Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №607/12262/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 Справа №607/12262/26 Провадження №2/607/5749/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», позивач) звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості у розмірі 16 879,59 грн за договором №5382459 від 14 березня 2025 року, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 14 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено договір № 5382459 (далі - Договір), згідно з умовами якого відповідачка отримала 4 000,00 грн, строком на 360 днів

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідач належним чином зобов`язання не виконав.

28 листопада 2025 року було укладено договір № 28-11/25/Л відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5382459, а відтак ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 5382459 від 14 березня 2025 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день складення позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18 879,59 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -3999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9 079,61 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 3 799,99 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 2 000,00 грн; заборгованість за комісіями - 0,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн; нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 16 879,59 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9 079,61 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 3 799,99 грн.

За встановлених обставин, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року у розмірі 16 879,59 грн, 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі №607/12262/26; призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, у прохальній частині позову просив судові засідання проводити за його відсутності, позовні вимоги - задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не надала суду.

Суд вважає, що ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить до наступного висновку.

14 березня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5382459 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір), за умовами якого відповідачці надано кредит в національній валюті у розмірі 4 000,00 грн, на умовах, передбачених кредитним договором, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9500% (показник округлений до десятитисячних). Знижена процентна ставка становить 0,0100% за кожен день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 356,8100% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 475,6391% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 17 680,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 16 928,00 грн.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Пунктом 9.7. Договору визначено порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін.

Так, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

У розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначені: ПІБ: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 Паспорт: НОМЕР_3 Орган видачі: 8031, дата видачі: 17.03.2021 року Місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 додаткові контактні дані Клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб. телефонів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_10 Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_1 Контактні дані третьої особи: НОМЕР_5 ( ОСОБА_2 , Інший). Цим підтверджую, що мені відомо про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб, дані яких я зазначив вище. Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 68955, 14.03.2025 01:17:52, ОСОБА_1 .

Зі змісту Договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 68955, 14.03.2025 01:17:52.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта представлена в якості додатку №1 до договору. Датою повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 07 березня 2026 року.

Крім того, 14 березня 2025 року ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 35377 Паспорт споживчого кредиту.

13 березня 2025 року ОСОБА_1 заповнила анкету - опитування клієнта - фізичної особи, яка містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема: індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також реквізити її банківської платіжної картки. Вказана анкета підписана відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 35377.

Також до позову було додано Правила надання коштів у позику, в тому числі та на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА». Водночас вказані Правила не містять підпису відповідачки.

14 березня 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК» за дорученням ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснило переказ коштів в розмірі 4 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_9 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 90b02cd6-7b3b-4468-b6f0-a70f18496647, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 53824591741907886, Session ID - 030479876092, про що свідчить лист за № 20251201-464 від 01 грудня 2025 року, а також довідка ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за № 28-11/25/Л від 05 грудня 2025 року.

За змістом розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за період з 14 березня 2025 року до 28 листопада 2025 року, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала. Протягом вказаних періодів відповідачка здійснила платежі на суму 798,01 грн на користь первісного кредитора. У зв`язку з цим у період з 14 березня 2025 року до 28 листопада 2025 року за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 15 079,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3 999,99 грн та заборгованості за відсотками 9 079,61 грн, штрафні санкції - 2 000,00 грн.

28 листопада 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28-11/25/Л, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31 березня 2026 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги за договорами кредиту.

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників кількістю 2735. Після цього, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Витягу з реєстру заборгованостей до Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28 листопада 2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року у розмірі 15 079,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3 999,99 грн та заборгованості за відсотками 9 079,61 грн, штрафні санкції - 2 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року за період з 29 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року, заборгованість відповідача складає 16 879,59 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 12 879,60 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення, а тому порушене право кредитора підлягає захисту в судовому порядку.

Відтак до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

У даній справі встановлено, що Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Виникнення зобов`язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний їй банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечував умови договору та не надав доказів на спростування факту отримання ним зазначених коштів та частково сплачував заборгованість.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт переходу права вимоги до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідачки.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

За змістом правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору № 5382459 від 14 березня 2025 року, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі - 4 000,00 грн, строк кредитування - 360 днів; стандартна відсоткова ставка 0,95 % за один день користування кредитом, що застосовується у випадках передбачених правилами.

Сторонами не заперечується та розрахунком заборгованості підтверджується, що на погашення заборгованості за кредитними договором ОСОБА_1 було сплачено 798,01 грн.

Оскільки Кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року визначений строк користування, який становить 360 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

З розрахунку заборгованості, що наданий позивачем вбачається, що за період з 14 березня 2025 року до 28 листопада 2025 року за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 15 079,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3 999,99 грн та заборгованості за відсотками - 9 079,61 грн, штрафні санкції - 2 000,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору. Проте позивачем також нараховувалися проценти за період 29 листопада 2025 року по 14 травня 2026 року, у розмірі 3 799,99 грн, що суперечить умовам договору, оскільки повинні були нараховуватися лише за період 29 листопада 2025 року по 07 березня 2026 року, тобто 99 днів за процентною ставкою 0,95%, у розмірі 3 761,99 грн. (3 999,99*0,95%)*99).

Отож, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного вище Договору, та нараховані відсотки, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5382459 від 14 березня 2025 року в розмірі 16 841,59 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 12 841,60 грн (9 079,61+3 761,99).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 656,41 грн (16 841,59 * 2 662,40 : 16 879,59), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року; Прайс-листом АО «Лігал Ассістанс»; Заявкою на надання юридичної допомоги № 75 від 01 квітня 2026 року; Витягом з Акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року на суму 9 000,00 грн.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат ОСОБА_1 не скористалася.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, відсутність заперечень відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 979,74 грн (16 841,59 * 9 000,00 : 16 879,59), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 5382459 від 14 березня 2025 року у сумі 16 841 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок одна),59 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість),41 грн та 8 979 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять),74 грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська