Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №307/1296/26 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №307/1296/26

Суддя: Бисага Т. Ю.

Справа № 307/1296/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Поковби В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року у задоволенні клопотання адвоката Поковба Василя Васильовича про повернення матеріалів для усунення недоліків - відмовлено.

Визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

Визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Відповідно до постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622506 від 23.03.2026 року, - 23.03.2026 року о 18 год. 00 хв. в с. Угля по вул. Центральній Тячівського району, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Dacia Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, виїхала на зустрічну смугу де допустила зіткнення з автомобілем марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 12.1 ПДР і вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622509 від 23.03.2026 року, - 23.03.2026 року о 18 год. 00 хв. в с. Угля по вул. Центральній Тячівського району, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Dacia Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, залишила місце події, до якої була причетна. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.10 «а» ПДР і вчинила правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622490 від 23.03.2026 року, - 23.03.2026 року о 19 год. 00 хв. в с. Колодне по вул. Центральній Тячівського району, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Dacia Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням алкотемтера Драгер 6810. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9 «а» ПДР і вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою суду від 10.07.2026 об`єднано в одне провадження матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (307/1296/26, 3/309/621/26); ст.122-4 КУпАП (307/1300/26, 3/309/622/26); ст.124 КУпАП (307/1299/26, 3/309/623/26) та присвоєно номер 307/1296/26, 3/309/621/26.

Постановою суду від 10.07.2026 залучено прокурора Хустської окружної прокуратури до участі у справі.

Не погоджуючись з даною постановою суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, адвокат Поковба В.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду від 23 липня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити адміністративну справу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що не згодний із зазначеною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, через порушення ним норм матеріального і процесуального права, в також допущених порушень працівниками поліції при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду винесене упереджено, суд не мав наміру розібратися об`єктивно, виніс рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вина якого, адміністративними матеріалами не була доведена, а процедура складання протоколу, відео-фіксації адміністративного правопорушення грубо була порушена працівниками поліції, що не може бути визнано судом допустимими доказами при розгляді даної справи, аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а. Зазначає, що під час розгляду справи було виявлено ряд недоліків, через які прийняти рішення у справі без усунення вказаних суперечностей неможливо, а саме у доказах, які надані поліцейським є суттєві розбіжності у часі проведення освідчення, фактично згідно записів з боді камери воно проходило о 20 годині 02 хвилини, а у чеку освідчення зазначено час 19 годин та 13 хвилин, тобто поліцейським не надано жодного доказу того що ОСОБА_2 керувала автомобілем саме о 19 годині 23.03.2026 року в с. Колодно по вул. Центральній, також не з`ясовано коли саме ОСОБА_1 вживала спиртні напої, що суттєво впливає на кваліфікацію правопорушення. Стверджує, що дослідивши дані обставини у судовому засіданні - суд ці обставини залишив поза увагою, та визнав протокол про адміністративне правопорушення належним доказом, хоча зазначені у протоколі обставини не відповідають дійсності, тобто суд не дав оцінку тому що під час складання протоколу працівниками поліції було допущено порушення вимог ст. 268 КпАП України, а тому здобуті докази є недопустимими.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Поковба В.В. не з`явилися, проте захисник направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що бере участь у слідчих діях у Тячівському районі, а також у розгляді справи у Тячівському районному суді о 15 годині.

Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання адвокатом Поковба В.В., оскільки судовий розгляд справи за його клопотанням уже відкладався. З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності учасників судового провадження.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, ст. 124 КУпАП доведена і в апеляційній скарзі не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції в цій частині не перевіряється.

Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622490 від 23.03.2026 року, вбачається, що 23.03.2026 року о 19 год. 00 хв. в с. Колодне по вул. Центральній Тячівського району, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Dacia Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням алкотемтера Драгер 6810, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР і вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовилася.

Доводи апеляційної скарги щодо суттєвих розбіжностей у часі проведення освідчення, фактично згідно записів з боді камери воно проходило о 20 годині 02 хвилини, а у чеку освідчення зазначено час 19 годин та 13 хвилин, апеляційним судом не приймаються до уваги, з огляду на те, що зазначене не впливає на кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом ст. чергового Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Попович М.Є. від 24.03.2026, зі змісту якого вбачається, що заявник ОСОБА_3 повідомив, що в с. Угля Тячівського району по вул. Центральній біля закладу Ромашка сталася ДТП. Водій автомобіля марки «Дастер» темного кольору допустив зіткнення з авто заявника марки «Сузукі» та поїхав у напрямку с. Колодне. Виїздом встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобіля марки «Дачія», д.н.з. НОМЕР_1 виїхала на зустрічну смугу руху, де допустила зіткнення із автомобілем заявника, після чого покинула місце ДТП. Учасники події: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; поясненнями ОСОБА_3 від 23.03.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою алкотестера Драгер 6810; тестуванням на алкоголь до протоколу Алкотестер Драгер 6810 від 23.03.2026, результат тесту 1,77 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.03.2026; рапортом інспектора СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Лазур Р.; зобов`язанням громадянина ОСОБА_4 про зберігання автомобіля «Dacia Duster» д.н.з. НОМЕР_1 та не передавання керувати громадянці ОСОБА_1 від 23.03.2026; диском із відеозаписом подій, які мали місце 23.03.2026, та іншими матеріалами справи.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.92»а» Правил дорожнього руху України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що поліцейським не надано жодного доказу того що ОСОБА_2 керувала автомобілем саме о 19 годині 23.03.2026 року в с. Колодно по вул. Центральній, також не з`ясовано коли саме ОСОБА_1 вживала спиртні напої, що суттєво впливає на кваліфікацію правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує, що згідно норм діючого законодавства огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів, факт проходження такого огляду ОСОБА_1 поза всяким розумним сумнівом свідчить про те, що саме вона була водієм автомобіля та керувала ним у стані алкогольного сп`яніння.

В даному випадку поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_2 була водієм, та мала дотримуватись вимог ПДР України. Разом з цим, як слідує з відеозапису, при розмові з поліцейськими ОСОБА_2 не заперечувала факт керування нею транспортним засобом, тому таку позицію останньої, апеляційний суд вважає способом захисту та спробою уникнути від адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає уваги на те, що до апеляційної скарги сторона захисту не приєднала жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування, при проведенні тестування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодилася із законністю дій працівників поліції.

Всупереч доводів сторони захисту, працівники поліції діяли у відповідності до вимог закону, та в законному порядку встановили факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а тому провадження щодо неї не може бути закрите за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановлені рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст. ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Поковби В.В., в інтересах ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Поковби В.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2026 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага

Оригінал: reyestr.court.gov.ua