Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №759/17473/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/17473/26

пр. № 2/759/11919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2026 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, перебуваючи у цивільному шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Фактичні шлюбні відносини між ними розірвані у серпні 2024 року, а відповідач не бере участі в утриманні спільної дитини із червня 2026 року. Отже, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків в частині матеріального утримання сина, не надає грошових коштів для задоволення його фізичних та духовних потреб. Водночас, останній має можливість надавати допомогу сину, не має інших зареєстрованих шлюбів та інших осіб на утриманні, є працездатним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 09.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

12.08.2026 позивачем скеровано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 02.09.2026 провадження у справі відкрито, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом на виконання вимог ухвали про відкриття провадження скеровано сторонам справи копію ухвали, а відповідачу додатково копію позовної заяви із долученими документами, які останній не отримав за закінченням терміну зберігання.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, та зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву або своїх письмових пояснень щодо предмета спору, яким останній у наданий судом строк не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши викладені у позовній заяві доводи, перевіривши їх обґрунтованість долученими доказами, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №191 від 21.01.2014 року) (т. 1 а.с. 3). Дитина ОСОБА_3 зареєстрований за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Інші повідомлені позивачем обставини судом не досліджувалися за відсутності відповідних доказів.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Приписами ст. 150 Кодексу на батьків покладено обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення у цій справі слід звернути увагу на фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, зокрема, як розмір доходу відповідача, стан здоров`я та матеріальне становище дітей, так і інші обставини необхідні для визначення саме необхідного розміру стягуваних аліментів задля забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказує, що у відповідач офіційно працевлаштований, має стабільних дохід, а тому має можливість належним чином виконувати свій обов`язок щодо фінансового забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд зауважує, що у наданий судом строк відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленим про здійснення щодо нього судового провадження, не заперечив обставини, викладені у позові, не надав суду доказів неможливості виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо утримання дитини, або необхідність зменшити пропонований позивачем розмір аліментів з урахуванням факту перебування на його утриманні інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, необхідність матеріального забезпечення відповідачем своєї дитини, дотримуючись визначеного принципу рівності обов`язку обох батьків по утриманню їх дітей, суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків від встановленого прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

На переконання суду, стягнення аліментів в такому розмірі відповідатиме потребам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засадам розумності, справедливості, співмірності та обов`язку батьків у наданні такої допомоги дітям нарівні.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

У порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 141, 258, 263-265, 272, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 180-182, 191 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , у дохід держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.