Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №240/21479/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №240/21479/25

Суддя: Липа Володимир Анатолійович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/21479/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача

05 вересня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника — адвоката Мандрика Владислава Володимировича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року, з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року та у період перебування у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за рекомендацією довідки військово-лікарської комісії від 18 вересня 2024 року № 1384 тривалістю 30 календарних днів;

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року, з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року та у період перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення за рекомендацією довідки військово-лікарської комісії від 18 вересня 2024 року № 1384 на 30 календарних днів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 28 листопада 2023 року під час штурмових дій противника поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області отримав тяжке бойове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, з травматичною ампутацією лівого стегна. У зв`язку з пораненням позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року, а в подальшому — у відпустці для лікування за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 18 вересня 2024 року № 1384 та на стаціонарному лікуванні з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року. Позивач стверджує, що відповідач протиправно припинив виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн з червня 2024 року, виплативши її за червень лише частково, а за липень, серпень, вересень, дні відпустки та період лікування у жовтні-листопаді 2024 року взагалі не виплатив. Звернення представника позивача від 08 травня 2025 року з вимогою нарахувати кошти залишено без задоволення. Позивач наголошує, що наявність медичних документів про стаціонарне лікування та довідки ВЛК про тяжке поранення є імперативною підставою для гарантованої виплати за постановою КМУ № 168, а внутрішні організаційні недоліки військової частини не можуть обмежувати конституційні права військовослужбовця.

Військова частина НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що за період з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року додаткову винагороду позивачу виплачено у повному обсязі в сумі 659 950,00 грн відповідно до наказів командира частини та довідки про грошове забезпечення від 23 вересня 2025 року № 2084/2391/15/5112. Щодо періоду з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року відповідач стверджує, що інформація про стаціонарне лікування позивача у частині була відсутня, а позивач не надав доказів своєчасного повідомлення частини. Щодо вимоги про виплату винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів військова частина вказує, що позивачем не надано наказу про надання відпустки, рапорту чи відпускного квитка. Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що сама довідка відповідача про доходи від 23 вересня 2025 року спростовує твердження про повну виплату, адже за липень, серпень, вересень 2024 року виплата становить 0,00 грн, а за червень 2024 року виплачено лише 63 333,33 грн. Також представник позивача підкреслив, що довідка ВЛК № 1384 кваліфікує травму саме як тяжку та безпосередньо пов`язану із захистом Батьківщини, що надає безумовне право на отримання винагороди за дні рекомендованої лікувальної відпустки, а неналежний облік медичної документації військовою частиною не звільняє її від виконання державних гарантій.

II. Рух справи та процесуальні дії суду

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за приписами статей 257–262 КАС України.

Ухвалою суду відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву та всі наявні докази, що підтверджують здійснення нарахувань і виплат позивачу.

26 листопада 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву з додатками.

05 січня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення щодо спростування заперечень відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-го механізованого батальйону.

28 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області під час ворожих штурмових дій позивач отримав тяжке бойове поранення, що зафіксовано у Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23 грудня 2023 року № 14066, виданій командиром військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про обставини травми поранення отримано: «при захисті Батьківщини, а саме під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районі та в період здійснення зазначених заходів поблизу н.п. Авдіївка Донецької області... Поранення: множинні вогнепальні осколкові поранення, вогнепальний перелом лівого передпліччя, часткова ампутація лівого стегна на межі нижньої третини, поранення правої нижньої кінцівки та п`яти».

У зв`язку з отриманим тяжким пораненням позивач проходив тривале стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я:

— з 29 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року — у військовому госпіталі (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 17741);

— з 01 грудня 2023 року по 05 липня 2024 року — у комунальному некомерційному підприємстві охорони здоров`я (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 13301);

— з 05 липня 2024 року по 22 липня 2024 року — у медичному закладі (виписка № 1611);

— з 23 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року — у спеціалізованому лікувальному закладі (виписка № 1773);

— з 07 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року — у лікувально-профілактичному закладі (виписка № 1953);

— з 28 серпня 2024 року по 29 серпня 2024 року — (виписка № 2161);

— з 29 серпня 2024 року по 09 вересня 2024 року — (виписка № 12030);

— з 09 вересня 2024 року по 18 вересня 2024 року — у військово-медичному клінічному центрі (виписка № 22745).

Таким чином, позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні внаслідок поранення з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року включно.

18 вересня 2024 року госпітальною військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 та складено довідку ВЛК № 1384.

Відповідно до довідки ВЛК від 18 вересня 2024 року № 1384 травма позивача кваліфікована як «ТЯЖКА», причинний зв`язок: «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини». На підставі статті 81 глави II Розкладу хвороб ВЛК ухвалила висновок: «Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів».

У подальшому внаслідок ускладнень ампутаційної кукси та отриманих поранень позивач знову перебував на стаціонарному лікуванні з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року, що підтверджено випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 14670.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11 серпня 2025 року солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я — на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

08 травня 2025 року представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди за постановою КМУ № 168 за періоди стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення, додавши копії медичних документів.

Листом від 18 червня 2025 року № 2084/114/4/1/2138 військова частина НОМЕР_1 повідомила про виплату додаткової винагороди згідно з наказами командира частини № 89, 5859, 5436. Водночас у довідці про додаткове грошове забезпечення від 23 вересня 2025 року № 2084/2391/15/5112, наданій самим відповідачем, зафіксовано фактичне здійснення виплат:

— за листопад 2023 року (29–30 числа) — нараховано 6 666,67 грн;

— за грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2024 року — по 100 000,00 грн щомісячно;

— за червень 2024 року — нараховано лише 63 333,33 грн;

— за липень 2024 року — 0,00 грн;

— за серпень 2024 року — 0,00 грн;

— за вересень 2024 року (по 18.09) — 0,00 грн;

— за час відпустки для лікування після тяжкого поранення (30 днів) — 0,00 грн;

— за час стаціонарного лікування з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року — 0,00 грн.

Вважаючи бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати належної винагороди протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

IV. Норми права, застосовані судом, та мотиви ухваленого рішення

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими положеннями законодавства та висновками Верховного Суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває.

На виконання Указів Президента України Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — Постанова № 168).

Абзацом четвертим пункту 1 Постанови № 168 (у редакціях, чинних протягом спірних періодів) імперативно встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні положення закріплені в розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць за час стаціонарного лікування або відпустки для лікування після тяжкого поранення безпосередньо гарантована державою військовослужбовцям. Для виникнення права на таку виплату необхідна наявність трьох юридичних фактів:

1) проходження особою військової служби у період дії воєнного стану;

2) отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

3) перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я або перебування у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням саме тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Судом беззаперечно встановлено, що всі три зазначені умови позивачем виконані у повному обсязі:

— позивач отримав поранення 28 листопада 2023 року під час штурмових дій біля Авдіївки, що підтверджено довідкою про обставини травми № 14066 від 23 грудня 2023 року із чітким формуванням «при захисті Батьківщини»;

— факт перебування на стаціонарному лікуванні підтверджено належними медичними документами — виписками із медичних карт стаціонарного хворого № 17741, 13301, 1611, 1773, 1953, 2161, 12030, 22745;

— травму кваліфіковано як тяжку (з ампутацією лівого стегна), а висновком довідки ВЛК від 18 вересня 2024 року № 1384 прямо встановлено потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів.

Щодо періоду стаціонарного лікування з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року суд зазначає, що позиція відповідача про повну виплату винагороди в сумі 659 950 грн є юридично неспроможною. З наданої самим відповідачем довідки від 23 вересня 2025 року № 2084/2391/15/5112 чітко видно, що за червень 2024 року відповідач виплатив лише 63 333,33 грн (недоплативши за 11 днів стаціонарного лікування), а за період з 01 липня 2024 року по 18 вересня 2024 року не нарахував і не виплатив позивачу жодної гривні (нараховано 0,00 грн).

У той же час позивач у період з 01 липня по 18 вересня 2024 року безперервно перебував у стаціонарах медичних закладів, що підтверджується виписками № 13301, 1611, 1773, 1953, 2161, 12030, 22745. Відтак відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати належної додаткової винагороди за дні лікування у зазначений період, яка підлягає нарахуванню та виплаті з урахуванням фактично виплачених коштів.

Щодо вимоги про виплату додаткової винагороди за час відпустки для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК № 1384 від 18 вересня 2024 року суд зазначає наступне.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність у нього рапорту позивача та наказу про вибуття у відпустку суд відхиляє як необґрунтовані.

Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я та військовими частинами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року № 901, передбачає обов`язок електронного документообігу та передачі висновків ВЛК безпосередньо до військових частин. Неналежна організація взаємодії між закладами охорони здоров`я та військовою частиною або невчасне видання військовою частиною внутрішніх розпорядчих наказів за наявності встановленого ВЛК факту тяжкого поранення та потреби у відпустці не може слугувати законною підставою для позбавлення військовослужбовця гарантованих державою соціальних виплат.

Суд обов`язково враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 160/18868/22, де зазначено, що невиконання військовою частиною обов`язку щодо видання наказів про нарахування додаткової винагороди за наявності документів про поранення та медичних висновків про потребу у лікуванні чи відпустці є протиправною бездіяльністю.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 підтвердила імперативний характер норми Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за весь період перебування у відпустці для лікування після отримання тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

Щодо періоду стаціонарного лікування з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року суд зазначає, що за змістом виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 14670 госпіталізація позивача у зазначений строк була безпосередньо зумовлена необхідністю лікування наслідків бойового поранення, зокрема стану після ампутації кінцівки та формування кукси лівого стегна.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував сталу правову позицію, відповідно до якої додаткова винагорода до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцю не лише під час первинного лікування безпосередньо після отримання травми, але й під час подальшого стаціонарного лікування наслідків та ускладнень поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Норми Постанови № 168 не встановлюють вимоги безперервності лікування в одному закладі одразу після поранення, а визначальним є причинно-наслідковий зв`язок між бойовою травмою та лікуванням.

Оскільки медичними документами підтверджено факт стаціонарного лікування солдата ОСОБА_1 у період з 17 жовтня по 12 листопада 2024 року у зв`язку з наслідками бойового поранення, позивач має безумовне право на нарахування додаткової винагороди за цей період у розмірі 100 000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Щодо заперечень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за статтею 122 КАС України суд зазначає таке.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/3151/18, спори щодо належного військовослужбовцю грошового забезпечення не обмежуються місячним строком звернення до суду, оскільки додаткова винагорода є гарантованою державою складовою грошового забезпечення військовослужбовця.

Крім того, позивач дізнався про остаточну відмову військової частини у нарахуванні спірних виплат з листа від 18 червня 2025 року № 2084/114/4/1/2138, а зі служби був виключений лише 11 серпня 2025 року. Позовна заява подана до суду 04 вересня 2025 року, тобто у межах будь-яких передбачених процесуальним законом строків.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності ненарахування позивачу додаткової винагороди не довів і належними доказами доводи позову не спростував.

За таких обставин адміністративний позов ОСОБА_1 є повністю обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звернулася за захистом прав щодо виплати грошового забезпечення (оплати праці). Судовий збір позивачем не сплачувався, інші судові витрати до відшкодування не заявлялися, тому розподіл судових витрат за статтею 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року, за період стаціонарного лікування з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року та у період перебування у відпустці для лікування у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за рекомендацією довідки військово-лікарської комісії від 18 вересня 2024 року № 1384 тривалістю 30 календарних днів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29 листопада 2023 року по 18 вересня 2024 року (з урахуванням раніше виплачених сум), за період стаціонарного лікування з 17 жовтня 2024 року по 12 листопада 2024 року та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за рекомендацією довідки військово-лікарської комісії від 18 вересня 2024 року № 1384 тривалістю 30 календарних днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

03.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua