Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №240/20510/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/20510/25

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" про стягнення санкцій та пені,

встановив:

I. Зміст позовних вимог, заперечень відповідача та процесуальний рух справи

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — позивач, відділення Фонду) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (далі — відповідач, ТОВ "Цегла Житомирщини"), у якій просить постановити судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені у загальному розмірі 54 170,49 грн, з яких 50 935,80 грн — адміністративно-господарські санкції та 3 234,69 грн — пеня за порушення строків їх сплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до отриманої від Пенсійного фонду України інформації за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Цегла Житомирщини" за 2024 рік становила 15 осіб, у зв`язку з чим згідно зі статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача склав 1 особу. Оскільки середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві у 2024 році становила 0 осіб, позивачем в автоматизованому режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу, на суму 50 935,80 грн, який 04 березня 2025 року надіслано до електронного кабінету відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Оскільки у встановлений частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII строк — до 15 квітня 2025 року відповідач санкції добровільно не сплатив, позивач нарахував пеню за 127 днів прострочення у розмірі 3 234,69 грн. Позивач наголошує, що в силу положень Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX скасовано подання роботодавцями звіту форми № 10-ПОІ, а розрахунок санкцій здійснюється автоматизовано без участі посадових осіб Фонду. Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний самостійно виділяти робочі місця та сплачувати санкції у разі невиконання нормативу, а мораторій на проведення позапланових перевірок органами Держпраці під час дії воєнного стану не позбавляє відділення Фонду права судового стягнення належних державі сум.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ТОВ "Цегла Житомирщини" подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що підприємство не допустило порушення вимог законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю та сумлінно вжило всіх залежних від нього заходів: 20 серпня 2024 року подало до органу державної служби зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій заявило про наявність вакантної посади головного інженера зі створенням робочого місця спеціально для працевлаштування особи з інвалідністю. Зазначена вакансія була відкритою до 06 листопада 2024 року та була знята у зв`язку з вимушеним припиненням виробничої діяльності підприємства в осінньо-зимовий період і масовим вивільненням персоналу (з 01 жовтня 2024 року звільнено 33 працівників, що підтверджено додатком 5 до Податкового розрахунку сум доходу за 4 квартал 2024 року). Відповідач наголосив, що обов`язок роботодавця полягає у виділенні робочих місць та інформуванні державної служби зайнятості, тоді як обов`язок щодо пошуку та направлення кандидатів покладено на службу зайнятості. Самовільно шукати та примушувати громадян до працевлаштування роботодавець не має права. Крім того, адміністративно-господарські санкції є мірою відповідальності за статтею 218 Господарського кодексу України, яка застосовується виключно за наявності вини правопорушника, якої відповідач не має. Відповідач також зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки органів Держпраці, який би засвідчував факт вчинення правопорушення, у зв`язку з чим звернення Фонду до суду лише на підставі аналітичних баз даних є безпідставним, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність повної відмови у задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

II. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ТОВ "Цегла Житомирщини" є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 45051830), зареєстрованою за адресою: 13506, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Корнинське, вул. Житомирська, буд. 19, та здійснює господарську діяльність, пов`язану з виробництвом будівельних матеріалів (цегли).

Згідно з відомостями Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого Пенсійним фондом України за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Цегла Житомирщини" склала 15 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю — 1 робоче місце; кількість працюючих осіб з інвалідністю — 0.

Фонд оплати праці штатних працівників відповідача за 2024 рік становив 1 528 073,96 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника — 101 871,60 грн.

04 березня 2025 року Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, згідно з яким відповідачу нараховано до сплати санкції у розмірі 50 935,80 грн (у розмірі половини середньої річної заробітної плати, оскільки кількість працівників становить від 8 до 15 осіб). Цей розрахунок 04 березня 2025 року о 12:09:45 доставлено до електронного кабінету ТОВ "Цегла Житомирщини" на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Оскільки у встановлений законом строк (до 15 квітня 2025 року) зазначені кошти підприємством сплачені не були, позивач на підставі частини другої статті 20 Закону № 875-XII здійснив нарахування пені за період з 16 квітня 2025 року по 20 серпня 2025 року у сумі 3 234,69 грн (127 днів прострочення із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ).

Водночас із наданих відповідачем письмових доказів судом встановлено, що 20 серпня 2024 року ТОВ "Цегла Житомирщини" подало до Житомирського обласного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 (зареєстровану центром зайнятості 17 вересня 2024 року).

У зазначеній формі № 3-ПН відповідач повідомив про відкриття постійної вакантної посади головного інженера (код КП 1223.1) із розміром посадового окладу 8 000,00 грн, у додатку до якої в розділі 2 «Особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані» прямо зазначив категорію: «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» — 1 особа.

З наданого корінця направлення Житомирського обласного центру зайнятості на працевлаштування № 06502409170003001 від 29 жовтня 2024 року вбачається, що органом зайнятості на посаду головного інженера було скеровано кандидата ОСОБА_1 . У відповіді про прийняте рішення щодо працевлаштування зафіксовано зняття вакансії 06 листопада 2024 року.

Як підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за 4 квартал 2024 року та додатком 5 до нього («Відомості про трудові відносини осіб та період військової служби»), починаючи з 01 жовтня 2024 року відбулося масове вивільнення 33 штатних працівників товариства у зв`язку із сезонним припиненням виробництва цегли та зупиненням технологічного процесу заводу, що зумовило зняття вакансії з обліку в центрі зайнятості.

Будь-яких фактів неправомірної відмови у прийнятті на роботу скерованих службою зайнятості осіб з інвалідністю чи штучного перешкоджання їх працевлаштуванню відповідачем матеріали справи не містять.

Згідно з листом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28 березня 2025 року № ЦЗ/1/3710-25 планові чи позапланові перевірки ТОВ "Цегла Житомирщини" органом Держпраці щодо дотримання законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не проводилися, будь-яких порушень з боку підприємства уповноваженим органом нагляду не фіксувалося.

III. Джерела права та мотиви, якими керується суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права та усталену правоприємну практику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії реалізації їх права на працю врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон № 875-XII).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць відповідно до нормативу та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати (а для підприємств з кількістю від 8 до 15 осіб — у розмірі половини середньої річної заробітної плати) за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» скасовано обов`язок роботодавців подавати щорічний звіт за формою № 10-ПОІ та запроваджено автоматизований обмін даними між Пенсійним фондом України та Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю для формування розрахунків сум санкцій.

Водночас суд підкреслює, що внесення зазначених процедурних змін до Закону № 875-XII щодо форми розрахунку санкцій не змінило матеріально-правової природи та підстав відповідальності суб`єктів господарювання за незабезпечення нормативу.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі — ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно з частиною другою вказаної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стягнення адміністративно-господарських санкцій за своєю правовою природою є мірою господарсько-правової відповідальності, яка застосовується до правопорушника виключно за наявності його вини. Адміністративно-господарські санкції не є податком чи збором обов`язкового характеру і не можуть стягуватися автоматично лише за наявності математичної різниці між встановленим нормативом та фактичною чисельністю працюючих осіб з інвалідністю, якщо підприємство доведе добросовісність своєї поведінки та вжиття всіх залежних від нього заходів.

Цей фундаментальний висновок закріплено у сталій судовій практиці Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 818/1718/17 та від 02 вересня 2020 року у справі № 824/1105/18-а Верховний Суд послідовно сформував такі правові позиції:

1) Обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не є тотожним обов`язку самостійного пошуку таких осіб. Чинне законодавство України не покладає на роботодавця обов`язку займатися розшуком інвалідів, самостійно відбирати кандидатів серед населення чи примушувати їх до працевлаштування;

2) Належним і достатнім виконанням обов`язку роботодавця щодо сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю є створення відповідного робочого місця (вакансії) та своєчасне інформування про це державної служби зайнятості шляхом подання звітності за формою № 3-ПН;

3) Пошук кандидатів з числа зареєстрованих безробітних осіб з інвалідністю та їх направлення до роботодавця покладено на спеціально уповноважений державний орган — Державну службу зайнятості;

4) Якщо суб`єкт господарювання створив робоче місце, своєчасно подав до центру зайнятості форму № 3-ПН і не відмовляв безпідставно у прийнятті на роботу направлених службою зайнятості осіб з інвалідністю, вина такого роботодавця у невиконанні нормативу відсутня, що виключає притягнення його до відповідальності у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічні правові висновки щодо недопустимості безпідставного стягнення адміністративно-господарських санкцій за відсутності вини підприємства після набрання чинності Законом № 2682-IX викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 240/20727/23 та від 04 червня 2024 року у справі № 120/10825/23. Апеляційний суд констатував, що формування розрахунку санкцій у програмному середовищі без участі людини за даними Реєстру страхувальників є суто технічною процедурою та не звільняє Фонд від процесуального обов`язку довести факт вчинення відповідачем правопорушення та наявність його вини.

Як беззаперечно встановлено судом під час розгляду цієї справи, відповідач ТОВ "Цегла Житомирщини" на виконання вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII створив робоче місце для особи з інвалідністю та 20 серпня 2024 року направив до Житомирського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН із прямою вказівкою на працевлаштування особи з інвалідністю. Вакансія була актуальною та перебувала на обліку в центрі зайнятості до початку листопада 2024 року. Центром зайнятості за весь цей період направлено лише одного кандидата (наприкінці жовтня 2024 року), працевлаштування якого стало неможливим у зв`язку із сезонним зупиненням виробництва заводу та консервацією технологічних ліній у 4 кварталі 2024 року, що призвело до звільнення переважної більшості колективу.

Позивачем не надано жодного доказу безпідставної відмови відповідача у прийнятті на роботу скерованих інвалідів, або створення відповідачем штучних дискримінаційних умов для перешкоджання зайнятості осіб з інвалідністю. Акт перевірки уповноваженого органу Державної служби з питань праці у матеріалах справи відсутній.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У справах же за позовом суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування наявності складу правопорушення та підстав застосування санкцій покладається саме на позивача.

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не надало суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів вини ТОВ "Цегла Житомирщини" у незайнятті робочого місця особою з інвалідністю.

За таких обставин суд доходить переконаного висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього законодавчо встановлених заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже склад господарського правопорушення у діях відповідача відсутній, що виключає правові підстави для покладення на нього обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50 935,80 грн.

Оскільки вимога про стягнення пені у сумі 3 234,69 грн є похідною від вимоги про стягнення основної суми санкцій, у її задоволенні також належить відмовити.

Такий підхід повністю кореспондує практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ наголосив, що втручання органів публічної влади у права особи має бути законним і пропорційним. Застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за невиконання показника, досягнення якого об`єктивно залежало від сприяння державних інституцій (органів зайнятості), за відсутності вини та протиправної поведінки самого підприємства, є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

IV. Висновки суду та розподіл судових витрат

За наслідками повного та всебічного розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки у задоволенні позову суб`єкта владних повноважень відмовлено, а інших витрат матеріали справи не містять, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 028,00 грн за платіжною інструкцією № 306 від 11 серпня 2025 року покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, буд. 38, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ: 20401066) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (вул. Житомирська, буд. 19, селище Корнинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13506; код ЄДРПОУ: 45051830) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

03.11.26