Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №-521/15824/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №-521/15824/26

Суддя: Кузьменко Н. Л.

-521/15824/26

1-кп/521/1937/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

з секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163470000746 від 16.07.2026 року відносно:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, без інвалідності, одруженого та маючого неповнолітню доньку – ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, працюючого на підприємстві з виробництва меблів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (соціальний центр), та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, між ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_4 , за адресою їх спільного місця проживання: АДРЕСА_2 , виникла сварка на побутовому ґрунті, в ході якої у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_6 , в тому ж місці та часі, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчиняючи домашнє насильство, озброївся кухонним ножем, та, тримаючи його в правій руці, наніс своїй дружині ОСОБА_4 один удар в область черевної порожнини, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки в правій мезогастральній ділянці, проникаючої в черевну порожнину з пораненням брижового краю та гематомою брижі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, кваліфікацію своїх дій не оспорював та надав показання, які, за своїм змістом, аналогічні обставинам, вказаним в обвинувальному акті, а саме те, що 15 липня 2026 року між ним та його дружиною виник конфлікт через те, що остання тривалий час не могла працевлаштуватися. Під час сварки він, маючи намір налякати дружину, взяв до рук кухонний ніж і завдав їй правого рукою одного удару в ділянку живота. Усвідомивши скоєне, він негайно викликав швидку медичну допомогу та намагався надати потерпілій першу невідкладну допомогу. У вчиненому щиро розкаявся та надав своїм діям критичну оцінку.

Потерпіла в судовому засіданні засвідчила, що обвинувачений ОСОБА_6 - її чоловік. 15 липня 2026 року приблизно о 16:00 він повернувся додому. Близько 20:30–21:00, під час вечері, між ними розпочалася суперечка на ґрунті її тривалого безробіття. У ході конфлікту чоловік узяв у праву руку кухонний ніж і завдав їй одного удару в ділянку живота та після цього сам викликав швидку допомогу. До приїзду бригади швидкої допомоги чоловік намагався самостійно допомогти їй. Будь-яких претензій до нього вона не має, цивільний позов не заявляє, просить призначити м`яке покарання не пов`язане з триманням під вартою.

Прокурор, у зв`язку з беззаперечним визнанням обвинуваченим своєї вини під час судового розгляду, просив обмежитись лише допитом обвинуваченого та потерпілої, а також дослідженням документів, що характеризують його особу та документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та, відповідно до вимог статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, за згодою учасників провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення та запевнили суд у тому, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням характеризуючих документів, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Під час допиту обвинувачений підтвердив час, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, тому суд вважає доведеним пред`явлене йому обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу ОСОБА_6 , його вік (46 років), стан здоров`я (не є особою з інвалідністю; осудний; на обліку лікарів психіатра та нарколога чи невролога не перебуває; працездатний), сімейний та майновий стан (до затримання був працевлаштований; мав постійне місце проживання; одружений та має неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ); посткримінальну та процесуальну поведінку (те що, відразу ж після вчинення злочину обвинувачений не покинув місце його вчинення, викликав та чекав на швидку допомогу, надавав потерпілій першу медичну допомогу, що було також підтверджено самою потерпілою; те, що під час досудового розслідування та судового провадження не виявляв дій, спрямованих на перешкоджання чи затягування розгляду справи; те, що в ході судового розгляду повністю та беззаперечно визнав свою вину у вчиненому); наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, позицію потерпілої та прокурора, які вважали можливим перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у виді позбавленні волі з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З огляду на те, що потерпіла наполягала на призначенні покарання не пов`язаного з позбавленням волі, сукупність посткримінальної поведінки обвинуваченого, зокрема його дії, які були спрямовані на виклик швидкої допомоги та надання першої медичної допомоги, а також висловлений щирий жаль, в своїй сукупності приводить суд до висновку, що саме таке покарання та спосіб його виконання, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними цінностями та інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов у даному провадженні не заявлявся.

Документально підтвердженні процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні на залучення експерта в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок слід стягнути з ОСОБА_6 .

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.07.2026 року, скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Приймаючи до уваги призначене ОСОБА_6 покарання та спосіб його виконання, суд вважає за необхідне змінити до набрання вироком законної сили обраний відносно нього запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання з обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, звільнивши останнього з-під варти в залі суду.

У випадку направлення ОСОБА_6 до відбування призначеного покарання за даним вироком суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, вважає необхідним зарахувати йому у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового провадження, а саме період з 16.07.2026 року (з моменту фактичного затримання) по 04.11.2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

До набрання цим вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовану міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання з обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (не відлучатись за межі міста Одеси, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду за першою вимогою), негайно звільнивши його з-під варти в залі суду.

Після набрання цим вироком суду законної сили, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України припиняє свою дію.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, у разі скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі за даним вироком, зарахувати йому у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення у даному провадженні, а саме період з 16.07.2026 року (з моменту фактичного затримання) по 04.11.2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.07.2026 року, скасувати.

Речові докази, відповідно до постанов слідчої від 16.07.2026 року, 24.08.2026 року, 08.09.2026 року, а саме:

- одяг потерпілої ОСОБА_4 , а саме: футболку, упаковану до паперового конверту № 235; сорочку, упаковану до паперового конверту № 1249; джинсові штани, упаковані до паперового конверту № 1270 (які, згідно квитанції ID №3026236590568091, зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) – повернути ОСОБА_4 ;

- одяг обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: футболку, упаковану до паперового конверту № 1280; шорти, упаковані до паперового конверту № 1279; пару сандалів, упаковані до паперового конверту № 1265 (які, згідно квитанції ID №3026236590568091, зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) – повернути ОСОБА_6 ;

- змиви з правої та лівої руки ОСОБА_6 , упаковані до двох окремих паперових конвертів № 1241; залишки змивів з сандалів ОСОБА_6 , упаковані до двох окремих паперових конвертів № 1265 (які, згідно квитанції ID №3026236590568091, зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) – знищити;

- кухонний ніж упакований до паперового конверту НПУ № 235 (який, згідно квитанції ID №3026252328386825, зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області) – знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та направляється потерпілій, обвинуваченому та його захиснику.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua