Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №758/8540/26
Суддя: Машкевич К. В.
Справа № 758/8540/26
Провадження № 2/752/13260/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
04 листопада 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 11 460, 00 грн заборгованості за кредитним договором.
Посилається в позові на те, що 31 серпня 2025 року з відповідачем був укладений Кредитний договір ( оферти ) № 31.08.2025-100002249, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 3 000. 00 грн строком на 217 днів, процентна ставка - 1% на день.
Сторони домовилися, що позичальником має бути сплачена комісія за надання кредиту в розмірі 9% від суми позики, що дорівнює 270, 00 грн.
Свої зобов`язання за договором товариство виконало, грошові кошти відповідачу були надані.
Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, кредит та проценти не погашає, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 460, 00 грн, яка складається з:
-3 000, 00 грн заборгованості по тілу кредиту;
-4 650. 00 грн заборгованості по відсотках;
-270, 00 грн комісії за надання кредиту;
-540, 00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості;
-3 000, 00 грн відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов кредитного договору, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 06 липня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 21 липня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками направлено позивачем при зверненні до суду в порядку виконання вимог пункту 2 частини 1 статті 177 ЦПК України.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
У той же час, 23 липня 2026 року відповідачем подано до суду документи, які підтверджують його статус військовослужбовця та учасника бойових дій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 31 серпня 2025 року між сторонами був укладений Кредитний договір ( оферти ) № 31.08.2025-100002249, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 217 днів, процентна ставка - 1% на день.
Відповідно до розділу 2 договору він укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом розміщення позикодавцем на власному веб-сайті пропозиції укласти електронний договір (оферту).
Позичальник, який має намір укласти електронний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим у повідомленні на номер телефону, вказаному позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті.
Кредитний договір відповідачем був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е357.
Відповідно до пункту 4.1 догвоору грошові кошти бели перераховані на картковий рахунок відповідача.
Пунктами 8 та 9 Заявки сторони дійшли згоди про сплату відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 9% від суми позики, що дорівнює 270, 00 грн, а також обслуговування кредитної заборгованості по 270, 00 грн по кожному з двох періодів погашення заборгованості.
Свої зобов`язання за договором товариство виконало, грошові кошти відповідачу були надані.
Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, кредит та проценти не погасив.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, заборгованість відповідача становить 11 460, 00 грн, з яких:
-3 000, 00 грн заборгованості по тілу кредиту;
-4 650, 00 грн заборгованості по відсотках;
-270, 00 грн комісії за надання кредиту;
-540, 00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості;
-3 000, 00 грн відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону.
Укладення договору та його підписання відповідач не заперечує.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що умови договору позивачем виконані.
В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, кредит та відсотки за умовам договору не погасив.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Щодо суми до стягнення, суд виходить з наступного.
Судом встановлено та підтверджується наданими відповідачем доказами, він є військовослужбовцем.
Відповідно до довідки №222/708/662 від 23 червня 2026 року відповідач проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 за контрактом.
Листом Національного банку України від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надано роз`яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини.
Разом із тим, у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5.
Будь-який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами.
Форма №5 - це довідка про проходження військової служби з військової частини, яку видає військова частина або військовий комісаріат.
Таким чином, надана відповідачем довідка військової частини НОМЕР_2 підтверджує його статус військовослужбовця.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачу під час проходження військової служби як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами та комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в сумі 696, 96 грн.
Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 525-526, 610, 611, 626- 629, частиною 1 статті 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 3 000, 00 грн заборгованості та 696, 96 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м.Київ вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: К.В.Машкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua