Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №504/4177/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №504/4177/25

Суддя: Барвенко В. К.

Справа №504/4177/25

Провадження №2/504/1832/26

Доброславський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі секретаря - Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 102936249 від 10.06.2021 року в сумі 22450,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16500,00 грн. - заборгованість за процентами та 950,00 грн. - заборгованість за комісією, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.06.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір № 102936249, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн. Відповідачка свої зобов`язання не виконала. 14.09.2021 року право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Рух справи.

Ухвалою судді від 15.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» відповідачка не має.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялася судовою повісткою в електронній формі від 12.06.2026 року, яку 12.06.2026 року о 12:09:50 надіслано засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену нею в анкеті-заяві на кредит. Повістку доставлено до електронної скриньки відповідачки 12.06.2026 року о 12:11:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без участі представника позивача та у разі неявки належним чином повідомленої відповідачки ухвалити заочне рішення.

Ухвалою суду від 29.10.2026 року постановлено розглянути справу в заочному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що 07.06.2021 року ОСОБА_1 подала на вебсайті ТОВ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) tengo.ua анкету-заяву на кредит № 102936249, у якій зазначила свої паспортні дані, РНОКПП, номер мобільного телефону та електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

10.06.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 102936249. Договір підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на її номер мобільного телефону. Невід`ємною частиною договору є паспорт споживчого кредиту, з яким позичальниця ознайомилася 10.06.2021 року.

Відповідно до п. 1.3, 1.4, 1.5 договору кредитодавець надав позичальниці кредит у сумі 5000,00 грн. строком на 15 днів з 10.06.2021 року, тобто до 25.06.2021 року, зі сплатою процентів за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (1500,00 грн.) та комісії за надання кредиту в розмірі 19 % від суми кредиту (950,00 грн.). Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку - 5,00 % на день.

Відповідно до п. 2.3.1 договору продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Згідно з п. 2.3.1.1 договору (пролонгація на пільгових умовах) позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на вебсайті Товариства tengo.com.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування та максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту становлять: на 3 дні - 3,00 %, на 7 днів - 5,00 %, на 15 днів - 10,00 % від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору (пролонгація на стандартних (базових) умовах) позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій); таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів; проценти протягом такого періоду нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (5,00 % на день).

Водночас пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, і така умова вважається такою, що встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. У паспорті споживчого кредиту ставку 5,00 % також визначено як процентну ставку, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України.

10.06.2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на платіжну картку MASTERCARD НОМЕР_2 (АТ КБ «ПриватБанк»), отримувачем коштів за якою зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кошти в сумі 5000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти згідно договору 102936249», що підтверджується платіжним дорученням № 28587527 від 10.06.2021 року.

Відповідно до відомості ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення 10.06.2021 року позичальниці нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 950,00 грн.; з 11.06.2021 по 25.06.2021 року (15 днів) нараховано проценти згідно з п. 1.5.2 договору по 100,00 грн. на день (1500,00 грн.), а з 26.06.2021 по 24.08.2021 року (60 днів) - проценти згідно з п. 1.6 договору по 250,00 грн. на день (15000,00 грн.). Усього нараховано процентів 16500,00 грн. Платежів у погашення заборгованості позичальниця не здійснювала.

14.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 08Т. Відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № 08Т до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 102936249 від 10.06.2021 року на суму 22450,00 грн., з яких 5000,00 грн. - тіло кредиту, 16500,00 грн. - проценти, 950,00 грн. - комісія, 0,00 грн. - пеня.

Норми права та їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Платіжним дорученням підтверджено, що отримувачем коштів за договором є саме відповідачка з її РНОКПП. Доказів того, що ця платіжна картка не належить відповідачці або що кошти на неї не надійшли, матеріали справи не містять.

Суд переконаний, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено у належній формі, а кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. відповідачка отримала.

Щодо права вимоги позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відомостей про визнання недійсним договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року в частині відступлення права вимоги до відповідачки матеріали справи не містять.

Суд вважає доведеним, що позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 102936249 від 10.06.2021 року в обсязі, який мав первісний кредитор, і є належним позивачем у справі.

Щодо тіла кредиту.

Відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн. і не повернула його. Строк повернення кредиту настав 25.06.2021 року. Отже, заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо процентів.

Договір між сторонами укладено 10.06.2021 року, а всі нарахування здійснено у 2021 році, тобто до набрання чинності (24.12.2023) Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким встановлено граничний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом. Тому обмеження денної процентної ставки до цього договору не застосовується, а проценти за користування кредитом стягуються в розмірі, передбаченому договором, якщо споживач не оспорив відповідні умови в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25).

Разом з тим, суд враховує, що договір про споживчий кредит розробляє кредитодавець як професійний учасник ринку фінансових послуг, а позичальник лише приєднується до запропонованих умов і не має можливості впливати на їх зміст. Споживач у таких відносинах є слабкою стороною, яка потребує особливого захисту (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011). Неясні умови договору про споживчий кредит тлумачаться на користь споживача (contra proferentem).

Цивільне законодавство розрізняє випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами протягом погодженого строку, і випадки, коли він неправомірно користується коштами після настання строку їх повернення. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно. За період до прострочення стягуються проценти відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після прострочення - проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 91, 92, 100, 103), підтвердивши висновки, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування; якщо боржник не сплатив суму боргу, прострочення не призводить до подальшої зміни її розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Договором визначено строк кредитування 15 днів - з 10.06.2021 по 25.06.2021 року. Відповідно до п. 2.3.1.1 договору продовження строку кредитування передбачає вчинення позичальником активних дій, спрямованих на пролонгацію: дій, передбачених розділом 6 Правил, у тому числі сплату комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості по кредиту. Доказів того, що відповідачка вчиняла будь-які дії щодо продовження строку кредитування чи сплачувала будь-які кошти, матеріали справи не містять.

На думку суду, «продовження» строку кредитування згідно з п. 2.3.1.2 договору внаслідок самого лише неповернення кредиту в строк не є пролонгацією у розумінні ст. ст. 1048, 1054 ЦК України, оскільки не ґрунтується на волевиявленні позичальника, спрямованому на зміну строку кредитування, а пов`язане виключно з фактом прострочення. Таке нарахування за своєю правовою природою є процентами за порушення грошового зобов`язання. Це прямо визнано і в самому договорі: відповідно до п. 4.2 договору та паспорта споживчого кредиту проценти за ставкою 5,00 % на день після спливу строку кредитування нараховуються як проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, строк кредитування за договором тривав 15 днів, а проценти, нараховані позивачем за період з 26.06.2021 по 24.08.2021 року за ставкою 5,00 % на день у сумі 15000,00 грн., не є платою за користування кредитом у межах строку кредитування.

Позовних вимог про стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, а тому суд їх не розглядає (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Проценти за користування кредитом у межах строку кредитування становлять: 5000,00 грн. ? 2,00 % ? 15 днів = 1500,00 грн. Відповідачка жодних платежів не здійснювала.

Отже, з відповідачки підлягають стягненню проценти за користування кредитом у сумі 1500,00 грн., а в стягненні процентів у сумі 15000,00 грн., нарахованих після закінчення строку кредитування, слід відмовити.

Щодо комісії.

Комісія за надання кредиту є платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, та за дії позичальника, спрямовані на встановлення кредитних правовідносин (укладення кредитного договору), і не є платою за будь-яку самостійну послугу, надану споживачу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо плати за інформацію про стан заборгованості, яку споживач запитує не частіше ніж один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умова договору в частині сплати позичальницею комісії за надання кредиту в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Нікчемність умови правочину суд враховує за власною ініціативою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25).

Отже, у стягненні комісії в сумі 950,00 грн. слід відмовити.

Висновки суду.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 6500,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1500,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У стягненні процентів у сумі 15000,00 грн. та комісії в сумі 950,00 грн., а всього 15950,00 грн., слід відмовити.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18.07.2006).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково - на суму 6500,00 грн. із заявлених 22450,00 грн., що становить 28,95 %.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 102936249 від 19.09.2025 року. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 2422,40 грн. ? 6500,00 грн. / 22450,00 грн. = 701,36 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу позивач не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. ст. 204, 215, 216, 512, 514, 526, 610-612, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором № 102936249 від 10.06.2021 року у розмірі 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 1500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судовий збір у розмірі 701,36 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяВ. К. Барвенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua