Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №369/17555/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №369/17555/25

Суддя: Лапченко О. М.

Справа № 369/17555/25

Провадження № 2/369/6390/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, згідно якого просить визнати ОСОБА_2 , а також її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що заявник є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі, однак фактично не проживає у ній вже понад 5 років, не бере участі у витратах на утримання житла, не має жодних правових підстав для подальшого користування цією квартирою. Разом із нею в квартирі зареєстровані її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . З огляду на відсутність з боку матері будь-яких дій щодо зняття дітей з реєстрації, а також відсутність підстав для звернення до ЦНАП без участі законного представника, єдиним можливим шляхом є звернення до суду із позовною заявою про визнання осіб (у тому числі неповнолітніх) такими, що втратили право користування житлом, з подальшим поданням до органів реєстрації судового рішення. Згідно відповіді Відділу реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і ведення реєстру територіальних громад Бєлгородської сільської ради Бучанського району Київської області від 05.08.2025р. у випадку зняття особи з реєстрації в зв`язку із виїздом закордон, така заява подається такою особою особисто. Таким чином, відповідач має здійснити зняття з реєстрації самостійно, проте це неможливо в зв`язку з тим, що вона не перебуває на території України. Вказані обставини змушують позивача звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2026 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Волкова Н.О. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяву, згідно якої просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. На адресу суду надійшла заява, згідно якої зазначено, що відповідач ОСОБА_2 спільно з дітьми постійно проживає за межами України, тому не має можливості прибути до суду, просить справу розглядати за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Разом з тим, оскільки заява про визнання позовних вимог, яка надана до суду від імені відповідача ОСОБА_2 , не підписана її електронним цифровим підписом, суд не має можливості ідентифікувати особу, якою подана зазначена заява.

Приймаючи до уваги те, що відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання, але причин неявки суду не повідомила, суд вважає можливим у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України провести судове засідання без її участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності за наявними доказами та документами, враховуючи фактичні обставини справи.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості №59728002 від 24.05.2016 р. позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки з Відділу реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і ведення реєстру територіальних громад від 17.04.2025 року №04-19/830 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_2 , 1988 року народження, ОСОБА_3 , 2013 року народження, ОСОБА_4 , 2017 року народження, ОСОБА_5 , 2019 року народження.

Реєстрація ОСОБА_2 за вказаною адресою також підтверджується штампом щодо місця реєстрації у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

На звернення представника позивача – адвоката Волкової Н.О. до Відділу реєстрації/зняття місця проживання громадян, формування і ведення реєстру територіальних громад щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , представник відділу повідомив, що не має законних підстав для здійснення зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її дітей, оскільки звернення не відповідає вимогам пунктів 57, 61 та 62 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМУ від 07.02.2022 №265.

Разом із тим, до матеріалів справи надійшли документи, подані від імені відповідача ОСОБА_2 , які містять відомості щодо її фактичного проживання разом із дітьми за межами України, а саме на території Королівства Іспанія.

Зокрема, з наданих копій рішень Міністерства внутрішніх справ Королівства Іспанія від 24 травня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 та її дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано тимчасовий захист на території Королівства Іспанія у зв`язку зі збройним конфліктом в Україні, із забезпеченням передбачених законодавством цієї держави прав на проживання та перебування на її території.

Крім того, відповідно до копії договору оренди житлового приміщення від 01 червня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та власниками житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачу надано у користування житлове приміщення на строк до 31 травня 2029 року.

Умовами зазначеного договору також передбачено право ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_4 на реєстрацію місця проживання за адресою орендованого житлового приміщення.

Згідно з копією довідки про колективну реєстрацію місця проживання, виданої муніципалітетом міста Сан-Вісенте-дель-Распейг Королівства Іспанія, станом на 24 квітня 2026 року ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Датою їх реєстрації за вказаною адресою зазначено 26 липня 2024 року.

Суд звертає увагу, що зазначені документи надійшли разом із заявою, поданою від імені відповідача ОСОБА_2 , яка не була підписана кваліфікованим електронним підписом, у зв`язку з чим суд не мав можливості достовірно встановити особу заявника та прийняти викладене у заяві волевиявлення як належним чином оформлене визнання позовних вимог відповідачем.

Водночас зазначена обставина сама по собі не звільняє суд від необхідності дослідити та надати оцінку документам, які фактично надійшли до суду та були долучені до матеріалів справи, з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, незважаючи на відсутність кваліфікованого електронного підпису відповідача на поданій від її імені заяві, суд надає оцінку долученим до неї документам у сукупності з іншими матеріалами справи, не розцінюючи при цьому саму заяву як належне процесуальне визнання позову.

Оцінюючи зазначені документи у взаємному зв`язку з іншими доказами, суд враховує, що відомості, викладені у них, узгоджуються між собою щодо перебування ОСОБА_2 та її дітей на території Королівства Іспанія, отримання ними тимчасового захисту, оформлення відповідачем договірних правовідносин щодо користування житловим приміщенням за кордоном та реєстрації місця проживання за відповідною адресою.

При цьому суд бере до уваги, що в договорі оренди житлового приміщення від 01 червня 2024 року адресу спірної квартири в Україні зазначено як звичайне місце проживання ОСОБА_2 , а орендоване житло визначено як друге місце проживання. Разом із тим, таке формулювання умов договору саме по собі не спростовує відомостей про фактичне користування відповідачем житлом на території Королівства Іспанія, що підтверджується, зокрема, подальшою реєстрацією місця проживання відповідача та її дітей за адресою орендованого житлового приміщення.

Наведені обставини у сукупності свідчать про наявність у відповідача та її дітей іншого місця проживання за межами України, а також узгоджуються з доводами позивача щодо їх тривалої відсутності у спірній квартирі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо втрати особами права користування житловим приміщенням, суд враховує не лише факт їх непроживання за відповідною адресою, а й характер правових підстав користування житлом, тривалість відсутності, причини такої відсутності, наявність іншого житла та дотримання справедливого балансу між правами власника і правами осіб, щодо яких заявлено позовні вимоги.

Судом встановлено, що власником спірної квартири є позивач ОСОБА_1 , тоді як відповідач ОСОБА_2 та її діти зареєстровані за адресою зазначеного житлового приміщення.

При цьому наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що відповідач разом із дітьми отримала тимчасовий захист на території Королівства Іспанія, уклала договір оренди житлового приміщення за кордоном та здійснила реєстрацію місця проживання за адресою такого житла.

Суд також враховує, що відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відтак сама по собі наявність реєстрації місця проживання за адресою спірної квартири не є безумовним підтвердженням фактичного проживання відповідача та її дітей у цьому житловому приміщенні, а також не може розглядатися як самостійна правова підстава для користування житлом незалежно від інших обставин справи.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, суд виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей та врахування їхнього права на житло.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд враховує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом зі своєю матір`ю, яка є їхнім законним представником, а надані документи свідчать про оформлення для них тимчасового захисту та реєстрації місця проживання на території Королівства Іспанія.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені докази у їх сукупності, тривале проживання відповідача разом із дітьми за межами України, наявність оформлених правових підстав користування іншим житловим приміщенням, а також необхідність забезпечення правомірного здійснення позивачем права власності на належне їй майно, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 334, 346, 383, 386 ЦК України суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

02.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua