Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №751/4619/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №751/4619/26

Суддя: Супрун О. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4619/26

Головуючий у першій інстанції – Григор`єв Р. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2054/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Серебрянікова В.Є.,

секретар: Зіньковець О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Григор`єва Р.Г. від 27.07.2026 у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,

У С Т А Н О В И В :

01.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про встановлення факту її проживання зі ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із березня 2019 року по вересень 2024 року.

Подану заяву мотивувала тим, що з березня 2019 року до вересня 2024 року вона, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, займалися побутом, спільно заробляли та заощаджували грошові кошти. У зазначений період вони постійно проживали в квартирі родичів за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про проживання особи без реєстрації від 29.04.2026.

03.09.2024 ОСОБА_4 зник безвісти поблизу населеного пункту Глицинівка Покровського району Донецької області, про що свідчить сповіщення сім`ї № 46 від 06.09.2024. Надалі, 01.12.2025, було отримано сповіщення № 62 про його смерть, а 06.12.2025 – свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

Посилаючись на положення законодавства, яке передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця для особи, яка проживала з ним однією сім`єю, але не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, за умови встановлення цього факту судом, заявник вказувала на необхідність судового підтвердження їхніх сімейних відносин. Зазначала, що законодавство не містить вичерпного переліку осіб, які можуть бути визнані членами сім`ї, а визначальними ознаками сімейних відносин є спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків.

У зв`язку з викладеним заявник просила встановити факт її проживання однією сім`єю зі ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу для подальшої реалізації її прав на оформлення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Суддя Новозаводського районного суду м. Чернігова Деркач О.Г. ухвалою від 19.05.2026 цивільну справу № 751/4619/26 передав для розгляду Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною підсудністю.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 27.07.2026 задовольнив заяву ОСОБА_1 та встановив факт її проживання зі ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з березня 2019 року по вересень 2024 року.

14.08.2026 до Чернігівського апеляційного суду засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга від Міністерства оборони України, у якій апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у заявлених вимогах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясував обставини справи й дійшов передчасного висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Міністерство оборони України вважає, що суд не з`ясував належним чином коло заінтересованих осіб та можливість виникнення спору про право. Апелянт зазначає, що встановлення юридичного факту може мати правові наслідки для інших осіб, оскільки від нього залежить виникнення, зміна або припинення їхніх прав та обов`язків, зокрема щодо призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Заявник не надала достатніх відомостей і доказів щодо наявності чи відсутності інших осіб, які можуть претендувати на таку допомогу. На думку апелянта, сам факт встановлення проживання однією сім`єю не надає заявникові безумовного права на її отримання, оскільки право на допомогу визначається відповідно до законодавства, із урахуванням установленого ним кола осіб, які мають право на призначення та виплату. Тому, на переконання Міністерства оборони України, суд мав належним чином перевірити, чи не призведе задоволення заяви до виникнення спору про право, а за наявності такого спору – вирішити питання про можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Окрім того, апелянт не погоджується з оцінкою доказів, наданих заявником, та зазначає, що вони не підтверджують ведення сторонами протягом усього заявленого періоду спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї та існування взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Сам по собі факт проживання чоловіка та жінки в незареєстрованих шлюбних відносинах не свідчить про наявність між ними сімейних відносин у розумінні закону, а заявник має довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Окремо Міністерство оборони України звертає увагу на недостатність поданих доказів. Зокрема, на думку апелянта, довідка про реєстрацію місця проживання не підтверджують факту проживання заявника зі ОСОБА_4 однією сім`єю. Фотографії та відеоматеріали не дають змоги встановити характер їхніх відносин і не підтверджують ведення спільного господарства протягом заявленого періоду. Електронне листування, зокрема в месенджерах, може бути використане як доказ лише за умови, що суд має можливість установити його авторів та зміст, а тому саме по собі не підтверджує існування сімейних відносин. Апелянт також зазначає, що надані ОСОБА_1 документи не підтверджують наявності спільного побуту, бюджету, систематичних спільних витрат і набуття майна для потреб сім`ї.

Міністерство оборони України також посилається на неврахування судом правових висновків Верховного Суду, відповідно до яких для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно довести сукупність ознак сімейних відносин, зокрема спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат і взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. На переконання апелянта, суд першої інстанції не врахував, що окремі обставини, які можуть свідчити про близькі стосунки між чоловіком та жінкою, не є достатніми для підтвердження фактичних шлюбних відносин.

ОСОБА_1 у поданому відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки Міністерство оборони України не надало належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається як на підставу для його скасування.

Щодо доводів про наявність спору про право заявник указує, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в цьому випадку не пов`язане з вирішенням спору про право, оскільки саме по собі не визначає остаточно право на отримання одноразової грошової допомоги. Звернення до суду зумовлене необхідністю встановити юридичний факт для реалізації передбачених законодавством соціальних гарантій у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. При цьому апелянт не навів доказів існування між сторонами спору про право та не довів, що задоволення заяви саме по собі порушує права чи інтереси інших осіб.

Заявник також заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо недоведеності факту проживання однією сім`єю, зазначаючи, що суд першої інстанції правильно встановив характер її відносин зі ОСОБА_4 та надав належну оцінку доказам у їхній сукупності. На її думку, надані матеріали підтверджують спільне проживання протягом заявленого періоду та наявність між ними сімейних відносин, а незгода апелянта з установленими судом обставинами й оцінкою доказів не свідчить про незаконність рішення.

ОСОБА_1 посилається також на правові висновки Верховного Суду щодо встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження та зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне їй для реалізації права на соціальні гарантії, передбачені законодавством України. Уважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять передбачених законом підстав для скасування рішення.

У зв`язку з викладеним просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України та залишити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2026 без змін.

ОСОБА_2 , який є заінтересованою особою у справі, подав до апеляційного суду письмову заяву, у якій повідомив про неможливість участі в судовому засіданні та просив задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Інші учасники справи заяв по суті справи, зокрема відзивів на апеляційну скаргу, не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, її представника та заінтересованої особи ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Районний суд мотивував рішення тим, що сукупність досліджених доказів, зокрема акта про проживання без реєстрації, показань свідків, фотокарток, банківських виписок, документів про придбання побутової техніки та листування між заявником і ОСОБА_4 , підтверджує їхнє спільне проживання, ведення господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Окрім того, суд урахував пояснення матері загиблого та письмову заяву його батька, які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Урахувавши, що встановлення цього факту необхідне заявникові для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а доказів на спростування її доводів заінтересованими особами не надано, суд дійшов висновку про доведеність заявлених вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 30 років, про що 06.12.2025 складено актовий запис про смерть № 14, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Місцем смерті ОСОБА_4 зазначено село Галицинівка Покровського району Донецької області.

Сповіщенням № 62 від 01.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 матір ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , повідомлено, що її син, старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , із 03.09.2024 уважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області під час виконання завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Згідно з постановою слідчого СВ Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 25.11.2025 про встановлення особи, ОСОБА_4 , який загинув унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та був повернутий у межах репатріації, ідентифікований за ДНК-профілем. Його вважають загиблим під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_4 його мати, ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у якій зазначила, що її син на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Також у заяві вказано, що інших спадкоємців, передбачених законом, немає, а спадкодавець на день смерті в шлюбі не перебував (а.с. 71).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/014246911, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 80).

Відомостями Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 11.05.2026 № 03-18/182 підтверджується, що ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою з 07.12.1989 дотепер, а її син ОСОБА_4 був зареєстрований за цією адресою з 20.10.1993 до 06.12.2025 (а. с. 83).

Як убачається з акта про проживання особи без реєстрації від 29.04.2026 № 355, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до вересня 2024 року проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений акт було складено в присутності сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також майстра служби з прибирання та благоустрою ОСОБА_7 та власника квартири ОСОБА_8 (а.с. 14).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за зазначеною в акті адресою.

На підтвердження обставин спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявник надала фотокартки, квитанції та платіжні інструкції про перерахування коштів, видаткові накладні на придбання побутової техніки, а також знімки екрана листування між ними.

Надані фотокартки відображають спільне проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 часу в період 2021-2023 років (а.с. 15-16).

Копії платіжних інструкцій за 2022-2024 роки містять відомості про перерахування коштів на картковий рахунок заявника (а.с. 17-25).

Видаткова накладна підтверджує придбання пральної машини Samsung із доставкою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-17).

Зі змісту наданих знімків екрана листування вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обговорювали питання спільного повсякденного побуту, придбання побутової техніки та інших речей для дому, а також оплату комунальних послуг (а.с. 29-32).

Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що з березня 2019 року до вересня 2024 року її син та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та займалися побутом. Також вона пояснила, що вони планували одружитися після перемоги, однак не встигли цього зробити у зв`язку із загибеллю сина. Зазначала, що не заперечує проти задоволення заяви.

Батько ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , у судове засідання суду першої інстанції не з`явився, проте подав письмову заяву, в якій підтвердив факт проживання ОСОБА_1 та його сина однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2019 року до вересня 2024 року, не заперечував проти задоволення заяви та просив розглянути справу за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою заявника, підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з березня 2019 року до вересня 2024 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та спільно займалися побутом.

Свідок ОСОБА_9 , яка була кумою ОСОБА_4 , також підтвердила факт його спільного проживання із заявником у зазначений період. За її словами, заявник та ОСОБА_4 вели спільне господарство, придбавали побутову техніку, планували спільні витрати, разом із сім`ями проводили свята та відвідували одне одного за місцем проживання.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , виходив із того, що надані нею докази в сукупності підтверджують проживання заявника та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із березня 2019 року до вересня 2024 року.

У поданій апеляційній скарзі Міністерство оборони України посилається на недостатність доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а також на можливість виникнення спору про право у зв`язку з правовими наслідками встановлення відповідного юридичного факту.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, визначальною умовою розгляду заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження є наявність у такого факту юридичного значення для заявника та відсутність спору про право, який потребує вирішення в позовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) наголосила, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу належить до судової юрисдикції цивільних судів, зокрема й тоді, коли метою звернення є підтвердження соціально-правового статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. При цьому вимога про встановлення юридичного факту та вимога про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення відповідної допомоги мають різну правову природу та не можуть ототожнюватися.

У цій справі ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю зі ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з березня 2019 року до вересня 2024 року для подальшої реалізації передбачених законодавством прав у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Отже, заявник просить підтвердити юридичний факт, а не вирішити питання про призначення чи виплату їй одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом першим, підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі – у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_4 , – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Доводи Міністерства оборони України про можливість виникнення спору щодо права на таку допомогу самі по собі не свідчать про наявність спору про право, який виключав би розгляд заяви в порядку окремого провадження. Для такого висновку необхідно встановити реальну суперечність щодо суб`єктивного права, а не лише припускати можливість виникнення відповідних правовідносин у майбутньому.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що мати загиблого ОСОБА_3 або його батько ОСОБА_2 заперечували факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю чи оспорювали право заявника звернутися за передбаченими законом соціальними гарантіями. Навпаки, ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила їхні сімейні відносини та не заперечувала проти задоволення заяви, а ОСОБА_2 у письмовій заяві також підтвердив відповідні обставини та висловив згоду із заявленими вимогами.

Сам факт того, що після смерті ОСОБА_4 його мати звернулася із заявою про прийняття спадщини, а батько також належить до кола потенційних спадкоємців, не свідчить про наявність спору щодо встановлюваного юридичного факту. Спадкові правовідносини та питання призначення одноразової грошової допомоги мають різні правові підстави. У цій справі не заявлено вимог про визнання права на спадщину, визначення часток у спадковому майні чи вирішення спору між спадкоємцями.

Окрім того, Міністерство оборони України є суб`єктом, уповноваженим вирішувати питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, але не є її одержувачем. Саме по собі встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю не покладає на Міністерство оборони України безпосереднього обов`язку призначити або виплатити заявникові таку допомогу, не визначає остаточно коло її одержувачів і не встановлює розміру належної кожному з них виплати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 звернула увагу, що спір щодо призначення одноразової грошової допомоги може виникнути між особами, які претендують на її отримання та чиї права можуть бути порушені розподілом виплати, тоді як між заявником і суб`єктом владних повноважень, уповноваженим призначати допомогу, спір про право на її отримання не виникає лише з огляду на участь такого органу у відповідних правовідносинах.

Хоча зазначена справа стосувалася встановлення факту перебування на утриманні, викладений правовий підхід щодо розмежування одержувача допомоги та органу, уповноваженого її призначати, є релевантним і для оцінки доводів апелянта в цій справі.

Установлення юридичного факту не означає автоматичного виникнення в ОСОБА_1 права на одноразову грошову допомогу. Питання відповідності заявника встановленим законом умовам її призначення, наявності інших осіб, які мають право на виплату, та розподілу допомоги належить вирішувати компетентному органу в передбаченому законом порядку, а в разі оскарження його рішення – відповідному суду. Тому посилання апелянта на те, що встановлення факту саме по собі не гарантує одержання допомоги, не спростовує юридичного значення цього факту для заявника та не є самостійною підставою для відмови в задоволенні її заяви.

Необґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо недостатності доказів проживання заявника та ОСОБА_4 однією сім`єю.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що критеріями, за якими особи можуть вважатися такими, що складають сім`ю, є спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов`язки.

При цьому в постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності встановлення фактів спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків під час вирішення питання про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зміст поняття спільного господарства розкрито в Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99, у якому до відповідних ознак віднесено, зокрема, наявність спільних витрат і бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання та ремонт житла, надання взаємної допомоги, а також інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно з`ясувати не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки, а й характер їхніх відносин, зокрема наявність спільного побуту, спільного господарства, взаємної участі в задоволенні побутових потреб і взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Відповідні обставини підлягають оцінці в сукупності з урахуванням конкретних обставин справи та доказів, поданих на їх підтвердження.

При цьому, самі по собі близькі стосунки між чоловіком та жінкою, спільна присутність на святкових заходах, переказування коштів, періодичний спільний відпочинок або проживання за однією адресою за відсутності інших ознак сімейних відносин не є достатніми для встановлення відповідного юридичного факту. Проте, такі обставини можуть мати доказове значення в сукупності з іншими доказами, які підтверджують ведення спільного господарства, спільні витрати, придбання майна для спільного користування та наявність взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Для підтвердження факту проживання однією сім`єю можуть бути використані, зокрема, показання свідків, документи щодо зареєстрованого або фактичного місця проживання, фотокартки, особисте листування, банківські документи, квитанції, чеки та інші письмові й електронні докази, які свідчать про спільний побут, витрачання коштів на спільні потреби, придбання майна для сім`ї та піклування одне про одного. Водночас, показання свідків і спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту за відсутності інших доказів, які підтверджують сталість сімейних відносин.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 490/10757/16-ц, від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16 та від 08.12.2021 у справі № 531/295/19.

Закон не встановлює вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тому суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності з урахуванням конкретних обставин справи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 362/3705/20).

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частини третьої цієї статті суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджується не одним окремим доказом, а сукупністю письмових доказів, показань свідків і пояснень близьких родичів загиблого, які узгоджуються між собою за змістом та охоплюють заявлений період.

Так, акт про проживання особи без реєстрації від 29.04.2026 № 355 підтверджує, що заявник та ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , до вересня 2024 року. Відомості цього акта узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які підтвердили, що з березня 2019 року до вересня 2024 року заявник та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство й займалися побутом. Свідки також повідомили про облаштування житла, придбання побутової техніки, планування спільних витрат і проведення свят разом із сім`ями.

Відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 за адресою його матері не спростовують висновків суду першої інстанції. Реєстрація місця проживання за певною адресою сама по собі не виключає фактичного проживання особи в іншому місці. Відомості про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою матері оцінюються разом з іншими доказами, які безпосередньо стосуються його фактичного проживання із заявником у місті Чернігові.

Надані фотокартки за 2021-2023 роки підтверджують тривалість і характер особистих стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Хоча самі по собі фотографії не є достатніми для встановлення ведення спільного господарства, вони узгоджуються з показаннями свідків та іншими письмовими доказами й у своїй сукупності підтверджують сталість їхніх близьких відносин.

Виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 , належність якого заявникові апеляційний суд перевірив під час судового засідання за номером розрахункового рахунку НОМЕР_3 , та платіжні інструкції за 2022-2024 роки містять відомості про грошові перекази від ОСОБА_4 на її рахунок. Ці документи не лише засвідчують факт передавання коштів, а й у контексті інших доказів підтверджують матеріальну участь ОСОБА_4 у забезпеченні потреб ОСОБА_1 та спільного побуту. Оцінка таких переказів як елементу сімейних відносин ґрунтується не на їх наявності самій по собі, а на узгодженості з показаннями свідків, змістом листування та документами щодо придбання майна для облаштування житла.

Копія видаткової накладної щодо придбання пральної машини «Samsung», місцем доставки якої зазначено адресу спільного проживання заявника та ОСОБА_4 , додатково підтверджує придбання ним побутової техніки для облаштування їхнього побуту.

Зі змісту знімків екрана листування між ними вбачається, що вони обговорювали придбання побутової техніки та інших речей для дому, організацію повсякденного побуту й оплату комунальних послуг. Отже, ці матеріали стосуються не лише особистого спілкування, а й практичних питань організації спільного життя.

Доводи апелянта про неможливість установлення авторів і змісту електронного листування не спростовують доказового значення всіх матеріалів у справі. Знімки екрана листування оцінюються не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, зокрема показаннями свідків, банківськими документами та накладною на придбання побутової техніки. Міністерство оборони України не навело конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність змісту цього листування, та не надало доказів, що спростовували б відображені в ньому обставини.

Суд першої інстанції правильно приділив особливу увагу поясненням матері загиблого, ОСОБА_3 , яка підтвердила фактичне проживання сина із заявником однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та намір одружитися після перемоги. Аналогічні обставини підтверджені письмовою заявою батька ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Їхні пояснення узгоджуються з показаннями свідків і матеріалами справи, а доказів, які б ставили під сумнів достовірність цих відомостей, апелянт не надав.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що надані заявником документи не обов`язково окремо підтверджують кожну ознаку сімейних відносин протягом кожного місяця заявленого періоду. Однак закон не встановлює обов`язку підтверджувати факт проживання однією сім`єю виключно одним видом документів чи окремим письмовим доказом за кожен проміжок часу. Вирішальним є те, чи дає сукупність належних і допустимих доказів змогу встановити наявність фактичних сімейних відносин у заявлений період.

У цій справі показання двох свідків, які безпосередньо спостерігали спільне проживання заявника та ОСОБА_4 , підтверджені актом про проживання без реєстрації, фотокартками, грошовими переказами, документом про придбання побутової техніки, листуванням між ними та поясненнями близьких родичів загиблого. Така сукупність доказів свідчить про сталість відносин, спільну організацію побуту, матеріальну взаємодію та сприйняття їх оточенням як сім`ї, а не лише про наявність романтичних стосунків.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 3 СК України та обґрунтовано дійшов висновку, що в період із березня 2019 року до вересня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були пов`язані фактичними сімейними відносинами, спільно проживали, вели господарство та мали взаємні права й обов`язки, притаманні сім`ї.

Посилання Міністерства оборони України на те, що встановлення відповідного юридичного факту не гарантує заявникові призначення одноразової грошової допомоги, не спростовує наведених висновків. Предметом розгляду цієї справи є виключно встановлення факту проживання однією сім`єю, а не наявність у ОСОБА_1 усіх передбачених законом умов для призначення та виплати допомоги. Установлення такого факту є юридично значущою передумовою для подальшого звернення заявника до компетентного органу, однак не підміняє собою процедуру вирішення питання про призначення виплати.

До того ж, у силу положень пунктів 1 та 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заявник переслідує легітимну мету – отримання одноразової грошової допомоги – як жінка, з якою загиблий ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, але не перебували в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, що може бути встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Із огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявленого юридичного факту. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять переконливих аргументів, які б спростовували встановлені обставини або свідчили про порушення правил оцінки доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу Міністерства оборони України належить залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2026 – без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.07.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

В.Є. Серебряніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua