Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №165/1453/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1453/26

Провадження № 2/165/906/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивча ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кортоус М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та сум, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги, завданих незаконними діями працівників поціції та незаконним адміністративним переслідуванням

встановив:

24 квітня 2026 року адвокат Улибін-Вельгус В.В., в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та сум, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги, завданих незаконними діями працівників поліції та незаконним адміністративним переслідуванням.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивач вказує на те, що 21 вересня 2024 року щодо ОСОБА_2 працівниками поліції було вчинено ряд дій спрямованих на притягнення його до адміністративної відповідальності, внаслідок незаконного адміністративного переслідування ОСОБА_2 , безпідставного затримання та застосування до нього працівниками поліції фізичної сили. Позивачу завдано моральної шкоди. Зазначає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст.173, ст.185 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП скасовано судами першої та апеляційної інстанцій через відсутність належних і допустимих доказів його винної та протиправної поведінки. Крім того, судом установлено відсутність об`єктивних підстав для застосування до позивача фізичної сили, а медичними документами підтверджено наявність у нього тілесних ушкоджень. Крім цього, представник позивача зазначає про результати службового розслідування, яким установлено порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції. На думку представника, зазначені обставини свідчать про протиправність дій працівників поліції, приниження гідності позивача, завдання йому фізичних і душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Просить суд стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 100000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції та незаконним притягнення до адміністративної відповідальності; 5000 грн. сум сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги під час захисту від незаконного адміністративного переслідування та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

18 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача, ОСОБА_3 , заперечує проти задоволення позову, вважаючи вимоги необґрунтованими, оскільки самі по собі закриття справ про адміністративні правопорушення та скасування постанови не підтверджують протиправності дій працівників поліції. Зазначає, що позивач не довів факту заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між діями поліцейських і заявленими стражданнями, а також обґрунтованості її розміру. Крім того, представник відповідача вважає, що витрати на правничу допомогу в адміністративних справах не є майновою шкодою та мають відшкодовуватися в порядку розподілу судових витрат, а тому просить відмовити в задоволенні позову (а.с.43-52)

21 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача, ОСОБА_1 зазначив, що позов обґрунтований сукупністю обставин, зокрема безпідставним адміністративним переслідуванням і затриманням позивача, застосуванням до нього фізичної сили без об`єктивних підстав, наявністю тілесних ушкоджень та встановленим службовим розслідуванням порушенням службової дисципліни працівниками поліції. Вважає, що зазначені обставини підтверджують протиправність дій працівників поліції, заподіяння моральної шкоди, та причинний зв`язок між ними. Просить залишити відзив без розгляду як поданий із пропуском установленого строку, а в разі його розгляду — відхилити доводи відповідача (а.с. 109-114).

03 червня 2026 року ОСОБА_4 , в інтересах відповідача Департаменту патрульної поліції подала до суду додаткові пояснення, у яких заперечил проти доводів представника позивача, зазначаючи, що відзив подано вчасно після отримання повного комплекту матеріалів справи. Вважає, що позивач не довів протиправності дій працівників поліції, факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку, а вимога про стягнення 5000 грн витрат на правничу допомогу дублює раніше відшкодовані судові витрати. Також вважає завищеними витрати на правничу допомогу в цій справі у розмірі 8000 грн., тому просить відмовити у задоволенні позову (а.с.122- 126).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення (а.с.156).

Представник позивача ОСОБА_2 — адвокат Улибін-Вельгус В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задоволити..

Представник відповідача, Кортоус М.М., у судовому засіданні позов не визнала, вважає його безпідставним з підстав викладених у відзиві та запереченнях у додаткових пояснення до відповіді на відзив.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Копією постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2024 року, у справі №161/18662/24, яка набрала законної сили, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №604506 від 21.09.2024 зазначено, що 21 вересня 2024 року, приблизно о 22 год. 22 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , виражався нецензурними словами в бік працівників поліції, на зауваження не реагував, поводився неадекватно, чим вчинив дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №604505 від 21.09.2024 зазначено, що 21 вересня 2024 року близько 22 год. 35 хв. ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , перебував у п`яному вигляді та висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, на законну вимогу припинити протиправні дії не реагував, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. Зазначеною постановою від 11 грудня 2024 року провадження в адміністративній справі судом відносно ОСОБА_2 за ст.173 ст.185 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень. Як зазначив суд у даній постанові «…жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення неправомірних дій суду надано не було.» (а.с.16-17).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 лютого 2025 року, постанову серії ГАБ №095231 від 21 вересня 2024 року, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. скасовано, а провадження у справі закрито (а.с.18 -20).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 лютого 2025 року в справі №165/4388/24 – залишено без змін (а.с.21- 23).

Копією протоколу про адміністративне затримання серії ВН №004329 від 21 вересня 2024 року, підтверджується, що 21 вересня 2026 року о 22 год. 40 хв. ОСОБА_2 було доставлено у службове приміщення ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимироського РВП ГУНП у Волинській області, що за адресою: м. Нововолинськ вул. Нововолинська, 15, у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст.173 для припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 був звільнений 21 вересня 2024 року о 23 год. 38 хв., у зв`язку із припиненням адміністративного правопорушення та закінченням складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.18).

Відповідно до консультативного заключення лікаря-спеціаліста в галузі судово медичної експертизи №110, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, які утворилися від тертя або удару з тертям тупих предметів, не виключено в термін та спосіб вказаний ОСОБА_2 (а.с.24).

Згідно з повідомленням начальника Патрульної поліції у Волинській області, Мерчука С., на підставі наказу «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 17 березня 2026 року №28, було ініційовано службове розслідування призначене з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки причини та обставин вчинення порушення. За результатами проведеного розслідування встановлено факт порушення службової дисципліни, допущеного окремим працівником, однак застосування дисциплінарного стягнення на останнього не було накладено у зв`язку із закінченням строків визначених ч.1 ст.21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.25).

Відповіднодо ч.1, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті . Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб . Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. (постанова Верховного Суду від 07.02.2023 року у справі №823/2108/18).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідно до п.4 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18) зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)".

Статтею 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, згідно ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року, справа №464/3789/17, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен враховувати характер і ступінь негативних наслідків, спричинених неправомірними діями, та дотримуватися принципів розумності, виваженості й справедливості. Оскільки зазначені критерії мають оціночний характер, суди першої та апеляційної інстанцій, які безпосередньо досліджують обставини справи та заслуховують пояснення сторін, наділені певною свободою розсуду щодо визначення належного,обґрунтованого та співмірного розміру грошового відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи характер і ступінь моральних страждань позивача, суд враховує, що внаслідок незаконного адміністративного переслідування, адміністративного затримання, доставлення до органу поліції та застосування до нього фізичної сили, ОСОБА_2 зазнав фізичного болю, душевних переживань і психологічного стресу. Вказані обставини підтверджуються дослідженими копіями судових рішень, якими провадження у справах про адміністративні правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушень, постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано, а також медичними документами щодо наявності тілесних ушкоджень і результатами службового розслідування, яким установлено порушення службової дисципліни працівником поліції.

Суд також бере до уваги необхідність витрачання позивачем часу та зусиль для захисту своїх прав і доведення відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень. Разом із тим, визначаючи розмір відшкодування, суд враховує короткочасність адміністративного затримання та конфліктної ситуації, характер і тривалість негативних наслідків, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, однак встановлені обставини свідчать про наявність підстав для її відшкодування, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, на користь ОСОБА_2 належить стягнути 10000 грн моральної шкоди, що є співмірним характеру та обсягу заподіяних йому страждань.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 (провадження №61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Щодо вимоги пр остягнення 5000 грн. витрат на юридичну допомогу, суд зазначає, що питання їх відшкодування мало вирішуватися під час розгляду відповідних справ в порядку розподілу судових витрат. Відтак, такі витрати не підлягають повторному відшкодуванню в межах цього провадження, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Що стосується розподілу судових витрат, то це питання суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.133 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.

Таким чином на користь позивача з відповідача підлягають стягненню 800 грн. витрат на професійчну правничу допомогу, що підтверджується документально (а.с.28), тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.4, ст.12, ст.13, ст.76, ст.81, ст.82, ст.133, ст.141, ст.258, ст.259, ст.265, ст.268, ЦПК України, на підставі ст.16, ст.23, ст.1167, ст.1176 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції та незаконним притягненням притягненням до адміністративної відповідальності.

Стягнути з з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), 800 (вісімсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк