Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №685/1198/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1198/26

Провадження № 2/685/946/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

04 листопада 2026 рокуселище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь

справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 27.07.2017 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №А75.713.70194, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит, а відповідач зобов`язався повернути його разом із процентними платежами. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору. Відповідач порушила обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останньої виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 46360,57 грн, з яких: 17927 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 28433,57 грн – заборгованість за відсотками. 26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» уклали Договір факторингу № 12/85 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №А75.713.70194 від 27.07.2017. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 46360,57 грн заборгованості за кредитним договором №А75.713.70194 від 27.07.2017, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, в суд повернулося рекомендоване поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній», в судове засідання не з`явилася, про причину неявки не повідомила, клопотань не подала.

Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Ч. 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В судовому засіданні встановлено, що 27.07.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №А75.713.70194, згідно з умовами якого банк надає відповідачу кредит в розмірі 17927 грн строком на 36 місяців із сплатою процентів у розмірі 19,50% (п.1.1-1.4 кредитного договору). Відповідач зобов`язана повертати кредит та сплачувати відсотки щомісячними платежами до 2 числа кожного місяця відповідно до Графіка щомісячних платежів (п. 2.1, п.6 кредитного договору). Зазначене підтверджується змістом: кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, заяви-анкети, згоди-повідомлення, договору добровільного страхування життя від 27.07.2017, заяви про акцепт публічної оферти. які підписані ОСОБА_1 власноручним підписом. Відповідно до виписки по рахунку та ордерів розпорядження №1 та №2 , 27.07.2017 року ОСОБА_1 перераховано 15001,67 грн та 2925,33 грн (згідно договору страхування), разом 17927 грн кредитних коштів. На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед позивачем, позивачем надано довідку-розрахунок, відповідно до якої загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 46360,57 грн, з яких: 17927 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 28433,57 грн – заборгованість за відсотками. 26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» уклали Договір факторингу № 12/85 за умовами якого та витягу з Реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №А75.713.70194 від 27.07.2017., що підтверджується змістом: договору факторингу, витягу з Реєстру боржників, платіжної інструкції.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом обставин справи та досліджені докази, враховуючи, що відповідач не надала суду доказів, що це не вона підписувала кредитний договір, не на її рахунок надійшли 27.07.2017 року кредитні кошти, суд дійшов висновку, відповідач не надала суду доказів того, що вона виконала свої обов`язки щодо повернення наданого кредиту за договором №А75.713.70194 та сплати процентів за користування кредитом, тому суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість за кредитом у розмірі 46360,57 грн, з яких: 17927 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 28433,57 грн – заборгованість за відсотками, тому позов необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 2662,40 грн на сплату судового збору та 8000 грн на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц , від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 19.06.2026 №40543 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 8000 грн на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, акт наданих послуг №1506 від 08.06.2026, детальний опис наданих послуг до акту.

Разом з тим, враховуючи принцип розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи із складності справи, оскільки справа розглядається у спрощеному порядку, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути з відповідача користь позивача 2662,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд ,

ухвалив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №А75.713.70194 від 27.07.2017 року в розмірі 46360,57 грн, з них: 17927 грн – заборгованість за тілом кредиту, 28433,57 грн – заборгованість за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Головуюча