Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №686/34432/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/34432/25

Провадження № 22-ц/820/1653/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

представниці відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі – ПрАТ «СК «Євроінс Україна», товариство), ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

ОСОБА_3 зазначила, що 4 липня 2025 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «BYD Tang L» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Зарічанській, у місті Хмельницькому, в порушення пунктів 2.3(б), 2.3(д) Правил дорожнього руху, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відволіклась від керування та здійснила наїзд на металеву огорожу. Після цього ОСОБА_4 продовжила рух і здійснила наїзд на припарковані автомобілі, у тому числі на автомобіль «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у законному володінні позивачки. В результаті дорожньо-транспортної пригоди огорожа та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року у справі № 686/20613/25 ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з висновком експерта від 7 жовтня 2025 року № 054/25 вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 266 957 грн 75 коп. При цьому позивачка понесла витрати на послуги експерта у розмірі 5 500 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з полісом № 230572069 від 3 липня 2025 року (страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, – 250 000 грн).

19 вересня 2025 року товариство виплатило позивачці частину страхового відшкодування у сумі 149 641 грн 77 коп. Відтак у межах ліміту відповідальності з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на її користь належить стягнути 100 358 грн 23 коп. решти страхового відшкодування (250000,00-149641,77). Оскільки страхове відшкодування не покриває вартість відновлювального ремонту автомобіля, з ОСОБА_4 на користь позивачки підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22 457 грн 75 коп. (266957,75+5500-250000).

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань і нервових переживань. У зв`язку з пошкодженням автомобіля вона була позбавлена можливості користуватися ним, що змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 15 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_3 просила суд:

стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на свою користь 100 358 грн 23 коп. страхового відшкодування;

стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 22 457 грн 75 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди, а всього – 37 457 грн 75 коп.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування 22 457 грн 75 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у зв`язку з поданням позивачкою відповідної заяви.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року в іншій частині позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 100 358 грн 23 коп. страхового відшкодування, 1 003 грн 58 коп. витрат на сплату судового збору та 16 000 грн витрат на правову допомогу.

Суд виходив з того, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило страхове відшкодування не в повному обсязі, а тому з нього на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню недоплачена частина страхового відшкодування (різниця між фактично виплаченою сумою та лімітом відповідальності страховика). Витрати позивачки на сплату судового збору та на правничу допомогу слід покласти на товариство.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Євроінс Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» сплатило позивачці ОСОБА_3 страхове відшкодування в повному розмірі відповідно до вимог Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 3720-ІХ). Так, ринкова вартість автомобіля «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження становить 349 971 грн 77 коп., а ринкова вартість цього автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди – 200 280 грн. Оскільки ОСОБА_3 відмовилась від проведення відновлювального ремонту автомобіля на запропонованих страховиком станціях технічного обслуговування, товариство визначило розмір страхового відшкодування з розрахунку страхової (регламентної) виплати у разі знищення транспортного засобу. Представник відповідача провів огляд пошкодженого автомобіля та склав відповідний акт, а тому позивачка не мала правових підстав для замовлення висновку експерта про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_4 не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_3 є володільцем автомобіля КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3 липня 2025 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_5 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 2305720694), за умовами якого ПрАТ «СК «Євроінс Україна» застрахувало ризики, пов`язані з відповідальністю за шкоду, заподіяну внаслідок використання автомобіля «BYD Tang L» реєстраційний номер НОМЕР_3 життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 4 липня 2025 року до 3 липня 2026 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, – 5 000 000 грн (на одну потерпілу особу – 500 000 грн); за шкоду, заподіяну майну, – 1 250 000 грн (на одну потерпілу особу – 250 000 грн).

4 липня 2025 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «BYD Tang L» транзитний (тимчасовий) номер НОМЕР_1 по вулиці Зарічанській, 11, у місті Хмельницькому, в порушення пунктів 2.3(б), 2.3(д) Правил дорожнього руху, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відволіклась від керування та здійснила наїзд на металеву огорожу. Після цього ОСОБА_4 продовжила рух і здійснила наїзд на припарковані автомобілі, у тому числі на автомобіль «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди огорожа та автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2025 року у справі № 686/20613/25 ОСОБА_4 визнано винуватою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

19 вересня 2025 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 149 641 грн 77 коп.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 7 жовтня 2025 року № 054/25: ринкова вартість автомобіля КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 395 332 грн 10 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на момент огляду складає 266 957 грн 75 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.

Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Закон № 3720-ІХ регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Із положень статті 5 Закону № 3720-ІХ слідує, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Статтею 18 Закону № 3720-ІХ визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до статті 27 Закону № 3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, у тому числі, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті (частина перша).

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (частина друга).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, – МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу (частина третя).

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів (частина четверта).

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою (частина п`ята).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик за договором страхування. Цей страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування в порядку, передбаченому Законом № 3720-ІХ.

У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом.

Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі – Методика), за наслідками яких визначається вартість відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту).

Водночас, якщо строк експлуатації транспортного засобу не перевищує п`ять років, то вартість складників (деталей), які підлягають заміні під час ремонту, визначається із вартості невживаних складників (деталей), дозволених заводом виробником. Для інших транспортних засобів вартість складників (деталей), які підлягають заміні під час ремонту, визначається із вартості аналогів оригінальних складників (деталей).

Страховик вправі виплатити страхове відшкодування як обраній потерпілим (із запропонованого переліку) особі, що здійснює відновлювальний ремонт транспортних засобів, так і безпосередньо потерпілому. При цьому сума страхового відшкодування зменшується на суму визначеного законом податку на додану вартість, оскільки всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування.

Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4 , внаслідок чого потерпілій ОСОБА_3 завдано майнової шкоди.

Ризики, пов`язані з відповідальністю за шкоду, заподіяну в результаті використання автомобіля «BYD Tang L» транзитний (тимчасовий) номер 23АР3362 під час дорожньо-транспортної пригоди, були застраховані ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 149 641 грн 77 коп.

Водночас згідно з висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 7 жовтня 2025 року № 054/25 (а.с. 32-58) вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 з податком на додану вартість на матеріали та складові станом на момент огляду складає 266 957 грн 75 коп.

Зазначений висновок експерта та додана до нього ремонтна калькуляція достовірно не свідчать про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням податку на додану вартість на матеріали та складові.

Доводи ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про те, що висновок експерта №054/25 від 7 жовтня 2026 року, який складений експертом Соломахою В.С. на замовлення позивачки ОСОБА_3 , є неналежним і недопустимим доказом, не заслуговують на увагу.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Із положень частини першої статті 106 ЦПК України слідує, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Процесуальний закон передбачає можливість проведення експертизи як на підставі ухвали суду, так і на замовлення учасника справи.

Висновок, який склав експерт за зверненням учасника справи, має силу доказу у справі як і висновок експерта, призначеного судом.

Водночас у висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, має бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Незазначення експертом у висновку цих відомостей тягне за собою визнання судом такого висновку неналежним і недопустимим доказом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18).

ОСОБА_3 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування збитків висновком експерта №054/25 від 7 жовтня 2025 року, в якому зазначено, що цей висновок підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Указаний висновок експерта відповідає Методиці, а ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не навело достатніх аргументів про невідповідність висновку експерта вимогам національних стандартів з оцінки майна та наявність у ньому недостовірних вихідних даних.

Суд першої інстанції правомірно розцінив поданий ОСОБА_3 висновок експерта як належний та допустимий доказ.

Водночас суд правомірно не взяв до уваги подані ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звіт № 53255 від 7 вересня 2025 року про оцінку вартості транспортного засобу (а.с. 88-91) та зобов`язуючу пропозицію без номера від 29 вересня 2025 року (а.с. 96) з огляду на те, що ці документи не визначають вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА Cee’d» реєстраційний номер НОМЕР_2 , а обчислюють розмір страхового відшкодування з розрахунку страхової (регламентної) виплати у разі знищення транспортного засобу, хоча автомобіль ОСОБА_3 таким не визнавався.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило страхове відшкодування не в повному обсязі, а тому з нього на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 100 358 грн 23 коп. недоплаченої частини страхового відшкодування (різниця між фактично виплаченою сумою та лімітом відповідальності страховика).

Посилання товариства на повну сплату ним позивачці страхового відшкодування не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено статтею 141 ЦПК України, витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підставі договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2026 року (а.с. 149-150) адвокат Прядун Р.В. надавав позивачці ОСОБА_3 професійну правничу допомогу в апеляційному суді. За змістом цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 9 000 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 19 червня 2026 року (а.с. 151) позивачка ОСОБА_3 сплатила адвокату Прядуну Р.В. гонорар у розмірі 9 000 грн.

Заявлені ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді є співмірними з обсягом отриманих позивачкою юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокатом. Водночас ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не заявило клопотання про зменшення розміру цих витрат. Оскільки апеляційна скарга товариства залишена без задоволення, ці витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (місцезнаходження – 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 102; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 22868348) на користь ОСОБА_3 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ) 9 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 листопада 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Чевилюк З.А.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 30