваліфікації відображені з посиланням на ч.2 ст.28 КК. Однак, на форму співучасті у формулі кваліфікації посилатися не потрібно. Натомість якщо сторона обвинувачення вважає, що відповідне кримінально-каране діяння вчинене у співучасті, то вона може це врахувати, інкримінувавши особі кваліфікуючу ознаку, що стосується форми співучасті, якщо вона передбачена у статті Особливої частини кримінального закону. Диспозиції статті 438 КК України не передбачено такої кваліфікуючої ознаки.

За такого посилання сторони обвинувачення на ч.2 ст.28 КК України є зайвим і підлягає виключенню.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у висунутому йому обвинуваченні, як жорстоке поводження з цивільним населенням, порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 438 КК України.

При призначенні певного виду та конкретної міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.

Обставин, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинувачених судом не встановлено.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При таких обставинах, за відсутністю пом`якшуючих обставин, наявності обтяжуючої обставини, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, особу винного, те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить значну небезпеку для світового правопорядку, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті, що в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком 12 (десять) років.

Підстави для застосування положень ст. 69,75 КК України відсутні.

Речові докази відсутні. Судові витрати відсутні. Арешт на майно не накладався. Цивільний позов не заявлений. Запобіжний захід залишити без змін.

Керуючись ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 12 (дванадцять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його фактичного затримання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Макарівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку після його перегляду апеляційним судом.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суддя ОСОБА_1