Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №607/22653/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 Справа №607/22653/26 Провадження №2-а/607/568/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дуди О.О.

за участю секретаря Чубко Х. О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №R823649 від 08.10.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач, ТЦК та СП). У вересні 2026 року Позивачу стало відомо про відображення в електронному кабінеті військовозобов`язаного, зокрема в мобільному застосунку «Резерв+», відомостей про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення Позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з нібито допущеним порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Підставою для формування відповідного звернення зазначалося неприбуття Позивача за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначені в повістці. Водночас Позивач жодних повісток про виклик до ТЦК та СП не отримував, про конкретні дату, час та місце прибуття належним чином повідомлений не був. 29 вересня 2026 року Позивач, маючи на меті врегулювання ситуації, пов`язаної з відображенням у його електронному кабінеті відомостей про порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції України, скористався передбаченою статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) процедурою та подав відповідну заяву через мобільний застосунок «Резерв+». За результатами розгляду зазначеної заяви 04 жовтня 2026 року винесено постанову № R809202, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови Позивачу інкриміновано порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягало в неприбутті за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. 04 жовтня 2026 року Позивач сплатив накладений на нього штраф, чим виконав постанову № R809202 від 04 жовтня 2026 року. Проте того самого дня, 04 жовтня 2026 року, Відповідачем повторно сформовано та направлено до органів Національної поліції України звернення щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП у зв`язку з нібито неприбуттям за повісткою. Факт формування зазначеного звернення підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 05 жовтня 2026 року о 01:24, у якому датою звернення до органів Національної поліції України зазначено 04 жовтня 2026 року, а причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Таким чином, незважаючи на винесення постанови № R809202 та виконання Позивачем накладеного адміністративного стягнення, у його електронному кабінеті повторно відображалися відомості про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції України щодо застосування заходів адміністративного примусу. 05 жовтня 2026 року Позивач, з метою врегулювання ситуації, повторно скористався процедурою, передбаченою статтею 279-9 КУпАП, подавши через мобільний застосунок «Резерв+» заяву про визнання адміністративного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Водночас після винесення постанови № R809202 від 04 жовтня 2026 року Позивач не отримував жодних нових повісток, повідомлень про виклик чи інших документів, які б свідчили про виникнення нового обов`язку прибути до ТЦК та СП у визначений час та місце. Незважаючи на зазначене, 08 жовтня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № R823649, якою Позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (далі - Оскаржувана постанова). Як убачається зі змісту Оскаржуваної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Відповідачем нібито встановлено неприбуття Позивача за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. При цьому опис інкримінованого Позивачу адміністративного правопорушення в постанові № R823649 від 08 жовтня 2026 року є фактично тотожним опису правопорушення, наведеному в постанові № R809202 від 04 жовтня 2026 року. Жодна із зазначених постанов не містить конкретизації повістки, за якою Позивач нібито не прибув, зокрема її номера, дати формування, дати та часу призначеного прибуття, способу направлення чи вручення, а також доказів належного оповіщення Позивача. Водночас Відповідачем не наведено обставин, які б дозволяли встановити, що постанова № R823649 від 08 жовтня 2026 року стосується іншої, самостійної події адміністративного правопорушення, відмінної від тієї, за яку Позивача вже було притягнуто до відповідальності постановою № R809202 від 04 жовтня 2026 року. Крім того, 08 жовтня 2026 року Відповідачем утретє сформовано звернення до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП у зв`язку з нібито неприбуттям за повісткою. Зазначена обставина підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 11 жовтня 2026 року, у якому відображено відомості про відповідне звернення від 08 жовтня 2026 року. Отже, протягом нетривалого проміжку часу Відповідачем тричі ініційовано перед органами Національної поліції України питання щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення Позивача до ТЦК та СП, а також двічі застосовано до нього адміністративне стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. При цьому Відповідачем не встановлено та не конкретизовано у відповідних постановах фактичних обставин, які дозволяли б ідентифікувати дві окремі події адміністративних правопорушень. Позивач вважає постанову № R823649 від 08 жовтня 2026 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне: Щодо недоведеності події та складу адміністративного правопорушення Системний аналіз норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а). Об`єктивна сторона інкримінованого Позивачу адміністративного правопорушення, відповідно до змісту Оскаржуваної постанови, полягає в неприбутті за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Відтак обов`язковими для встановлення обставинами є наявність відповідного виклику, визначені у повістці дата, час і місце прибуття, належне оповіщення особи про такий виклик, факт неприбуття у встановлений строк, а також наявність вини особи у вчиненні відповідного діяння. Водночас Оскаржувана постанова не містить належного опису фактичних обставин інкримінованого Позивачу адміністративного правопорушення. Зокрема, Відповідачем не зазначено: Дату та номер повістки, неприбуття за якою стало підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності; Конкретні дату, час та місце, на які Позивач викликався до ТЦК та СП; Спосіб здійснення оповіщення Позивача. Відомості про вручення повістки, відмову від її отримання або інші обставини, які відповідно до законодавства підтверджують факт належного оповіщення; Конкретну дату вчинення адміністративного правопорушення; Докази, на підставі яких установлено факт неприбуття Позивача за належним чином здійсненим викликом. Позивач наголошує, що він не отримував, не підписував та не відмовлявся від отримання будь-яких повісток про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку із чим відсутня сама подія адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, саме на Відповідача покладається обов`язок довести наявність належного виклику Позивача до ТЦК та СП, факт його належного оповіщення, неприбуття у визначений строк та наявність інших обставин, необхідних для встановлення події і складу адміністративного правопорушення. За відсутності відповідних доказів, в тому числі доказів належного оповіщення Позивача, не можна вважати доведеним виникнення у нього обов`язку прибути за відповідним викликом, а відтак і наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. З огляду на вищевказане, постанова № R823649 від 08 жовтня 2026 року є протиправною та підлягає скасуванню. Окремо Позивач вважає за необхідне наголосити на порушенні Відповідачем вимог статті 279-9 КУпАП при розгляді заяви Позивача про визнання адміністративного правопорушення. Так, Оскаржувану постанову № R823649 від 08 жовтня 2026 року винесено за результатами розгляду заяви Позивача від 05 жовтня 2026 року, поданої через електронний кабінет військовозобов`язаного відповідно до статті 279-9 КУпАП. Наявність заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості, не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності і не звільняє посадову особу від обов`язку перевірити фактичні дані, встановити наявність події і складу адміністративного правопорушення, перевірити наявність обставин, передбачених статтею 247 КУпАП, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також з`ясувати питання вини особи та дотриматися інших вимог КУпАП. У даній справі особливого значення набуває те, що на момент подання другої заяви від 05 жовтня 2026 року Позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за викликом до ТЦК та СП, а накладене адміністративне стягнення виконано. При цьому повторне звернення Позивача в порядку статті 279-9 КУпАП було зумовлене повторним відображенням у його електронному кабінеті відомостей про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення. Саме з метою усунення безпідставного статусу «в розшуку» Позивач скористався можливістю розгляду справи про адміністративне правопорушення у спрощеному порядку відповідно до статті 279-9 КУпАП через застосунок «Резерв+». За таких обставин при розгляді другої заяви Відповідач повинен був установити, чи стосуються відповідні реєстрові відомості іншої, самостійної події адміністративного правопорушення, чи йдеться про обставини, за які Позивача вже було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою № R809202 від 04 жовтня 2026 року. Проте Оскаржувана постанова не містить відомостей про встановлення такої самостійної події правопорушення. Навпаки, наведений у ній опис протиправної поведінки фактично збігається з описом, викладеним у попередній постанові. Таким чином, сам факт подання Позивачем заяви від 05 жовтня 2026 року, без встановлення фактичних обставин правопорушення та доказів його винуватості, не може вважатися достатньою та безумовною підставою для притягнення його до відповідальності та повторного накладення адміністративного стягнення. Щодо недопустимості повторного притягнення особи до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення Отже, наявність чинної постанови про накладення адміністративного стягнення щодо тієї самої особи за тим самим фактом є самостійною передбаченою законом обставиною, яка виключає можливість повторного провадження у справі про адміністративне правопорушення. Як убачається з фактичних обставин справи, 04 жовтня 2026 року Відповідачем винесено постанову № R809202 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП. Зазначена постанова Позивачем виконана шляхом сплати накладеного штрафу. Натомість 08 жовтня 2026 року Відповідачем винесено постанову № R823649, якою Позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за тією самою нормою КУпАП та з фактично ідентичним описом інкримінованої протиправної поведінки. При цьому Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей, які дозволяли б ідентифікувати іншу повістку, іншу дату виклику чи іншу самостійну подію адміністративного правопорушення. Водночас в даному випадку істотне значення має саме відсутність конкретизації обставин правопорушень у двох постановах, що унеможливлює встановлення їх фактичної відмінності. Крім того, між винесенням першої та другої постанов минуло лише чотири календарні дні, протягом яких Позивач не отримував нових повісток про виклик до ТЦК та СП. За таких обставин існують обґрунтовані підстави вважати, що повторне притягнення Позивача до адміністративної відповідальності могло відбутися за тим самим фактом, за яким уже винесено постанову № R809202 від 04 жовтня 2026 року. У разі встановлення судом тотожності фактичних обставин, які стали підставою для винесення обох постанов, провадження щодо повторного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП. Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи існували дві окремі події адміністративних правопорушень, чи Відповідачем повторно застосовано адміністративне стягнення за одне й те саме діяння. Щодо неодноразового направлення Відповідачем звернень до органів Національної поліції України Відповідачем неодноразово ініціювалося питання щодо застосування до Позивача відповідних заходів адміністративного примусу, зокрема: у вересні 2026 року сформовано первинне звернення до органів Національної поліції України; 04 жовтня 2026 року, у день винесення першої постанови та сплати Позивачем штрафу, сформовано повторне звернення; 08 жовтня 2026 року, у день винесення Оскаржуваної постанови, сформовано третє звернення. При цьому всі зазначені звернення, за наявними у Позивача відомостями, були пов`язані з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП. Позивач не ототожнює направлення звернення до органів Національної поліції України із застосуванням адміністративного стягнення. Водночас неодноразове формування таких звернень за відсутності відомостей про нові належним чином здійснені виклики до ТЦК та СП має істотне доказове значення для перевірки фактичних підстав винесення постанов № R809202 та № R823649. Оскаржувана постанова не містить належного опису фактичних обставин адміністративного правопорушення, а Відповідачем не наведено доказів належного оповіщення Позивача про виклик до ТЦК та СП, що свідчить про протиправність та необґрунтованість Оскаржуваної постанови. Крім того, наявність раніше винесеної постанови № R809202 від 04 жовтня 2026 року за фактично тотожним описом правопорушення обумовлює необхідність перевірки дотримання вимог пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП та статті 61 Конституції України. За відсутності належних доказів існування окремої події адміністративного правопорушення постанова № R823649 від 08 жовтня 2026 року не може вважатися законною та обґрунтованою. З огляду на викладене, Оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо Позивача – закриттю. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат Крім того, Позивачем будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких становить 8 500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). У процесі розгляду справи Позивачем також можуть бути понесені інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Цим Позивач заявляє, що докази на підтвердження розміру судових витрат Позивача будуть подані ним у строки, встановлені частиною 7 статті 139 КАС України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві, та просив оскаржувану постанову скасувати.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, причини своєї неявки суду не повідомив.

За наявності вказаних обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача, який у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_5 слід задовольнити з наступних міркувань.

Згідно з постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R823649 від 08.10.2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Відповідно до постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадян у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Крім цього, у оскаржуваній постанові неналежним чином викладено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме взагалі не вказано коли саме мав з`явитись позивач згідно з повісткою.

За таких обставин, оскаржувану постанову слід скасувати.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №7762-5578-9959-3347 від 19.10.2026.

Водночас 09.09.2026 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2026, яким установлено, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають справляння судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд враховує, що при зверненні до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення сплата судового збору законодавством не передбачена, а тому підстав для його стягнення з відповідача на користь позивача немає.

За вказаних обставин позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R823649 від 08.10.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі – закрити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок відповідно до квитанції про сплату №7762-5578-9959-3347 від 19.10.2026

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

На виконання п.4 ч.5 ст.246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя О.О. Дуда