Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №518/2182/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

03.11.2026Справа №: 518/2182/26 Провадження № 1-кп/518/130/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2026 року за № 12026167260000041 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоєлизаветівка Ширяївського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні має 5 неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимий в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2026 приблизно о 15:20 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вступив у сварку з побутових причин із своєю дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на подвір`ї житлового будинку за їх місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , в процесі якої вони негативно висловлювались на адресу один одного.

Під час зазначеної події, ОСОБА_3 діючи з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 , що виникли під час сварки, діючи з умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій, та бажаючи їх досягнення, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, зокрема п. 17 ч. 1 ст. 1, умисно наніс один удар лівою ногою в область правого плеча ОСОБА_4 , яка в цей час сиділа на порозі літньої кухні, після чого остання втратила рівновагу та впала, в процесі падіння вдарилась головою об двері літньої кухні, отримавши тілесні ушкодження у вигляді 1 синця обличчя в лобній ділянці ліворуч.

Вищевказані тілесні ушкодження мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів та згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_6 подала заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та про ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України і згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подав заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд, переконавшись в добровільності їх позиції, дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, що полягали в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження за ч. 1 ст. 125 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі. Його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України - Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

В обвинувальному акті, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України зазначено щире каяття.

Однак, суд не визнає такою обставиною щире каяття, оскільки таке не підтверджено матеріалами справи. Не може вважатися щирим каяттям саме лише визнання обвинуваченим своєї вини.

Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №199/6365/19).

Вирішуючи питання щодо обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують його покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Також, суд враховує відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення протиправних дій; відомості, що характеризують ОСОБА_3 : на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, має на утриманні 5 неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно.

З урахуванням викладеного та з огляду на особливості цього правопорушення, суд вважає недостатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень застосування щодо нього покарання у виді штрафу та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді громадських робіт.

Водночас суд вважає достатнім для досягнення визначеної у ч. 2 ст. 50 КК України мети призначити строк громадських робіт, наближений до середніх меж, установлених для покарання цього виду ч. 2 ст. 56 і санкцією ч. 1 ст. 125 цього Кодексу.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 140 (сто сорок) годин.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Ширяївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1