Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №758/5251/26 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 758/5251/26

РІШЕННЯ

іменем України

"02" листопада 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 101553718 від 27.02.2024 в розмірі 17775 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві зазначив наступне.

27 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101553718, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн. кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. 25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 101553718 від 27.02.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Відповідач умови договору не виконує і має вищезазначену заборгованість за кредитним договором в розмірі 17775 грн. 00 коп., із них: 5000 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 11925 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 850 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Позивач просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Дана справа надійшла до Подільського районного суду міста Києва 26.03.2026 року та згідно ухвали судді від 03.04.2026 року передана для розгляду за підсудністю до Ємільчинського районного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 року справу №758/5251/26 розподілено судді Ємільчинського районного суду ОСОБА_2 .

Ухвалою від 01.05.2026 суддею Ємільчинського районного суду Житомирської області Заполовським В.В. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.08.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Ємільчинського районного суду №106 від 19.08.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №1648/0/15-26 від 13.08.2026 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді Ємільчинського районного суду Житомирської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 року вказану справу розподілено судді Корсун Т.Г.

Ухвалою від 24.08.2026 суддею Ємільчинського районного суду Житомирської області Корсун Т.Г. справу прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами як факт укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», так й надання ТОВ «Мілоан» на користь відповідача кредиту саме на підставі договору у наданій редакції, не доведено і не обґрунтовано заявлений до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, й, відповідно, наявності простроченої заборгованості відповідача перед ТОВ «Мілоан», а також не доведено факт переходу прав вимоги до позивача.

Відповідач не підтверджує укладання такого договору та його власного підписання, в тому числі у наданій позивачем редакції. Позивачем не надано укладеного в електронній формі кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» №101553718 від 27.02.2024, що б дозволило пересвідчитись у оригінальності його тексту – умов договору, саме на момент його підписання відповідачем, що відбулось, на думку позивача, 27.02.2024 року шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також зазначає, що підписаний електронним примірник договору №101553718 від 27.02.2024 року не надсилався на адресу відповідача, що зумовлює відсутність оригіналу цього договору у відповідача.

Також, ані ТОВ «Мілоан», ані позивачем не надано належного доказу направлення на мобільний номер відповідача чи іншим чином 27.02.2024 року одноразового ідентифікатора 931404 та отримання його саме відповідачем. Таким неспоростовним доказом могла б бути, наприклад, інформація від оператора мобільного зв`язку. Також не надано будь-яких належних доказів того, що відповідач взагалі заходив на сайт, інтернет-ресурс чи інший інформаційний ресурс ТОВ «Мілоан», створював там особистий кабінет, тощо. Відтак, оскільки позивачем не доведено факту укладання договору кредитування, а відповідачем даний факт не визнається, то відсутні підстави для стягнення заборгованості на підставі такого договору.

Належним доказом надання коштів в кредит може бути платіжне доручення сформовано позивачем із зазначення відповідних реквізитів відповідача та акцептоване банківською установою, яка здійснила переказ. Якщо б кошти перераховувались відповідачу, то складалась би платіжна інструкція, яку б позивач надав би суду. На підтвердження надання грошових коштів в кредит позивачем не надано будь-яких належних доказів, що свідчить про недоведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Наданий позивачем розрахунок заборгованості (виписка з особового рахунку) за кредитним договором не підтверджують наявність, походження і розмір заборгованості. Цей розрахунок не був погоджений з відповідачем і не підтверджений первинними обліковими бухгалтерськими документами, а створений самостійно позивачем, відтак, позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що у відповідності до наданої позивачем копії Анкети-заяви на кредит №101553718 від 27.02.2024 року , відповідач надав заявку на отримання кредиту в розмірі 5000,00 грн на строк 15 днів. ТОВ «Мілоан» погодив умови кредитування сума кредиту 5000,00 грн., строк 15 днів, ставка процентів 2,10%, комісія 17% одноразово. Відповідач заявляє, що договір кредитування на строк більш ніж 15 днів він не укладав, та не мав такого бажання. Намагання позивача нарахувати та стягнути з відповідача проценту за користування кредитом більш ніж на заявлений відповідачем бажаний строк 15 календарних днів є проявом недоброчесної поведінки позивачем. Відтак, за умови доведення позивачем факту укладання кредитного договору від 27.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем у наданій позивачем редакції, відсотки за таким договором могли бути нараховані виключно за 15 календарних днів за ставкою 2,10 в день, що складає 1575,00 грн. Нарахування відсотків в розмірі 11925,00 грн. (згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем та ТОВ «Мілоан») є безпідставним та необґрунтованим. Також зазначив, що витрати на правову допомогу в разі повного задоволення позовних вимог мають бути зменшеними до 1500 грн., оскільки такі витрати є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

У відповіді на відзив представник позивача просив позовну заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що кредитний договір №101553718 від 27.02.2024 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та виступає оригіналом. Заборгованість за кредитним договором нарахована відповідно до умов кредитного договору в межах строку кредитування. В кредитному договору №101553718 від 27.02.2024 року зазначено, що Позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця не можуть бути збільшені Кредитодавцем без згоди Позичальника. Дані умови чітко прописані у кредитному договорі № 101553718 від 27.02.2024 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною договору. При цьому сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 101553718 від 27.02.2024 року було передано позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року. Тобто після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

02.11.2026 року в судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101553718 в електронній формі.

Пунктом 1.1 Кредитного договору, що укладений з відповідачем, передбачено предмет договору - Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п.1.2., а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати зобов`язання у повному на умовах та в що Договором.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 1.3.1 Договору сума (загальний pозмір) кредиту становить 5000 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 27.02.2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 13.03.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 11.06.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2425 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 7425 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 12775 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 17775 грн.

Комісія за надання кредиту – 850.00 грн., яка нараховується за ставкою 17% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору).

Згідно п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 *07.

Згідно п.6.1. Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства.

У відповідності до п.6.3. Кредитного договору, виказуючи свою згоду на укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: (1) він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил.

В заявці на отримання кредиту №101553718 від 27.02.2024 року ОСОБА_1 вказав свої анкетні дані, номер мобільного телефону, а також просив ТОВ «Мілоан» надати йому кредит для задоволення особистих потреб, що не суперечать закону, на наступних умовах: сума кредиту – 5000 грн.; загальний строк кредитування – 105 днів, з них пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів; процентна ставка протягом пільгового періоду – 2,10% на день, протягом поточного періоду – 2,30% на день; комісія за надання кредиту – 17% від суми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту – 516780*07.

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вище вказаним кредитним договором відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024 року ТОВ Мілоан відступило права вимоги до боржників, в тому числі і за Кредитним договором №101553718 від 27.02.2024, що укладений з ОСОБА_1 .

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №101553718 від 27.02.2024, складеним представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», слідує, що ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в сумі 17775 грн., яка складається з: 5000 грн. – тіла кредиту; 850 грн. – комісії; 11925 грн. – відсотків.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором юридичною особою, яка набула таке право відповідно до договору про відступлення права вимоги.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем укладений договір №101553718 про надання споживчого кредиту від 27.02.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530 ,610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Пунктом 1 ч.1ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за договором №101553718 про надання споживчого кредиту від 27.02.2024 позивач надав суду: копію вказаного договору разом із копією Графіку платежів, копію заяви на отримання кредиту №101553718 від 27.02.2024 року, копію додаткових контактних даних позичальника для взаємодії за кредитним договором, копію Анкети-заяви на кредит №101553718 від 27.02.2024 року, копію виписки з особового рахунку за кредитним договором №101553718 від 27.02.2024 року, копію договору відступлення прав вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024, копію акту приймання-передачі реєстру боржників, копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, копію платіжної інструкції на виконання договору відступлення прав вимог, копію претензії.

Крім того, ухвалою судді Ємільчинського районного суду від 01.05.2026 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Ощадбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 коштів в розмірі 5000 грн. в період з 27.02.2024 року 05.03.2024 року.

12.05.2026 року до Ємільчинського районного суду на виконання ухвали суду від 01.05.2026 року надійшов лист від АТ «Ощадбанк» щодо надання інформації, яка містить охоронювану законом таємницю. АТ «Ощадбанк» повідомило, що зазначення в резолютивній частині часткового номеру банківської платіжної картки № НОМЕР_2 щодо яких запитується інформація, унеможливлює ідентифікацію клієнта через наявність співпадінь.

Також, на виконання ухвали суду від 08.06.2026 року представником позивача було надано суду диск, на якому містяться копії документів, що дублюють документи додані до позовної заяви. Крім зазначених документів на диску міститься довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс.

Суд вважає, що вказані вище докази не підтверджують вимоги позивача за вказаним кредитним договором у заявленому розмірі, оскільки позивач не надав доказів виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за вказаним договором №101553718 про надання споживчого кредиту від 27.02.2024, а саме перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора та неповернення або часткового повернення кредиту, якими є документи первинної бухгалтерської документації (виписка по рахунку, платіжні документи, тощо).

Суд зазначає, що саме первинні документи, що оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є тими, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.

Згідно із указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відтак, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Проте позивач звертаючись до суду не надав таких доказів та не обґрунтував неможливість їх подання.

Наданий розрахунок заборгованості, сформований представником позивача, не є тими первинними документами, що підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів та відповідно заборгованості відповідача за кредитними договорами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Суд зауважує, що додана виписка з особового рахунку є документом, що складений самим представником позивача, а, відтак, інформація зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Отже, позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому розмірі.

Крім того, позивач, реалізував свої процесуальні права щодо витребування доказів, проте позитивних результатів для нього це не дало. Разом з тим позивач не був позбавлений можливості повторно звернутися до суду з клопотанням про витребування від первісного кредитора таких документів або уточнення вимог, пов`язаних з витребуванням доказів, однак з таким клопотанням до суду не звертався.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість заявлених вимог як відносно наявної у відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, так і набуття прав вимоги за таким договором.

На підставі викладених вище фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №101553718 про надання споживчого кредиту від 27.02.2024 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018; код ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун