Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №760/29270/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29270/26

3/760/7173/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов із Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 27.09.2014 Шевченківським РВ ГУДМС України в м. Києві, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 885963 від 29.09.2026, ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, що проявилось в тому, що 27.09.2026 її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , провокував конфлікт з іншими дітьми та вів себе дивно, так як має психічні порушення. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненому правопорушенні не визнала та вказала, що 27 вересня 2026 року її син пішов гуляти з друзями, однак через декілька годин їй зателефонували працівники поліції та повідомили про необхідність прибути на вул. Єреванську, де перебував її син. Після цього вона одразу приїхала за вказаною адресою, щоб з`ясувати обставини події. Водночас із пояснень працівників поліції їй не вдалося повною мірою зрозуміти, у чому саме полягали дії її сина, які стали підставою для виклику поліції. Зазначила, що її син перебуває на обліку у лікаря-психіатра, а також вона користується спеціальним мобільним додатком, за допомогою якого має можливість відстежувати його місцезнаходження та чути, що відбувається навколо нього. Крім того, наголосила, що однолітки систематично знущаються з її сина, знімають його на камеру, а одного разу в парку навіть розпилили йому в обличчя вміст газового балончика. Також ОСОБА_1 зазначила, що приділяє належну увагу розвитку, вихованню та навчанню сина, у зв`язку з чим просила суд закрити провадження у справі.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 885693 від 29.09.2026 (а.с.1); електронний рапорт № 75322 від 27.09.2026 (а.с.2); письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.09.2026 (а.с.3), суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з п. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст.184 КУпАП обов`язковою передумовою застосування ч.3 ст.184 КУпАП є вчинення неповнолітнім діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.

При встановленні об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, необхідно встановити наявність складу правопорушення, учиненого неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років. При цьому належна фіксація такого правопорушення та його підтвердження відповідними доказами може бути підставою для притягнення батьків неповнолітнього до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 885963 від 29.09.2026, стверджується, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протистояти себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих, до суспільства - це головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Крім того, при кваліфікації дій як дрібного хуліганства важливим є встановлення місця вчинення таких дій (громадського місця).

Дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце. Громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони, вулиці, площі, закриті спортивні споруди, сквери, парки, всі види громадського транспорту (включно з транспортом міжнародного сполучення), місця, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, місця масового перебування громадян.

Відповідно до положень ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до сталої судової практики з питань розгляду справ по ухиленню батьків від виховання своїх дітей, наслідком чого може бути і позбавлення їх батьківських прав (зокрема відповідно до п.16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу: не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Матеріали справи не містять пояснень свідків, відеозаписів чи інших об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 саме дій, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Натомість із пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що між її сином та іншими дітьми виник конфлікт. Водночас сам факт виникнення конфліктної ситуації між малолітніми особами не свідчить про вчинення однією з них дрібного хуліганства, оскільки матеріали справи не містять відомостей про конкретні дії ОСОБА_2 , їх характер, спрямованість та обставини вчинення, які б давали підстави для висновку про наявність у його діях ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Викладене інспектором СЮП Солом`янського УП ГУНП в м. Києві в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення формулювання про "дивну" поведінку ОСОБА_2 не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Доказів тому, що ОСОБА_2 діяв із мотивів явної неповаги до суспільства, мав на меті грубо порушити громадський порядок чи спокій громадян, матеріали справи не містять, як і не містять жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що сам по собі факт конфліктної поведінки неповнолітнього не є безумовним свідченням неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків або ухилення від їх виконання.

З урахуванням наведеного, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, зокрема, не встановлено ані факту вчинення її сином адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, ані обставин, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї законодавством батьківських обов`язків щодо виховання та належного догляду за сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.

Судовий збір відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 184, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення, до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Я.В.Кравченко