Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №725/1512/23 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/1512/23

провадження № 22-ц/822/1833/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ»

треті особи: Приватне підприємство «Полекс Люкс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Куніцина Ірина Євгеніївна, ОСОБА_2

про визнання недійсним договору іпотеки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в інтересах якого діє Сауляк Євген Васильович, на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06 липня 2026 року, ухвалене суддею Войтуном О. Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (далі - ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Полекс Люкс», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Куніцина І. Є.

Просив суд:

1) визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 3833, посвідчений 17 листопада 2016 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н. В., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», предметом якого є торговельний комплекс загальною площею 1 178,10 кв. м на вулиці Руській, 205-В у місті Чернівці;

2) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35898052 від 28 червня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І. Є., на підставі якого за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - торговельний комплекс загальною площею 1 178,10 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883834473101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. вчинено виконавчий напис № 3682 про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_3 50 000 гривень та 1 900 гривень витрат, пов`язаних з опротестуванням векселя.

22 вересня 2016 року на підставі цього виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 52337968, а постановою державного виконавця від 03 жовтня 2016 року накладено арешт на все нерухоме майно ПП «Полекс Люкс» та встановлено заборону на його відчуження, у тому числі на торговельний комплекс загальною площею 1 178,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня постановою іншого державного виконавця до постанови про арешт були внесені зміни, відповідно до яких торговельний комплекс було виключено з-під арешту. Однак рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 824/694/18-а цю постанову державного виконавця визнано протиправною та скасовано.

У зв`язку із цим вважав, що постанова державного виконавця від 03 жовтня 2016 року про арешт усього нерухомого майна ПП «Полекс Люкс» ввесь час залишалася чинною і поширювалася також на торговельний комплекс.

Незважаючи на це, 18 жовтня 2016 року між ПП «Полекс Люкс» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» укладено договір купівлі-продажу, за яким ПП «Полекс Люкс» відчужило ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» торговельний комплекс за ціною 6 261 557 гривень 50 копійок.

Наприкінці 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання цього договору купівлі-продажу недійсним. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 05 лютого 2018 року у справі № 725/5992/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року визнано недійсним.

Посилався на те, що внаслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» не набуло права власності на торговельний комплекс, а тому не мало права розпоряджатися ним та передавати його в іпотеку.

Разом із тим 17 листопада 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було укладено договір іпотеки, серія та номер 3833, за яким торговельний комплекс передано в іпотеку банку.

Зазначав, що після відкриття провадження у справі № 725/5992/16-ц ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочало дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Так, 06 лютого 2017 року банком було оформлено повідомлення про усунення порушень, а 23 червня 2017 року на підставі договору іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на торговельний комплекс. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35898052, прийнято приватним нотаріусом Куніциною І. Є. 28 червня 2017 року.

ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», передаючи в іпотеку майно, право власності на яке воно не набуло, а ПАТ КБ «ПриватБанк», приймаючи це майно в іпотеку та в подальшому звертаючи на нього стягнення, діяли недобросовісно.

Вважає, що вказані дії були спрямовані на створення перешкод для задоволення його вимог як кредитора ПП «Полекс Люкс» за рахунок майна останнього.

Посилався на те, що передача торговельного комплексу в іпотеку та подальша реєстрація права власності за банком відбулися за наявності чинного арешту майна ПП «Полекс Люкс».

З огляду на це він вважає, що договір іпотеки суперечить вимогам статей 203, 317 ЦК України та статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» не було власником майна і не мало права передавати його в іпотеку.

Також зазначав, що виконавчий напис № 3682 залишається невиконаним. 16 грудня 2019 року виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у ПП «Полекс Люкс» майна, на яке може бути звернено стягнення, а 15 грудня 2020 року за цим самим виконавчим написом відкрито нове виконавче провадження № 63926806. Іншого майна, за рахунок якого могли б бути задоволені вимоги ОСОБА_3 до ПП «Полекс Люкс» немає.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації припинення права власності ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» на торговельний комплекс на підставі судового рішення про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Однак рішенням державного реєстратора від 29 грудня 2022 року йому відмовлено у проведенні реєстраційної дії у зв`язку з тим, що право власності на спірний торговельний комплекс уже зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зазначав, що саме після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та рішення державного реєстратора про відмову йому стало відомо про договір іпотеки від 17 листопада 2016 року та про державну реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на торговельний комплекс.

У зв`язку з цим вважав, що його право та законний інтерес як кредитора ПП «Полекс Люкс» порушені, оскільки реєстрація права власності за банком перешкоджає поверненню спірного майна у власність ПП «Полекс Люкс» та можливості звернення на нього стягнення у виконавчому провадженні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06 липня 2026 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, серія та номер 3833, посвідчений 17 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н. В., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», предметом якого є торговельний комплекс загальною площею 1 178,10 кв. м на вулиці Руській, 205-В у місті Чернівці.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35898052 від 28 червня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І. Є., на підставі якого за банком зареєстровано право власності на зазначений торговельний комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883834473101.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 725/5992/16-ц залишено в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 05 лютого 2018 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року, на підставі якого ПП «Полекс Люкс» відчужило торговельний комплекс на користь ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ». Після цього ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» передало майно в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк», а банк на підставі договору іпотеки зареєстрував за собою право власності на нього.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу не усунуло всіх наслідків вибуття майна з власності ПП «Полекс Люкс», оскільки договір іпотеки та зареєстроване за банком право власності продовжували перешкоджати зверненню стягнення на торговельний комплекс. Тому вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію спрямовані на усунення юридичних перешкод для виконання виконавчого напису за рахунок майна боржника.

Позивач не заявляє права власності на торговельний комплекс і не просить витребувати його на свою користь. Він як правонаступник первісного кредитора захищає майновий інтерес, який полягає у відновленні можливості задоволення непогашених вимог до ПП «Полекс Люкс» за рахунок вартості майна боржника. Такий інтерес підтверджений виконавчим написом, відкритим виконавчим провадженням та судовими рішеннями у справі № 725/5992/16-ц. Обраний спосіб захисту визнано належним та ефективним, оскільки він усуває правові підстави, які перешкоджають виконанню виконавчого документа.

Відхиляючи доводи АТ КБ «ПриватБанк» про належність спору до господарської юрисдикції, суд виходив із характеру спірних правовідносин та змісту інтересу, за захистом якого подано позов. Первісний позивач, а надалі його правонаступник, не є стороною кредитного договору або договору іпотеки між юридичними особами та не заявляє вимог щодо виконання чи припинення господарського зобов`язання. Позов подано фізичною особою-кредитором для захисту майнового інтересу, пов`язаного з виконанням виконавчого напису щодо ПП «Полекс Люкс», а тому спір має цивільно-правовий характер.

Судовими рішеннями, обставини в яких мають преюдиційне значення, у справах № 725/5992/16-ц та № 824/694/18-а встановлено, що 03 жовтня 2016 року на все нерухоме майно ПП «Полекс Люкс», у тому числі на торговельний комплекс, який розташований на АДРЕСА_1 , було накладено арешт і встановлено заборону його відчуження. Постанову державного виконавця про виведення цього об`єкта з-під арешту визнано протиправною та скасовано. У цих справах також встановлено використання при посвідченні договору купівлі-продажу неповних відомостей із державного реєстру та звернення представника банку до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту зі спірного майна. Відтак банк був обізнаний про арешт та його правове значення.

Виконавчий напис на користь ОСОБА_3 вчинено 13 вересня 2016 року, виконавче провадження відкрито 22 вересня 2016 року, а договір іпотеки укладено 17 листопада 2016 року. Отже, на час передання майна в іпотеку у первісного позивача вже існували непогашені майнові вимоги до ПП «Полекс Люкс» та законний інтерес у їх задоволенні за рахунок вартості майна боржника.

Оскільки договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року визнаний недійсним з моменту його вчинення, він не створив правової підстави для набуття ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» права, яке могло бути правомірно передане в іпотеку. Реєстрація права власності за товариством на час укладення договору іпотеки не усуває наслідків недійсності попереднього правочину та не підтверджує наявності в іпотекодавця належного права розпоряджатися майном.

Доводи банку про його добросовісність спростовані сукупністю встановлених обставин. Банк знав про арешт торговельного комплексу, звертався із заявою про його зняття, прийняв майно в іпотеку менш ніж через місяць після його відчуження на користь ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» та зареєстрував за собою право власності на підставі цього договору. Враховано також те, що у справі № 725/5992/16-ц інтереси ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» і ПАТ КБ «ПриватБанк» представляла одна особа. У сукупності ці обставини не дають підстав оцінювати банк як стороннього та необізнаного набувача прав на майно.

Застосувавши положення статей 3 та 13 ЦК України і доктрину фраудаторного правочину, суд першої інстанції визнав договір іпотеки елементом послідовного правового ланцюга, спрямованого на унеможливлення задоволення вимог іншого кредитора за рахунок майна боржника. Така поведінка суперечить засадам добросовісності та недопустимості зловживання правом і є окремою підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Перерахування банком у 2025 році 51 900 гривень на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби не усуває наслідків договору іпотеки, не змінює правової оцінки правочину, укладеного у 2016 році, та не свідчить про відсутність предмета спору. Незгода позивача із запропонованим банком способом врегулювання і його звернення за судовим захистом не є зловживанням процесуальними правами.

Заяву про застосування позовної давності залишено без задоволення. ОСОБА_3 не був стороною договору іпотеки та не брав участі в реєстрації за банком права власності. Відомості про договір іпотеки та його реєстрацію він отримав у грудні 2022 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та рішення державного реєстратора про відмову у вчиненні реєстраційної дії. Доказів його ранішої обізнаності банк не надав.

Вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 35898052 від 28 червня 2017 року, визнано похідною від вимоги про недійсність договору іпотеки. Оскільки право власності банку зареєстровано на підставі цього договору, його недійсність виключає подальше існування реєстрації.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вважає, що позивач використовує право на оскарження договору іпотеки не для отримання належних йому коштів, а для позбавлення банку права власності на торговельний комплекс. Розмір заборгованості за виконавчим написом становить 51 900 гривень, а вартість спірного майна, за оцінкою апелянта, - 13 220 000 гривень.

АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що 13 травня 2025 року перерахувало 51 900 гривень на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби для виконання зобов`язання ПП «Полекс Люкс», а листом від 22 травня 2026 року запропонувало компенсувати позивачу інфляційні втрати та три проценти річних. Позивач не погодився на запропоноване виконання, заперечував проти заміни стягувача у виконавчому провадженні, а 07 жовтня 2025 року за його заявою виконавчий напис було повернуто з державної виконавчої служби та пред`явлено до виконання приватному виконавцю.

Така поведінка є суперечливою, оскільки позивач посилається на неможливість отримати виконання за виконавчим написом, але водночас не приймає перераховані банком кошти та не реагує на пропозиції щодо врегулювання спору. Це свідчить про відсутність у нього мети отримати заборгованість і про використання позову для заподіяння шкоди банку. Посилаючись на статті 3, 13, 16 і 528 ЦК України та практику Верховного Суду щодо заборони суперечливої поведінки і зловживання матеріальним правом, банк вважає, що наслідком такої поведінки позивача має бути відмова в позові.

Також посилається на узгодженість дій позивача та ПП «Полекс Люкс», які спільно заперечували проти заміни стягувача й виконання зобов`язання банком. Наводить відомості про те, що керівник та засновник ПП «Полекс Люкс» ОСОБА_4 є засновником ЖБК «Молодіжний острів», керівником якого у 2016-2023 роках був ОСОБА_3 . Через що вважає, що характер спору штучний, а позов спрямований не на задоволення вимог кредитора, а на повернення ПП «Полекс Люкс» майна, вартість якого зросла.

АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з відмовою у застосуванні позовної давності. Договір іпотеки було укладено та зареєстровано 17 листопада 2016 року, а право власності банку зареєстровано 23 червня 2017 року. Відомості Державного реєстру речових прав були відкритими, а ОСОБА_3 із грудня 2016 року брав участь у судових спорах щодо цього торговельного комплексу та мав можливість отримувати інформацію про зареєстровані права й обтяження.

Крім того, у справі № 824/694/18-а встановлено, що 17 жовтня 2018 року представник позивача подав до суду інформацію з Державного реєстру речових прав щодо власника спірного майна. Ця інформація містила відомості про договір іпотеки та реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк». Тому висновок про те, що позивач довідався про ці обставини лише у грудні 2022 року, не відповідає матеріалам справи. Оскільки позов подано у березні 2023 року, вважає позовну давність пропущеною та просить відмовити в позові на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Також зазначає про неналежність обраного позивачем способу захисту. Банк стверджує, що визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації його права власності не забезпечують отримання позивачем 51 900 гривень і не відновлюють його майнового права як кредитора.

Рішенням у справі № 725/5992/16-ц уже визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року як правочин, укладений на шкоду кредитору. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 347/721/22 та іншу практику щодо оспорювання фраудаторних правочинів, апелянт зазначає, що метою такого оспорювання є повернення майна боржнику для подальшого звернення на нього стягнення. Для досягнення цієї мети оскарження наступних правочинів і реєстраційних дій щодо майна не вимагається.

Позивач мав заявити вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ПП «Полекс Люкс» права власності на торговельний комплекс, а позовні вимоги про недійсність договору іпотеки та скасування реєстрації права власності банку не забезпечують повернення майна боржнику, тому є неналежним та неефективним способом захисту.

АТ КБ «ПриватБанк» заперечує і висновок про свою недобросовісність. На час укладення договору іпотеки 17 листопада 2016 року ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» було зареєстрованим власником торговельного комплексу. Банк скористався відомостями Державного реєстру речових прав і вважає, що не може відповідати за дії попередніх власників майна.

Крім того, саме цей торговельний комплекс перебував в іпотеці банку ще з 18 липня 2008 року, до вчинення виконавчого напису на користь ОСОБА_3 , відкриття виконавчого провадження та накладення арешту у 2016 році. Вартість предмета іпотеки, визначена у договорі в сумі 6 267 558 гривень, була меншою за розмір заборгованості ПП «Полекс Люкс» перед банком, а письмової згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іншого стягувача банк не надавав.

Посилаючись на частину першу статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, стверджує, що вимоги ОСОБА_3 не можуть бути задоволені за рахунок спірного майна навіть за умови його повернення ПП «Полекс Люкс». Тому договір іпотеки від 17 листопада 2016 року та подальша реєстрація права власності за банком не порушили майнового інтересу позивача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що позов ґрунтується на двох самостійних матеріально-правових підставах: відсутності у ТОВ «Естейт Селлінг» правової підстави для розпорядження торговельним комплексом шляхом передачі його в іпотеку та використанні договору іпотеки з метою усунення можливості задоволення вимог кредитора.

Посилається на те, що єдиною підставою набуття ТОВ «Естейт Селлінг» права на торговельний комплекс був договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року, який рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 05 лютого 2018 року у справі № 725/5992/16-ц, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, визнано недійсним.

Вказує, що у справі № 725/5992/16-ц встановлено обставини вчинення 13 вересня 2016 року виконавчого напису, відкриття 22 вересня 2016 року виконавчого провадження, накладення 03 жовтня 2016 року арешту на нерухоме майно боржника та встановлення заборони його відчуження, після чого 18 жовтня 2016 року торговельний комплекс відчужено на користь ТОВ «Естейт Селлінг», 17 листопада 2016 року передано банку в іпотеку, а 23 червня 2017 року банк на підставі договору іпотеки зареєстрував за собою право власності.

Стверджує, що визнання договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року недійсним спростовує правову підставу, з якої ТОВ «Естейт Селлінг» розпорядилося торговельним комплексом шляхом передачі його в іпотеку.

Щодо добросовісності банку зазначає, що суд першої інстанції врахував існування арешту торговельного комплексу та заборони його відчуження, обізнаність банку про арешт, звернення представника банку до органу державної виконавчої служби щодо його зняття, передачу того самого торговельного комплексу банку в іпотеку менше ніж через місяць після його відчуження та подальше використання договору іпотеки як підстави для позасудового набуття банком права власності.

Доводи апеляційної скарги щодо подій 2025-2026 років, перерахування банком 51 900 гривень, повернення виконавчого документа та запропонованого банком позасудового врегулювання спору вважає такими, що не спростовують заявлених підстав недійсності договору іпотеки від 17 листопада 2016 року.

Щодо позовної давності зазначає, що позивач дізнався про порушення його права оспорюваним договором іпотеки та подальшою реєстрацією торговельного комплексу за банком у грудні 2022 року. Крім того вказує, що якщо й обчислювати позовну давність з моменту пред`явлення позову - вона не спливла через карантинні обмеження.

Вважає належним та ефективним обраний спосіб захисту, оскільки договір іпотеки від 17 листопада 2016 року став правовою підставою набуття банком права власності на торговельний комплекс, а скасування рішення про державну реєстрацію прав, № 35898052 від 28 червня 2017 року, є похідним від вимоги про визнання цього договору недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам процесуального закону не відповідає з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 безпосередньо звернувся до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та врахував постанову, ухвалену в іншій справі, яка мала значення для вирішення спору.

Отже, використання судом відомостей про судові рішення, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень становить реалізацію прямо передбаченого законом права суду використовувати тексти судових рішень, офіційно оприлюднених або внесених до Реєстру, незалежно від того, чи були їх копії подані учасниками справи.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України). Тому апеляційний суд перевіряє дотримання цих правил незалежно від того, чи наведено відповідний довід в апеляційній скарзі.

Обставини щодо звернення стягнення на торговельний комплекс та пов`язані із ним зобов`язання

Згідно з відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2023 року № 321355647, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про державну реєстрацію 18 грудня 2007 року за ПП «Полекс-Люкс» права власності на торговельний комплекс загальною площею 1 178,10 кв. м на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності від 18 грудня 2007 року серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 11 грудня 2007 року № 946/23 (т. 1, а. с. 18).

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 725/3779/21 встановлено, що 18 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № E/V082737, за яким ОСОБА_5 надано кредит в сумі 400 000 євро на строк до 18 липня 2018 року.

У цій же постанові зазначено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 червня 2011 року у справі № 2-790 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № E/V082737 у розмірі 5 194 350 гривень 91 копійка, що еквівалентно 468 697 євро, звернуто стягнення на нерухоме майно – торгівельний комплекс, загальною площею 1178, 10 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 18 липня 2008 року № Е/V082737 та додаткового договору до договору іпотеки від 20 січня 2010 року № E/V082737) АТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 904/1938/22 встановлено, що 05 лютого 2013 року між Приватним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»), як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», як позичальником було укладено Договір № 2Е005Г від 05 лютого 2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 червня 2016 року у справі № 926/1683/15 залишено без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року, якими передано в управління ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет іпотеки за договором іпотеки № E/V082737 від 18 липня 2008 року та додатковим договором від 20 січня 2010 року до договору іпотеки № E/V082737 від 18 липня 2008 року, а саме: торговельний комплекс, загальною площею 1178.10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві приватної власності ПП «Полекс-Люкс» на період до реалізації предмета іпотеки або повного виконання умов кредитного договору № E/V082737 від 18 липня 2008 року для отримання доходів від здійснення основної діяльності, які спрямовувати для задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (ПАТ КБ «ПриватБанк»), шляхом: - здійснення дій, пов`язаних із зміною, розриванням, укладанням правочинів, договорів, угод оренди, суборенди, найму, піднайму, користування відносно нерухомості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - отримання всіх орендних, суборендних, будь-яких інших платежів за користування нерухомістю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також Державній реєстраційній службі, нотаріусів будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів, з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління, укладення договорів найму, оренди, суборенди

13 вересня 2016 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О. О. вчинив виконавчий напис № 3682 про стягнення з ПП «Полекс-Люкс» на користь ОСОБА_3 50 000 гривень за простим векселем серії АА № 2724051, складеним 31 серпня 2016 року, та 1 900 гривень витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, усього - 51 900 гривень (т. 2, а. с. 112).

Постановою державного виконавця від 22 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52337968 з виконання виконавчого напису № 3682 від 13 вересня 2016 року про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_3 50 000 гривень за простим векселем та 1 900 гривень витрат, пов`язаних з опротестуванням векселя (т. 2, а. с. 24).

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 725/5992/16-ц встановлено, що 03 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Чернівецького міського відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області Антишиною Г. М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №52337968 від 03 жовтня 2016 року, з примусового виконання виконавчого напису № 3682 виданого 13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О., якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника ПП «Полекс Люкс».

03 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Чернівецького міського ВДВС ГТУЮ в Чернівецькій області Даниляком О. М. винесено постанову ВП № 52337968 про арешт майна боржника при примусовому виконанні виконавчого напису № 3682, виданого 13 вересня 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О., якою внесено зміни до постанови головного державного виконавця Чернівецького міського ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Антишиної Г. М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 жовтня 2016 року ВП № 52337968, а саме: накладено арешт на все нерухоме майно, крім торговельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 в.

18 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. було посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до якого ПП «Полекс-Люкс» продало ТОВ «Естейт Селлінг» за ціною 6 261 557 гривень 50 копійок торгівельний центр, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1178,1 кв. м.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Естейт Селлінг» як іпотекодавцем та ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателем укладено договір іпотеки № 2Е005Г/DI29 (т. 1, а. с. 30-33).

У пункті 2 договору зазначено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавцем, що випливають з договору № 2Е005Г від 05 лютого 2013 року.

У пункті 7 договору іпотеки зазначено, що забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 18 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., 18 жовтня 2016 року за реєстром № 9127, зареєстрованого 18 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором-приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 18 жовтня 2016 року, номер інформаційної довідки: 70766180, сформованої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за номером запису про право власності 16953107, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 883834473101, наступне нерухоме майно – торговельний комплекс (далі «майно»), а саме: торговельний комплекс, загальною площею 1178,1 квадратних метри, який зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Майно та всі його приналежності знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в.

У пункті 27 договору передбачено, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця (у випадку, якщо він є позичальником за кредитним договором) у першу чергу перед іншими кредиторами. Реалізація цього майна здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2023 року № 321355647, 17 листопада 2016 року зареєстровано іпотеку зазначеного торговельного комплексу за договором № 2Е005Г/DI29, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг», посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. за реєстровим № 3833. Іпотекодержателем зазначено ПАТ КБ «ПриватБанк», а іпотекодавцем - ТОВ «Естейт Селлінг», а основним зобов`язанням - зобов`язання за кредитним договором від 05 лютого 2013 року № 2Е005Г з урахуванням додаткової угоди від 17 листопада 2016 року. Номер запису про іпотеку - 17535996 (т. 1, а. с. 17з.).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 904/1938/22 встановлено, що Додатковими угодами до Договору сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення. Договором про внесення змін від 29 листопада 2016 року до Договору № 2Е005Г від 05 лютого 2013 року сторонами визначено кредитний ліміт у розмірі 71 215 214 гривень 50 копійок.

Відповідно до умов Договору (в редакції Договору про внесення змін від 29 листопада 2016 року) термін повернення кредиту зазначений у Додатку № 1 до цього Договору - 05 лютого 2017 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2023 року № 321355647, 23 червня 2017 року за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на торговельний комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883834473101, номер запису про право власності 21138479. Підставами державної реєстрації зазначено договір іпотеки від 17 листопада 2016 року, посвідчений за № 3833, та повідомлення про усунення порушень від 06 лютого 2017 року з відміткою про отримання. Запис внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І. Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 червня 2017 року, індексний номер 35898052 (т. 1, а. с. 17).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 05 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2016 року, що був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» про відчуження торгівельного комплексу, що по АДРЕСА_1 , який 18 жовтня 2016 року був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 9127.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 725/5992/16-ц постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року скасовано та залишено в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 05 лютого 2018 року.

Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком ОСОБА_5 , відображено операцію щодо торговельного комплексу на АДРЕСА_1 із зазначенням дати ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначенням «ОПРИБ. ЗАСТ. МАЙНА ТОРГІВЕЛЬНИЙ». За цією операцією зазначено 218 774 євро 54 євроценти, що відповідало 6 839 065 гривням 39 копійкам. (т. 1, а. с. 69).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 824/694/18-а визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області від 03 жовтня 2016 року, якою внесено зміни до постанови про арешт майна боржника та накладено арешт на все нерухоме майно боржника ПП «Полекс Люкс», крім торговельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 16 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 52337968 виконавчий напис № 3682 від 13 вересня 2016 року повернуто ОСОБА_3 на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у ПП «Полекс Люкс» майна, на яке могло бути звернено стягнення (т. 2, а. с. 11).

Постановою державного виконавця від 15 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63926806 з примусового виконання виконавчого напису від 13 вересня 2016 року № 3682 про стягнення з ПП «Полекс-Люкс» на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 51 900 гривень (т. 1, а. с. 25).

26 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на торговельний комплекс на АДРЕСА_1 . Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 29 грудня 2022 року № 65974229 у державній реєстрації відмовлено. Підставою відмови зазначено те, що право власності, про припинення якого подано заяву у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним, на час розгляду заяви було зареєстровано за іншим суб`єктом на підставі іншого правовстановлюючого документа (т. 2, а. с. 12).

Рішенням державного реєстратора Чернівецької міської ради Якименко Т. В. від 29 грудня 2022 року № 65974229 відмовлено у державній реєстрації припинення права власності на торговельний комплекс за заявою ОСОБА_3 від 26 грудня 2022 року (т. 1, а. с. 19).

Провадження у справах про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг» та обставини, які мають значення для визначення юрисдикції справи

Постановою Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 904/1938/22 встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року у справі № 904/1938/22, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2023 року, встановлено, що 26 вересня 2022 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява вих. №19/09-1 від 19 вересня 2022 року з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) в загальній сумі 52 359 349 гривень 50 копійок, з яких: 26 372 202 гривні - заборгованість за кредитом, 5 028 299 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам, 17 392 124 гривні 93 копійки - пеня, 3 561 760 гривень 72 копійки - штраф.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року у справі № 904/1938/22 визнано ТОВ «Естейт Селлінг» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 22 грудня 2023 року.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 20 березня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», треті особи які не заявляють самостійних вимог: приватне підприємство «Полекс Люкс», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року у справі № 904/1938/22 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) в загальній сумі 52 359 349 гривень 50 копійок, з яких: 26 372 202 гривні - заборгованість за кредитом, 5 028 299 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам, 17 392 124 гривні 93 копійки - пеня, 3 561 760 гривень 72 копійки - штраф відхилено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у справі № 904/1938/22, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року у справі № 904/1938/22 скасовано. Справу № 904/1938/22 передано для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 904/1938/22 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 31 жовтня 2024 року. Постановами Центрального апеляційного господарського суду від 08 квітня 2024 року та Верховного Суду від 02 липня 2024 року зазначену постанову залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року спільне клопотання ліквідатора ТОВ «Естейт Селлінг» арбітражного керуючого Шевченко В. Є. та кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік Інвест Груп» про затвердження мирової угоди та про закриття провадження у справі про банкрутство №904/1938/22 (вх. суду №51259/25) задоволено. Затверджено мирову угоду від 20 листопада 2025 року у справі № 904/1938/22 укладену між кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік Інвест Груп» в особі директора Бігдана Андрія Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Шевченко В.Є. Закрито провадження у справі № 904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (49009, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі № 904/295/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 38529727).

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців у справі № 725/1512/23 від 06 липня 2026 року позов ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Полекс Люкс», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Куніцина І. Є., ОСОБА_2 задоволено.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2026 року у справі № 904/295/26 ТОВ визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 38529727) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 21 липня 2027 року.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

За частинами першою та другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Частина третя статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Висновки Верховного Суду та їх застосування у цій справі

У постанові від 22 червня 2026 року у справі № 604/774/24 (провадження № 61-13251сво25) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що процесуальний закон встановив імперативне правило виключної юрисдикційності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, із дня введення в дію КУзПБ, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

У справі № 604/774/24 провадження про банкрутство боржника було відкрито 06 вересня 2024 року, а зі скаргою в порядку цивільного судочинства боржник звернувся у квітні 2025 року. Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули скаргу по суті, хоча на час звернення провадження про банкрутство вже тривало.

Об`єднана палата скасувала рішення обох інстанцій та передала матеріали до господарського суду, який розглядав справу про банкрутство. Підставою стало те, що вирішення вимог могло вплинути на майнові активи боржника й інтереси його кредиторів, тому відповідний судовий контроль належав господарському суду в межах справи про банкрутство.

У постанові від 22 червня 2026 року Об`єднана палата також врахувала висновок, викладений у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 756/3328/20, в якій зазначено, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. Норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог. Передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог. Не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

У справі, що переглядається, провадження про банкрутство ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» відкрито 28 липня 2022 року, а цивільне провадження - 20 березня 2023 року. Отже, ще на час відкриття цієї справи підлягала застосуванню норма про розгляд спорів за участю боржника господарським судом у межах справи про банкрутство.

Скасування постанови від 22 грудня 2022 року про визнання товариства банкрутом не припинило провадження у справі № 904/1938/22. Ухвала від 28 липня 2022 року про відкриття цього провадження залишилася чинною, а справу повернули до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Закриття 24 листопада 2025 року справи № 904/1938/22 не усуває порушення правил юрисдикції загальних судів, допущеного під час відкриття цивільного провадження.

Крім того, до ухвалення оскаржуваного рішення Господарський суд Дніпропетровської області відкрив нову справу № 904/295/26 про банкрутство того самого відповідача, яка перебуває на розгляді й на час апеляційного перегляду.

Продовживши розгляд цивільної справи та ухваливши рішення по суті, суд першої інстанції не виконав вимог частини третьої статті 7 КУзПБ щодо передачі матеріалів справи господарському суду, що становить порушення правил предметної юрисдикції.

Позов у цій справі стосується визнання недійсним договору іпотеки, укладеного ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», та скасування державної реєстрації права, проведеної на підставі цього договору. Спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, прямо віднесені частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства до спорів, які розглядає господарський суд у межах справи про банкрутство.

Те, що право власності на торговельний комплекс зареєстроване за банком, а позивач є кредитором ПП «Полекс Люкс», не змінює предмета спору. Позивач оспорює правочин, стороною якого є ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ».

Зі змісту договору іпотеки від 17 листопада 2016 року вбачається, що ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» передало торговельний комплекс в іпотеку на забезпечення виконання власних зобов`язань за кредитним договором № 2Е005Г від 05 лютого 2013 року. Умовами договору передбачено позасудове задоволення вимог Банку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке й було здійснено 23 червня 2017 року. Тому вирішення вимог про недійсність договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності банку на торговельний комплекс може вплинути на правові наслідки здійсненого позасудового звернення стягнення, зокрема на розмір грошових вимог банку до ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» за вказаним кредитним договором. Отже, цей спір безпосередньо пов`язаний зі складом зобов`язань боржника та вимогами його кредиторів у справі про банкрутство. Ці питання мають вирішуватися господарським судом, який здійснює судовий контроль за боржником і враховує інтереси всіх кредиторів.

Окрім того, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), в якій зокрема зазначено, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. При цьому, висновок про закриття провадження у справі перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлює захист його прав у господарському процесі.

Аналогічний підхід застосовано Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22 червня 2026 року у справі № 604/774/24.

За вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил юрисдикції загальних судів. Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України таке порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи обставини цієї справи та наведені висновки Верховного Суду колегія суддів вважає, що належним процесуальним наслідком є скасування рішення суду першої інстанції та передача матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/295/26 про банкрутство ТОВ «Естейт Селлінг», а не закриття провадження у справі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції від 06 липня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому його слід скасувати, а матеріали справи 725/1512/23 передати до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа № 904/295/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ».

Керуючись статтями 19, 367, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в інтересах якого діє Сауляк Євген Васильович, задовольнити частково.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06 липня 2026 року скасувати.

Матеріали справи № 725/1512/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», треті особи: Приватне підприємство «Полекс Люкс», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Куніцина Ірина Євгеніївна, ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію прав передати до Господарського суду Дніпропетровської області, на розгляді якого перебуває справа № 904/295/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК